Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №947/23385/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5079/26

Справа № 947/23385/25

Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2025 року за заявою представника ОСОБА_3 адвоката Колісника Андрія Івановича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом примусового виселення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року в інтересах ОСОБА_3 , звернувся її представник ОСОБА_5 до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні садовим будинком за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 490265451101, який належить позивачці на праві власності та розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером:5110136900:41:014:0031, шляхом примусового виселення ОСОБА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2025 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_4 ) про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом примусового виселення.

Виселено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з садового будинку, який належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві власності, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстровий номер 490265451101, без надання іншого житлового приміщення.

У заяві поданої шляхом формування в системі «Електронний суд» 02.12.2025 представник позивачці по первісному позову просить суд винести додаткове рішення в якому стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, понесені при розгляді справи, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000 грн.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2025 року задоволено частково заяву подану в інтересах ОСОБА_3 адвокатом Колісник А.І. про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат по цивільної справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом примусового виселення.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 ( шістнадцять тисяч ) гривень.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість витрат на адвоката Колісника А.І. у розмірі 11 000 грн, ігноруючи суттєві розбіжності в документах: Додаткова угода № 11 передбачає оплату протягом 5 днів, тоді як в Акті виконаних послуг від 01.12.2025 зазначено термін у 60 днів. Невідповідність видів послуг: У додатковій угоді вказано «підготовку відзиву», проте в акті та рішенні суду фігурує «підготовка позовної заяви». Відсутність реальності витрат: Позивачем не надано жодного платіжного документа (чека, квитанції), що підтверджував би фактичне понесення цих витрат. Хоча суд послався на правову позицію ВС щодо можливості стягнення коштів, які «мають бути сплачені», суперечливість наданих актів ставить під сумнів саму наявність такого зобов`язання. Суд лише частково зменшив витрати на адвоката Гайса А.М. (з 10 000 до 5 000 грн), проте залишив поза увагою наступне: Справа про виселення не с категорією складності, що потребує одночасної участі двох адвокатів. Суд не пояснив, у чому полягала необхідність залучення другого представника для ідентичних за змістом дій. Необґрунтованість послуг: Суд визнав, що ознайомлення зі справою (4 000 грн) було зайвим через наявність документів у системі «Електронний суд». Попри це, суд все одно стягнув 5 000 грн, що не відповідає критеріям розумності для справи, де основна робота вже була виконана іншим адвокатом.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи на 23.06.2026 року о 15:30 годині, ОСОБА_3 не з`явилася, причини неявки не повідомила, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотала, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.

Присутні у судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник – адвокат Костинюк Юрій Дмитрович не заперечували проти розгляду справи за фактичної явки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду, усвідомленість сторін по справі про розгляд справи та відсутності від них клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів не бачить перешкод для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково заяву подану в інтересах ОСОБА_3 адвокатом Колісник А.І. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат по цивільної справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом примусового виселення, стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 ( шістнадцять тисяч ) гривень, суд першої інстанції виходив з дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката, складності справи, значення її для сторін, з обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що у червні 2025 року в інтересах ОСОБА_3 , звернувся її представник Колісник А.І. до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні садовим будинком за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 490265451101, який належить позивачці на праві власності та розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером:5110136900:41:014:0031, шляхом примусового виселення ОСОБА_1 , без надання іншого житлового приміщення. Крім того у позові ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача судові витрати.

До позову надано ордер серії АА № 1574764 від 05.05.2025 року, що підтверджує повноваження адвоката Колісник А.І. на представництво інтересів ОСОБА_3 у Київському районному суді міста Одеси.

03.08.2025 року представником ОСОБА_3 адвокатом Колісник А.І. до суду подано відповідь на відзив.

09.10.2025 року представник ОСОБА_3 адвокат Гайса А.М. приймав участь у судовому засіданні, на підстав ордеру серії ВН № 1590127 від 09.10.2025 року на представництво інтересів ОСОБА_3 у Київському районному суді міста Одеси.

14.11.2025 року представником ОСОБА_3 адвокатом Колісник А.І. до суду подано клопотання про долучення доказів, а саме постанови Верховного Суду від 29.10.2025 року у справі №522/4628/22.

18.11.2025 року представник ОСОБА_3 адвокат Гайса А.М. приймав участь у судовому засіданні.

02.12.2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_3 адвокат Колісник А.І.звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу в сумі 21 000 грн.

Розмір витрат стороною доводиться на підставі:

1) укладеного 01.05.2025 року ОСОБА_3 . Договору про надання правової допомоги №01/05 з адвокатом Колісник А.І., за змістом якого сторонами узгоджено права і обов`язку адвоката та клієнта, у тому числі оплата клієнтом наданих послуг у порядку та строки , визначені у додаткових угодах(п.4.1);

2) Додаткова угода №11 до Договору № 01/05 від 01.05.2025, із узгодженим сторонами розміром гонорару за надання правової допомоги, яка складається з: 6000 грн за підготовку позову; 2000 грн за підготовку та участь у судовому засіданні; 1000 грн за підготовку судового засідання яке не відбулось не з вини адвоката; 2500 грн за підготовку правової позиції та консультації клієнта;

3) Актом виконаних послуг правової допомоги від 01 грудня 2025 року складеного адвокатом Колісник А.І. щодо надання послуг, передбачених Договором про надання правової допомоги №01/05 від 01.05.2025 у вигляді: підготовки та складення позовної заяви ,вартістю послуги 6000 грн.; підготовки та складення відповіді на відзив , вартістю послуги 2000 грн.; складення клопотання про долучення доказів, вартістю послуги 500 грн.; підготовки правової позиції та консультації , вартістю послуги 2500 грн. та загальною вартістю наданих послуг у розмірі 11 000 грн., яки повинні бути оплачені клієнтом протягом 60 днів;

4) ордером на представництва інтересів ОСОБА_3 адвокатом Гайса А.М. на підставі Договору про надання правничої допомоги №4 від 09.10.2025 року (а/с 37);

5) Актом виконання наданих послуг правової допомоги від 01.12.2025 року , складеним адвокатом Гайса А.М. , у вигляді наданих послуг : підготовку і участь у судових засіданнях (09.10.2025, 18.11.2025, 27.11.2025), вартістю за участь у засіданні по 2000 грн., а всього 6000 грн, а також 4000 грн., за ознайомлення адвоката з матеріалами справи, із загальною вартістю наданих послуг 10 000 грн.

Колегія суддів виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

При цьому серед основних засад (принципів) цивільного судочинства п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплює принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно приписів ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у рішенні по справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

ЄСПЛ в своєму рішенні від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (рішення від 07.11.2013 року у справі «Бєлоусов проти України», Заява № 4494/07, п. 115).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

У постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 820/3681/18 (адміністративне провадження № К/9901/27069/19) Верховний Суд зазначив: «Розмір відповідної суми (витрат на правничу допомогу) має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз`яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Так матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України позивач у першій заяві по суті спору, а саме позовній заяві, зазначила, що ОСОБА_3 очікує понести у суді першої інстанції судові витрати та просила стягнути їх з відповідача.

27.11.2025 року Київським районним судом м. Одеси по суті спору ухвалено рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , тобто мета надання адвокатами Колісник А.І., Гайса А.М. правової допомоги ОСОБА_3 в суді першої інстанції досягнута. Дане рішення суду в апеляційному порядку залишено без змін.

02.12.2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_3 адвокат Колісник А.І.звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу в сумі 21 000 грн, а також подав докази таких витрат.

Таким чином, заява про ухвалення додаткового рішення була подана у строк, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

За таких обставин, у суду першої інстанції були наявні всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Водночас суд також мав оцінити витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Не маючи повноважень втручатися у відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення гонорару адвоката за надані ним послуги, суд лише здійснює оцінку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності такого гонорару вчиненій адвокатом роботі під час судового провадження у справі з урахуванням складності та значення справи, за умови подання іншою стороною клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

На підтвердження понесених судових витрат позивача на правничу допомогу представником надано наступні докази:

- договор про надання правової допомоги №01/05 від 01.05.2025 року укладений

ОСОБА_3 з адвокатом Колісник А.І., за змістом якого сторонами узгоджено права і обов`язку адвоката та клієнта, у тому числі оплата клієнтом наданих послуг у порядку та строки , визначені у додаткових угодах(п.4.1);

- додаткову угоду №11 до Договору № 01/05 від 01.05.2025, із узгодженим сторонами розміром гонорару за надання правової допомоги, яка складається з: 6000 грн за підготовку позову; 2000 грн за підготовку та участь у судовому засіданні; 1000 грн за підготовку судового засідання яке не відбулось не з вини адвоката; 2500 грн за підготовку правової позиції та консультації клієнта;

- акт виконаних послуг правової допомоги від 01 грудня 2025 року складеного адвокатом Колісник А.І. щодо надання послуг, передбачених Договором про надання правової допомоги №01/05 від 01.05.2025 у вигляді: підготовки та складення позовної заяви, вартістю послуги 6000 грн.; підготовки та складення відповіді на відзив, вартістю послуги 2000 грн.; складення клопотання про долучення доказів, вартістю послуги 500 грн.; підготовки правової позиції та консультації, вартістю послуги 2500 грн. та загальною вартістю наданих послуг у розмірі 11 000 грн., яки повинні бути оплачені клієнтом протягом 60 днів;

- ордер на представництва інтересів ОСОБА_3 адвокатом Гайса А.М. на підставі Договору про надання правничої допомоги №4 від 09.10.2025 року (а/с 37);

- акт виконання наданих послуг правової допомоги від 01.12.2025 рок , складеним адвокатом Гайса А.М., у вигляді наданих послуг : підготовку і участь у судових засіданнях (09.10.2025, 18.11.2025, 27.11.2025), вартістю за участь у засіданні по 2000 грн., а всього 6000 грн, а також 4000 грн., за ознайомлення адвоката з матеріалами справи, із загальною вартістю наданих послуг 10 000 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала у провадженні суду першої інстанції з червня 2025 року по листопад 2025 року, під час якого представником позивача у справі подавалися процесуальні документи, зокрема позовна заява та клопотання про долучення доказів. Також, адвокат Гайса А.М. приймав участь у 2-х судових засіданнях: 09.10.2025 року, що тривало 11 хвилин, 18.11.2025 року, що тривало 10 хвилин, загальний час проведений представником відповідача у судових засіданнях не перевищив 20 хвилин.

Між тим, апеляційний суд вважає частково слушними посилання скаржника про завищений розмір заявлених позивачем судових витрат на правову допомогу щодо складності справи, ціни позову та обсягу виконаних адвокатом робіт.

Заявлені стороною позивача витрати в частині підготовки правової позиції, консультації, необхідних для підготовки позовної заяви, не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки сама по собі підготовки правової позиції не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.01.2025 по справі № 369/849/18.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу на те, що витрати на ознайомлення із матеріалами справи із вартістю наданих послуг у розмірі 4000 грн, є такими що не відповідають критеріям розумності, оскільки матеріали цивільної справи містились у електронному кабінеті, а заявлена участь у судовому засіданні 27.11.2025 року на якому проголошувалось рішення суду, не була необхідною.

Ураховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на підставу, предмет та ціну позову, типовість обставин справи, щодо яких існує стабільна судова практика, апеляційний суд зазначає, що вказані представником позивача витрати до стягнення з ОСОБА_1 , зокрема на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 21 000 грн, які в подальшому судом першої інстанції зменшено до 16 000 грн є такими, що у повній мірі не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, та з урахуванням ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Апеляційний суд вважає безпідставними посилання скаржника на ненадання позивачем доказів оплати витрат на правничу допомогу, оскільки відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, від 11 квітня 2023 року по справі № 390/1648/20

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та їх стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 у розмірі 6 000 грн, оскільки визначений судом першої інстанції розмір судових витрат у сумі 16 000 грн є неспівмірним та суперечить критеріям їх дійсності, необхідності та розумності.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції – зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2025 року – змінити.

Заяву представника ОСОБА_3 адвоката Колісника Андрія Івановича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом примусового виселення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 гривень.

В решті заяви – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 20.07.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова