Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №690/427/24 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1623/26Головуючий по 1 інстанції

Справа № 690/427/24 Категорія: на ухвалу Линдюк В. С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,

секретар: Любченко Т.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 ;

треті особи – Служба у справах дітей Богачевської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Богачевської міської ради, Служба у справах дітей Звенигородської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Звенигородської міської ради про визначення місця проживання дитини,

особа, яка подала апеляційну скаргу – представник ОСОБА_1 – адвокат Дубовий Ігор Анатолійович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Дубового Ігоря Анатолійовича на ухвалу Богачевського міського суду Черкаської області від 21 травня 2026 року про відмову в забезпеченні позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Богачевської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Богачевської міської ради, Служба у справах дітей Звенигородської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Звенигородської міської ради про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в :

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Богачевської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Богачевської міської ради, Служба у справах дітей Звенигородської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Звенигородської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Представником позивача – адвокатом Дубовим І.А. через систему «Електронний суд» подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом забезпечення участі батька у вихованні та утриманні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішення в даній справі, а саме встановити можливість батькові взяти сина на відпочинок та оздоровлення та проживати з ним на літні канікули з 01 червня 2026 року по 31 серпня 2026 року включно та зимові канікули в Україні за місцем проживання батька.

Вказана заява мотивована тим, що відповідачка у 2022 році разом з спільним сином сторін виїхала в Республіку Польща, де перебуває на даний час. Позивач у червні 2025 року, після досягнення 60-річного віку, приїхав до місця проживання відповідача, щоб мати можливість побачити свого сина, та від ОСОБА_2 дізнався, що вона хворіє на тяжке онкологічне захворювання, у зв`язку з чим вже тривалий час проходить курс лікування у вигляді хіміотерапії. На даний час відповідач перебуває в стані ремісії, однак існує ризик рецидиву та ускладнень, які можуть суттєво впливати на її можливість здійснювати постійний догляд за дитиною, як наслідок, існує ризик, що син сторін, який наразі проживає з матір`ю, у разі негативних наслідків її хвороби, може залишитись без батьківського піклування. Також вказано, що на даний час позивач спілкується з сином лише в режимі онлайн з дозволу відповідачки.

Ухвалою Богачевського міського суду Черкаської області від 21 травня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача адвоката Дубового І.А. про забезпечення позову.

Мотивуючи прийняту ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що вимоги поданої заяви про забезпечення позову не стосуються предмету позову, а також представником позивача не мотивовано, яким чином невжиття запропонованих заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення в даній справі.

При цьому, суд не вбачає належного підґрунтя зважати як на доводи представника позивача про необхідність забезпечення позову з огляду на можливість погіршення стану здоров`я відповідача, оскільки жодних доказів щодо передумов цього суду не надано.

Крім того, за змістом поданої заяви про забезпечення позову позивач зі згоди відповідача має можливість дистанційного спілкування з сином, що запобігає як втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, так і погіршення між ними психоемоційного характеру відносин, на період розгляду справи в суді, до остаточного вирішення питання щодо заявлених позовних вимог.

Не погодившись з ухвалою Богачевського міського суду Черкаської області від 21 травня 2026 року, представник ОСОБА_1 – адвокат Дубовий І.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неврахування всіх обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вже більше 4 років батько не бачить сина та не приймає участь у вихованні та утриманні дитини. Саме тому заява про забезпечення позову направлена не на визначення місця проживання дитини, а на забезпечення участі батька у вихованні та утриманні дитини, відпочинку та особистому спілкуванні з сином незалежно від того, яке рішення буде прийнято судом.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді, учасників справи та їх представників, які з`явилися в судове засідання в режимі відеоконференції, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідками встановлення обов`язку або заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з вимогами ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суд (постанова від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18).

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що інститут забезпечення позову має виключний, тимчасовий та превентивний характер і спрямований не на вирішення спору по суті, а на гарантування реальної можливості виконання майбутнього судового рішення. При цьому, застосування заходів забезпечення позову допускається лише за наявності об`єктивно обґрунтованих даних, які свідчать про існування реального ризику утруднення чи неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту прав позивача.

Тобто на цій стадії процесу підлягає встановленню не доведеність обставин, а лише їх імовірність.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для вжиття запропонованих заходів забезпечення позову.

Так, предметом спору у цій справі є визначення місця проживання малолітньої дитини, тоді як у заяві про забезпечення позову позивач фактично просить встановити порядок його участі у вихованні дитини шляхом надання права перебування дитини разом із батьком під час літніх та зимових канікул. Отже, заявлений захід забезпечення не перебуває у необхідному взаємозв`язку з предметом заявленого позову та не спрямований на забезпечення можливості виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування реальної загрози істотного ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду або ефективного захисту прав позивача у разі невжиття запропонованих заходів забезпечення позову.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що позивач не позбавлений можливості підтримувати зв`язок із дитиною шляхом дистанційного спілкування за згодою відповідачки, а тому наведені у заяві обставини самі по собі не свідчать про наявність передбачених статтею 149 ЦПК України підстав для забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання відповідачкою витребуваних судом медичних документів та посилання на її стан здоров`я не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а тому підлягають відхиленню.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та необхідності іншої оцінки обставин справи, однак не спростовують правильності висновку суду про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому підстав для її скасування чи зміни, передбачених статтею 376 ЦПК України, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 448, 449 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Дубового Ігоря Анатолійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Богачевського міського суду Черкаської області від 21 травня 2026 року про відмову в забезпеченні позову, у даній справі, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 22 липня 2026 року.

Судді Ю.В. Сіренко

О.В. Карпенко

Л.І. Василенко