Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №487/7010/25 — Миколаївський апеляційний суд

23.07.26

33/812/308/26

Справа №487/7010/25

Провадження №33/812/308/26

Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання – Чистою В.В.,

за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Погрібної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Погрібної Тетяни Сергіївни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, яку ухвалив суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Нікітін Д.Г. у приміщенні цього суду 03 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не працює, ІНН3205622178, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,

у с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 447093 від 08 вересня 2025 р. водій ОСОБА_1 08 вересня 2025 р. о 09:02 год. по вул. Спортивна, 11 у м. Миколаєві керував транспортним засобом «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння кінцівок рук. Пройшов огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера DRAGER №6810 arbl 0891 (тест №777), результат якого склав 1,08 проміле. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9.а. Правил дорожнього руху України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі – КУпАП).

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2025 р. на ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік та стягнуто 605 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.

01 липня 2026 р. захисник ОСОБА_1 – адвокат Погрібна Т.С. подала до суду апеляційну скаргу на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2025 р., в якій просить скасувати постанову судді суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Також заявниця просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді.

Мотивуючи клопотання про поновлення строку, захисник Погрібна Т.С. зазначила, що розгляд справи судом першої інстанції відбувся за відсутності ОСОБА_1 . На момент розгляду справи ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією в умовах воєнного стану, що об`єктивно обмежувало його можливість брати участь у судових засіданнях, отримувати поштову кореспонденцію за місцем проживання, контролювати рух судової справи, своєчасно отримати копію судового рішення та реалізувати право на його апеляційне оскарження. Про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався лише після самостійного ознайомлення з інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вже після набрання постановою суду законної сили. З метою отримання її копії він 25 листопада 2025 р. звернувся до суду із відповідною заявою. Після того, як апелянту стало відомо про існування постанови та з`явилася реальна можливість здійснювати захист своїх прав, він без невиправданої затримки вжив усіх необхідних заходів для реалізації права на апеляційне оскарження, а саме: уклав договір із захисником, забезпечив ознайомлення останнього з матеріалами справи та після отримання необхідних документів подав апеляційну скаргу. Така поведінка свідчить про його добросовісність та відсутність наміру зволікати із реалізацією свого права на судовий захист.

Заслухавши захисника ОСОБА_1 – адвоката Погрібну Т.С., яка підтримала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, перевіривши доводи, викладені в клопотанні, апеляційний суд, дослідивши матеріали справи в межах, що стосуються строку звернення з апеляційною скаргою, виходить з таких міркувань.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Також у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства про адміністративні правопорушення та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити рішення про накладення на нього адміністративного стягнення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, постанова набирає чинності та пред`являється державою в особі її компетентних органів до виконання. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Сам строк звернення до апеляційного суду - це проміжок часу з дня винесення судом першої інстанції постанови у справі про адміністративні правопорушення, протягом якого особа має право звернутися до суду з апеляційною скаргою. Початок перебігу строку звернення до суду починається з дня винесення судом першої інстанції відповідної постанови.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до апеляційного суду зі скаргою починається від дня винесення постанови суду першої інстанції, а підстави його поновлення у разі пропуску пов`язані з доведенням цією особою обставин поважності його пропуску, тобто обставин незнання особи про складення відносно нею протоколу про адміністративне правопорушення, розгляду справи в суді та як наслідок цих обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів або наявність інших об`єктивних причин, що стали перешкодою для вчасного подання апеляційної скарги.

В цьому разі порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Інститут строків в справах про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Розумні строки в судочинстві з розгляду справ про адміністративні правопорушення - це найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких правопорушник чи його захисник повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Зокрема підставою для поновлення такого строку може бути неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., рішення у справах «Александр Шевченко проти України» п. 27, та «Трух проти України»).

Тому, в розумінні положень статті 294 КУпАП строк, передбачений на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Оцінюючи обставини звернення захисника Іщенка Д.М. з клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови судді від 03 листопада 2025 р. з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статті 294 КУпАП слід врахувати, що вказаною нормою встановлено строки звернення до апеляційного суду в порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого перегляду судового рішення у справах про адміністративні правопорушення за скаргою особои, який повинен діяти добросовісно.

Апеляційний суд не приймає як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявником, з наступних міркувань.

У справі «Індепендент ньюс енд медіа» та «Індепендент ньюспейперс» проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу остаточності рішень. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга, сформована захисником Іщенка Д.М. в системі «Електронний суд» 30 червня 2026 року, надійшла до Заводського районного суду 01 липня 2026 року. Постанова судді першої інстанції відносно ОСОБА_1 була винесена судом 03 листопада 2025 р. у його відсутність, тому останнім днем строку на її оскарження було 12 листопада 2025 року.

Вказану постанову судом йому було направлено 11 листопада 2025 р. засобами поштового зв`язку (а.с.25). Однак, відомостей щодо отримання чи неотримання зазначеного відправлення матеріали справи не містять.

Проте, в матеріалах справи наявна довідка від 03 грудня 2025 р., сформована ОСОБА_2 , про факт надходження сплати штрафу в сумі 17000 грн. у порядку добровільного виконання (сплата здійснена 25 листопада 2025 року) (а.с.26). Крім того на а.с.28 міститься заява ОСОБА_1 від 25 листопада 2025 р. про надання копії судового рішення - постанови у справі, з відміткою про її отримання ним 03 грудня 2025 р.

Таким чином 25 листопада 2025 р. постанова Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2025 р. була виконана в частині сплати штрафу у розмірі 17000 грн.

Тобто ОСОБА_1 , отримавши копію постанови та виконавши її, був щонайменше з 25 листопада 2025 р. обізнаний щодо винесеної відносно нього постанови про притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та ознайомився з її змістом.

Будь-яких конкретних обставин, які апеляційний суд може розцінити як об`єктивні та непереборні, і які б перешкоджали поданню апеляційної скарги в найкоротший строк після отримання ОСОБА_1 ухваленої відносно нього постанови у клопотанні не зазначено, доказів таких обставин суду також не надано.

Тобто ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження на тривалий строк (більше ніж 7 місяців) без поважних причин. Зокрема, враховуючи, що постанова суду виконана, а з часу її виконання, що дорівнює обізнаності про її винесення, пройшло більше 7 місяців, апеляційний суд не може врахувати як поважну причину попуску цього строку, що ОСОБА_1 на момент розгляду справи проходив військову службу за мобілізацією в умовах воєнного стану.

Апеляційний суд вважає, що саме зволікання з реалізацією права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зі своєчасною подачею апеляційної скарги мала наслідком подання апеляційної скарги з суттєвим порушенням процесуального 10-ти денного строку.

Отже, захисником особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , не надано апеляційному суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. За таких обставин суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції апелянтом був пропущений без поважних причин та не підлягає поновленню.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвокату Погрібній Тетяні Сергіївні в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 03 листопада 2025 року, якою на ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна