Вирок від 22 липня 2026 р. у справі №529/448/26 — Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/448/26

Провадження № 1-кп/529/86/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області кримінальні провадження № 12026175440000046 та № 12026170440000337 в об`єднаній справі № 529/448/26 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт Диканька Диканського району Полтавської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, невійськовозобов`язаного, раніше судимого:

- 23.02.2026 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 246 КК України до обмеження волі на строк 3 роки із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

обвинуваченого у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

Обвинувачений ОСОБА_4 , у порушення вимог статтей 28, 29 Конституції України та Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, умисно, систематично, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім`ї, вчиняв домашнє насильство стосовно особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1, ч. 5 ст. 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а саме щодо своєї співмешканки ОСОБА_6 , що призвело до психологічних та фізичних страждань останньої.

Так, 25 грудня 2025 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у кімнаті будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , під час словесної сварки із своєю співмешканкою ОСОБА_6 , умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, підійшовши до неї спереду, кулаками правої та лівої руки наніс останній близько десяти ударів по обличчю. У результаті умисно нанесених ОСОБА_4 ударів співмешканці ОСОБА_6 , останній спричинено тілесні ушкодження у вигляді забою-гематоми м`яких тканин параорбітальних ділянок та лобно-скроневої ділянки зліва з саднами шкіри лобної ділянки ліворуч, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, викликали у потерпілої фізичні страждання та завдали їй фізичної шкоди.

За вчинення вказаного вище кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у вигляді заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_4 був засуджений вироком Диканського районного суду Полтавської області від 20.01.2026 у справі № 529/23/26 до покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Однак, незважаючи на притягнення його до кримінальної відповідальності за спричинення тілесних ушкоджень своїй співмешканці ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на шлях виправлення не став та неодноразово вчинив стосовно своєї співмешканки ОСОБА_6 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру.

Так, 01 лютого 2026 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_4 , знаходячись по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство стосовно своєї співмешканки ОСОБА_6 , а саме висловлювався нецензурною лайкою в її адресу, погрожував фізичною розправою, наніс один удар по її обличчю без спричинення тілесних ушкоджень, на зауваження не реагував, чим завдав шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілої. Постановою Диканського районного суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі № 529/96/26 за вказаним фактом ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 340,00 грн.

У подальшому, незважаючи на притягнення його до кримінальної та адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства фізичного та психологічного характеру стосовно своєї співмешканки ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на шлях виправлення не став та знову вчинив стосовно неї домашнє насильство фізичного характеру.

Так, 15 лютого 2026 року близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу господарства, що розташоване по АДРЕСА_3 , під час словесної сварки із своєю співмешканкою ОСОБА_6 , наніс їй декілька ударів кулаками в область обличчя, чим вчинив стосовно неї фізичне насильство. У результаті нанесених ОСОБА_4 ударів співмешканці ОСОБА_6 , останній спричинено тілесні ушкодження у вигляді параорбітальної гематоми та саден шкіри перенісся, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, що викликало у потерпілої фізичні та психічні страждання і завдало їй фізичної шкоди.

Крім цього, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на заподіяння фізичного насильства, 19 квітня 2026 року близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_2 , під час словесної сварки із своєю співмешканкою ОСОБА_6 , наніс їй більше п`яти ударів кулаком в область голови, обличчя, грудної клітки та живота. У результаті нанесених ОСОБА_4 ударів співмешканці ОСОБА_6 , останній спричинено тілесні ушкодження у вигляді гематоми м`яких тканин ділянки грудної клітки праворуч, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, та синців шкіри ділянки правого ока, передньої поверхні грудної клітки і лівого плеча та саден шкіри чола і нижньої губи, які кваліфікуються, як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження, що викликало у потерпілої ОСОБА_6 фізичні та психічні страждання та завдало їй фізичної шкоди.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на заподіяння домашнього насильства фізичного характеру, 16 травня 2026 року близько 04 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання по АДРЕСА_2 , під час словесної сварки із своєю співмешканкою ОСОБА_6 , наніс їй більше п`яти ударів кулаком в область голови, обличчя, грудної клітки та живота. У результаті нанесених ОСОБА_4 ударів співмешканці ОСОБА_6 , останній спричинено тілесні ушкодження у вигляді гематоми м`яких тканин верхньої третини лівого плеча, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, забою з синцем шкіри тім`яної ділянки зліва, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження, садна шкіри ділянки нижньої повіки правого ока і виличної ділянки справа та синців шкіри правого передпліччя і нижньої третини лівого стегна, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що викликало у потерпілої ОСОБА_6 фізичні та психічні страждання та завдало їй фізичної шкоди.

Отже, вказаними діями у сукупності ОСОБА_4 умисно вчинив систематичне фізичне та психологічне насильство стосовно своєї співмешканки ОСОБА_6 , що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої ОСОБА_6 та погіршення якості її життя.

Враховуючи те, що вказані вище епізоди протиправних дій ОСОБА_4 становлять єдиний продовжуваний злочин, суд дійшов висновку, що таким чином, ОСОБА_4 вчинив один злочин, передбачений ст. 126-1 КК України, у вигляді домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення фізичного та психологічного насильства стосовно особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої ОСОБА_6 та погіршення якості її життя.

Також, судом встановлено, що вказаний єдиний продовжуваний злочин, передбачений ст. 126-1 КК України, ОСОБА_4 вчинив під час невідбутого покарання за попереднім вироком Диканського районного суду Полтавської області, яким його було засуджено за ч. 3 ст. 246 КК України до покарання у вигляді 3 років обмеження волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиція сторін кримінального провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав частково. При цьому вказав, що дійсно раніше притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно своєї співмешканки ОСОБА_6 , а також до кримінальної відповідальності за нанесення ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, однак незважаючи на це 15 лютого 2026 року близько 12 год. 00 хв., . перебуваючи в с. Степанівка Полтавського району Полтавської області він під час словесної сварки з співмешканкою ОСОБА_6 наніс їй декілька ударів по різним частинам тіла, що спричинило останній тілесні ушкодження. Обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що сварки із співмешканкою виникали як правило тоді, коли він перебував у стані алкогольного сп`яніння, через вживання його співмешканкою спиртних напоїв та його ревнощі, адже ОСОБА_6 безпричинно тікала з господарства на декілька днів і нічого йому не пояснювала. Епізоди 19 квітня 2026 року та 16 травня 2026 року не визнав, вказав що невчиняв насильства щодо своєї співмешканки , хто саме її бив не знає. Зазначив, що саме потерпіла іноді провокувала його на конфліктні ситуації і під час сварок він, не стримавшись, ображав її нецензурною лайкою та завдавав їй тілесні ушкодження. Обвинувачений зазначив, що розкаюється у вчиненому.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що обвинувачений щиро розкаюється у вчиненому, а тому просив суд врахувати це під час призначення покарання.

Прокурор ОСОБА_3 вказав, що епізоди протиправних дій ОСОБА_4 становлять єдиний продовжуваний злочин, передбачений ст. 126-1 КК України. У судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні цього злочину. Посилаючись на умисність та систематичність вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства стосовно своєї співмешканки ОСОБА_6 , що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої, притягнення обвинуваченого до адміністративної та кримінальної відповідальності за домашнє насильство стосовно ОСОБА_6 , наявність незнятої та непогашеної судимості за вчинення злочину проти довкілля, вчинення інкримінованого злочину під час невідбутого покарання за попереднім злочином, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, для запобігання вчиненню обвинуваченим нових правопорушень, прокурор просив призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 вчинив злочин під час невідбутого покарання за попереднім вироком суду від 23.02.2026, прокурор просив із застосуванням положень статтей 71, 72 КК України остаточно визначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 , маючи непогашену та незняту в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, вчинив новий умисний злочин проти життя та здоров`я особи, має негативну характеристику, усвідомлює необхідність відбування ним покарання в умовах ізоляції від суспільства, прокурор просив залишити обвинуваченому до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, який було обрано ухвалою суду від 28.05.2026. Прокурор також просив стягнути з обвинуваченого в дохід держави понесені витрати на проведення судової психологічної експертизи у розмірі 17 828,00 грн.

Потерпіла ОСОБА_6 в попередньому судовому засіданні вказала, що її співмешканець - обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово вчиняв стосовно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, на її зауваження та постанови і вироки суду про притягнення його до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення стосовно неї фізичного та психічного насильства не реагував. Потерпіла зазначила, що обвинувачений вчиняв домашнє насильство як правило внаслідок зловживання спиртними напоями та через ревнощі, на зауваження не реагує. ОСОБА_6 вказала, що на початку її відносин з обвинуваченим, останній дуже добре до неї ставився, в усьому їй допомогав, однак через ревнощі він розпочав її періодично бити по різних частинах тіла, ображати нецензурною лайкою. Через деякий час після побиття обвинувачений обіцяв більше цього не робити, але потім знову бив її. Були випадки, коли вона роздягнена змушена була тікати від ОСОБА_4 до сусідів, щоб вони її захистили. Був випадок, коли вона стояла біля свого сусіда ОСОБА_7 , рядом знаходилася неповнолітня дитина, а обвинувачений почав її бити і навіть дитина її захищала. Потерпіла зазначила, що у травні ОСОБА_4 сильно викрутив їй руку, тягнув за волосся, душив і через це вона не могла тиждень нормально їсти. Увечері вона пішла купатися, а обвинувачений закинув її на ліжко і бив та душив. Коли він заснув, то вона втекла до сусіда ОСОБА_7 . Потерпіла просила обрати обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі та задовольнити клопотання прокурора про залишення обвинуваченому до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що її співмешканець ОСОБА_4 агресивний, вона боїться його та за своє здоров`я і життя. Потерпіла ОСОБА_6 також надала суду заяву, в якій просила подальші судові засідання проводити за її відсутності.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, у вигляді домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення фізичного та психологічного насильства стосовно особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої і погіршення якості її життя, у повному обсязі підтверджується наступною безпосередньо дослідженою та перевіреною у судовому засіданні судом сукупністю доказів, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні вказала, що її співмешканець - обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово вчиняв стосовно неї домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, бив, душив, ображав нецензурною лайкою, на її зауваження та постанови і вироки суду про притягнення його до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення стосовно неї фізичного та психічного насильства не реагував. Причиною цього як правило були ревнощі зі сторони обвинуваченого. Їй часто доводилося втікати від обвинуваченого до сусідів, зокрема до сусіда ОСОБА_8 , де вона ховалася від обвинуваченого, ночувала та просила викликати їй швидку медичну допомогу і поліцію через побиття ОСОБА_4

- показаннями свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні вказав, що потерпіла ОСОБА_6 є його сусідкою, також він знайомий з обвинуваченим ОСОБА_4 . Одного разу в ОСОБА_6 була пожежа і ОСОБА_4 допомагав гасити цю пожежу. Після цього він залишився проживати разом з ОСОБА_6 десь з 2025 року. Свідок ОСОБА_8 зазначив, що були випадки, коли при ньому ОСОБА_4 та ОСОБА_6 сварилися. Одного разу ОСОБА_6 зайшла до його дружини у будинок і він побачив на ОСОБА_6 сліди побиття. Остання повідомила, що її побив співмешканець ОСОБА_4 . ОСОБА_8 вказав, що весною він неодноразово бачив ОСОБА_6 побитою. ОСОБА_6 декілька разів тікала від ОСОБА_4 після побиття до його, ОСОБА_8 , будинку, де ховалася та ночувала. Були випадки, коли ОСОБА_6 прохала викликати швидку медичну допомогу чи поліцію у зв`язку із її побиттям ОСОБА_4 . Останнього разу, коли до нього прибігла ОСОБА_6 , то приїхала швидка та поліція, робили огляд ОСОБА_6 , надавали їй допомогу.

- показаннями свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні вказав, що знайомий з потерпілою ОСОБА_6 . Він не бачив, щоб ОСОБА_6 до того, як почала проживати разом із співмешканцем ОСОБА_4 , раніше падала і нібито через це забивалася, тобто отримувала якісь сліди ударів. Саме під час спільного проживання потерпілої разом з обвинуваченим він став часто бачити ОСОБА_6 зі слідами побиття. Остання говорила йому, що її б`є саме співмешканець ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_10 вказав, що не бачив особисто, як ОСОБА_4 бив ОСОБА_6 . Свідок зазначив, що у лютому ОСОБА_6 декілька разів до нього приходила побита і ховалася у нього через побиття ОСОБА_4 . Був випадок, коли зимою ОСОБА_6 прийшла лише в одному халаті, казала, що тікала городами від ОСОБА_4 . Одного разу ОСОБА_4 приходив за ОСОБА_6 , кричав про щось, говорив про ревнощі, а ОСОБА_6 плакала і хвилювалася, стан у неї був жахливий.

- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні вказала, що вона давно знайома з потерпілою ОСОБА_6 , знає її як хорошу, хазяйновиту жінку. З осені 2025 року ОСОБА_6 почала проживати разом із співмешканцем ОСОБА_4 . Через деякий час вона дізналася від односельців, що ОСОБА_4 почав бити ОСОБА_6 . Свідок вказала, що перед Новим роком вона чула в стороні, де живе ОСОБА_6 , якісь крики. Пізніше вона запитала у ОСОБА_6 про ці крики, на що остання відповіла, що це вона кричала, адже її побив ОСОБА_4 . ОСОБА_11 вказала, що окрім цього вона також неодноразово бачила, як серед зими без верхнього одягу по їхній вулиці бігла ОСОБА_6 , яка як стало відомо пізніше, тікала з дому від ОСОБА_4 . Свідок вказала, що 15.02.2026 вона перебувала разом з родиною вдома. У післяобідній час вона вийшла на вулицю та почула жіночий та чоловічий крики. Потім неподалік свого двору вона побачила ОСОБА_6 , яка стояла нагнувшись, та ОСОБА_4 , який бив її по обличчю, хапав її за одяг, волосся, давив та намагався відтягнути. Свідок зазначила, що вона почала кричати ОСОБА_4 , щоб він відпустив ОСОБА_6 , після чого він довів останню до її, свідка, двору та відпустив. ОСОБА_11 вказала, що на її запитання, чому він ОСОБА_12 , ОСОБА_4 почав розмахувати руками, а ОСОБА_6 почала ухилятися, боячись, що він її знову вдарить. Свідок зазначила. що вона знову почала кричати на ОСОБА_4 , щоб він припинив свої дії, а останній почав кричати, що він не бив ОСОБА_6 . Після цього вона повела ОСОБА_6 до свого двору. ОСОБА_4 пішов до будинку, де проживав разом з потерпілою. ОСОБА_6 після цього пішла до інших сусідів. Свідок ОСОБА_11 вказала, що вже в кінці цієї події на вулицю вийшов її чоловік ОСОБА_13 та запитав, що сталося.

- показаннями свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні вказав, що 15.02.2026 він разом із сім`єю перебував вдома. У післяобідній час його дружина ОСОБА_11 вийшла на вулицю, а він залишився у будинку з маленькою дитиною. Коли через деякий час він вийшов з будинку, то почув на вулиці якісь крики. Вийшовши з двору, він побачив свою дружину ОСОБА_14 , яка стояла біля воріт. Біля дружини також стояла місцева жителька ОСОБА_6 . Було помітно, що на обличчі у ОСОБА_6 були гематоми. Його дружина ОСОБА_11 кричала на ОСОБА_4 , який побіг в сторону виїзду із села. Свідок ОСОБА_13 вказав, що вже потім від дружини він дізнався, що начебто ОСОБА_4 наніс ОСОБА_6 тілесні ушкодження біля їхнього двору. ОСОБА_13 зазначив, що особисто свідком саме нанесення тілесних ушкоджень він не був.

- рапортом старшого інспектора - чергового Відділу поліції № 2 (м. Полтава) ГУНП в Полтавській області ОСОБА_15 від 15.02.2026, згідно з яким ОСОБА_6 15.02.2026 звернулася до СПД № 2 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області з письмовою заявою про нанесення їй ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. До зазначеного рапорта як додаток додано фотографію ОСОБА_6 зі слідами побиття на обличчі.

- протоколом прийняття заяви потерпілої ОСОБА_6 від 15.02.2026 про вчинення її співмешканцем ОСОБА_4 стосовно неї злочину у вигляді домашнього насильства шляхом нанесення їй тілесних ушкоджень в область перенісся та голови.

- протоколом огляду місця події від 15.02.2026, проведеного слідчим за участю потерпілої ОСОБА_6 , з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 вказала на місце поблизу господарства, розташованого АДРЕСА_3 , де 15.02.2026 ОСОБА_4 наніс їй тілесні ушкодження. До цього протоколу як додаток додано фотографію, на якій зафіксовано, як ОСОБА_6 вказує на місце спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_4

- висновком експерта № 148, складеного 19.02.2026 за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого згідно з наданою медичною документацією на ім`я ОСОБА_6 , у якої мали місце тілесні ушкодження у вигляді: параорбітальної гематоми та саден шкіри перенісся, які утворилися від дії тупих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак, нога людини у взутті чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою та не менш, як від двократної дії травмуючих факторів та які кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та садно шкіри ділянки правого ліктьового суглобу, яке утворилося від дії тупого предмету, що могло утворитися і при падінні та яке кваліфікується, як легке тілесне ушкодження. Дані тілесні ушкодження могли утворитися в строк і за обставин вказаних в постанові та наданій медичній документації. Діагноз: "ЗЧМТ струс головного мозку" при оцінці ступеня тяжкості не може бути врахованим у зв`язку з відсутністю у наданій медичній документації об`єктивних судово-медичних даних (відсутність консультації невролога з неврологічним статусом), та останній встановлений на основі суб`єктивних факторів і не підтверджується об`єктивними відомостями в наданій медичній документації. Діагноз: "Забій грудної клітки" при оцінці ступеня тяжкості не може бути врахованим у зв`язку з відсутністю у наданій медичній документації об`єктивних судово-медичних даних та останній встановлений на основі суб`єктивних факторів і не підтверджується об`єктивними відомостями в наданій медичній документації.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 20.04.2026 з фототаблицею до нього, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_6 , у присутності слідчого, двох понятих, статиста та спеціаліста СКЗ, пояснила, що 15.02.2026 в обідній час вона разом із співмешканцем ОСОБА_4 йшли додому по АДРЕСА_2 . Проходячи повз будинок ОСОБА_11 , ОСОБА_4 почав ображати її нецензурними словами. В подальшому ОСОБА_4 почав хапати її за одяг, за волосся. Також він її тримав та, пригнувши, давив на шию. ОСОБА_4 намагався потягнути її в сторону їхнього житла. В подальшому, ОСОБА_4 наніс їй декілька ударів по обличчю, зокрема кулаком в область носа та ока. Також, коли ОСОБА_4 тримав її нагнувши, то ще правою рукою наніс удар в область носа. Під час цієї події з двору вийшла ОСОБА_11 та ОСОБА_4 відпустив її. Після надання цих пояснень потерпіла ОСОБА_6 продемонструвала на статистові, як ОСОБА_4 хапав її за одяг та тягнув, а також механізм нанесення їй ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

- висновком експерта № 362 (додатковим), складеного 22.04.2026 за результатами проведення додаткової судово-медичної експертизи, відповідно до якого на основі даних додаткової судово-медичної експертизи медичної документації на ОСОБА_6 , враховуючи відомі обставини справи, дані протоколу проведення слідчого експерименту, експерт дійшов висновку, що згідно з наданою медичною документацією на ім`я ОСОБА_6 , у якої мали місце тілесні ушкодження у вигляді: параорбітальної гематоми та саден шкіри перенісся, які утворилися від дії тупих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак, нога людини у взутті чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою та не менш, як від двократної дії травмуючих факторів та які кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та садно шкіри ділянки правого ліктьового суглобу, яке утворилося від дії тупого предмету, що могло утворитися і при падінні та яке кваліфікується, як легке тілесне ушкодження. Покази потерпілої ОСОБА_6 , надані нею 20.04.2026 в ході проведення слідчого експерименту за її участю, не протирічать об`єктивним даним судово-медичної експертизи ОСОБА_6 в пунктах давності, механізму і анатомічної локалізації та частково протирічать в пункті кількості встановлених тілесних ушкоджень у останньої, а саме в ході вище викладеного ОСОБА_6 не розповіла і не відобразила (відсутні фототаблиці) про утворення у неї тілесного ушкодження в ділянці правого ліктьового суглобу, яке було встановлено при проведенні судово-медичної експертизи з урахуванням наданої медичної документації.

- висновком експерта № СЕ-19/117-26/6193-ПС, складеного 10.04.2026 за результатами проведення судової психологічної експертизи, відповідно до якого ситуація, що досліджується в кримінальному провадженні, є психотравмувальною для ОСОБА_6

- протоколом прийняття заяви потерпілої ОСОБА_6 від 19.04.2026 про спричинення їй співмешканцем ОСОБА_4 19.04.2026 тілесних ушкоджень.

- висновком експерта № 360, складеного 22.04.2026 за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого у ОСОБА_6 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: гематоми м`яких тканин ділянки грудної клітки праворуч, яка кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я; синців шкіри ділянки правого ока, передньої поверхні грудної клітки і лівого плеча та саден шкіри чола і нижньої губи, які кваліфікуються, як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою та можливо в строк і за обставин вказаних вище та не менш як від восьмикратної дії травмуючих факторів. Утворення вище вказаних тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 при падінні виключається. Враховуючи анатомічну локалізацію, морфологічну характеристику встановлених тілесних ушкоджень, в момент спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 могла знаходитися і в положенні лежачи та передньою частиною тулуба (обличчям) до нападника.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 23.04.2026 з фототаблицею до нього, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_6 , у присутності слідчого, двох понятих та статиста, пояснила, що 19.04.2026 в обідній час до них із ОСОБА_4 прийшла сусідка ОСОБА_16 . Ця сусідка разом із ОСОБА_4 почали вживати алкогольні напої. Вже після 20 години, коли сусідка ОСОБА_16 пішла від них, ОСОБА_4 знову почав вчиняти сварку, ображаючи її та звинувачуючи у зрадах. ОСОБА_6 вказала, що під час сварки вона лежала на ліжку. Під час сварки ОСОБА_4 почав наносити їй тілесні ушкодження, а саме бити кулаками в область голови, обличчя, по губах. Також, ОСОБА_4 хапав її за шию, бив по грудній клітці, в живіт та пах. Таких ударів було близько десяти. Після цього їй вдалося встати, однак ОСОБА_4 вхопив її за волосся та штовхнув. Після того, як ОСОБА_4 заснув, вона втекла з дому та викликала поліцію. Після надання цих пояснень потерпіла ОСОБА_6 продемонструвала на статистові механізм нанесення їй ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

- висновком експерта № 368 (додатковим), складеного 24.04.2026 за результатами проведення додаткової судово-медичної експертизи, відповідно до якого на основі даних додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , враховуючи відомі обставини справи, дані протоколу проведення слідчого експерименту, експерт дійшов висновку, що у ОСОБА_6 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: гематоми м`яких тканин ділянки грудної клітки праворуч, яка кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я; синців шкіри ділянки правого ока, передньої поверхні грудної клітки і лівого плеча та саден шкіри чола і нижньої губи, які кваліфікуються, як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження. Покази потерпілої ОСОБА_6 , надані нею 23.04.2026 в ході проведення слідчого експерименту за її участю, не протирічать об`єктивним даним судово-медичної експертизи ОСОБА_6

- протоколом прийняття заяви потерпілої ОСОБА_6 від 16.05.2026 про вчинення співмешканцем ОСОБА_4 стосовно неї фізичного домашнього насильства шляхом нанесення їй тілесних ушкоджень у вигляді синців під очима, а також удушення.

- висновком експерта № 474, складеного 19.05.2026 за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого під час проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , в неї встановлено тілесні ушкодження у вигляді: гематоми м`яких тканин верхньої третини лівого плеча, яка кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, та забою з синцем шкіри тім`яної ділянки зліва, який кваліфікується, як легке тілесне ушкодження. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмету, а саме, можливо і при падінні та ударі об такий. Садно шкіри ділянки нижньої повіки правого ока і виличної ділянки справа та синці шкіри правого передпліччя і нижньої третини лівого стегна, які утворилися від дії тупих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, якими могли бути пальці рук, в тому числі і стиснуті в кулак, нога людини, у тому числі і у взутті, чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою та які кваліфікуються, як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження. Дані тілесні ушкодження могли утворитися в строк і за обставин вказаних вище та не менш, як від п`ятикратної дії травмуючих факторів. Враховуючи анатомічну локалізацію, морфологічну характеристику встановлених тілесних ушкоджень, експерт дійшов висновку, що в момент спричинення тілесних ушкоджень положення та взаєморозташування ОСОБА_6 стосовно нападника (травмуючого фактору) змінювалося.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.05.2026 з фототаблицею до нього, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_6 , у присутності слідчого, двох понятих, статиста, пояснила, що 16.05.2026 близько 04 год. вона та її співмешканець ОСОБА_4 перебували вдома. ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, почав вчиняти з нею сварку через ревнощі, проявляючи агресію. Коли вона пішла до туалету (ванної кімнати), то ОСОБА_4 зайшов туди, вхопив її за волосся та штовхнув, від чого вона впала та вдарилася лівою частиною голови. Після цього вона сіла на крісло. Коли вона сиділа, до неї спереду підійшов ОСОБА_4 та почав наносити їй удари кулаком в область голови, обличчя, більш праворуч, хапав та стискав руками за шию спереду. Також, ОСОБА_4 вхопив її за ліве плече і викручував. Весь цей час ОСОБА_4 наносив їй удари кулаком в область верхньої лівої кінцівки та по нижнім кінцівкам. Після надання цих пояснень потерпіла ОСОБА_6 продемонструвала на статистові механізм нанесення їй ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

- висновком експерта № 532 (додатковим), складеного 26.05.2026 за результатами проведення додаткової судово-медичної експертизи, відповідно до якого на основі даних додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , враховуючи відомі обставини справи, дані протоколу проведення слідчого експерименту, експерт дійшов висновку, що під час проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_6 в неї були встановлені тілесні ушкодження у вигляді: гематоми м`яких тканин верхньої третини лівого плеча, яка кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, та забою з синцем шкіри тім`яної ділянки зліва, який кваліфікується, як легке тілесне ушкодження. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмету, а саме, можливо і при падінні та ударі об такий. Садно шкіри ділянки нижньої повіки правого ока і виличної ділянки справа та синці шкіри правого передпліччя і нижньої третини лівого стегна, які утворилися від дії тупих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, якими могли бути пальці рук, в тому числі і стиснуті в кулак, нога людини, у тому числі і у взутті, чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою та які кваліфікуються, як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження. Покази потерпілої ОСОБА_6 , надані нею 22.05.2026 в ході проведення слідчого експерименту за її участю, не протирічать об`єктивним даним судово-медичної експертизи ОСОБА_6

- копією вироку Диканського районного суду Полтавської області від 20.01.2026 у справі 529/23/26, який набрав законної сили 20.02.2026, згідно з яким затверджено угоду про примирення від 13.01.2026, укладену між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026175440000003 від 01.01.2026 за ч. 2 ст. 125 КК України, визнано ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено йому узгоджене стронами угоди покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 850,00 грн (за фактом нанесення 25.12.2025 ОСОБА_4 своїй співмешканці ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я).

- копією постанови Диканського районного суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі № 529/96/26, яка набрала законної сили 14.03.2026, згідно з якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 340,00 грн та направлено його на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", до Диканської селищної ради, як органу, який здійснює забезпечення проходження кривдником такої програми, на строк 3 місяці (за фактом вчинення 01.02.2026 ОСОБА_4 домашнього насильства стосовно своєї співмешканки ОСОБА_6 у вигляді нецензурної лайки, погроз фізичною розправою, нанесення одного удару по обличчю потерпілої без спричинення тілесних ушкоджень).

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні відмовився від допиту свідка зі сторони обвинувачення ОСОБА_13 .

Оцінюючи показання потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , суд вважає ці показання є послідовними і достовірними. У суду відсутні підстави сумніватися в правдивості вказаних показань, оскільки ці показання є чіткими, логічними і узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Крім того, суд враховує те, що вказані вище потерпіла та свідки попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а тому такі докази, у сукупності з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами, суд знаходить належними та допустимими. Суд зауважує, що показання цих осіб, надані ними на досудовому слідстві та в судому засіданні, є послідовними, логічними та такими, що не відрізняються між собою. Крім цього, показання цих осіб не являються єдиними доказами у кримінальному провадженні, вони оцінювалися у сукупності з іншими доказами, зокрема поясненнями самого обвинуваченого ОСОБА_4 , який не заперечував в судовому засіданні, що він дійсно, незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності, за вчинення домашнього насильства стосовно своєї співмешканки ОСОБА_6 , знову 15 лютого 2026 року близько 12 год. 00 хв., 19 квітня 2026 року близько 22 год. 00 хв. та 16 травня 2026 року близько 04 год. 00 хв. перебуваючи в с. Степанівка Полтавського району Полтавської області, під час словесної сварки з співмешканкою ОСОБА_6 наніс їй декілька ударів по різним частинам тіла, що спричинило останній тілесні ушкодження.

Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку в даному кримінальному провадженні, судом поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст. 126-1 КК України, у вигляді домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення фізичного та психологічного насильства стосовно особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої та погіршення якості її життя.

При цьому, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 585/3184/20 (провадження № 51-5266км21), про те, що попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.

Враховуючи те, що судом було встановлено подальшу повторюваність вчинення ОСОБА_4 протиправних дій стосовно потерпілої ОСОБА_6 і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, то попереднє притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за таких умов не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій обвинуваченого. Враховуючи вказане у сукупності, у даному випадку не порушено принцип non bis in idem щодо неможливості притягнення особи двічі за одні і ті ж діяння, які кваліфікуються як адміністративні правопорушення, а потім як кримінальне правопорушення.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на щире каяття, як на обставину, що пом`якшує покарання, суд вважає непереконливим за таких підстав.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

В свою чергу, хоча потерпілою фактично не пред`явлено до обвинуваченого претензій матеріального чи морального характеру, проте обвинувачений ОСОБА_4 не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, не вжив жодних дій щодо усунення заподіяної шкоди, не виявив бажання виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання, лише формально вказавши на визнання своєї винуватості, що не узгоджується з вказаними вище мотивами стосовно визначення щирого каяття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого за ст. 66 КК України, - відсутні.

Згідно з ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є рецидив злочинів.

Мотиви призначення покарання.

За змістом статтей 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен враховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який характеризується негативно, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, але знаходиться під спостереженням у лікаря-нарколога із діагнозом "психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності", раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за злочини проти життя і здоров`я потерпілої ОСОБА_6 , вчинив злочин під час невідбутого покарання за попереднім вироком суду, що свідчить про стійкість злочинних намірів обвинуваченого та небажання останнього стати на шлях виправлення. Суд враховує, що ОСОБА_4 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, до нього вже застосовувався у кримінальних провадженнях штраф за спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, однак останній висновків для себе він не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив здійснювати домашнє насильство стосовно своєї співмешканки ОСОБА_6 , що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої і погіршення якості її життя. Обставин, які пом`якшують покарання, судом встановлено не було.

Суд також враховує, що ОСОБА_4 , маючи непогашену та незняту у встановленому законом порядку судимість за злочин проти довкілля, у період невідбутого покарання, призначеного за це кримінальне правопорушення вироком Диканського районного суду Полтавської області від 23.02.2026 у виді обмеження волі строком на 3 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, вчинив нове умисне кримінальне правопорушення.

При призначенні покарання судом також враховуються висновки, викладені в досудовій доповіді уповноваженого органу з питань пробації, відповідно до яких виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі неможливе. Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку ОСОБА_4 з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

При цьому, в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України підстав для обрання покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, призначення покарання зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням, передбаченого ст. 75 КК України, не встановлено, як і підстав для призначення покарання в порядку, передбаченому ст. 69 КК України.

Враховуючи вказані вище обставини у їх сукупності, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, загальні засади призначення покарання - законність, справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, те, що домашнє насильство було вчинено обвинуваченим стосовно свої співмешканки, те, що потерпіла наполягала на покаранні у вигляді позбавлення волі, оскільки вона боїться за своє життя та здоров`я, виходячи з даних про особу та поведінку обвинуваченого, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, що є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Враховуючи те, що обвинувачений вчинив злочин за цим вироком у період невідбутого покарання, призначеного вироком Диканського районного суду Полтавської області від 23.02.2026 у виді обмеження волі строком на 3 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, суд вважає за необхідне призначити останньому покарання відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків та до призначеного покарання за цим вироком у виді позбавлення волі строком на 1 рік частково приєднати невідбуте покарання ОСОБА_4 за попереднім вироком Диканського районного суду Полтавської області від 23.02.2026 у виді обмеження волі строком на 2 роки, що в перерахунку відповідно до ч. 1 ст. 72 КК України становить 1 рік позбавлення волі, та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Під час судового провадження обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою суду від 28.05.2026 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26.07.2026 включно, без визначення застави.

Розглянувши клопотання прокурора про залишення обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави, вислухавши з цього приводу думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Виходячи з наявних і обґрунтованих ризиків, що обвинувачений, усвідомлюючи необхідність відбування ним покарання в умовах ізоляції від суспільства, маючи непогашену та незняту судимість за вчинення злочину проти довкілля, вчинивши злочин під час іспитового строку, маючи схильність до вчинення кримінальних правопорушень, може зникнути та вчинити нові кримінальні правопорушення, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повинен відбувати покарання у місцях ізоляції його від суспільства, а також беручи до уваги, що обвинувачений проживав в одному будинку з потерпілою стосовно якої вчинив домашнє насильство та яка наполягала на суворому покаранні для нього, з метою забезпечення захисту життя та здоров`я потерпілої, враховуючи те, що злочин, передбачений ст. 126-1 КК України, пов`язаний із застосуванням насильства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для обрання обвинуваченому до набрання вироком законної сили більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, без визначення застави, а тому вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та залишити обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, але не довше 60 днів з дня проголошення цього вироку, запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави.

Строк відбування ОСОБА_4 покарання за цим вироком слід обчислювати з 28 травня 2026 року, тобто з дня його взяття під варту відповідно до ухвали Диканського районного суду Полтавської області від 28.05.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, із зарахуванням в строк відбуття покарання строку попереднього ув`язнення відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України.

Виходячи з того, що по справі були понесені витрати на проведення судової психологічної експертизи у розмірі 17 828,00 грн, то відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України ці витрати слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 50, 65, 66, 67, 71, 72, 126-1 КК України, ч. 2 ст. 124, ст. ст. 369-371, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік частково приєднати невідбуте покарання ОСОБА_4 за попереднім вироком Диканського районного суду Полтавської області від 23 лютого 2026 року у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, що в перерахунку відповідно до ч. 1 ст. 72 КК України становить 1 (один) рік позбавлення волі, та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Клопотання прокурора про залишення ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення застави - задовольнити.

Залишити ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, але не довше 60 (шістдесяти) днів з дня проголошення цього вироку, запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави.

Строк відбування ОСОБА_4 покарання за цим вироком слід обчислювати з 28 травня 2026 року, тобто з дня його взяття під варту відповідно до ухвали Диканського районного суду Полтавської області від 28 травня 2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання час перебування його під вартою у якості запобіжного заходу відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на проведення судової психологічної експертизи у розмірі 17 828 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн 00 коп.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.

Вирок суду може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд Полтавської області.

Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_1