Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №946/6963/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3026/26

Справа № 946/6963/22

Головуючий у першій інстанції Бальжик О. І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року за заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у цивільний справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , від імені якої діє опікун ОСОБА_8 , Акціонерне товариство «Універсал банк», про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання об`єктом права спільної власності та стягнення компенсації вартості частки майна, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , від імені якої діє опікун ОСОБА_8 , Акціонерне товариство «Універсал банк», про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання об`єктом права спільної власності та стягнення компенсації вартості частки майна.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2023 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на легковий автомобіль марки «MERSEDES-BENS S 500», 2007 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 з забороною реєстрації автомобілю на третіх осіб, а також вчинення будь-яких дій щодо відчуження та передання вказаного автомобіля у користування іншим особам.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2023 року застосовано зустрічне забезпечення шляхом внесення ОСОБА_3 на депозитний рахунок суду 50 000 гривень.

18 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Кутьїн Е.А. звернулася до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області із заявою, якою просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2025 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2023 року накладено арешт на автомобіль марки «MERSEDES-BENS S 500», 2007 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 з забороною реєстрації автомобілю на третіх осіб, а також вчинення будь-яких дій щодо відчуження та передання вказаного автомобіля у користування іншим особам. Заявник вважає, що заходи забезпечення позову підлягають скасуванню відповідно до ст. 158 ЦПК України, оскільки вони не відповідають принципу пропорційності та не пов`язані з предметом позову. Позов стосується визнання права власності на 1/2 частку майна, набутого за час спільного проживання. Первісні позовні вимоги, викладені в позовній заяві, згідно з якими позивач просить суд: 1) встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю, як подружжя, без реєстрації шлюбу з 09 травня 2017 року по 10 березня 2022 року; 2) визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , житловий будинок літ. «А» загальною площею 73,2 кв. м житловою площею 17,9 кв. м, з надвірними спорудами: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «Г», надвірні споруди № 1-3; земельну ділянку площею 0,0303 га, кадастровий номер земельної ділянки 5110600000:01:022:0014; земельну ділянку площею 0,035 га, за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110600000:01:022:0022; 3) припинити за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «А» загальною площею 73,2 кв. м житловою площею 17,9 кв. м, з надвірними спорудами: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «Г», надвірні споруди № 1-3; право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0303 га, кадастровий номер земельної ділянки 5110600000:01:022:0014; на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,035 га, за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110600000:01:022:0022; 4) визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «А» загальною площею 73,2 кв. м житловою площею 17,9 кв. м, з надвірними спорудами: літньою кухнею літ. «Б», сараєм літ. «Г», надвірними спорудами № 1-3; 5) визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0303 га, кадастровий номер ділянки 5110600000:01:022:0014 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,035 га, кадастровий номер ділянки 5110600000:01:022:0022, за адресою АДРЕСА_1 . У подальшому позовні вимоги були доповнені новою вимогою: «Про визнання 13/50 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , об`єктом спільної сумісної власності та стягнення з ОСОБА_1 компенсації вартості 1/2 частини будинку у розмірі 951 000 гривень».

Скаржник зазначає, що ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 жовтня 2022 року накладено арешт на житловий будинок в цілому, а не на 1/2 частину, на яку позивач просить визнати право власності. Довідкою про оціночну вартість №201-20251112-0010747153 від 12.11.2025 року визначено оціночну вартість житлового будинку в АДРЕСА_1 , загальною площею 150,90 кв. м, з кадастровим номером земельної ділянки 5110600000:01:022:0014, яка складає 3 529 921 гривня 78 копійок, що не є співмірним заявленим позовним вимогам з перевищенням на 813 960 гривень 89 копійок. Позивач стверджував, що автомобіль «MERSEDES-BENS S 500» був переданий відповідачці «в рахунок компенсації» за частку в іншому автомобілі, а саме «AUDI Q7», який також не є предметом позовних вимог.

Оскільки майно було передано в якості розрахунку (компенсації), воно не є об`єктом щодо якого заявлена вимога про поділ спільної сумісної власності, арешт цього майна є юридично необґрунтованим для забезпечення виконання майбутнього рішення суду саме щодо поділу спільного майна. Вжитий захід забезпечення позову, який не пов`язаний із предметом спору, суттєво обмежує права власника та є непропорційним можливій загрозі невиконання судового рішення.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року представника ОСОБА_1 – адвоката Кутьїн Емілії Артурівни про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2023 року - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про скасування заходів забезпечення позову задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала від 02.12.2025 року(відмова у скасуванні арешту): арешт обґрунтовується не стільки суперечкою за саму машину, скільки забезпеченням виконання майбутнього грошового стягнення. Представник ОСОБА_3 заявив, що якщо суд стягне 951 000 грн., то виконати це рішення за рахунок нерухомості "складною та тривалою процедурою", тоді як стягнення за рахунок автомобіля є ефективнішим. Суд погодився залишити арешт, посилаючись на те, що автомобіль пов`язаний із зустрічним позовом (щодо Audi Q7), а також на те, що арешт забезпечує реальне виконання рішення за первісними вимогами (фактично підтвердивши необхідність забезпечення майбутнього грошового стягнення). Отже, позивач фактично обирає як він хоче в майбутньому виконувати рішення суду, тобто не за рахунок звернення стягнення на частку у нерухомості, а шляхом звернення стягнення на автомобіль. Позивач намагається наперед визначити спосіб виконання рішення, що є неприпустимим на стадії позовного провадження.

Суд першої інстанції в оскаржуваній Ухвалі формально зазначив (абзац 11 стор. 2 Ухвали), що до матеріалів справи долучено Довідку про оціночну вартість № 201 20251112-0010747153 від 12.11.2025 року. Однак, у мотивувальній частині Ухвали суд повністю проігнорував зміст цього доказу та не надав йому жодної правової оцінки, що призвело до помилкового висновку. Заявником було надано суду чіткий математичний розрахунок необхідність подвійного арешту майна який спростовує 1. Ухвалою від 14.10.2022 року вже накладено арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , коли предметом позовних вимог є ? частина. 2. Ринкова вартість цього арештованого будинку становить 3 529 921,78 грн. 3. Ця сума не лише повністю покриває всі майнові вимоги Позивача (включаючи вимогу про стягнення компенсації 951 000 грн), але й перевищує загальну ціну позову на 813 960,89 грн. Суд першої інстанції не навів жодного мотиву, чому для забезпечення вимог Позивача недостатньо вже арештованого будинку, який за вартістю перекриває ці вимоги з профіцитом у понад 800 тисяч гривень. Фактично, Суд залишив поза увагою ключовий аргумент клопотання: активи Відповідача, які вже знаходяться під арештом, значно перевищують суму позовних вимог. Збереження арешту ще й на автомобіль «MERSEDES-BENZ S 500» в умовах, коли вартість іншого арештованого майна (будинку) гарантує виконання рішення суду з надлишком у 813 960,89 грн, є: Необґрунтованим (суд не пояснив, навіщо потрібне додаткове забезпечення); Неспівмірним (порушує ч. 3 ст. 150 ЦПК України); Надмірним тягарем для Відповідача (порушує ст. 1 Першого протоколу ЄКЗПЛ). Відсутність у мотивувальній частині Ухвали оцінки цього математичного розрахунку свідчить про те, що Суд не здійснив повного та всебічного з`ясування обставин справи, що є безумовною підставою для скасування ухвали.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 30.06.2026 року о 14:30 годині, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , від імені якої діє опікун ОСОБА_8 , Акціонерне товариство «Універсал банк» не з`явилися, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Присутня в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ОСОБА_3 адвокат Славицька Зося Іларіонівна, а також в приміщенні суду представник ОСОБА_1 адвокатЯнковська Олена Петрівна не заперечували проти розгляду справи за фактичної явки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, усвідомленість сторін по справі про розгляд справи та відсутності від них клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів не бачить перешкод для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Кутьїн Емілії Артурівни про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що за зустрічним позовом ОСОБА_1 предметом спору є визнання права спільної власності та стягнення компенсації вартості частки автомобілю «AUDI Q7». Згідно доводів ОСОБА_3 , автомобіль «MERSEDES-BENS S 500», на який накладено арешт в якості забезпечення позову, переданий відповідачці в рахунок компенсації за частку в автомобілі «AUDI Q7», який є предметом позовних вимог. Арешт транспортного засобу спрямований на запобігання його відчуженню та забезпечення реального виконання можливого рішення суду за первісними позовними вимогами. Відтак, враховуючи, що обставини, якими представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Кутьїн Е.А. обґрунтовує необхідність скасування заходів забезпечення позову, повинні бути досліджені судом на етапі розгляду справи по суті, а не під час вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову, суд приходить висновку про те, потреба в забезпеченні позову не відпала, а тому підстав для задоволення поданої заяви немає.

Колегія суддів в цілому погоджується з таким висновком міськрайсуду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

З аналізу вищевикладеного випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.

Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно ч.ч.7,8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Скасування заходів забезпечення позову передбачає зняття застосованих судом обмежень, покликаних забезпечити можливість виконання судового рішення, у випадку зміни ситуації в порівнянні з тією, що існувала при застосуванні таких обмежень, коли в результаті такої зміни потреба в застосованих обмеженнях припинила своє існування.

Вжиті судом заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатом розгляду справи і вирішенням спору по суті, чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі.

Таким чином заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Тобто, скасування заходів забезпечення позову судом, який їх застосував, можливе, якщо відпали підстави, з яким закон пов`язує можливість застосування таких заходів або змінилися обставини, що зумовили його застосування. Отже, скасування заходів забезпечення позову діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2023 року у справі №946/6963/22 було забезпечено позов шляхом накладення арешту на легковий автомобіль марки «MERSEDES-BENS S 500», 2007 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 з забороною реєстрації автомобілю на третіх осіб, а також вчинення будь-яких дій щодо відчуження та передання вказаного автомобіля у користування іншим особам.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2023 року застосовано зустрічне забезпечення шляхом внесення ОСОБА_3 на депозитний рахунок суду 50 000 гривень.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме автомобіль, суд виходив з того, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, суд дійшов до висновку про те, що заява відповідача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Вказана ухвала в апеляційному порядку оскаржена не була.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що про вжиті ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2023 року заходи забезпечення позову, ОСОБА_1 було відомо, оскільки 11 серпня 2023 року відповідачка звернулася до суду із заявою про зустрічне забезпечення шляхом внесення позивачем на депозитний рахунок суду суму в розмірі 120000 гривень, які ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2023 року було частково задоволено.

Крім того, рішення суду, яке набрало законної сили у даній справі відсутнє, спір між сторонами ще триває.

Разом із тим, скаржник звертаючись із заявою про скасування заходів забезпечення позову в порядку ст.158 ЦПК України, яка є предметом даного апеляційного розгляду, не навела підстав що змінилися або відпали, з яким закон пов`язує можливість застосування таких заходів.

Викладені скаржником доводи в апеляційній скарзі стосуються в більшій мірі правомірності застосованих судом заходів забезпечення позову ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 серпня 2023 року, оцінка яким може бути надана лише в межах оскарження даної ухвали суду про забезпечення позову, що не є предметом перегляду у цій справі.

З урахуванням вищевикладеного, встановивши під час розгляду справи, що заходи забезпечення позову у цій справі були застосовані для забезпечення виконання рішення суду, підстави, з яким закон пов`язує можливість застосування таких заходів, не відпали або змінилися, спір між сторонами ще не розглянутий, арешт накладено на автомобіль, який є предметом спору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав передбачених ч.ч. 7, 8 ст.158 ЦПК України для скасування заходів забезпечення позову в даній справі, оскільки необхідність в заходах забезпечення позову на даний час не відпала.

Колегія суддів роз`яснює заявнику, що згідно ч. 6 ст. 158 ЦПК України, відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, які обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено: 20.07.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова