Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №734/977/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/977/26 Головуючий у 1 інстанції Іванюк Т. І.

Провадження № 33/4823/655/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі головуючого - судді Гуренко М.О., за участі в режимі відеоконференції захисника Демошенка Є.Г., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Демошенка Є.Г., на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 гривень 60 копійок судового збору.

Місцевим судом встановлено, що 27.02.2026 о 14:17 год с. Кіпті, дорога М-01, 98 км., Київ – Чернігів – Нові Яриловичі, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в лікаря нарколога, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Демашенко Є.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду стосовно ОСОБА_1 скасувати, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі і стосовно нього необхідно було застосовувати спеціальний порядок передбачений вимогами ст. 266-1 КУпАП.

ОСОБА_1 у засідання апеляційного суду не з`явився, судом був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду та захисник Демашенко Є.Г., який діє в його інтересах підтвердив можливість розгляду даної справи у його відсутність. Додатково просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, як такий, що був пропущений з поважних причин, а саме у зв`язку з несвоєчасним направленням на електронну пошту Єфімовичу О.О. повного тексту постанови, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження, що позбавило ОСОБА_1 своєчасно ознайомитись з постановою та визначитись з підставами для апеляційного оскарження, підготувати та подати апеляційну скаргу у строк, встановлений статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання апелянта підлягає задоволенню, оскільки постанова суду була надіслана йому на електрону адресу лише 17 червня 2026 року, тому йому слід поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, який ним пропущений з поважних причин.

Дослідивши апеляційну скаргу, вислухавши захисника, який підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зазначених вимог місцевий суд, розглядаючи дану справу, не дотримався повною мірою, оскільки поза увагою та без належної оцінки залишились обставини, які істотно вплинули на висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 27.02.2026 о 14:17 год с. Кіпті, дорога М-01, 98 км., Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в лікаря нарколога, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

При цьому, в постанові суду першої інстанції міститься посилання на положення ст. 266 КУпАП, «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № ПОЗ (далі - Порядок направлення водіїв) та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).

Посилаючись на положення вказаних нормативно-правових актів та матеріали справи, суд дійшов помилкового висновку, що матеріали справи свідчать про те, що поліцейським було дотримано вимоги закону, які регламентують процедуру проходження огляду на стан сп`яніння, а також фіксацію відмови водія від проходження такого огляду, з огляду на наступне.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Відповідно до довідки форми 5 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 07.01.2025 та 03.01.2025 був призваний під час мобілізації на особливий період.

З 26.02.2026 по 28.02.2026 ОСОБА_1 перебував у офіційному службовому відрядженні, що підтверджується наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 полковника ОСОБА_2 від 26.02.2026 № 69 та наказом від 28.02.2026 № 71. Також офіційне відрядження ОСОБА_1 підтверджується посвідченням про відрядження від 26.02.2026 № 993.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», місцем виконання обов`язків з військової служби вважається:

-шлях прямування на службу або зі служби, час службових поїздок, повернення до місця служби;

-територія поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Той факт, що ОСОБА_1 виконував обов`язки з військової служби, оскільки був в офіційному відрядження, окрім вищенаведених наказів командира та посвідчення, також підтверджується і відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції на якому зафіксовано, як ОСОБА_1 повідомляє поліцейському, що перебуває у відрядженні та повертається до місця дислокації військової частини з похорон співслужбовця і здійснює перевезення своїх безпосередніх командирів, які перебували в салоні автомобіля.

Під час безпосереднього дослідження відеозапису апеляційним судом встановлено, що на часових позначках 00:22, 03:14, 15:00, 36:50 та 48:32 зафіксовано висловлювання та дії ОСОБА_1 , з яких убачається, що останній демонструє працівнику поліції пароль, повідомляє про виконання бойового розпорядження, вирішує питання щодо звернення до ВСП та зазначає, що на даний момент перебуває у службовому відрядженні та виконує обов`язки військової служби.

Проте, працівник поліції не дав належної правової оцінки цим обставинам, не викликав на місце події працівників Військової служби правопорядку Збройних Сил України і самостійно в порушення вимог ст. 266-1 КУпАП та «Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 р. № 32, та самостійно з перевищенням повноважень провів процедуру огляду на стан сп`яніння в порядку ст. 266 КУпАП, яка застосовується до «цивільних водіїв», а не військовослужбовців під час несення ними військової служби, що є підставою для визнання доказів у справі недопустимими.

ККС ВС неодноразово зазначав, і вкотре в постанові від 13 серпня 2024 року у справі № 754/478/21 підтвердив, що критеріями допустимості доказів є належні суб`єкт, джерело, процесуальна форма, фіксація та належна процедура та вид способу формування доказової основи, що за відповідними процесуальними приводами суд перевіряє додержання передбаченого процесуальним законом порядку їх отримання.

В даній справі працівник поліції і суд першої інстанції мали керуватись не положеннями ст. 266, а положеннями ст. 266-1 КУпАП.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, може бути вчинено в таких формах:1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за такі діяння: 1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів; 2) появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; 3) виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; 4) відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

З наведеного випливає, що діяння, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, крім передачі керування транспортним засобом, охоплюються об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 172-20 цього Кодексу, у формах виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але лише за умови, якщо такі діяння вчиненні військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби.

Також суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність, а передбаченого статтею 172-20 - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів.

Згідно із частиною дев`ятою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях та листах (зокрема, Лист ККС ВС на №ЕП-1578/2025 від 13.11.2025) на неприпустимості пом`якшення покарання за ст. 130 КУпАП, а саме: при вирішенні питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та/або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, крім іншого, суди в кожному конкретному випадку мають встановлювати факт виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень частини четвертої статті 24 Закону № 2232-ХІІ.

З огляду на викладене в разі керування військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження відповідно до визначеного порядку огляду на стан сп`яніння, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дії такої особи підлягають кваліфікації за статтею 172-20 КУпАП яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців (розмежування за спеціальним суб`єктом).

Наявність у цій категорії адміністративних правопорушень спеціального суб`єкта - військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого статтею 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, попри те, що відносно ОСОБА_1 складено протокол за порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення передбаченого, частиною 1 статті 130 КУпАП, однак у контексті встановлених апеляційним судом обставин та встановлення судом факту виконання військовослужбовцем ОСОБА_1 обов`язків військової служби, можуть бути доказом у відповідності до ст. 251 КУпАП.

За таких обставин, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за стандартом поза розумним сумнівом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 247, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику Демошенку Євгенію Геннадійовичу, в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Демошенка Євгенія Геннадійовича, особи, що притягається до адміністрривиниї відповідальності ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяМ.О. Гуренко