Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №485/401/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/401/26

Провадження № 2/485/341/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду м.Снігурівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, третя особа: державний нотаріус Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Коваль Юлія Валеріївна, про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входить земельна ділянка, кадастровий номер 4825781400:13:000:0014, площею 2,997га., розташована в межах Горохівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 . 06 серпня 2025 року позивач прийняв спадщину на 1/2 частину спадкового майна, про що отримав свідоцтва про право на спадщину. Разом зі спадкодавцем була зареєстрована його дружина ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем 1/2 частини спадкового майна та вважається такою, що прийняла спадщину. ОСОБА_2 зареєстрована разом зі спадкодавцем за адресою АДРЕСА_1 , однак фактично не проживає оскільки виїхала до РФ. До нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 не зверталася.

Факт формальної реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за вищевказаною адресою унеможливлює оформлення за ним права власності на належне його батьку майно.

Посилаючись на зазначене, просить суд встановити факт непроживання відповідачки ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини; визнати відповідачку ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 та визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,9970 га, кадастровий номер 4825781400:13:000:0014, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Горохівської сільської ради Баштанського (Снігурівського) району Миколаївської області, та 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує /Вх.№ЕП-2315/26-вх від 22.07.2026).

Відповідачка ОСОБА_2 повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання, повідомлення повернуто поштою з відміткою "адресат відсутній". Додатково виклик відповідачки здійснено через оголошення, опубліковане на сайті суду на порталі Судова влада України.

Представник відповідача Горохівської сільської ради Завірюхін М.В. подав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, заперечень щодо позовних вимог не мають /вх.№6096/26-вх.від 25.06.2026/.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Горохівське, Баштанського району, Миколаївської області, помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 26 листопада 2021 року Снігурівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за актовим записом № 611 /а.с.14/.

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 2,9970 га. (площа уточнена згідно витягу з ДЗК НВ-4800558632024 від 17 вересня 2024 року), в межах згідно з планом, яка розташована в межах території Горохівської сільської ради Баштанського (Снігурівського) району, Миколаївської області, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №060904, виданого Снігурівською районною державною адміністрацією Миколаївської області 24 січня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010502300580, кадастровий номер 4825781400:13:000:0014; та на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належного спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого Горохівською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області 12 березня 1994 року. /а.с.51-54/.

За даними витягу № НВ-995702012226 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 4825781400:13:000:0014, складає 97 988,93 грн. /а.с.25/.

Відповідно до висновку про оцінку майна ФОП ОСОБА_4 вартість 1/2 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 110 000 грн. /а.с.26/.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2023/006595136 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 22 серпня 2023 року /а.с.7/.

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 . Факт родинних відносин підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с.9/.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 . На підтвердження судом досліджено матеріали спадкової справи №129/2024, заведеної Снігурівською державною нотаріальною конторою, щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 /а.с.42-64/.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 897 від 06 серпня 2025 року, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 успадкував 1/2 частку земельної ділянки площею 2,9970 га., яка розташована в межах Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825781400:13:000:0014. Свідоцтво про право на спадщину за законом на іншу 1/2 частку земельної ділянки ще не видано. /а.с.63/.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом №898 від 06 серпня 2025 року, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 успадкував 1/2 частку житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом на іншу 1/2 частку житлового будинку ще не видано. /а.с.64/.

Згідно з довідкою №193/01-02-30/24 від 13 листопада 2024 року Горохівської сільської військової адміністрації, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з 12 березня 2001 року по день своєї смерті, виписаний, знятий з реєстраційного обліку в грудні місяці 2021 року як померлий. Разом з ним за вказаною адресою на момент його смерті проживали та були зареєстровані, а також продовжують проживати у теперішній час - дружина ОСОБА_2 з 13 квітня 2017 року /а.с.50/.

Згідно листа №202/01-02-29/2026 від 04 березня 2026 року Горохівської сільської військової адміністрації, згідно списків будинкової книги та книги господарського обліку №5 с.Горохівське, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Інформація щодо фактичного місця проживання ОСОБА_2 у сільській раді відсутня. /а.с.12/.

Згідно відповіді №19.5.1/32665-26-Вих від 06 травня 2026 року Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 перетнула державний кордон та виїхала з території України через пп "Бачівськ" 23 липня 2021 року /а.с.73/.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 2-516/2007, провадження № 61-11834св22.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була зареєстрована разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , однак фактично не проживає на території України з 23 липня 2021 року, що підтверджується інформацією про перетин нею державного кордону на пропускному пункті з РФ.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 130/263/20 (провадження № 61-3877св22) зазначено, що "якщо особа (спадкоємець) не проживала постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено належними доказами, то сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем не може свідчити, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, про своєчасність прийняття спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання особи на момент смерті із спадкодавцем за адресою реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подання нотаріусу заяви про її прийняття.

Таким чином, законом встановлено лише два способи прийняття спадщини: подання відповідної заяви нотаріусу (стаття 1269 ЦК України) або постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (частина третя статті 1268 ЦК України). Причому постійне проживання зі спадкодавцем має бути належним чином підтверджене.

Положення частин третьої, четвертої статті 1268 ЦК України містять правову презумпцію прийняття спадщини, зміст якої становить припущення про те, що певні спадкоємці вважаються такими, що прийняли спадщину без спеціального волевиявлення про це.

Презумпція прийняття спадщини може бути застосована лише щодо спадкоємців, які постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Існування зазначеної презумпції можливе за умови, що такі спадкоємці не відмовилися від прийняття спадщини в установленому законодавством порядку.

Установлення законом презумпції прийняття спадщини, зумовлене одним лише фактом спільного й постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, є своєрідним "способом" прийняття спадщини. У такому випадку спадкоємець набуває право на спадщину автоматично, не висловлюючи при цьому волі на прийняття спадщини, що не узгоджується з правовою природою акта прийняття спадщини, який є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття цивільних прав та обов`язків.

Як і будь-яка презумпція, презумпція прийняття спадщини може бути спростована. Зокрема, інша сторона може заперечувати факт-основу презумпції, а саме факт спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем".

У частині 3 статті 12, частинах 1,5,6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 18 березня 2020 року у цивільній справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформулювала висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі належними та допустимими доказами підтверджено, що відповідачка ОСОБА_2 була зареєстрована, однак не проживала постійно разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час його смерті, оскільки виїхала за межі України у липні 2021 року та за місцем реєстрації відсутня. Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , позивач по справі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 280/4/18 зазначив, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про встановлення факту непроживання відповідачки ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем та визнання її такою, що не прийняла спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року по справі №361/6522/20 вказав, що вимога про встановлення факту постійного непроживання зі спадкоємцем не є належним способом захисту порушеного права, а є лише підставою для вимоги про визнання права на спадкове майно.

Отже ефективним та належним способом захисту прав спадкоємців є не вимога про встановлення факту непроживання іншого спадкоємця, а вимога про визнання за ними права на спадкове майно.

Оскільки за позивачем визнано право власності на спадкове майно, вимоги про встановлення юридичних фактів у даній справі є неефективним та неналежними, а тому суд відмовляє позивачу у їх задоволенні.

З урахуванням зазначеного, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, лише в частині визнання права власності на спадкове майно, в іншій частині вимог та вимогах до Горохівської сільської ради суд відмовляє у зв"язку з їх неналежністю та безпідставністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 1332,00 грн. сплаченого при подачі позову судового збору.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, третя особа: державний нотаріус Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області Коваль Юлія Валеріївна, про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,9970 га, кадастровий номер 4825781400:13:000:0014, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, та на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , 1 332,00 грн (тисяча триста тридцять дві грн. 00 к) у відшкодування сплаченого судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог та у вимогах до Горохівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Суддя І.А.Квєтка

Дата складення повного судового рішення 22.07.2026.