Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №750/4483/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/4483/26 Головуючий у 1 інстанції Крапивний Б. В.

Провадження № 33/4823/674/26

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Авраменко О.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно з оскаржуваною постановою, 13.04.2026 року о 12 год 34 хв ОСОБА_1 по просп. Перемоги, 104, у м. Чернігові, керував транспортним засобом Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що він не був присутнім під час розгляду справи, оскільки 11.05.2026 року був зупинений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , де знаходився до 16.05.2026 року, а з 16.05.2026 року перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у ВЧ НОМЕР_2 . Про наявність постанови дізнався лише 29.06.2026 року від знайомого адвоката.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною і необґрунтованою у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи. Вважає, що не повідомивши його про розгляд справи суд позбавив його права на справедливий суд, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав людини, у тому числі права на правову допомогу під час розгляду справи у суді. Вказує на відсутність підстав для зупинки його транспортного засобу працівниками поліції, а відтак і відсутність законних підстав вимагати проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Вважає, що ознаки сп`яніння, які були виявлені працівниками поліції, є удаваними, тому вимога проходження медичного огляду носила неправомірний характер.

ОСОБА_1 , будучи своєчасно повідомленим про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про поважні причини неявки не повідомив та з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався. Судом здійснювалось повідомлення ОСОБА_1 за номером телефону, який вказано в протоколі про адміністративне правопорушення та відповідне повідомлення про виклик в судове засідання на 08 год 30 хв 23.07.2026 року ним отримано. Крім того, судом здійснювалось повідомлення шляхом направлення судової повістки на адресу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення та апеляційній скарзі як фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала апеляційну скаргу, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Статтею 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Враховуючи обставини, наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, суддя вважає, що ОСОБА_1 такий строк пропущено з поважних причин, а відтак він підлягає поновленню.

Як встановлено ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання апеляційного суду, постанова судді першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам чинного законодавства України.

Пунктом 2.5. ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

За змістом п. п. 3, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур (п. 2 розділу ІІІ зазначеної Інструкції).

За приписами ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан наркотичного сп`яніння. Огляд осіб на стан наркотичного сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Направлення особи для огляду на стан наркотичного сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Як ст. 266 КУпАП, так і КУпАП в цілому, не встановлюють порядку фіксування відмови водія від проходження огляду з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. В той же час, пунктом 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, та п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103, передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, у випадку встановлення ознак наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, поліцейський зобов`язаний запропонувати такому водію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я. У випадку відмови водія від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 13.04.2026 року, серії ЕПР1 № 639614, водій ОСОБА_1 13.04.2026 о 12 год. 34 хв. по просп. Перемоги, 104, у м. Чернігові, керував транспортним засобом Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозаписів з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля поліції та нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений поліцейськими за порушення ПДР України. Після зупинки, в ході спілкування з ОСОБА_1 , поліцейський виявив у останнього ознаки наркотичного сп`яніння (виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці). В подальшому поліцейський, повідомивши про виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, на що водій відмовився. Надалі поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису склав протокол про адміністративне правопорушення, який було повністю оголошено під підпис ОСОБА_1 .

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння також зафіксовано в направленні водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.04.2026 року, що міститься в матеріалах справи.

Зазначені вище докази, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно досліджені судом першої інстанції, що спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неповного з`ясування обставин справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що зупинка транспортного засобу була здійснена працівниками поліції без законних підстав, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортні засоби, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

З відеозаписів з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля поліції та нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що одразу після зупинки транспортного засобу поліцейський повідомив ОСОБА_1 конкретну причину зупинки, а саме: керування транспортним засобом із непристебнутим ременем безпеки та перетин подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки, що є порушенням вимог Правил дорожнього руху України та відповідно самостійною підставою для зупинки транспортного засобу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». За порушення вищезазначених вимог ПДР України відносно ОСОБА_1 поліцейським винесено постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відтак зупинка транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 була здійснена працівниками поліції на пісдтаві ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що в силу ст. 266 КУпАП та п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, поліцейський є особою, уповноваженою на виявлення ознак, які дають поліцейському підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння.

Тобто поліцейський фактично виявляє ознаки стану наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу в залежності від власного їх розуміння. При цьому оцінка поліцейським наявності зовнішніх ознак сп`яніння є лише підставою для направлення особи на медичний огляд, а не доказом перебування у стані сп`яніння. Остаточне встановлення або спростування такого стану повинно здійснюватися саме за результатами огляду у визначеному законом порядку, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився.

При цьому, поліцейським було виявлено у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, які відповідно до п. п. 3, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, є ознаками наркотичного сп`яніння, що зафіксовано на відеозаписі, в направленні водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.02.2026 року та в протоколі про адміністративне правопорушення.

Зазначене вище спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння.

Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. ст. 245, 251 252, 280 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно дослідив вище зазначені докази, з`ясувавши всі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який 13.04.2026 року керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Відтак, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу вчиненого адміністративного правопорушення повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні вищезазначеними доказами.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції виніс оскаржувану постанову, не повідомивши ОСОБА_1 про розгляд справи, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з матеріалами справи, про час, дату та місце розгляду справи в суді першої інстанції, а також про прийняте судом рішення, повідомлення здійснювалось за адресою місця проживання, яка вказана особисто ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам ст. ст. 268, 285 КУпАП.

Тобто, суд першої інстанції вжив усіх розумних заходів, щоб забезпечити ОСОБА_1 право на участь у судовому розгляді справи. Це право не є абсолютним. Відповідно до ст. 268 КУпАП під час розгляду судом справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за наявності даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. За таких обставин саме ОСОБА_1 несе ризик, пов`язаний із неотримання інформації за вказаними ним контактами, та невикористанням ним своїх процесуальних прав.

Зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішення неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, то підстав для скасування або зміни постанови суду не вбачається.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. В. Авраменко