Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №947/8003/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3526/26

Справа № 947/8003/24

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Турик А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на неповнолітніх дітей, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, на рішення Київського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Огренич І.В. 01 травня 2025 року у м. Одеса, -

встановила:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, у якій просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання спільних дітей — доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 10000 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття, стягнути додаткові витрати на утримання дітей у розмірі 10000 грн., щомісячно до досягнення старшою дочкою повноліття, а також стягнути компенсацію половини вартості понесених додаткових витрат у розмірі 60384 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі №947/2637/21 від 16.09.2021 року було вирішено: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 22.01.2021 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 22.01.2021 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_1 зазначала, що змушена звернутися до суду у зв`язку зі зміною матеріального становища відповідача, зростанням витрат на утримання дітей, так як забезпечення життя, здоров`я, розвитку дозвілля дітей потребує більших витрат.

У квітні 2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_2 , в якій він просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 5000 грн. щомісячно, починаючи з 18.04.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , включно. При цьому ОСОБА_2 за зустрічним позовом посилався на те, що з червня 2021 року донька постійно проживає разом із ним, і саме позивачем здійснюється повне утримання ОСОБА_6 та забезпечення її побутових, освітніх, медичних та інших потреб, мати участі у фінансовому забезпеченні дитини не бере. Також ОСОБА_2 зазначав, що Постановою Одеського апеляційного суду у справі №947/33115/23 від 11.03.2025 року було прийнято нове рішення про задоволення його позовних вимог, а саме - ОСОБА_2 звільнено від сплати аліментів за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2021 року по справі №947/2637/21, на користь ОСОБА_1 на утримання доньки - ОСОБА_3 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.05.2025 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4130 грн., одноразово.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000 грн., але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 29.04.2024 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач є матеріально забезпеченою особою, доходи якого зростають кожний рік, що дозволяє йому відкривати та реєструвати все більше товариств та підприємств, які працюють та приносять йому дохід, що не було враховано судом першої інстанції.

Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що після розлучення діти залишилися проживати разом із позивачкою і їх місце проживання не змінювалось. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що ОСОБА_2 з червня 2021 року і по сьогоднішній день повністю утримує дочку ОСОБА_3 . Вказані обставини, на думку ОСОБА_1 , свідчать про надуманість зустрічних позовних вимог.

Сторони про розгляд справи на 20.07.2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для часткового скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, з 25.02.2009 року позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народилася донька – ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син – ОСОБА_4 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.01.2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було розірвано.

14.02.2020 року ОСОБА_3 уклав шлюб із ОСОБА_8 , від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_7 у них народився син – ОСОБА_9

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2021 року у справі №947/2637/21 було вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 22.01.2021 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 22.01.2021 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На час розгляду даної справи син ОСОБА_4 проживає з матір`ю ОСОБА_5 , а донька ОСОБА_3 проживає з вересня 2021 року з батьком, у якого на утриманні також знаходиться син від другого шлюбу ОСОБА_10 .

Зазначені обставини встановлені постановою Одеського апеляційного суду від 11.03.2025 року, яка набрала законної сили, у справі №947/33115/23.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь матері на утримання дітей на виконанні у відповідному відділі ДВС не перебуває, позивач виконавчий лист до примусового виконання не звертала.

У ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, вимогами ст. 13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову, за загальними правилами процесуального закону, покладається саме на позивачку, яка, звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, повинна довести обставини, які мають істотне значення та є підставою для зміни розміру аліментів.

Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_2 є засновником та директором ТОВ «НІКА-МАКС», однак, відповідно до наказу №2-к від 18.01.2021 року, ОСОБА_2 був звільнений з посади директора ТОВ «НІКА-МАКС» та відчужив корпоративні права на частку у фірмі, а пізніше керівником та учасником ТОВ «НІКА-МАКС» стала його дружина ОСОБА_11 .

Таким чином, ОСОБА_2 , як чоловік ОСОБА_11 , є власником 1/2 частини прибутку товариства.

Зі звіту про фінансові результати ТОВ «НІКА-МАКС» за 2023 рік вбачається, що дохід підприємства склав 56152000,00 грн., а за попередній 2022 рік дохід підприємства склав 279000,00 грн., тобто, надані докази беззаперечно свідчать про значне поліпшення матеріального стану ОСОБА_2 , починаючи з 2021 року.

Крім того, станом на день подачі позову, ОСОБА_2 був фізичною особою- підприємцем, із основними видами діяльності: роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, Надання в оренду вантажних автомобілів.

16.12.2024 року ОСОБА_2 було засновано та зареєстровано ТОВ «Н.І.К.А. М.А.К.С.», основними видами діяльності якого є: оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, виробництво м`ясних продуктів, Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, Виробництво інших основних органічних хімічних речовин, Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, Оптова торгівля напоями, Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах, Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах, Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, Вантажний автомобільний транспорт, Складське господарство, Транспортне оброблення вантажів, Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, Надання в оренду вантажних автомобілів, Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами

Крім того, відповідач володіє на праві власності об`єктами нерухомості.

Факт високого матеріального стану та рівня доходів ОСОБА_2 визнав його представник в судовому засіданні суду першої інстанції.

Вказані обставини, у своїй сукупності, підтверджують те, що відповідач офіційно працює та отримує стабільні значні доходи, які на час звернення ОСОБА_1 до суду із позовом, порівняно з періодом ухвалення рішення про стягнення аліментів, значно збільшилися.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3).

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про збільшення розміру аліментів, що стягуються на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси у справі №947/2637/21 від 16.09.2021 року, з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 8000 грн. щомісячно з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення ним повноліття, а саме — до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому, колегія суддів враховує, що зміна розміру стягнутих аліментів не порушить прав платника аліментів та відповідатиме інтересам як стягувача, якій законом надано право вирішувати питання щодо способу та розміру стягнення аліментів, так і інтересам їхньої спільної дітей.

Щодо позовних вимог про збільшення розміру аліментів на утримання доньки сторін ОСОБА_12 , то колегія суддів зазначає, що після ухвалення Київським районним судом м. Одеси рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , донька ОСОБА_6 проживає разом з батьком та знаходиться на його утриманні.

Так, як вже вказувалось вище, постановою Одеського апеляційного суду у справі №947/33115/23 від 11.03.2025 року рішення суду першої інстанції по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів було скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог, а саме - ОСОБА_2 звільнено від сплати аліментів за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2021 року по справі №947/2637/21 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 .

Постанова суду апеляційної інстанції у вказаній справі обґрунтована тим, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки на утримання ОСОБА_3 , остання, досягши у 2023 році 14-річного віку, визначила в порядку ч. 3 ст. 160 СК України місце свого фактичного постійного проживання разом з батьком, що нею особисто було підтверджено в судовому засіданні, у зв`язку із чим у суду не було підстав для відмови у позові про звільнення батька дитини від сплати аліментів на користь матері дитини, яка проживає окремо, лише виходячи з того, що дитина не зареєструвалась за місцем проживання батька і що рішення про стягнення аліментів примусово не виконувалось і не виконується, оскільки батько дитини сплачує аліменти матері дитини добровільно і де довів, що сплачувані ним аліменти не витрачаються на дитину.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку (постанова Верховного Суду від 18.04.2018 року в справі № 753/11000/14-ц).

При таких обставинах, враховуючи, що обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 є такими, що не підлягали задоволенню.

Крім того, за вказаних підстав, згідно положень ч. 1 ст. 191 СК України, зустрічний позов ОСОБА_2 підлягав задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у твердій грошовій сумі 5000 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду 29 квітня 2024 року.

Згідно ч. 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Колегією суддів досліджено матеріальний стан ОСОБА_1 та встановлено, що згідно податкових декларацій ФОП, дохід ОСОБА_1 у 2024 році становив 379923,84 грн., у 2023 році — 255342 грн., та у 2022 році — 53762 грн., що свідчить про матеріальну можливість ОСОБА_1 сплачувати на користь відповідача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі 5000 грн. щомісячно.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача половини розміру додаткових витрат, понесених позивачкою на утримання дітей.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).

Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.04.2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21).

У постанові Верховного Суду від 08.05.2023 року у справі № 756/9882/19 (провадження №61-2065св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо)

Наведені висновки щодо застосування ст. 185 СК України підлягають врахуванню у кожній справі про стягнення додаткових витрат на дитину.

У постанові від 26.08.2020 року у справі № 336/1488/19 (провадження № 61-19103св19) Верховний Суд зазначав, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже, такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні ст. 185 СК України.

У постанові Верховного Суду від 29.04.2022 року у справі № 761/27222/20 (провадження № 61-8815св21) зазначено, що витрати, які позивачка віднесла до витрат, пов`язаних з поглибленим навчанням та інтелектуальним розвитком дитини, понесені на проходження дитиною додаткових курсів з професійної орієнтації, підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання, навчання дитини в школі, на купівлю обладнання та витратних матеріалів на підготовчих курсах вищого навчального закладу, тому апеляційних суд обґрунтовано виходив з того, що такі додаткові витрати не були викликані особливими обставинами, особливою схильністю дитини до навчання. Позивачка не довела, що такі витрати не покриваються за рахунок аліментів, які сплачував відповідач на дитину. Понесення таких витрат є добровільним волевиявленням одного із батьків, позивачем не доведено погодження з відповідачем необхідності відвідування дитиною таких додаткових занять.

Згідно вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.

Нормами ст. 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , на підтвердження понесення нею додаткових витрат на неповнолітнього сина, надано до суду наступні докази: квитанція до прибуткового касового ордера №72 від 15.07.2023 року на суму 2000 гривень за оплату курсу «швидке читання»; підтвердження витрат в сумі 800 грн. за стоматологічні послуги (видалення зуба) від 14.02.2024 року; розрахункові документи про придбання спортивного одягу на суму 1315 грн. від 28.01.2023 року та 825 грн. від 31.01.2023 року.

На підтвердження понесення нею додаткових витрат на доньку надано: квитанція до прибуткового касового ордера №05 від 14.01.2025 року за курс навчання «класичний манікюр та гель лак» на суму 3200 гривень, квитанція до прибуткового касового ордера №30 від 11.03.2023 року про оплату сертифікатів.

Загальна сума додаткових витрат, понесених позивачкою на дітей, на думку суду першої інстанції, становила 8260 грн., у зв`язку із чим судом частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про компенсацію додаткових витрат у розмірі 4130 грн. (8260:2).

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідач ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції в частині визначення суми додаткових витрат, понесених позивачкою на дітей, не оскаржував, а отже, погодився зі вказаною сумою.

Щодо інших заявлених вимог про стягнення додаткових витрат, яка складаються із витрат на наступне: збалансоване харчування; гігієнічні засоби; розваги та вільний час дітей; канцтовари; транспортні затрати; одяг та взуття, - то колегія суддів зазначає, що усі вказані витрати не належать до додаткових, а входять до витрат, які покриваються аліментними платежами, що унеможливлює задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 1/2 частини таких витрат з відповідача.

Щодо доводів позову про придбання позивачкою 10.09.2020 року мобільного телефону для дочки ОСОБА_6 , то колегія суддів зауважує, що вказані витрати не можуть бути віднесені до додаткових витрат, оскільки вони не викликані особливими обставинами відповідно до положень ст. 185 СК України.

На підставі викладеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції частково неправильно визначився з нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови у задоволенні позову про збільшення розміру аліментів на утримання сина сторін, що є підставою для скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.05.2025 року у цій частині із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 .

В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 травня 2025 року — скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси у справі №947/2637/21 від 16.09.2021 року, на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 8000 гривень, щомісячно починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили – 20.07.2026 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме — до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині судове рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 20 липня 2026 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе