Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №170/654/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 170/654/25 Провадження №33/802/748/26 Головуючий у 1 інстанції:Матвійчук С. П.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судового засідання Тарновської О.В., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Лавренчука О.В., розглянувши подану ним апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про місце роботи відсутні, на постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 04 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн 60 коп судового збору.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 03 серпня 2025 року о 01 год 30 хв, на вул. Молодіжна у с. Світязь, Ковельського району, Волинської області, керував транспортним засобом марки «Мерседенс Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі–ПДР).

Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, захисник Лавренчук О.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на її незаконність, необґрунтованість через істотне порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Звертає увагу на безпідставний розгляд даної справи у відсутності сторони захисту, попри подане ним, як захисником Кашика Д,О. письмове та вмотивоване клопотання про відкладення судового засідання через його зайнятість у кримінальному провадженні із дорученням належних доказів перебування у Голосіївському районному суді м. Києва. Також стверджує про відсутність мотивації у підтвердження того, що слугувало підставою для законної зупинки транспортного засобу, у цьому конкретному випадку. Заперечує наявність у водія будь-яких ознак алкогольного сп`яніння, що слугувало б підставою для виконання ним вимоги поліцейського про проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також сам факт відмови від проходження такого. Стверджує, що інспектори поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не забезпечили наявність двох свідків, не сприяли ОСОБА_1 у реалізації його права на захист. Відеозапис із нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліцейського через відсутність належних реквізитів, неможливість ідентифікації особи водія та транспортного засобу, не є належним та допустимих доказом вини у даній справі.

Покликаючись на викладене, просить постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 04 червня 2026 року стосовно нього скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника – адвоката Лавренчука О.В., доходжу такого висновку.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом було дотримано.

Положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за умови вжиття судом заходів для її своєчасного сповіщення про місце та час розгляду справи, і за наявності даних про таке її сповіщення, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Установлено, що розгляд даної справи у суді першої інстанції 04 червня 2026 року відбувся у відсутності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Лавренчука О.В. які, будучи своєчасно та належним чином сповіщені про час та місце її розгляду у Шацькому районному суді, до суду не з`явилися. На адресу суду від захисника надійшло клопотання про відкладення судового розгляду, у зв`язку із зайнятістю у судовому процесі у Голосіївському районному суді м. Києва 04 червня 2026 року о 13 год 30 хв.

Однак, попри таке клопотання, судовий розгляд даної справи проведений у їх відсутності, і таке своє рішення суддя мотивував невиправдано тривалим перебуванням у провадженні суду цієї справи, розгляд якої неодноразово відкладався саме за клопотанням адвоката Лавренчука О.В.

Окрім того, як слушно зазначено суддею, останній не був позбавлений процесуальної можливості прийняти участь у розгляді даної справи в режимі відеоконференції.

Тому, вважаю, що суддею місцевого суду, у зазначеному випадку, вжито належних процесуальних засобів для забезпечення права ОСОБА_1 на захист та надано достатньо часу для його реалізації.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.

З огляду на викладене, ураховуючи положення ч. 1 ст. 268 КУпАП, підстав стверджувати, що її розгляд, зокрема останнє судове засідання, без наявності на це вагомих процесуальних підстав, проведено у відсутності ОСОБА_1 та його захисника чим, безумовно, порушено його право на захист, при перевірці доводів апеляційної скарги, не установлено.

Відповідно до 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначеного пункту Правил дорожнього руху передбачена ст. 130 КУпАП.

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно із п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції).

У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Так факт вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 410764 від 03 серпня 2025 року, за змістом якого перший керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук та від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у найближчому закладі охорони здоров`я, тобто у встановленому законом порядку, відмовився; актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу – «Alcotestr Drager», у якому продубльовані виявлені у нього ознаками такого стану сп`яніння, а також зафіксовано відмову від проходження огляду, на місці зупинки транспортного засобу; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння до КНП «Шацька ЦРЛ», у якому аналогічно зафіксовано відмову від проходження такого огляду; письмовою розпискою від 03 серпня 2025 року не керувати даним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; відеозаписом із нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліцейського який, з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є незалежним від будь-якого суб`єктивного сприйняття належним, допустимим та достатнім доказом його вини.

Наявною у матеріалах даної справи довідкою старшого інспектора сектору адміністративної практики Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Ірини ПОРТЯНКО стверджується факт видачі гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія серії НОМЕР_2 , що цілком підставно було ураховано суддею при накладенні на нього безальтернативного виду адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Таким чином сукупність зазначених доказів цілком обґрунтовано взята до уваги судом, і протилежного, при перевірці доводів апеляційної скарги, не установлено.

Працівниками поліції, під час збирання доказів, у даній справі про адміністративне правопорушення, була застосована належна правова процедура.

Надаючи оцінку доводам захисника Лавренчука О.В., викладених у поданій нею апеляційній скарзі, вважаю доцільним зазначити таке.

Як стверджується наявним у матеріалах даної справі відеозаписом із нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліцейського, зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 мала місце у нічний час доби (01:30), тобто у часовому проміжку дії комендантської години, у зв’язку із чим, у тому числі, проводився поверхневий огляд автомобіля.

Окрім того, із цього відео видно, що в ході спілкування із ОСОБА_1 , інспектор поліції озвучив наявні у нього ознаки алкогольного сп`яніння, що і слугувало підставою для законної вимоги проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння. Установлення таких ознак, є суб`єктивним сприйняттям поліцейським стану водія, незгода з якими, не звільняє його від обов`язку виконання законної вимоги поліцейських.

Аналізуючи поведінку останнього, який на вимогу поліцейського жодних чином не реагував, лише систематично повторював про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу під його керуванням, погоджуюсь із висновком поліцейських та місцевого суду, що така його поведінка є безсумнівним свідченням порушення ним п. 2. 5 ПДР.

Поміж іншого, акцентую увагу, що предметом доказування у даній справі є саме фактичні дані щодо керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, які окреслені диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не правомірність дій поліцейських, у контексті зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , наявності або ж відсутності у нього ознак алкогольного сп`яніння. Можливі недоліки чи дискусійність первинної підстави зупинки транспортного засобу не є тими обставинами, що нівелюють об`єктивно установлений судом факт вчинення водієм грубого порушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Таким чином сукупність зазначених доказів цілком обґрунтовано взята до уваги судом, і протилежного, при перевірці доводів апеляційної скарги, не установлено.

Доводи захисника, що наявний у матеріалах справи відеозапис є неналежним та недостатнім доказом вини ОСОБА_1 , а тому не може братись до уваги судом, є безпідставними, оскільки такий запис відображає послідовно усю хронологію події вчиненого, не містить ознак монтажу чи підробки. Попри твердження захисника, на відео чітко видно особу ОСОБА_1 , який перебуває у салоні транспортного засобу на місці водія та, попередньо, до моменту зупинки, не заперечує факт керування даним транспортним засобом, а також, періодично, у телефонному режимі спілкується із адвокатом.

Зафіксована відеозаписом та відображена у матеріалах справи поведінка водія ОСОБА_1 , у цій конкретно виниклій обстановці, є безумовним свідченням його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Незабезпечення поліцейськими присутності двох свідків, під час проведення огляду водія, у цьому конкретному випадку, кореспондується із змістом положень ч. 2 ст. 266 КУпАП.

Отже, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, в установленому законом порядку, є правильно установлений поліцейськими, усі подальші дії яких, по оформленню адміністративних матеріалів стосовно нього, повністю узгоджуються із вимогами нормативно-правових актів, які регламентують це питання, і протилежного, при перевірці доводів апеляційної скарги, установлено не було.

Нових доказів, у спростування зазначених у постанові судді, яка є законною та обґрунтованою обставин, надано не було, тому подана захисником Лавренчуком О.В. апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу захисника Лавренчука О.В., подану в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 04 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: