Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №159/700/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/700/26 Головуючий у 1 інстанції: Шишилін О. Г.

Провадження № 22-ц/802/785/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою від її імені представником ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що 22 листопада 2023 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 102965060 в електронній формі шляхом подання заявки на отримання кредиту, відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти у сумі 12 100 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій.

26.03.2024 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі право вимоги до відповідача за кредитним договором № 102965060.

Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на дату звернення з позовом загальний розмір заборгованості становить 40 922,20 грн, з яких 12 100 грн – заборгованість по тілу кредиту, 27 975,20 грн – заборгованість по процентах та 847 грн – заборгованість по комісії, яку позивач просив стягнути на свою користь та відшкодувати судові витрати: 2 422,40 грн судового збору і 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 102965060 від 22.11.2023 у розмірі 40 922,20 грн, 2 662,40 грн судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові.

Зазначає, що позовна заява не містить обґрунтування позовних вимог, у ній не розшифровано жодної заявленої до стягнення суми. Заперечує погодження з первісним кредитором строку кредитування ще на 90 днів, оскільки відповідач одержувала кредит на погоджені 5 днів.

Позивач заявив про стягнення з відповідача процентів, що були нараховані поза межами погодженого строку кредитування. Положення договору про стягнення комісії за видачу кредиту є нікчемним, оскільки це не є окремою послугою, а тому не потребує окремої плати.

Вважає, що суд не звернув увагу на відсутність первинних документів бухгалтерського обліку, за якими можна було б перевірити наявність боргу, його розмір та походження.

Відповідач заперечує суму стягнутих з неї судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в приєднаних до позову документах ніде не вказано вартості години роботи адвоката. Крім того, позовна заява у цій справі є шаблонною в силу великої кількості однотипних справ позивача, представництво в яких здійснює АО «Апологет». Вважає, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення позивача і не може становити для нього по суті додатковий спосіб отримання доходу. Матеріали справи також не містять доказів того, що заявлені позивачем до стягнення судові витрати були реально і фактично понесені.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з матеріалами справи, 22 листопада 2023 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102965060 у формі електронного документа з використанням відповідачем електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «369289».

Наведена обставина підтверджується і довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 ..

У договорі сторони погодили усі істотні умови кредитування: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 12 100 грн (п. 1.2) шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *52 (п. 2.1), на строк 95 днів з 22.11.2023 (п.1.3) до 25.02.2024 (п. 1.3.2), з яких 5 днів пільгового періоду (п. 1.3.1) та 90 днів поточного періоду (п. 1.3.2).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 635,25 грн (за ставкою 1,05 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду) (п. 1.5.2), а протягом поточного періоду – 38 115 грн (за ставкою 3,50 % від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду) (п. 1.5.3).

Комісія за надання кредиту – 847 грн (за ставкою 7 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту) (п. 1.5.1).

Згідно з п. 2.3.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати/поновлювати пільговий період та строк кредитування на таких самих умовах з урахуванням певних умов.

ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за договором, 22.11.2023 перерахувало на відкриту на ім`я відповідача платіжну карту НОМЕР_2 кошти у розмірі 12 100 грн, що підтверджено платіжним дорученням 77047442.

Згідно з наданими ТОВ «Мілоан» відомостями про щоденні нарахування відповідач платежів на погашення кредиту не вносила. Нарахування процентів за користування кредитом проводилося в такому порядку:

- у період з 22.11.2023 до 27.11.2023 (5 днів – пільговий період) щодня нараховано по 127,05 грн процентів (1,05 % в день від суми кредиту 12 100 грн);

- у період з 28.11.2023 до 06.01.2024 (поточний період в межах строку кредиту, 40 днів) щодня нараховано по 423,50 грн процентів (3,50 % в день від суми кредиту 12 100 грн);

- у період з 07.01.2024 до 25.02.2024 (поточний період в межах строку кредиту, 50 днів) щодня нараховано по 278,30 грн процентів (2,3 % в день від суми кредиту 12 100 грн).

Згідно з випискою по особовому рахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 102965060 від 22.11.2023 становить 40 922,20 грн, з яких: 12 100 грн тіло кредиту, 27 975,20 грн проценти, 847 грн комісія.

26.03.2024 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір про відступлення права вимоги № 106-МЛ/Т, відповідно до пункту 1.2 даного договору внаслідок передачі портфеля заборгованості новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що включені у Реєстр боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 102965060 від 22.11.2023 на загальну суму 40 922,20 грн.

Судом встановлено, що на визначених пунктом 2.3.1 договору умовах позичальник не ініціювала ні продовження, ні поновлення як пільгового періоду, так і збільшення строку кредитування.

Після отримання права вимоги новим кредитором проценти за користування кредитом не нараховувалися.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що комісія є нікчемною умовою договору, а тому у її стягненні необхідно відмовити – відхиляються апеляційним судом з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

У п. 1.5.1 договору сторони обумовили комісію за надання кредиту – 847 грн, яка нараховується за ставкою 7 % від суми кредиту одноразово в момент видані кредиту.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів сплати комісії в сумі 847 грн, яка нараховується одноразово за надання кредиту, підстави для відмови у задоволенні позову в цій частині відсутні.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кредитний договір відноситься до оспорюваних договорів.

При укладенні кредитного договору сторонами погоджено загальний строк кредитування (95 днів), який складається з пільгового періоду (5 днів) і поточного періоду (90 днів), розміри процентної ставки, які відповідач зобов`язалася сплачувати, але не сплачувала згідно з погодженим графіком платежів для погашення заборгованості.

Крім того, відповідач у судовому порядку укладений 22.11.2023 між нею і ТОВ «Мілоан» кредитний договір не оспорювала ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність стягнення витрат на професійну правничу допомогу – відхиляються апеляційним судом.

Позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення такі витрати у розмірі 8 000 грн.

Подаючи відзив на позовну заяву, представник від імені відповідача зазначав аналогічні посилання на їх неспівмірність зі складністю справи, витраченим адвокатом часом на подання позову, ціною позову та обсягом наданих послуг, тощо.

Суд першої інстанції, зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу до 5 000 грн, врахував заперечення сторони відповідача.

Ураховуючи наведене, підстав для зміни рішення суду у цій частині апеляційний суд не вбачає.

Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі та в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права і додержанням норм процесуального права.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 ,, подану від її імені представником ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – суддя

Судді