Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №363/2900/26 — Вишгородський районний суд Київської області

22.07.26 363/2900/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря судового засідання Підопригори Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

11.05.2026 року позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову за №R514462 від 02.05.2026 по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Так, в обґрунтування позовних вимог вказано, що його електронний військово-обліковий документ містить записи такого змісту: «Порушення правил військового обліку; Причина звернення до Нацполіції: Не прибули за повісткою до ТЦКтаСП; Дата звернення: 08.11.2025», керуючись порядком, що встановлений ст. 279-9 КУпАП, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста позивач подав відповідачу заяву, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. 02.05.2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста ОСОБА_1 отримав електронний файл постанови із накладеним кваліфікованим електронним підписом, що є офіційним підтвердженням постанови та дає змогу перевірити її справжність. Перевіривши справжність постанови на сайті Центрального засвідчувального органу та ознайомившись з її змістом, йому стало відомо те, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 02.05.2026 року щодо позивача була винесена постанова за №R514462 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зазначену вище постанову позивач вважає протиправною, як таку, що ухвалена з суттєвими порушеннями встановленого законом порядку. Проігнорувавши приписи п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, відповідач наклав на нього адміністративне стягнення після закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначено, що відповідач звернувся до Нацполіції з приводу допущеного ОСОБА_1 порушення 08.11.2025 року. Отже, саме цю дату слід вважати датою виявлення відповідачем вчиненого правопорушення. Доказом того, що перебіг тримісячного строку, протягом якого на позивача могло би бути накладене адміністративне стягнення має обчислюватися саме з 08.11.2025 року є його електронний військово-обліковий документ. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення. Отже, строк притягнення до адміністративної відповідальності у даній справі про адміністративне правопорушення мав обчислюватися з 08.11.2025 року по 08.02.2026 року. Накладаючи на позивача адміністративне стягнення 02.05.2026 року, відповідач явно діяв після закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП, тобто з порушенням приписів п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, отже, і з порушенням приписів ст. 279-9 КУпАП. Якби відповідач дійсно розглядав щодо ОСОБА_1 справу про адміністративне правопорушення з дотриманням приписів п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, він був зобов`язаний винести постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення, але відповідач не врахував цього, наклавши на позивача адміністративне стягнення поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим приписи ч. 7 ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247, ст. 279-9 КУпАП, отже, діяв протиправно.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.05.2026 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано інформацію у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувані матеріали найшли до суду 23.06.2026 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, надіслав суду заяву, в якій просив позов задовольнити та розглянути без нього.

Представник відповідача позовних вимог не визнав та спрямував до суду відзив 24.06.2026 року, в якому зазначав, що вимоги позивача вважає необґрунтованими, надуманими та такими, що направлені на уникнення відповідальності за невиконання вимог закону в особливий період. Так, ОСОБА_1 являється військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому на нього поширюється обов`язок, визначений Конституцією України щодо захисту Вітчизни, а також вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Оскільки ОСОБА_1 не мав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації Генеральним штабом Збройних Сил України на його ім`я в автоматичному через ІКС «ОБЕРІГ» було сформовано повістку за №2483785 про необхідність прибути о 09 годині 26.02.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, яка була надіслана через АТ «Укрпошта». Повістка була направлена позивачу за адресою, яку він сам вказав під час оновлення облікових даних 12.07.2024 року, а саме: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення на ім`я ОСОБА_1 було повернуто відправнику з довідкою про причину повернення, в якій було зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою. Відтак, з вищевикладеного вбачається, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09 год. 26.02.2026 року. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом його було внесено до реєстру осіб, які порушили законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і розшукуються поліцією. У травні 2026 року ОСОБА_1 через застосунок «РЕЗЕРВ+» подав на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву, в якій повідомив про вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 210-1 КУпАП, також визнав факт вчиненого ним правопорушення та надав згоду на притягнення його до відповідальності за його відсутності. Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.05.2026 року на військовозобов`язаного ОСОБА_1 за неявку за повісткою за №2483785 було накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Постанова була сформована через ІКС «ОБЕРІГ». Безпідставними є твердження позивача проте, що постанова по справі про адміністративне правопорушення ухвалена після спливу строків, визначених ст. 38 КУпАП, оскільки позивач не з`явився за повісткою 26.02.2026 року, а постанова по справі була ухвалена 02.05.2026 року, тобто до закінчення визначеного законом трьох місячного строку. З наведеного слід дійти висновку, що розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності проведено у відповідності до визначеного законом порядку з урахуванням положень ст. 247 КУпАП. З огляду на зазначене вбачається, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ухвалена у межах компетенції начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі повно і всебічно з`ясованих обставинах справи та з дотриманням вимог діючого на час вчинення правопорушення законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Крім того, 26.06.2026 року від представника відповідача до суду спрямоване клопотання про зупинення розгляду вказаної справи до набрання законної сили судовим рішенням по справі за №363/2168/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови про адміністративне правопорушення за №576 від 11.04.2025 року. На думку представника відповідача у справі за №363/2168/26 та у вказаній справі один і той же предмет – неявка позивача за повісткою за №2483785 від 26.02.2025 року.

В той же час, позивач категорично заперечував проти зупинення провадження по цій справі тому, що відповідач офіційно підтвердив в своєму клопотанні те, що незаконно двічі притягнув позивача до відповідальності за одні й ті ж самі обставини, що є грубим порушенням законодавства. Позивач зазначав, що рішення у справі за №363/2168/26, яким позов ОСОБА_1 було задоволено винесено 13.05.2026 року, тобто відповідач вже знав про наявність спору, але 02.05.2026 року виніс постанову, якою знову притягнув позивача до відповідальності. Крім того, позивач зазначав, що предметом розгляду цієї справи є виключно оцінка законності дій відповідача щодо винесення постанови за №R514462 від 02.05.2026 року поза межами, передбаченого ст. 38 КУпАП, строку.

Розглядаючи заявлене клопотання, суд приходить до наступного:

Стаття 236 ч. 1 п. 3 КАС України дійсно дає право суду зупинити провадження у справі в разі, зокрема і об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Вирішуючи клопотання відповідача, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що в даному випадку підстав для зупинення розгляду вказаної справи не має, оскільки відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі за №363/2168/26 тому, що в даному випадку суд оцінює постанову відповідача за №R514462 від 02.05.2026 року з точки зору дотримання відповідачем строків, передбачених ст. 38 КУпАП, під час її винесення, а предметом спору у справі за №363/2168/26 була постанова відповідача за 3576 від 11.04.2025 року. А відтак підстав для зупинення провадження по цій справі не має, клопотання відповідача є таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності усі надані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного:

Так, ст. 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Крім того з ч. 1 ст. 5 КАС України випливає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист в тому числі і шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з вимог ч. 1 ст. 2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Стаття 90 КАС України передбачає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, дослідивши надані позивачем та представником відповідача докази судом встановлено наступне:

16.02.2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено повістку за №2483785, в якій повідомлено про необхідність явки на 09 год. 00 хв. 26.02.2025 року для уточнення даних.

01.05.2026 року о 12 год. 55 хв. ОСОБА_1 направив до ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву, в якій повідомив про допущення порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим порушив вимоги законодавства.

02.05.2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 винесено постанову за №R514462 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в якій установлено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КупАп на нього було накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

З витягу з «Резерв+» від 02.04.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 з 08.11.2025 року рахується таким, що не прибув за повісткою до ТЦК та СП.

При цьому, звертаючись до суду з указаним позовом, позивач не заперечує факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Натомість підставою для звернення до суду є виключно доводи про порушення відповідачем порядку притягнення його до адміністративної відповідальності, які, на думку позивача, полягають у винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення після закінчення строку, встановленого ст. 38 КУпАП.

Так, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно із ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 210-1 КУпАП Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 280 КУпАП наголошує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 252 КУпАП зазначає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Стаття 283 КУпАП вказує на те, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.

Оскаржувана позивачем постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень – відповідачем по справі, принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 9, 77 КАС України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Оскільки ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, без поважних причин, в особливий період, не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою з метою уточнення даних, а тому в його діях наявний склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, вину у вчиненні якого ОСОБА_1 визнав під час винесення постанови.

Разом з тим, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.03.2023 року по справі за №400/4409/21, де зазначено, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов`язку виконувати або дотримуватися законодавства. Основними правилами (підходами) до відмежування формалізму від надмірного формалізму, крім іншого, є: 1) суть, за загальним правилом, переважає над формою; 2) процедурні порушення суб`єкта владних повноважень, рішення (дії, бездіяльність) якого оцінюються судом, не можуть легалізувати сутнісні порушення суб`єкта приватного права (порушення з боку одного суб`єкта не можуть легалізувати порушення з боку іншого суб`єкта); 3) процедура вторинна, якщо рішення суб`єкта владних повноважень: відповідає визначеним законом завданням (функціям) такого суб`єкта; має легітимну ціль; законодавство не містить імперативних заборон або наслідків недотримання таких процедур.

На внутрішнє переконання суду, в даному випадку рішення суб`єкта владних повноважень спрямовано на захист суспільних інтересів по виконанню громадянами України конституційного обов`язку по захисту Вітчизни, відповідає визначеним законом завданням (функціям) такого суб`єкта; має легітимну ціль; законодавство не містить імперативних заборон або наслідків недотримання таких процедур. Тому застосування судом надмірного формалізму в оцінці доводів позивача за умови, коли сама об`єктивна сторона вчиненого правопорушення не заперечується позивачем ані доказами, ані відповідними його поясненнями, даними суду в позовній заяві, може призвести до таких наслідків, як, зокрема, нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов`язку виконувати або дотримуватися законодавства.

Проте, суд погоджується з позивачем в тому, що накладення адміністративного стягнення щодо позивача здійснено за межами строків притягнення його до адміністративної відповідальності, згідно ст. 38 КУпАП.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

У вказану статтю Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09.05.2024 року за №3696-IX внесено зміни після частини шостої доповнено новою частиною такого змісту: "Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст. ст. 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення".

Днем вчинення даного правопорушення є 26.02.2025 року (день неявки позивача за повісткою за №2483785 від 16.02.2025 року), однак постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесено відповідачем лише 02.05.2026 року тобто більше ніж через рік після вчинення правопорушення.

За положеннями п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Таким чином, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 4 ст. 152 КАС України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Позивач, звертаючись із позовом, сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Згідно ЗУ «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Так, ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2026 року складає 3328 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року в справі за №543/775/17 зазначає, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ України «Про судовий збір» - у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328х0,2 = 665,60 грн.).

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 143, 241, 242, 244, 245, 246,255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 210-1, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 277, 277-2, 278, 280, 283, 293 КУпАП, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову за №R514462 від 02.05.2026 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка була складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 – скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі - 665,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Головуюча суддя О.П. Дьоміна