Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №579/344/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №579/344/26

Номер провадження 22-ц/816/2360/26

Категорія - 41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Нестеренка М.В. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Щербаченко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал»

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 30 квітня 2026 року (повне рішення складено 11 травня 2026 року), ухвалене у місті Кролевець у складі судді Моргуна О.В.,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з останньої заборгованість у розмірі 20 610 грн.

Позов мотивовано тим, що 28 квітня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 3 000 грн строком на 359 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. Позивач зазначав, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідача, однак остання належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Посилався на те, що 24 грудня 2024 року на підставі договору факторингу право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», про що відповідача було повідомлено у встановленому законом порядку. Зазначав, що кредитний договір укладено відповідно до вимог законодавства про електронну комерцію, а нарахування процентів здійснено відповідно до його умов у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З урахуванням викладеного позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 20 610 грн, яка складається із 3 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 10 710 грн процентів за користування кредитом, 1 500 грн штрафних санкцій (пені), 5 400 грн процентів за користування кредитом, а також понесені судові витрати.

Рішенням суду першої інстанції від 30 квітня 2026 року позов ТОВ «Фінтраст Капітал» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 1582379 від 28.04.2024 року в розмірі 15210 грн, з яких сума кредиту - 3000 грн 00 коп., сума процентів за користування кредитом – 10710 грн 00 коп., штрафні санкції – 1500 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати за сплату судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» в розмірі 1000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 був укладений у належній електронній формі кредитний договір, первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а право грошової вимоги за цим договором на підставі договору факторингу перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Оскільки відповідач не надала доказів належного виконання своїх зобов`язань, спростування факту укладення договору чи отримання кредитних коштів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з неї 15 210 грн заборгованості, що складається із заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом та штрафних санкцій.

Водночас суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 400 грн процентів, нарахованих за 120 календарних днів, оскільки позивач не довів переходу до нього права вимоги у цій частині, а відповідна сума не була включена до витягу з реєстру боржників до договору факторингу та не підтверджувалася розрахунком заборгованості. Крім того, суд стягнув із відповідача судовий збір у повному розмірі та, застосувавши критерії розумності, співмірності й необхідності, зменшив заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 1 000 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 30 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши факт укладення кредитного договору, належного надання кредитних коштів, переходу до позивача права вимоги за договором факторингу та наявність у відповідача заборгованості, безпідставно відмовив у стягненні 5 400 грн процентів, нарахованих після відступлення права вимоги. Скаржник зазначає, що відповідно до статті 1078 ЦК України та умов договору факторингу до нього перейшло право як на існуючі, так і на майбутні грошові вимоги, у тому числі щодо нарахування процентів, а тому проценти за період з 25 грудня 2024 року по 23 квітня 2025 року підлягають стягненню. Крім того, апелянт вважає необґрунтованим зменшення судом розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі витрати підтверджені належними доказами та відповідають критеріям реальності, необхідності й розумності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не поданий.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

28.04.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1582379 про надання споживчого кредиту у формі електронного документа на підставі заявки позичальника для отримання кредиту на відповідному Інтернет - ресурсі. Відповідачем ОСОБА_1 договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 79-87, 88, 90-92), згідно з умовами якого Товариство надає Клієнту кредит в розмірі 3000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало, надавши їй кредит в сумі 3000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 (а.с. 71).

24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» було укладено Договір факторингу № 24122024, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» права грошової вимоги за кредитними договорами до боржників, у т.ч. за договором № 1582379, що укладений між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 (а.с.44-53).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу від 24.12.2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 15210 грн., з яких сума кредиту - 3000 грн. 00 коп., сума процентів за користування кредитом - 10710 грн. 00 коп., штрафні санкції – 1500 грн. 00 коп. (а.с. 102-104).

Зазначена сума підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 96).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі встановлено, що 28 квітня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту № 1582379. Договір містить усі істотні умови кредитування та укладений шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором після проходження позичальником електронної ідентифікації відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Наведене дає підстави для висновку, що кредитний договір є обов`язковим для виконання його сторонами з моменту досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов та належного оформлення такого договору. При цьому позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти у розмірі, порядку і на умовах, визначених договором, а кредитодавець має право вимагати належного виконання відповідних зобов`язань. Розмір процентів, порядок їх нарахування та сплати визначаються за домовленістю сторін і є складовою змісту кредитного договору.

У цій справі відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Слон Кредит» зобов`язалося надати ОСОБА_1 споживчий кредит у сумі 3 000 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок із використанням реквізитів платіжної картки, а позичальниця, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (пункти 1.2, 1.3, 2.1 договору). Строк кредитування сторонами визначено тривалістю 360 днів, а сплата процентів повинна здійснюватися кожні 30 днів відповідно до Графіка платежів, який є додатком до договору (пункт 1.4 договору).

Умовами договору сторони погодили фіксовану процентну ставку у розмірі 1,5 % на день, яка застосовується протягом усього строку кредитування (пункти 1.5, 1.5.1, 1.7.1 договору). Загальні витрати за користування кредитом на дату укладення договору визначені у сумі 16 200 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту - 19 200 грн (пункти 1.8, 1.10 договору).

Договором передбачено, що проценти є платою за користування кредитом та нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом за методом «факт/факт» протягом строку кредитування, при цьому до періоду нарахування включаються як день надання кредиту, так і день його фактичного повернення (пункти 3.1, 3.2 договору). Розмір процентної ставки є фіксованим, не залежить від строку користування кредитом та не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку (пункт 3.4 договору).

Крім того, договором передбачено право позичальника достроково повернути кредит повністю або частково із обов`язком сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом, а у разі прострочення сплати кредиту чи процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець набуває права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, строк виплати якої ще не настав, у повному обсязі. При цьому позичальник зобов`язаний здійснити повне дострокове повернення кредиту та процентів протягом 30 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги кредитодавця.

За змістом статей 526, 629 ЦК України укладений сторонами договір є обов`язковим для виконання, а кожна із сторін зобов`язана належним чином виконувати прийняті на себе договірні зобов`язання відповідно до його умов.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Слон Кредит» належним чином виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши 28 квітня 2024 року кредитні кошти у сумі 3 000 грн на платіжну картку позичальниці № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені нею під час укладення договору. Факт перерахування кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Пейтек», яке відповідно до укладеного із ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» договору про організацію переказу грошових коштів здійснило переказ зазначених коштів на платіжну картку відповідачки.

Таким чином, кредитодавець виконав обов`язок, передбачений кредитним договором, щодо надання кредитних коштів, у зв`язку з чим у позичальниці виник обов`язок повернути кредит та сплачувати проценти відповідно до умов договору.

Із наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості вбачається, що на виконання умов договору про надання споживчого кредиту № 1582379 від 28 квітня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» надало відповідачці кредитні кошти у сумі 3 000 грн. Проценти за користування кредитом нараховувалися відповідно до умов договору за фіксованою процентною ставкою 1,5 % на день, що становило 45 грн за кожен день користування кредитом, або 1 350 грн за кожний розрахунковий період тривалістю 30 календарних днів. У розрахунку відображено дванадцять таких розрахункових періодів, які охоплюють увесь погоджений сторонами строк кредитування з 28 квітня 2024 року по 23 квітня 2025 року, при цьому загальна сума нарахованих процентів становить 16 200 грн, що узгоджується з умовами кредитного договору щодо розміру процентної ставки, строку кредитування та загальних витрат за кредитом.

Разом із тим із цього ж розрахунку вбачається, що станом на дату відступлення права вимоги - 24 грудня 2024 року - первісний кредитор визначив заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 210 грн, яка складалася із 3 000 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту, 10 710 грн нарахованих процентів за користування кредитом та 1 500 грн штрафних санкцій.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність між сторонами кредитних правовідносин, належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів, порушення відповідачкою умов кредитного договору щодо їх своєчасного повернення та сплати процентів, а також про підтвердженість матеріалами справи розміру заборгованості, яка існувала на момент відступлення права вимоги. Наведені висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються належними та допустимими доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, а тому підстав для скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог колегія суддів не вбачає.

Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 5 400 грн процентів за користування кредитом, нарахованих за період після відступлення права вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів набуття права вимоги у цій частині. Суд зазначив, що відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 24 грудня 2024 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки в загальному розмірі 15 210 грн, яке включало 3 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 10 710 грн процентів за користування кредитом та 1 500 грн штрафних санкцій. Водночас право вимоги щодо процентів у сумі 5 400 грн, нарахованих за наступні 120 календарних днів, у зазначеному витягу не відображено, а інших належних та допустимих доказів переходу до позивача такого права матеріали справи не містять. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Апелянт наголошує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні 5 400 грн процентів за користування кредитом, оскільки за умовами договору факторингу до позивача перейшло право вимоги як щодо існуючої, так і щодо майбутньої заборгованості, включаючи право на нарахування процентів у межах строку кредитування.

Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі статтею 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1, пункту 11 частини першої статті 4 Закону № 2664-ІІІ фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг вважається фінансовою послугою.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Згідно із положеннями статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Наведене дає підстави для висновку, що за договором факторингу до фактора переходять права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент відступлення права грошової вимоги. При цьому договір факторингу не породжує нового чи самостійного права фактора на нарахування процентів, а лише забезпечує перехід до нього права вимоги, що випливає із кредитного договору. Відтак право фактора на стягнення або нарахування процентів визначається обсягом прав, які належали первісному кредиторові на момент відступлення права вимоги, та умовами кредитного договору, а не самим фактом укладення договору факторингу.

Із матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 24122024, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними у Реєстрі боржників, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та здійснити їх оплату на умовах договору.

Відповідно до Реєстру боржників та розрахунку заборгованості, що є додатками до договору факторингу, право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 1582379 від 28 квітня 2024 року, укладеним із ОСОБА_1 , відступлено ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість за зазначеним кредитним договором становила 15 210 грн, з яких: 3 000 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 10 710 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом та 1 500 грн – заборгованість зі сплати штрафних санкцій (пені).

На підтвердження переходу права вимоги позивач також надав повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 1582379 від 28 квітня 2024 року, відповідно до якого відповідача повідомлено про заміну кредитора та зазначено, що станом на 25 грудня 2024 року розмір його заборгованості становить 15 210 грн, з яких: 3 000 грн – основний борг, 10 710 грн – проценти за користування кредитом та 1 500 грн – пеня.

Крім того, позивач надав розрахунок заборгованості, згідно з яким після відступлення права вимоги ним нараховано проценти за користування кредитом за період з 25 грудня 2024 року по 23 квітня 2025 року у розмірі 5 400 грн, виходячи із передбаченої кредитним договором фіксованої процентної ставки 1,5 % на день та суми основного боргу 3 000 грн.

Отже, спірним у цій справі є питання, чи охоплює обсяг права вимоги, що перейшло до позивача як фактора за ст. 514 ЦК України, право на нарахування процентів за період після дати відступлення, але в межах ще чинного строку кредитування, і чи достатньо для визнання цього права загальних умов договору факторингу про перехід "майбутніх" вимог (п. 1.1 Договору факторингу, ст. 1078 ЦК), чи потрібне окреме документальне підтвердження конкретної суми в Реєстрі боржників на момент відступлення.

При цьому колегія суддів керується таким.

Відповідно до частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Предметом відступлення за такою нормою є не борг як визначена грошова сума, а саме право вимоги - правове становище кредитора в зобов`язанні з усіма похідними від нього правомочностями, включно з передбаченим договором механізмом нарахування процентів на майбутнє, доки зобов`язання залишається чинним.

Наведене означає, що при відступленні права вимоги за чинним кредитним договором до нового кредитора переходить не лише право на вже нараховані проценти, а й право вимоги щодо процентів, які підлягають нарахуванню відповідно до умов цього ж договору в межах погодженого строку кредитування. Такі проценти є складовою вже існуючого права вимоги кредитора, можливість реалізації якого лише пов`язана зі спливом відповідного строку користування кредитом, а тому не становлять нового самостійного права вимоги.

Пункт 1.1 Договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року визначає предметом відступлення право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, включаючи плату за кредитом (плату за процентною ставкою), право на одержання якої належить клієнту незалежно від того, настав строк виконання відповідного грошового зобов`язання чи ні.

Також за змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25, у якій зазначено, що стаття 1078 ЦК України допускає відступлення за договором факторингу як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. При цьому Верховний Суд звернув увагу, що для наявної вимоги визначальним є не момент настання строку її виконання, а саме існування права вимоги. Строк платежу визначає лише можливість здійснення такого права, а тому до наявних вимог належать і так звані «недозрілі» грошові вимоги, тобто вимоги, право на які вже існує, хоча строк їх виконання ще не настав. Водночас майбутньою є лише та вимога, яка виникне із правовідносин у майбутньому.

При цьому апеляційний суд наголошує, що договір факторингу не передбачає збереження за ТОВ «Слон Кредит» будь-якого права на подальше нарахування чи стягнення процентів за відступленими кредитними договорами; обов`язок урегулювання заборгованості боржників після підписання акта прийому-передачі реєстру боржників покладено виключно на фактора (пункт 2.3.1 Договору факторингу).

Відтак право вимоги щодо процентів, нарахованих за період з 25 грудня 2024 року по 23 квітня 2025 року, тобто в межах строку дії кредитного договору № 1582379, який на дату відступлення не сплив, перейшло до позивача разом з рештою права вимоги за цим договором, оскільки зазначені проценти є похідними від того самого, вже зазначеного в Реєстрі Боржників зобов`язання (зокрема, визначені номер кредитного договору, боржник, розмір основного боргу, процентна ставка та метод нарахування), а не окремою, самостійною вимогою, що потребувала окремої фіксації наперед обчисленої суми.

Зазначена сума за своєю правовою природою не могла бути визначена у конкретному грошовому розмірі станом на дату відступлення права вимоги, оскільки залежала від подальшої поведінки боржника (можливості дострокового чи часткового погашення). Сам по собі факт того, що на дату укладення договору факторингу розмір таких процентів ще не був визначений у конкретній сумі, не свідчить про відсутність права вимоги щодо них.

Відомості, наведені у реєстрі боржників (сума заборгованості за основною сумою боргу, за відсотками та за пенею) відображають розрахункову базу, застосовану сторонами Договору факторингу для визначення ціни продажу та одиничної ціни (пункти 3.1-3.3 Договору факторингу), тобто мають комерційне значення для розрахунків між клієнтом і фактором, а не встановлюють юридичного обмеження обсягу права вимоги, що перейшло до позивача щодо боржника.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність переходу до позивача права вимоги щодо процентів у сумі 5 400 грн, нарахованих за період з 25 грудня 2024 року по 23 квітня 2025 року.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно зменшення судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 1 000 грн, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на надання послуг, їх обсягом та ціною позову; згідно з частиною п`ятою цієї статті за клопотанням іншої сторони суд вправі зменшити розмір витрат, що підлягають розподілу, якщо він не відповідає наведеним критеріям.

Перевіривши застосування судом першої інстанції наведених критеріїв до встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з його висновком по суті. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто в письмовому провадженні; представник позивача участі в судових засіданнях не брав з огляду на обрану процесуальну форму розгляду; спір є типовим для категорії справ про стягнення заборгованості за договорами споживчого кредиту, що масово ініціюються фінансовими установами за уніфікованими позовними заявами (на що, зокрема, вказує й сам зміст позовної заяви та наведений позивачем перелік із понад десяти майже ідентичних судових рішень в аналогічних справах), а фактичний обсяг наданої правничої допомоги обмежився складенням позовної заяви типового змісту без будь-яких процесуальних дій, які потребували б додаткового часу чи кваліфікації понад стандартну підготовку такого документа. За таких обставин визначена судом першої інстанції сума 1 000 грн відповідає критеріям співмірності, розумності та пропорційності, встановленим частиною четвертою статті 137 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги про необґрунтованість такого зменшення є непереконливими: апелянт не навів жодного аргументу чи доказу на спростування встановлених судом першої інстанції обставин щодо типовості справи, обсягу фактично виконаної роботи та форми розгляду справи, а лише послався на розмір гонорару, погоджений умовами договору з клієнтом, що саме по собі не є достатньою підставою для покладення відповідних витрат на іншу сторону в повному обсязі. З огляду на викладене колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції в цій частині правильним по суті та таким, що підстав для зміни не потребує.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для зміни судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або для його зміни, згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 376 ЦПК України, є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача права вимоги щодо процентів, нарахованих за період з 25 грудня 2024 року по 23 квітня 2025 року, не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки такі проценти нараховані в межах строку кредитування, входять до складу відступленої грошової вимоги та перейшли до позивача разом з іншими правами первісного кредитора відповідно до статей 514, 516, 1077, 1078 ЦК України.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення резолютивної частини рішення у новій редакції.

Щодо судового збору за апеляційну скаргу

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, значенням справи для сторони та ціною позову.

При поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 993,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25 травня 2026 року № 8810.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, звіт про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокатом виконано правову експертизу документів, складено та подано апеляційну скаргу, а загальна вартість наданих послуг становила 8 000 грн, а також платіжну інструкцію, що підтверджує оплату зазначених послуг.

Оцінюючи заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх співмірності критеріям, визначеним частиною четвертою статті 137 ЦПК України, колегія суддів виходить із того, що ця справа не є складною ні з фактичної, ні з правової точки зору. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, укладеним в електронній формі, а спірні правовідносини щодо укладення електронного кредитного договору, переходу права вимоги за договором факторингу та нарахування процентів є поширеними у судовій практиці та не потребували виконання значного обсягу правничої роботи чи дослідження великої кількості доказів.

При цьому апеляційна скарга переважно містить виклад правових позицій Верховного Суду та доводи, характерні для цієї категорії спорів, а обсяг виконаної адвокатом роботи не свідчить про необхідність понесення витрат у заявленому розмірі 8 000 грн.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію співмірності, визначеному частиною четвертою статті 137 ЦПК України, а тому підлягає зменшенню до 2 000 грн, що є розумним, обґрунтованим та відповідає складності цієї справи, обсягу виконаних адвокатом робіт і часу, об`єктивно необхідному для їх виконання.

Оскільки апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції повністю, а апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та про зміну судового рішення, зокрема у частині задоволення вимоги про стягнення суми 5 400 грн, що становить 26,20% від розміру задоволеної апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1046,32 грн (що становить 26,20% від сплаченої суми 3993,60 грн), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 30 квітня 2026 року змінити, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:

«Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822, до ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 1582379 від 28.04.2024 року в розмірі 20610 (Двадцять тисяч шістсот десять гривень 00 копійок), з яких сума кредиту - 3000 (Три тисячі гривень 00 копійок), сума процентів за користування кредитом за період з 28.04.2024 по 24.12.2024 - 10710 (Десять тисяч сімсот десять гривень 00 копійок), проценти, нараховані за період з 25 грудня 2024 року по 23 квітня 2025 року - 5400 (П`ять тисяч чотириста гривень 00 копійок), штрафні санкції 1500 (Одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 1 000 грн 00 коп.»

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1046 грн 32 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000 грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - М.В. Нестеренко

Судді: О.І. Собина

М.В. Щербаченко