Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №748/1137/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/1137/26

Головуючий у першій інстанції – Майборода С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1411/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Мамонової О.Є., Супруна О.П.,

секретар судового засідання Зіньковець О.О.

учасники справи:

заявник ОСОБА_1

заінтересовані особи ОСОБА_2 , орган опіки та піклування в особі Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області

особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2026 року (суддя – Майборода С.М., місце ухвалення – м. Чернігів, дата складання повної ухвали – 17.04.2026) у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення опіки та призначення опікуна, в якій просив встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку та призначити його її опікуном.

Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 доводиться йому дочкою, є особою з інвалідністю 2-ої групи загального захворювання внаслідок психічної хвороби, перебуває на обліку в КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня», де постійно проходить лікування. У зв`язку з інтенсивним прогресуванням даної хвороби стан психічного здоров`я дочки погіршився, дочка не здатна повністю самостійно себе обслуговувати, не розуміє значення своїх дій, не може керувати ними та потребує постійного стороннього догляду і опіки. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.11.2025 по справі №750/368/25 за його заявою ОСОБА_2 визнано недієздатною та встановлено над нею опіку. Однак цим судовим рішенням фактично не вирішено питання щодо встановлення опіки та призначення опікуна дочці, хоча він про це клопотав у прохальній частині своєї заяви. Тому, з метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів своїх та дочки і звернувся до суду з даною заявою.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за вказаною заявою ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, оскільки викладені в ній висновки є передчасними, зроблені без з`ясування всіх фактичних обставин справи.

Доводи апеляційної скарги узагальнено зводяться до того, що судом не з`ясовано і не надано належної правової оцінки тому, чи було подано органом опіки та піклування відповідне подання про встановлення опіки та призначення опікуна при розгляді справи Деснянським районним судом м. Чернігова. У зв`язку з цим, апелянт вважає помилковим твердження місцевого суду про те, що вже є рішення суду про той самий предмет з тих самих підстав.

Відзиву на апеляційну скаргу не було подано, що за змістом положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.11.2025 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки набрало законної сили і є рішенням між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме встановлення опіки над ОСОБА_2 ; при цьому як зазначає заявник, він просив в поданій заяві до Деснянського районного суду м. Чернігова призначити його опікуном ОСОБА_2 , але дана вимога не була вирішена судом, що є підставою для ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 270 ЦПК України.

Однак апеляційний суд не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, про шлюб (а.с. 5, 6).

Згідно копії довідки до акта огляду МСЕК від 18.06.2024 ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності на строк до 01 липня 2026 року й вона не здатна до систематичної праці (а.с. 14-15).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.11.2025 у справі №750/368/25 заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки задоволено. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Чернігова, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатною та встановлено над нею опіку (а.с. 16-18).

Водночас вказаним судовим рішенням не вирішено питання щодо призначення ОСОБА_1 опікуном над його дочкою ОСОБА_2 , хоча така вимога, окрім інших, містилася у прохальній частині ініційованої ОСОБА_1 до суду заяви.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.06.2026 у справі №750/368/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено (а.с. 68 зворот - 70).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Отже, до справ окремого провадження застосовуються загальні норми позовного провадження, зокрема й положення ст. 186 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Для відмови у відкритті провадження у справі з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зазначена процесуальна норма права направлена на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.

Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можлива лише за умови, що позов, який подано до цього чи іншого суду, є тотожним до позову, який вирішено судом (розглянуто), тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Нетотожність хоча б одного з цих елементів не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом та судовому розгляду такого позову і не дає суду підстав, зокрема відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно зі ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Дана норма матеріального права кореспондується з приписами ч. 1 ст. 300 ЦПК України, згідно яких суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.11.2025 у справі №750/368/25 за заявою ОСОБА_1 уже було встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_2 .

Водночас у цій справі нова заява ОСОБА_1 у частині вимог про встановлення опіки над недієздатною дочкою ОСОБА_2 є тотожною до його заяви, яка вирішена (розглянута) судом, тобто в обох справах збігаються учасники, предмет і підстави заяви.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України щодо вимог заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки над його недієздатною дочкою ОСОБА_2 .

Разом з тим, місцевий суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі щодо іншої вимоги заяви ОСОБА_1 – призначення його опікуном над ОСОБА_2 .

Адже, як слушно вказує апелянт, місцевий суд на стадії прийнятті заяви ОСОБА_1 , пославшись на можливість вирішення ініційованого заявником питання шляхом ухвалення додаткового рішення, не з`ясував того, чи було надано органом опіки та піклування відповідне подання про призначення опікуна при розгляді Деснянським районним судом м. Чернігова справи №750/368/25.

Натомість у вказаній справі ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.06.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено, оскільки на час ухвалення судом рішення у справі не було подання органу опіки та піклування, на підставі якого суд міг би вирішити питання про призначення заявника опікуном, а таке подання про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 затверджене рішенням виконкому Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області лише 11 травня 2026 року.

Апеляційний суд зауважує, що у відповідності до приписів ч. 1 ст. 60 ЦК України, ч. 1 ст. 300 ЦПК України саме подання органу опіки та піклування є процесуальним документом, на підставі якого суд призначає недієздатній фізичній особі опікуна. За відсутності такого подання призначення судом опікуна не відповідало б вимогам матеріального та процесуального закону.

Крім того, апеляційний суд враховує і ту обставину, що визнання судом фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, але без призначення недієздатній особі опікуна чи покладення таких обов`язків на орган опіки та піклування, фактично нівелює мету опіки та піклування, позбавляючи недієздатну особу права на забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів.

Зазначені обставини були залишені поза увагою місцевого суду при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що районний суд дійшов передчасного та помилкового висновку щодо відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції суперечить нормам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України оскаржуване судове рішення в частині відмови у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про призначення опікуна підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині вимог заяви ОСОБА_1 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367-369, 374, 379 ч. 1 п. 4, 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2026 року в частині відмови у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про призначення опікуна – скасувати, а справу в цій частині вимог заяви ОСОБА_1 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 липня 2026 року.

Головуючий О.А. Луговець

Судді О.Є. Мамонова

О.П. Супрун