Суд: Хустський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 22 липня 2026 р.
Справа: №309/2244/26
Суддя: Піцур Я. Я.
Справа № 309/2244/26
Провадження № 3/309/570/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2026 року м. Хуст
Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Піцур Я.Я., у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , раніше адміністративної відповідальності не притягався,
за ст. 124 та ч.1 ст.130 КУпАП,
В С Т А Н О В И В:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683663 від 04.06.2026, ОСОБА_1 , 05 травня 2026 року близько 19 години 30 хвилин, в с.Нижній Бистрий, керуючи мопедом марки «LEX5» б/н при зустрічному роз`їзді не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем марки DAF н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого мопед отримав механічні ушкодження, чим порушив вимоги п. 13.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.
Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683674 від 04 червня 2026 року, ОСОБА_1 , 05 травня 2026 року близько 19 години 30 хвилин, в с.Нижній Бистрий, керував мопедом марки «LEX5» б/н, у стані алкогольного сп`яніння. Чим порушив п.2.9А ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Хустського районного суду від 17.06.2026 дані матеріали об`єднано в одне провадження.
ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, пояснив, що їхав на мопеді, пішов на обгін, там була обмежена видимість і назустріч їхала фура, він її зачепив, його відкинуло, отримав травми і потім його забрала швидка. Однак не визнав свою вину у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що він не вживає алкоголь. Після ДТП його повезли у лікарню, там йому пробували дати дути в трубку, однак у нього було пробита легеня і він не міг нормально подути та просив узяти кров. Не зважаючи на це йому декілька разів сунули трубку, він так і не зміг у неї подути, і один з лікарів сказав «Ну що пишемо 0,9?». Вважає, що для підтвердження стану алкогольного сп`яніння у нього мали брати кров.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП- адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна)дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція статті 124 КУпАП передбачає порушення учасниками дорожнього руху, правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Пунктом 13.4 ПДР якщо зустрічний роз`їзд утруднений, водій, на смузі руху якого є перешкода чи габарити транспортного засобу, яким він керує, заважають зустрічному руху, повинен дати дорогу..
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами водіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Крім визнання своєї вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП стверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683663 від 04.06.2026;
- схемою місця ДТП яка сталася 05.05.2026 року,
- письмовими поясненнями водія ТЗ DAF н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 05.05.2026, який пояснив, що він їхав на своєму автомобілі з м.Хуст у напрямку смт.Міжгір`я. В с.Н.Бистрий йому на зустріч рухався мопед під час зустрічного роз`їзду водій мопеда допустив зіткнення з його автомобілем;
Щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, то з цього приводу слід зазначити наступне.
Так на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП органом, який склав протокол надано наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №683674 від 04 червня 2026 року;
- лист КНП «Хустська ЦЛ ім.Віцинського О.П.» від 02.06.2026 згідно якого ОСОБА_1 був освідчений на стан алкогольного сп`яніння 05.05.2026 у відділенні екстреної (невідкладної) медичної допомоги, проведено тест на вміст алкоголю у видихуваному повітрі апаратом «Алконт», результат 0,9%;
- відеозапис на якому зафіксовано процедуру складання протоколів 04.06.2026. Так, поліцейський пояснює, що мала місце ДТП після якого ОСОБА_1 забрала швидка, і такий на відео визнає цей факт. Далі поліцейський вказує, що у зв`язку з цим неможливо було скласти на місці протоколи, і тому складають зараз. Далі йде процедура складання протоколів. Потім поліцейський повідомляє, що згідно висновку лікаря нарколога ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп`яніння коли його доставили до лікарні. ОСОБА_1 визнає, що йому давали дути трубку, однак кров не брали. Відмовився від підпису у протоколі за ч.1 ст. 130 КУпАП, так як вважає, що у нього мали брати кров, а не сунути йому трубку у яку він навіть нормально подути не міг через свій стан.
З цього приводу зазначаю наступне.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9 а ПДР передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, та відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Відповідно до ст..266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).
У разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Пунктами 6, 7, 8 Розділу І Інструкції передбачено, що Огляд на стан сп`яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Розділом ІІ Інструкції передбачено, що перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій/
Огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.
Лікар (фельдшер) повинен ознайомитися з документами особи, яку оглядає (паспорт, особисте посвідчення, посвідчення водія тощо) (за наявності).
Відсутність документів не може бути причиною для відмови у проведенні огляду на стан сп`яніння. У цьому разі в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 3) (далі – акт медичного огляду), зазначаються дані щодо зовнішнього вигляду особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів. У разі надходження документів дані про оглянуту особу долучаються до акта медичного огляду.
За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.
Кожний випадок огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5).
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Відповідно дост.62 Конституції України обвинувачення особи, в тому числі і щодо вчинення адміністративного правопорушення, не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно ст.251 КупАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Сам обов`язок щодо збирання доказів відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: у т.ч. місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в протоколі трьох складників: фактичних обставин; правової кваліфікації; формулювання порушення.
При цьому під формулюванням порушення (суть) розуміється короткий виклад тексту диспозиції правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула звинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого діяння, а юридичне формулювання (формула та формулювання) - це правова модель діяння, вказівка на правові норми, порушення яких інкримінується особі.
У той же час, підставами застосування норми закону є скоєння діяння, фактичні обставини якого й зумовлюють її вибір. Коли фактичні обставини діяння й норма права, яка передбачає відповідальність за його скоєння, встановлені правильно, однак неправильно обрана форма закону - застосована не та частина статті закону, чи редакція статті, яка не була чинною на момент порушення, або ж не давала підстав для застосування її зворотної дії в часі, указівка на сам закон, то таке застосування закону про відповідальність є незаконним.
Адже, юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові, як-то: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.
Уточнювати, відредактовувати протокол з цього питання Суд змоги не має, адже ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Отже під час провадження у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи.
Тим самим, такий недолік автоматично незалежно від доданих до справи матеріалів тягне за собою закриття провадження в останній на підставі п. 1) ст. 247 КУпАП.
Усупереч приписів ст.. 266 КУпАП процедура проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не зафіксована на відеозапис, і така не проводилася у присутності двох свідків. Відсутній відомості й про те, що огляд у медичному закладі проводився у присутності працівника поліції (який і повинен був це зафіксувати на відеозаписі). На долученому до протоколу відеозаписі зафіксовано лише процедуру складання протоколів відносно ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що у своїх поясненнях ОСОБА_1 категорично заперечує свій факт алкогольного сп`яніння, вказуючи, що у лікарні він просив узяти у нього кров так як не зміг нормально подути у трубку через пробиту легеню, однак лікарі це проігнорували та записали, що він був у стані сп`яніння. Отже відсутність відеозапису з фіксацією процедури проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у даному випадку унеможливлює встановлення обставини щодо дотримання процедури проходження такого огляду, та чи дійсно був ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, і зокрема результат такого огляду. Зазначені вище твердження ОСОБА_1 є фактично неспростованими.
Також слід зазначити, що до матеріалів протоколу не долучено висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння.
Вказані обставини ставлять під розумний сумнів доведення факту керування ОСОБА_1 ТЗ у стані алкогольного сп`яніння.
Таким чином наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, не підтверджують поза розумним сумнівом факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9а ПДР України та відповідно наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі у цій частині згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Статтею 33 КУпАП України передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КпАП України та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Обираючи стягнення для ОСОБА_1 за ст.. 124 КУпАП враховую відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення, що передбачене санкцією ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу, не позбавляючи останнього прав на керування транспортними засобами.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 124, 130, 283-285, 287, 291, 294 КУпАП,
П О С Т А Н О В И В:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.
Провадження в справі у частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, - закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Стягнути ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Хустського
районного суду: Піцур Я. Я.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua