Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №523/14612/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1916/26

Справа № 523/14612/22

Головуючий у першій інстанції Аліна С.С.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2022 року у справі за поданням Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

15.11.2022 року старший державний виконавець Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, в якому просив встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань, покладених на Первинну профспілкову організацію ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», вимога № Ю-861-23-ю У, видана 08.11.2019 року, про стягнення з боржника на користь стягувача грошові кошти у розмірі 95 854 грн 61 коп.

Свої вимоги державний виконавець обґрунтував тим, що на виконанні Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження № 67335801 з виконання вимоги про сплату боргу № Ю-861-23-ю У, виданої 08.11.2019 року про стягнення з боржника на користь стягувача грошові кошти у розмірі 95 854 грн. 61 коп.

За вказаним виконавчим документом боржником є Первинна профспілкова організація ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», код ЄДРПОУ:26016027.

Відповідно до інформації з ЄДР та установчих документів боржника, керівником юридичної особи боржника є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем 11.11.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою керівника юридичної особи - боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Станом на теперішній час боржником рішення не виконано, у встановлений державним виконавцем добровільний строк заборгованість не сплачено.

Такі обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2022 року подання Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - задоволено.

Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянин України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань, покладених на Первинну профспілкову організацію ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», вимога № Ю-861-23-ю У, видана 08.11.2019 року, про стягнення з боржника на користь стягувача грошові кошти у розмірі 95 854 грн. 61 коп.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено що суд першої інстанції провів розгляд справи та прийняв рішення за відсутності учасників справи, зокрема ОСОБА_2 , якого не було повідомленого про розгляд належним чином, обмеживши останнього у можливості реалізовувати свої процесуальні права. Оскільки заявник завідомо вказав неправильне місце реєстрації ОСОБА_2 відповідно до чого, йому не приходило жодного повідомлення про призначення та розгляд справи. Про існування судового провадження по справі №523/14612/22 ОСОБА_3 не було відомо аж до жовтня 2025 року, коли він намагався виїхати за кордон.

Оскільки починаючи з 2014 року ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» припинив свою діяльність відповідно до чого діяльність Первинної профспілкової організації ПАТ «Одеський НПЗ» також була припинена. Припинення діяльності свідчить про відсутність фінансування профспілкової організації з боку її членів, які щомісячно сплачували членські та цільові внески та ті, що безпосередньо відрахувань з рахунків підприємства.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків. Сам по собі факт перетину кордону ОСОБА_2 не свідчить про його ухилення від виконання рішення суду. З огляду на наведене скаржник вважає, що ухвала Пересипського районного суду м. Одеси була ухвалена з порушенням норм законодавства, без дослідження всіх обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи, а тому вона повинна бути скасована.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, призначене на 16.06.2026 року на 15:00 год. учасники справи не з`явилися, про причини неявки не повідомили, заяв про відкладення справи або про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції не подавали.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 16.06.2026 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за зміст. висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає.

Задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості вимог подання.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

За положеннями ст. 313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, передбачена можливість звернення виконавця до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Таким чином, подання державного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити обставини, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

При зверненні до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов`язань покладається на державного виконавця. При цьому ухиленням від виконання зобов`язань є свідоме вчинення боржником діяння (дії або бездіяльності), що спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Така юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, при цьому дії боржника по ухиленню від виконання судового рішення повинні бути зазначені в поданні.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; несвоєчасна явка за викликом державного виконавця. Тобто, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Таким чином, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, що передбачено ст. 441 ЦПК України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення.

Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей зазначених у поданні, матеріалів виконавчого провадження та пояснень державного виконавця.

Відповідно, наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Матеріалами справи встановлено, що на виконанні у Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження №67335801 з виконання Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-861-23-ю У, виданої 08.11.2019 року про стягнення з Первинної профспілкової організації ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» на користь Головного управління ДПС в одеській області грошові кошти у розмірі 95 854,61 грн.

Так, із матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем у межах виконавчого провадження №67335801 вчинено наступні дії:

- 11.11.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67335801;

- 11.11.2021 року винесена постанова про арешт коштів боржника;

- 11.11.2021 року винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 9 885,46 грн;

- 11.11.2021 року винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.05.2022 року встановлено наявність запису про арешт рухомого майна боржника.

Відповідно до інформації з ЄДР та установчих документів боржника, керівником юридичної особи боржника є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді на запит № 19272 від 26.05.2022 року Другого Суворовського відділу ДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) до Головного управління ДПС в Одеській області в межах виконавчого провадження №67335801 Первинна профспілкова організація ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» в останнє подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств (період 2014 року) 08.01.2015 року, податкову декларацію з ПДВ до податкового органу не подавала.

Згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на запит Другого Суворовського відділу ДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) від 26.05.2022 року земельні ділянки за Первинною профспілковою організацією ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» не зареєстровані.

Відповідно до відповіді Міністерства внутрішніх справ на запит № 142517188 від 31.07.2022 року в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Відповідно до інформації з ЄДР та установчих документів боржника, керівником юридичної особи боржника є ОСОБА_1 .

При цьому, інформації щодо вжиття державним виконавцем інших заходів, встановлених приписами чинного законодавства, з метою примусового виконання вищевказаного виконавчого документу, матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду із поданням старший державний виконавець Другого Суворовського відділу ДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) посилався на те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду і не вживає заходів виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України це певного виду санкція, яка може застосовуватися саме у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Саме державний (приватний) виконавець зобов`язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша та шоста статті 81 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, старшим державним виконавцем Другого Суворовського відділу ДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) не надано достатніх доказів, у відповідності до вимог статей 77-81 ЦПК України, на підтвердження того, що керівник боржника ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання зобов`язань, приховує майно і доходи та має реальну можливість виконати свій обов`язок, покладений на нього Вимогою податкового органу.

Заявником не надано доказів на підтвердження того, що боржник вчиняв дії, які унеможливлювали чи ускладнювали виконання рішення податкового органу, та наявності у нього можливості виконати це рішення.

Колегія суддів звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про відкриття та рух виконавчого провадження №67335801.

Зі списку відправки рекомендованих повідомлень № 31/10/2022, сформованого АТ «Укрпошта» вбачається направлення кореспонденції ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ОСОБА_1 , однак не підтверджується обізнаність та проінформованість керівника щодо наявного відкритого виконавчого провадження відносно Первинної профспілкової організації ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», оскільки такі відправлення здійснювалися виключно на адресу юридичної особи, яка з 2014 року припинила свою діяльність.

Дані виклики та вимоги направлені на адресу: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1, в той час, як місце проживання ОСОБА_1 з 05.02.1986 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується відміткою у його паспорті громадянина України.

Таким чином державним виконавцем не здійснено належних дій для з`ясування місця реєстрації керівника боржника та як наслідок належного повідомлення ОСОБА_1 про наявність виконавчого провадження.

Отже, відсутні підстави для висновку, що керівник Первинної профспілкової організації ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» - Васільєв В.С. ухиляється від виконання обов`язку по сплаті боргу (недоїмки) у прибуток держави.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Також колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що при розгляді подання державний виконавець повинен довести, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи - боржника забезпечить виконання зобов`язання по сплаті боргу (недоїмки).

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що однією з підстав для відмови у задоволенні подання державних виконавців є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Враховуючи встановлені судом обставини даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що задовольняючи подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції не врахував, що заявником не було надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу (недоїмки) та його наміру ухилятися від виконання покладених на нього зобов`язань, а сама по собі наявність невиконаної вимоги про сплату боргу не може бути підставою для обмеження свободи пересування керівника боржника юридичної особи.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Наявність у боржника невиконаних зобов`язань за рішенням суду само по собі не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження, є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду.

Для задоволення подання про здійснення тимчасового обмеження права громадянина України, яке гарантується Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, повинні бути достатньо вагомі підстави, які б свідчили про необхідність застосування такого заходу, насамперед в інтересах забезпечення виконання судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що тимчасове обмеження керівника юридичної особи - боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення, проте матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність обставин, які свідчать про ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язання по сплаті боргу (недоїмки), а відтак відсутні правові підстави для задоволення подання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені подання.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені подання державного виконавця.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то з Пересипського ВДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 605.60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2022 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Подання Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Стягнути з Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ: 41405348) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 605,60 грн.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено: 20.07.2026 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова