Суд: Овруцький районний суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок ДТП
Дата: 21 липня 2026 р.
Справа: №286/1181/25
Суддя: Вачко В. І.
Справа № 286/1181/25
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2026 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Вачко В. І. ,
з секретарем судового засідання Щипською І.О.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою , -
В С Т А Н О В И В:
28.03.2025 позивач ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , немайнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 3350,88 грн.; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 20000,00 грн, з мотивів зокрема того, що внаслідок неправомірних винних дій відповідача позивачу було завдано матеріальну немайнову шкоду у виді витрат на лікування та моральну шкоду у виді моральних, фізичних, душевних та психічних страждань.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити, з мотивів зокрема того, що розмір заявленої позивачем шкоди не перевищує ліміту страховика, а тому не підлягає стягненню з відповідача, який є неналежним відповідачем у цьому спорі.
У встановлені судом строки від позивача відповіді на відзив не надходило, від відповідача заперечення не надходило.
Ухвалою суду від 27.05.2026, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.2026, водночас витребувано у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», копії матеріалів страхової справи за фактом страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди 01.06.2024 за участі транспортних засобів під керуванням водія ОСОБА_2 , та під керуванням водія ОСОБА_3 , пасажир якого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. Вимоги ухвали суду виконано, подано суду витребувані докази.
Належно повідомлені сторони в судове засідання не прибули. Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі. Неявка сторін не перешкоджає судовому розгляду спору по суті.
Розглянувши вимоги, доводи та заперечення сторін, викладені у заявах по суті спору, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.
01.06.2024 на автодорозі Виступовичі-Житомир Коростенського району Житомирської області, поблизу села Розівка, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу - автомобіля марки Renault моделі Duster, номерний знак НОМЕР_1 , який забезпечений згідно з страховим полісом № ЕР-217819999 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, під керуванням водія ОСОБА_2 - відповідача, та автомобіля марки Volkswagen моделі Passat, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , пасажир якого ОСОБА_1 - позивач отримав тілесні ушкодження.
Постановою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 17.12.2024 у справі № 286/3774/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та закрито провадження у справі в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП. При цьому постановою суду встановлено, що 01.06.2024 о 09 годині 20 хвилин, на автодорозі Виступовичі-Житомир Коростенського району Житомирської області, поблизу с.Розівка, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи з другорядної дороги на головну, здійснив зіткнення з автомобілем марки Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_2 , що рухався по головній дорозі, що призвело до ДТП, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п.10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України.
Постановою слідчого Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 30.08.2024 кримінальне провадження № 12024060490000332 від 01.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, по факту скоєння ОСОБА_2 ДТП, закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення. При цьому, як заначено слідчим у постанові від 30.08.2024, проведеною судово-медичною експертизою ОСОБА_1 установлено, що внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження у вигляді: садна лобної ділянки; при наявності струсу мозку; синців в ділянці правого колінного суглобу, які могли утворитися при обставинах та в термін ДТП та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я (висновок СМЕ № 140 від 14.06.2024).
Транспортний засіб марки Renault моделі Duster, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував відповідач під час ДТП 01.06.2024, був забезпечений згідно з страховим полісом № ЕР-217819999 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виписаним страховиком - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ЄДРПОУ 24175259, строком дії з 10.11.2023 по 09.11.2024, лімітом страхової суми на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 320 000 грн., за шкоду, заподіяну майну 160 000 грн, франшиза 3200 грн.
01.06.2024 відповідач повідомив ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про ДТП, а також згідно з банківською квитанцією сплатив франшизу в сумі 3200 грн.
У зв`язку із травматичними ушкодженнями внаслідок ДТП 01.06.2024 та перебуванням у період з 01.06.2024 по 07.06.2024 на лікуванні в КНП «Коростенська центральна міська лікарня», позивач 09.12.2025 звернувся до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про страхову виплату, в якій зазначив про витрати, пов`язані із діагностикою потерпілого, купівлею лікарських препаратів, моральною шкодою потерпілому, реабілітацією потерпілого, додав фіскальні чеки щодо купівлі протягом червня 2024 року лікарських засобів на загальну суму 3240,85 грн.
Згідно з розрахунком страхового відшкодування за полісом та страховим актом від 26.02.2026, страховиком розраховано позивачу страхове відшкодування з приводу витрат на лікування в розмірі 3005,49 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 150,28 грн., що складає 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, відтак, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» прийнято рішення виплатити позивачу страхове відшкодування в загальній сумі 3155,77 грн., про що повідомлено його листом від 27.02.2026.
Платіжною інструкцією від 27.02.2026 ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатила позивачу ОСОБА_1 3155,77 грн. страхового відшкодування згідно з страховим актом.
24.03.2026 позивач заявою повідомив суд, що частину матеріальних збитків йому було відшкодовано страховою компанією «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідно до страхового акту в сумі 3139,99 грн.
Звертаючись в суд з позовом про відшкодування шкоди, завданої ДТП, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 , як винуватця ДТП, 3350,88 грн. майнової шкоди, та 20000 грн. моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
У постанові КЦС ВС від 25.02.2025 у справі № 712/3111/23 (провадження № 61-5105св24) Верховний суд вказав, що суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7 статті 1 цього Закону).
У абзаці першому підпункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі №441/756/18.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Винуватість відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДПТ 01.06.2024, внаслідок якої заподіяна шкода здоров`ю позивача ОСОБА_1 встановлена постановою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 17.12.2024 у справі № 286/3774/24.
Транспортний засіб марки Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував винуватий відповідач під час скоєння ДТП 01.06.2024, був забезпечений згідно з чинним страховим полісом № ЕР-217819999 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виписаним страховиком ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», відповідно до якого встановлено ліміт страхової суми на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 320 000 грн., франшиза 3200 грн.
Тобто за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілого, належним відповідачем є страховик в межах суми 316800 грн. (320000грн.-3200 грн).
Ухвалами суду від 26.11.2025, від 10.12.2025, від 19.02.2026, від 26.03.2026 позивачу неодноразово роз`яснювалося право заявити суду в порядку ст.51 ЦПК України до закінчення підготовчого провадження клопотання про залучення до участі у справі як відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Однак, позивач своїм правом заявити суду клопотання в порядку ст.51 ЦПК України не скористався.
24.03.2026 позивач заявою повідомив суд, що частину матеріальних збитків йому було відшкодовано страховою компанією «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідно до страхового акту в загальній сумі 3139,99 грн.
Із наявних в матеріалах справи копій страхової справи судом встановлено, що страховик ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатила позивачу ОСОБА_1 платіжною інструкцією від 27.02.2026 страхове відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого, в сумі 3155,77 грн., яке складається із відшкодування витрат на лікування в розмірі 3005,49 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 150,28 грн. Позивач визнав, що страховою компанією йому було відшкодовано частину матеріальних збитків і фактично він отримав 3139,99 грн.
Звертаючись в суд з позовом лише до водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої ДТП, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з нього, як винуватця ДТП, 3350,88 грн. майнової шкоди.
Позовних вимог до страховика ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» потерпілий ОСОБА_1 не пред`являв.
Позивачем в обґрунтування вимог позову до винуватця ДТП ОСОБА_2 подано суду копії фіскальних чеків про купівлю протягом червня 2026 року лікарських засобів на загальну суду 3350,88 грн.
Як видно з копій матеріалів страхової справи, копії цих же фіскальних чеків позивачем було подано також страховій компанії, яка їх врахувала при виплаті страхового відшкодування з приводу його витрат на лікування.
Як виснувала Велика Палата Верховного суду у постанові ВП ВС від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У пунктах 154, 155, 156, 159 постанови ВП ВС від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги те, що іншої норми яка б визначала особливості відповідальності осіб, які застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тому за встановлених обставин у справі та чинного правового регулювання, суд доходить висновку про відмову в позові в частині вимог до винуватого водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 наслідок скоєного ДТП, в сумі 3350,88 грн., як такої, що не перевищує ліміту страхової суми згідно полісу страхування та покрита страховою виплатою в частині суми 3005,49 грн., яка виплачена позивачу страховиком.
Водночас, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у пунктах 164-175 постанови ВП ВС від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Згідно зі статтею 26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону № 1961-IV, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV). Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП (стаття 28 Закону № 1961-IV). Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону. Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги те, що позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого (згідно з статтею 23 Закону № 1961-IV) та не належить до шкоди, заподіяної майну (згідно з статтею 28 Закону № 1961-IV). Тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини страхувальника ДТП, має бути співмірно компенсована останнім.
Звертаючись в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з нього, як винуватця ДТП, 20000 грн. моральної шкоди.
Як встановлено судом, згідно з розрахунком страхового відшкодування за полісом та страховим актом від 26.02.2026, страховиком ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було розраховано та виплачено позивачу страхове відшкодування з приводу витрат на лікування в розмірі 3005,49 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 150,28 грн., що складає 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
Водночас, моральна шкода, яку просить стягнути позивач з відповідача, не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого. Відтак, відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних, душевних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене ДТП з вини відповідача, підлягає співмірній компенсації останнім. У даному випадку суд вважає розумним та справедливим присудити позивачу з відповідача у відшкодуванням моральної шкоди 5000 грн. Тому позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Тому керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5000 грн. та судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 259,35 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду у строк протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.07.2026.
Суддя: В. І. Вачко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua