Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №584/1463/25 — Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/1463/25

Провадження № 3/584/63/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 м. Путивль

Суддя Путивльського районного суду Сумської області Токарєв С.М., за участі секретаря судового засідання Зікрати Я.В., захисника - адвоката Стрижака С.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції № 2 (м. Путивль) Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт НОМЕР_1 , виданий Путивльським РВУМВС України в Сумській області 03.12.1997, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Водій ОСОБА_1 , 18 листопада 2025 року о 17 год. 10 хв. по вул. Глухівська, 74 у м. Путивль керував автомобілем «ВАЗ-21099», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, а також у найближчому закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУПАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В силу положень ст. 268 КУпАП неприбуття ОСОБА_1 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Стрижак С.В. у судовому засіданні просив закрити провадження у даній справі на підставі ст. 247 КУпАП, виклавши свою позицію у письмовому клопотанні.

Зокрема, захисник зазначив, що сторона захисту переконана, що в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не знайшов свого підтвердження, у зв`язку з цим, провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю виходячи з наступного.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Об`єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах. Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом. Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Сторона захисту вважає, що суд має взяти до уваги, що відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції зафіксованому на оптичному диску встановлено, що співробітником поліції здійснено зупинку транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 та повідомлено про відеофіксацію розмови, але не повідомлено причини такої зупинки з детальним описом її підстави в порушення вимог ч. 3 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 N580-VIII (надалі за текстом Закон № 580-VIII).

Також захисник звертав увагу суду на те, на наявному у справі відеозаписі із бодікамери патрульного на відмітці часу 17:12:20 зафіксовано наступні слова патрульного: "Відносно Вас надійшла інформація, від кого авжеж не скажемо". Тобто, зі змісту наведеного сторона захисту розуміє такі слова так, що начебто надійшла якась інформація, у зв`язку із чим виникла потреба перевірки документів ОСОБА_1 .

У наступному, судом було витребувано від УПП відомості про те, чи існувала якась інформація, яка б слугувала підставою для зупинки ОСОБА_1 та перевірки його документів.

У відповідь на запит суду УПП повідомило, що окрім повідомлення самого патрульного за фактом складення відносно ОСОБА_1 протоколу за ст. 130 КУпАП інших відомостей не надходило, що свідчить про те, що поліцейський збрехав ОСОБА_1 про те, що надходила якась інформація стосовно авто на якому рухався ОСОБА_1 та окремо свідчить про безпідставну зупинку поліцією авто під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху, якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку (...).

За приписами ч. 3 ст. 35 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Тобто, враховуючи наведене, сторона захисту вважає, що суд має брати до уваги, що матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містять належних доказів, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення за які його слід зупинити, а співробітниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами конкретної причини зупинки ними транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 з детальним описом підстави зупинки в порушення вимог ч. 3 ст. 35 Закону № 580-VIII, за які ОСОБА_1 необхідно зупинити, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи стосовно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, на підставі наведеного, сторона захисту вважає, що суд може дійти до висновку, що вимоги посадової особи (поліцейського) до ОСОБА_1 про пред`явлення документів, пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки є необгрунтованими. Такі висновки суду повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17.

Також, сторона захисту не може залишити поза увагою дії працівників поліції, які зафіксовано на відеозаписах щодо неоголошення ОСОБА_1 ознак сп`яніння, виявлених у нього, як це вимагає законодавство, натомість одразу висловлену пропозицію пройти огляд на визначення стану сп`яніння, що є порушенням.

Окремої уваги на переконання сторони захисту заслуговує і та обставина, що при складанні протоколу відносно ОСОБА_1 поліцейські допустили ряд інших істотних порушень закону в частині процесуальних дій, пов`язаних із проведенням огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення його результатів, а саме: у матеріалах справи відсутній акт огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Відповідно до пункту 10 Розділу ІІ Інструкції 1452/735 "Про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння" результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду).

З наведеного слідує, що у випадку встановлення патрульним у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, які мали би бути підставою для огляду на місці зупинки, поліцейський був зобов`язаний скласти акт огляду і вказати у цьому процесуальному документі усі виявлені ознаки, адже сама відеофіксація не дає можливості беззаперечно встановити існування відповідних ознак.

Окремо, захист просить звернути увагу на те, що перед складенням протоколу на відеозаписі патрульним озвучено ознаки - порушення мови, координації рухів, але в протоколі вказано ознаки "запах алкоголю, порушення мови та поведінку, що не відповідає обстановці. Тобто, фактичні обставини справи свідчать про фальсифікацію зі сторони патрульного існування взагалі ознак сп`яніння, адже озвучені були одні ознаки сп`яніння, а у протоколі вказано зовсім інші, яких не було виявлено.

Однак, сторона захисту зауважує, що за приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 N 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Окрім того обов`язковим є доведення підстав для такого огляду особи.

Виходячи із вищевикладеного, сторона захисту вважає доведеним відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що повністю підтверджується зібраними по справі доказами.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення, " ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому Законодавством порядку" .

Однак, зазначені обставини, наведені у протоколі не відповідають дійсності виходячи з наступного. В першу чергу, захист наголошує, що патрульним об 17:24:52 оголошено, що відносно ОСОБА_1 складено протокол за керування у стані сп`яніння що регламентується пунктом 2.9 ПДР, однак до суду надійшов протокол за п. 2.5 ПДР тобто за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Також, відповідно до Інструкції "про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" № 1452/735 (далі - Інструкція 1452/735). Розділ 1, пункт 6 Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби); У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

Тобто, зазначені вимоги Інструкції, яка є єдиним НПА, яким керується поліція при оглядах водіїв на стан сп`яніння, визначено, що спочатку патрульний зобов`язаний запропонувати огляд на стан сп`яніння на місці зупинки т/з, а вже у наступному, виключно у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки за допомогою газоаналізатора або у випадку відмови від огляду на місці зупинки - водій направляється у заклад охорони здоров`я на огляд.

Втім, зміст адміністративного матеріалу в тому числі і відеозапису із бодікамери патрульного підтверджує, що жодних пропозицій ОСОБА_1 про огляд у закладі охорони здоров`я взагалі не надходило.

Та обставина, що ОСОБА_1 патрульний не направляв у заклад охорони здоров`я у порушення Інструкції 1452/735 свідчить і відсутність у справі такого направлення взагалі.

У свою чергу, це свідчить про недотримання патрульним вимог інструкції 1452/735, а саме відповідно до п. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння 5 або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 N 23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких грунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом" (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey).

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини "розумним є сумнів, який грунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення".

Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом" (п. 161 рішення від 18.01.78 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom); п. 65 рішення від 21.07.2011 у справі "Коробов проти України" (Korobov v. 6 Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Стандарт доведення "поза розумним сумнівом" означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. "Поза розумним сумнівом" має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Необхідно, щоб будь-який обгрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.

Таким чином, сторона захисту переконана, що наявні у матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин, а тому правильними можуть бути висновки суду про те, що протокол складено лише на припущеннях та ставить під сумнів те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Сторона захисту вважає, що недотримання процедури та порядку виявлення у водія, який керував транспортним засобом, ознак сп`яніння, є істотним порушенням процедури проходження водієм транспортного засобу огляду на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виключає адміністративну відповідальність та порушує конституційні права і свободи ОСОБА_1 , а також встановлений законом порядок отримання фактичних даних у справі.

Враховуючи викладене вище, сторона захисту переконана, що в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не знайшов свого підтвердження, у зв`язку з цим, провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Стрижака С.В., дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення повністю підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 516846 від 18 листопада 2025 року (а.с.1,2), а також даними відеозапису (а.с.4), у зв`язку з чим наявні підстави для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні наведеного правопорушення.

При цьому, суд не бере до уваги доводи, наведені захисником ОСОБА_1 - адвокатом Стрижаком С.В., зважаючи на те, що вони спростовуються змістом дослідженого безпосередньо в судовому засіданні відеозапису, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і у найближчому закладі охорони здоров`я.

Як вбачається з повідомлення Відділення поліції № 2 (м.Путвиль) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, ОСОБА_1 30.11.2012 отримував посвідчення водія, категорії "А,В,С" (а.с.5).

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не вбачається.

Враховуючи особу правопорушника, а також характер скоєного правопорушення, вважаю, що його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень можливе при застосуванні штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

В силу ст.40-1 КУпАП підлягає стягненню з ОСОБА_1 судовий збір.

Керуючись ст.ст.40-1, 130, 284, 307, 308 КУпАП,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) судового збору.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Сумського апеляційного суду через Путивльський районний суд Сумської області.

Постанова, якщо її не оскаржено, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя С.М.Токарєв