Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №591/586/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/586/26 Номер провадження 22-ц/816/2301/26

Номер провадження 22-ц/816/2419/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Черних О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.

у присутності:

представника скаржника ОСОБА_1 – адвоката Цуркана Віктора Івановича

стягувача ОСОБА_2 та її представника – адвоката Мазурової Катерини Дмитрівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , які подані його представником – адвокатом Цурканом Віктором Івановичем,

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 травня 2026 року, постановлену у складі судді Ніколаєнко О.О., повне судове рішення складено 05 травня 2026 року

та додаткову ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2026 року, постановлену у складі судді Ніколаєнко О.О., повне судове рішення складено 22 травня 2026 року

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заявлених вимог і ухвали суду першої інстанції

У січні 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Цуркана В.І., звернувся до суду зі скаргою.

Свої вимоги мотивував тим, що судовим наказом Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, починаючи стягнення з 14 грудня 2022 року.

У травні 2025 року дружина повідомила його про примусове стягнення аліментів на утримання дитини на підставі судового наказу від 20 грудня 2022 року. Постанову про відкриття виконавчого провадження він не отримував.

Вказував, шо з 16 вересня 2022 року він проходить військову службу. За домовленістю із дружиною (стягувачем) він щомісячно добровільно сплачував кошти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом перерахунку грошових коштів зі свого грошового забезпечення на банківські рахунки ОСОБА_2 у ТОВ «Універсал Банк» (monobank).

На підтвердження факту сплати аліментів у добровільному порядку за період з 14 грудня 2022 року по травень 2025 року боржником надано довідку про рух коштів по картці та відповідні квитанції на загальну суму 531125,00 грн.

При здійсненні примусового виконання судового наказу державним виконавцем було складено розрахунок заборгованості, згідно з яким борг ОСОБА_1 становить 311 820,60 грн. При цьому, вказаний розрахунок не містить відомостей про зарахування добровільних платежів, за виключенням стягнень за липень 2025 року.

Представник боржника звертався до органу ДВС із заявою про зарахування фактично сплачених сум та проведення перерахунку заборгованості, проте листом Зарічного ВДВС від 19 січня 2026 року у задоволенні такої заяви було відмовлено з тих підстав, що боржником не було надано доказів сплати аліментів безпосередньо після їх здійснення, а також відсутністю у виконавця повноважень щодо витребування інформації про належність банківських рахунків стягувача.

Вважав таку бездіяльність неправомірною, посилаючись на те, що перебування на військовій службі, зокрема в зоні бойових дій, унеможливлювало надання квитанцій наступного дня після оплати. Крім того, на думку заявника, виконавець зобов`язаний використовувати всі надані йому законом права, у тому числі через автоматизовану систему виконавчого провадження (АСВП), для перевірки доходів боржника та уточнення відомостей про зарахування коштів на користь стягувача, чого зроблено не було.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд: визнати неправомірною бездіяльність начальника (державного виконавця) Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Діхтяренка В.О. в межах виконавчого провадження АСВП № 49176993 (такий номер вказано скаржником) по примусовому виконанню судового наказу Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2022 року № 591/6470/22 (2-н/591/1754/22) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 14 грудня 2022 року, з приводу не зарахування до суми нарахованих та стягнутих аліментів суми оплат згідно заяви в інтересах боржника (платника аліментів) від 19 грудня 2025 року про зарахування фактично сплачених аліментів на утримання неповнолітньої дитини до загальної суми заборгованості зі стягнення аліментів з наданими доказами за даними про добровільну оплату аліментів за період з 14 грудня 2022 року по травень 2025 року включно в розмірі 531125,00 грн; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Литовченко Г.Ф. в межах виконавчого провадження АСВП № 49176993 (такий номер вказано скаржником) по примусовому виконанню судового наказу Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2022 року № 591/6470/22 (2-н/591/1754/22) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 14 грудня 2022 року, з приводу не проведення визначення заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням поданої заяви та наданих доказів до заяви від 19 грудня 2025 року про добровільну оплату аліментів за період з 14 грудня 2022 року по травень 2025 року включно в розмірі 531125,00 грн; зобов`язати начальника (державного виконавця) Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Діхтяренка В.О. та державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Литовченко Г.Ф. в межах виконавчого провадження АСВП № 49176993 (такий номер вказано скаржником) по примусовому виконанню судового наказу Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2022 року № 591/6470/22 (2-н/591/1754/22) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 14 грудня 2022 року, зарахувати добровільно оплачені боржником суми оплат як аліменти на утримання неповнолітньої дитини за період з 14 грудня 2022 року по травень 2025 року включно в розмірі 531125, 00 грн. з приведенням з цього приводу належного розрахунку зі сплати аліментів; питання по судовим витратам вирішити відповідно до вимог ст. 141 та ст. 452 ЦПК України.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05 травня 2026 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні АСВП №49176993 (такий номер вказаний у резолютивній частині ухвали) з приводу незарахування до суми нарахованих та стягнутих аліментів 6 000 грн, які були перераховані 11 травня 2025 року.

Зобов`язано державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні АСВП №49176993 (такий номер вказаний у резолютивній частині ухвали) зарахувати сплачені боржником суми оплат як аліментів на утримання дитини: за період з 14 грудня 2022 року по 01 листопада 2023 року: у розмірі 1/4 частини доходів боржника, які визначені розрахунком державного виконавця; у розмірі 6 000 грн. за платежем, який був здійснений 11 травня 2025 року.

В іншій частині скарги відмовлено за необґрунтованістю.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірними є дії державного виконавця щодо неврахування платежу від 11 травня 2025 року в сумі 6 000 грн, оскільки призначення платежу було вказано боржником чітко – «аліменти на дитину». Також суд зазначав, що кошти в сумі 525125 грн перераховувалися стягувачу під час перебування сторін у шлюбі та ведення ними спільного господарства (що підтверджується фактами спільного відпочинку та відсутністю заперечень сторін щодо сімейних відносин). Ці кошти за своєю правовою природою є формою участі батька в утриманні сім`ї та дитини в межах добровільного виконання батьківських обов`язків.

Додатковою ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1597 грн.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що беручи до уваги умови договору про надання правничої допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених матеріалами справи, а також заявлений в акті приймання передачі обсяг робіт, з огляду на незначну складність справи, невеликий обсяг доказів, ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також враховуючи часткове задоволення заяви, наявні підстави для зменшення заявлених витрат на правничу допомогу до 1500 грн. Також з органу ДВС суд вважав за доцільне стягнути понесені скаржником поштові витрати в сумі 94 грн 00 коп.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Цуркана В.І., через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати в частині не зарахування всіх платежів, проведених боржником в межах та у період виконавчого провадження на користь стягувача та постановити нове судове рішення, яким його скаргу задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про зобов`язання державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, тоді як з 01 січня 2026 року відділ ДВС перейменований на Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Зазначає, що судом першої інстанції порушено строк розгляду скарги.

Вказує, що боржник, як платник аліментів, не має будь-яких зобов`язань перед стягувачем, окрім аліментних, тому сплачені ним добровільно грошові перекази повинні зараховуватися саме як аліментні виплати на утримання неповнолітньої дитини, а не матері, яка фактично покинула чоловіка, коли той був мобілізований та перебував у ротації ЗСУ.

Зауважує, що державним виконавцем Зарічного ВДВС було допущено неправомірну бездіяльність та проведено неправильний розрахунок заборгованості на суму 311820,60 грн. У межах виконавчого провадження виконавець не вжив заходів для автоматичного витребування даних про його доходи через АСВП або ДПС України та не зарахував добровільні виплати.

Не погоджуючись із додатковою ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Цуркана В.І., через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким його заяву задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постановленнядодаткової ухвали не передбачено і не регламентовано чинним ЦПК України.

Зазначає, що суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. А клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу іншою стороною не заявлялося.

Вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та проведеною роботою, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Крім того вказує, що скаржником при зверненні до суду надано докази по поштовим витратам на суму 94,00 грн, тоді як суд першої інстанції вирішив необхідним стягнути з органу ДВС на користь скаржника половину понесених поштових витрат у сумі 97,00 грн.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 , адвокат Цуркан В.І., доводи апеляційних скарг підтримав, просив їх задовольнити

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від представника ОСОБА_2 – адвоката Мазурової К.Д., начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 , старшого державного виконавця, ОСОБА_5 , надійшли відзиви на апеляційну скаргу, які ухвалою Сумського апеляційного суду від 21 липня 2026 року повернуті без розгляду.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник, адвокат Мазурова К.Д., заперечували проти апеляційних скарг, просили відмовити в їх задоволенні.

Представник Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, державні виконавці, Діхтяренко В.О. та ОСОБА_5 , у судове засідання не прибули, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2022 року у справі № 591/6470/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, починаючи стягнення з 14 грудня 2022 року.

Постановою старшого державного виконавця Зарічного ВДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11 січня 2023 року відкрито виконавче провадження №70714941 з примусового виконання судового наказу Зарічного районного суду м. Суми №591/6470/22, виданого Зарічним районним судом м. Суми 23 грудня 2022 року.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 04 листопада 2025 року за період з 14 грудня 2022 року по 01 жовтня 2025 року сума заборгованості зі сплати аліментів становить 311 820,60 грн. У цьому періоді у липні 2025 року здійснена сплата аліментів у розмірі 1500,55 грн.

Згідно з довідкою про доходи військової частини від 19 листопада 2025 року, ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та у період з листопада 2022 року по листопад 2023 року він отримав грошове забезпечення в сумі 1 518 475,93 грн.

Скаржником, на підтвердження перерахування стягувачу коштів в рахунок аліментів, надано копію виписки про рух коштів з переказів на картки НОМЕР_1 , 5375414127349412, згідно з якими здійснено такі перекази: 25.01.2023 на суму 60 000 грн; 18.02.2023 – 10 000 грн; 02.03.2023 – 80 000 грн; 16.03.2023 – 5 000 грн; 22.03.2023 – 80 грн; 22.03.2023 – 80 000 грн; 18.05.2023 – 2500 грн; 20.05.2023 – 60 000 грн; 23.06.2023 – 80 000 грн; 18.07.2023 – 5 000 грн; 21.07.2023 – 50 000 грн; 13.08.2023 – 3 000 грн; 21.08.2023 – 6 000 грн; 09.09.2023 – 25 000 грн; 17.09.2023 – 3 000 грн; 21.09.2023 – 500 грн; 02.10.2023 – 200 грн; 05.10.2023 – 200 грн; 27.10.2023 – 50 000 грн; 30.10.2023 – 4 000 грн; 02.12.2023 – 450 грн; 03.12.2023 – 195 грн. Всього у цьому періоді здійснено операцій на суму 525 125 грн. У наданій виписці в графі «деталі операції» зазначено «Любімая» або « ОСОБА_7 ».

Згідно з інформацією АТ «Універсал Банк» від 15 березня 2026 року, картки НОМЕР_1 , 5375414127349412 емітовані на ім`я ОСОБА_2 .

На картковий рахунок ОСОБА_2 були здійснені такі транзакції від ОСОБА_1 : 16.12.2022 – 10 000 грн (без вказання призначення); 17.12.2022 – 6 000 грн, (без вказання призначення); 27.12.2022 – 60 000 грн (без вказання призначення); 25.01.2023 – 60 000 грн (без вказання призначення); 18.02.2023 – 10 000 грн (без вказання призначення); 02.03.2023 – 80 000 грн (без вказання призначення); 16.03.2023 – 5 000 грн (призначення платежу – на ліки і фрукти); 22.03.2023 – 80 грн (без вказання призначення); 22.03.2023 – 80 000 грн (без вказання призначення); 18.05.2023 – 2500 грн.(без вказання призначення); 20.05.2023 – 60 000 грн (без вказання призначення); 23.06.2023 – 80 000 грн (без вказання призначення); 18.07.2023 – 5 000 грн. (без вказання призначення); 21.07.2023 – 50 000 грн (призначення платежу – 30к на зуби і 20 на прогуляшкі+++); 13.08.2023 – 3 000 грн (без вказання призначення); 21.08.2023 – 6 000 грн (без вказання призначення); 09.09.2023 – 25 000 грн (призначення платежу – на день народження); 17.09.2023 – 3 000 грн. (без вказання призначення); 21.09.2023 – 500 грн (без вказання призначення); 02.10.2023 – 200 грн. (без вказання призначення); 05.10.2023 – 200 грн. (без вказання призначення); 27.10.2023 – 50 000 грн (без вказання призначення); 30.10.2023 – 4 000 грн (без вказання призначення); 02.12.2023 – 450 грн (без вказання призначення); 03.12.2023 – 195 грн (без вказання призначення); 11.02.2024 – 500 грн. (без вказання призначення); 18.02.2024 – 400 грн (без вказання призначення); 31.03.2024 – 500 грн. (без вказання призначення); 05.09.2024 – 1000 грн; (без вказання призначення); 11.05.2025 – 6 000 грн (з призначенням платежу – аліменти на дитину); 24.05.2025 – 1000 грн. (без вказання призначення).

Стягувачем надано суду копії квитанцій за проживання у готелі в м. Яремче у період з 14 січня 2024 року по 18 січня 2024 року, з 30 грудня 2024 року по 03 січня 2025 року сім`єю ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ), а також фотокартки сімейного відпочинку (дати відсутні).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Позиція апеляційного суду стосовно оскаржуваної ухвали від 05 травня 2026 року.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

У частині третій статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно, законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, у період з 14 грудня 2022 року по квітень 2025 року сторони перебували у шлюбі, спільно відпочивали, мали спільне господарство.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кошти, перераховані дружині без зазначення призначення платежу «аліменти» в період спільного проживання подружжя, можуть розцінюватися і як аліменти, і як додаткові витрати на дитину або як кошти на утримання сім`ї.

Винятком є платіж від 11 травня 2025 року у розмірі 6 000 грн, де прямо зазначено, що це аліменти на дитину. Цей платіж державний виконавець повинен був врахувати.

Відмова державного виконавця зарахувати платежі лише на тій підставі, що боржник не надав квитанції безпосередньо після їх здійснення, не ґрунтується на законі, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» не встановлює часових обмежень для подання боржником доказів сплати коштів для проведення перерахунку заборгованості.

Отже дії державного виконавця щодо неврахування платежу від 11 травня 2025 року (6 000 грн) є неправомірними, оскільки призначення платежу як аліментів було вказано.

Інші сплачені суми, враховуючи їх перерахування під час перебування сторін у шлюбі та ведення ними спільного господарства, за своєю правовою природою є формою участі батька в утриманні сім`ї та в межах добровільного виконання батьківських обов`язків.

За відсутності в таких платежах призначення «аліменти» та враховуючи заперечення стягувача, яка наполягає на тому, що ці суми були спільним бюджетом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для покладення на державного виконавця обов`язку щодо їх автоматичного зарахування в рахунок примусового виконання судового наказу. Правова кваліфікація коштів, переданих одним із подружжя іншому під час спільного проживання без визначення цільового призначення, не входить до повноважень виконавця.

Більшість добровільних платежів, здійснених ОСОБА_1 на банківську картку ОСОБА_2 , не містять вказівки «аліменти», а деякі містять коментарі «на ліки» «на фрукти», «на зуби», «на день народження». Системний характер перерахувань та їх значний розмір у період з 14 грудня 2022 року по 01 листопада 2023 року, перевищує встановлений судовим наказом максимум для аліментних зобов`язань, що свідчить про виконання ОСОБА_1 обов`язку по утриманню дитини у цей період.

Беручи до уваги, що аліменти стягуються саме на утримання дитини, а ОСОБА_1 перераховував кошти, які перевищували визначений судом розмір аліментів на утримання дитини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність зобов`язання державного виконавця зарахувати у періоді з 14 грудня 2022 року по 01 листопада 2023 року в рахунок сплати аліментів згідно з наданими боржником доказами кошти у розмірі 1/4 частини його доходів, які визначені розрахунком державного виконавця. Заборгованість же зі сплати аліментів за період з 01 листопада 2023 року по травень 2025 року перерахунку не підлягає, оскільки суми, які були перераховані ОСОБА_1 , були незначними, а вказівка щодо їх призначення - відсутня, окрім одного платежу у розмірі 6 000 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції строку розгляду скарги, оскільки саме по собі таке процесуальне порушення не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправильного висновку суду про зобов`язання державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції через те, що з 01 січня 2026 року відділ ДВС перейменований на Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Зміна назви міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зі «Східного» на «Сумське» не впливає на зміст оскаржуваної ухвали щодо зобов`язання державного виконавця перерахувати заборгованість по аліментних платежах. Зазначення судом першої інстанції «Східного» замість «Сумського» у назві Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми може бути виправлене судом першої інстанції в порядку статті 269 ЦПК України.

Аналогічно, в порядку статті 269 ЦПК України, може бути виправлений судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвали номер виконавчого провадження. Як слідує зі змісту ухвали, в її мотивувальній частині судом першої інстанції номер виконавчого провадження встановлено правильно.

Посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваної ухвали під час апеляційного провадження. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Позиція апеляційного суду стосовно оскаржуваної додаткової ухвали від 22 травня 2026 року.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом частини 3 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог частини 1 статті 258 ЦПК України щодо видів судових рішень (ухвали, рішення, постанови, судові накази), а також вимог частини 3 статті 270 ЦПК України щодо порядку ухвалення додаткового судового рішення, доводи апеляційної скарги щодо не регламентування чинним ЦПК України постановлення додаткової ухвали, є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).

Як передбачено частинами 2, 3, 8, 12 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року № 686/5757/23 виснувала, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15-ц та постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 681/947/24 та інших постановах.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).

Отже, з урахуванням викладених позицій Верховного Суду, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, і суд може обмежити розмір витрат на правничу допомогу з огляду на розумну потребу у таких витратах для конкретної справи, що підлягає компенсації за рахунок іншої сторони.

На переконання колегії суддів, понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8900 грн 00 коп. не відповідають характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

З урахуванням критеріїв співмірності та розумності судових витрат, критерія реальності адвокатських витрат, а також критерія розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про зменшення розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню до 1500 грн.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо розміру поштових витрат, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущена арифметична помилка, яка підлягає виправленню в порядку ст. 269 ЦПК України. Оскільки в мотивувальній частині додаткової ухвали судом першої інстанції вказано про надання доказів понесення таких витрат на суму 50 грн та 44 грн, тобто 94 грн, яку і просив стягнути скаржник. Водночас суд помилково зазначив про стягнення 97 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційних скарг за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційних скарг є необґрунтованими, тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а ухвала та додаткова ухвала суду першої інстанції в оскаржуваних частинах підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , які подані його представником – адвокатом Цурканом Віктором Івановичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 травня 2026 року та додаткову ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2026 року в оскаржуваних частинах залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 липня 2026 року.

Головуючий - Я.Л. Петен

Судді: А.О. Замченко

О.М. Черних