Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №177/2782/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/560/26 Справа № 177/2782/25 Суддя у 1-й інстанції - Березюк М. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ,

та його захисника адвоката Ямкового В.І.,

апеляційну скаргу адвоката Ямкового В.І., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , на постанову судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ФОП,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.130, ст. 124 КУпАП та накладено стягнення на підставі ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року встановлено, що 21.09.2025 р. о 17:20 год ОСОБА_2 , на 84 км а/д Н-23, вулиця Червона на в`їзді в с. Тернівка Криворізького району Дніпропетровської області, керував транспортним засобом - автомобілем марки Volkswagen caddy днз НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення ходи та мови, від проходження медичного огляду на встановлення ступеня алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

За вказаним епізодом дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.1 ст. 130 КУпАП, за ознаками відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Крім цього, в цей же день та час, 21.09.2025 р. о 17:20 год, на 84 км а/д Н-23, на в`їзді в с. Тернівка Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки Volkswagen caddy днз НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, відповідно порушивши п. 12.1, 13.1 ПДР України, скоїв зіткнення з автомобілем з автомобілем Skoda Octavia днз НОМЕР_3 , що рухався попереду, у зв`язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

За вказаним епізодом дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ст. 124 КУпАП, за ознаками порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі адвокат Ямковий В.І. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2025 р. у справі про адміністративне правопорушення № 177/2782/25. Клопотання мотивує тим, що з першою апеляційною скаргою захисник звернувся в установлений законом 10-денний строк. Проте постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2026 року апеляційну скаргу було повернуто, оскільки до апеляційної скарги не було додано необхідних документів, що підтверджують повноваження адвоката на складання та подання апеляційної скарги. Повторно з апеляційною скаргою звернувся 09.01.2026 року.

В апеляційній скарзі просить скасувати постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2025 р. у справі про адміністративне правопорушення № 177/2782/25 відносно ОСОБА_2 та винести нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Наголошує, що суддею було допущено грубе порушення права на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та невідповідність дійсним обставинам справи висновків суду про зловживання стороною захисту процесуальними правами, затягування розгляду справи, шляхом неявки у судові засідання захисника.

Окремо наголошує, що суддя Березюк М.В. фактично позбавила сторону захисту можливості реалізувати гарантовані законом права, що свідчить про її упереджене ставлення та суперечить стандартам справедливого суду, що і стало підставою для заявлення судді відводу. Не зважаючи на відхилення відводу сторона захисту досі вважає, що розгляд справи було здійснено неналежним складом суду, а саме суддею, який підлягав відводу, тому вважає за необхідне просити суд апеляційної інстанції надати оцінку зазначеному.

Окремо наголошує, що суддя Березюк М.В. вдалася до фальсифікації постанови про об`єднання справ від 25.11.2025 р., що свідчить не лише про підстави для відводу, а й про ознаки в її діях дисциплінарного проступку.

Звертає увагу, що ОСОБА_2 не відмовлявся взагалі давати показання, а пояснив суду, що бажає це зробити після безпосереднього дослідження в судовому засідання всіх доказів. Однак суд позбавив ОСОБА_2 можливості дати показання в подальшому, в тому числі в присутності захичника.

Наполягає, що вина ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП України не є доведеною поза розумним сумнівом та підлягає доказуванню, а висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи та схемі ДТП, яку працівники поліції складали без залучення учасників ДТП, що було встановлено з показань обох водіїв. Вважає за необхідне провести судову автотехнічну експертизу.

Зауважує, що вина ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП України не є доведеною поза розумним сумнівом та підлягає доказуванню, а її спростування стороною захисту потребує спеціальних знань.

Зазначає, що не відповідає дійсним обставинам твердження суду про те, що потерпілий пояснив, що працівники поліції пропонували водію ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки він мав очевидні ознаки алкогольного сп`яніння.

Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, що потерпілий підтвердив той факт, що на місці події ОСОБА_2 мав чіткі ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, та нібито вказані ознаки були явними та наявними ще до приїзду ШМД, не пов`язані з обробленням рани на обличчі ОСОБА_2 , оскільки такі твердження за відсутності результатів огляду є лише припущенням, а протокол було складено саме за відмову від проходження огляду, а не за керування в стані алкогольного сп`яніння.

Звертає увагу, що поліцейські не пропонували іншому учаснику ДТП ОСОБА_1 , пройти огляд на стан сп`яніння, що підтвердив сам ОСОБА_1 в судовому засіданні, проте поліцейські декілька разів пропонували пройти огляд на місці, і жодного разу в закладі охорони здоров`я лише ОСОБА_2 , що свідчить про упереджене ставлення до останнього та порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння.

Окремо звертає увагу, що після оформлення матеріалів о 19 год. 50 хв. (час закінчення відеофіксації), ОСОБА_2 разом з донькою направився до лікарні для отримання медичної допомоги і о 20 год.40 хв. був оглянутий лікарем, який вбачав зазначив такі його скарги: головний біль, нудота, блювата та встановлений підвищений артеріальний тиск, підозру на струс мозку

Зазначає, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння, оскільки поліцейськими ОСОБА_2 не пропонувалося пройти медичний огляд на стан сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я та не вручалося відповідне направлення. Проте з відеозапису вбачається, що таке направлення не виписувалось працівниками поліції.

Окремо звертає увагу, що оформлення матеріалів тривало більше 2 годин з моменту ДТП, тому проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я по спливу такого часу порушило би встановлений законом порядок проведення такого огляду. Наголошує, що факт виписки направлення на проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я відсутній на відео, а вказаний в ньому час не відповідає дійсності, що свідчить не про помилку чи описку, а саме про фальсифікацію доказів та порушення порядку проведення огляду на стан сп?яніння.

Вважає, що суд безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про виклик до суду в якості свідків поліцейських, які оформлювали матеріали за ч.1 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП.

Зазначає, що другий примірник Акту огляду ОСОБА_2 не було вручено, і з відео взагалі не вбачається що його заповнювали. Вважає, що огляд ОСОБА_2 було проведено із порушенням порядку, передбаченого ст.266 КУпАП, що в силу цієї норми тягне його недійсність, чому суд не надав належної уваги та оцінки.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його захисник адвокат Ямковий В.І. підтримали апеляційну скаргу захисника в повному обсязі, просили її задовольнити з підстав наведених в ній.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні при апеляційному розгляді просив залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника Ямкового В.І., а оскаржену постанову судді першої інстанції – без змін.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, поданої захисником разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до наступного висновку:

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 09 грудня 2025 року. Як вбачається з матеріалів цієї справи вперше з апеляційною скаргою адвокат Ямковий В.І. звернувся у передбачений законом 10-денний строк. Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2026 року апеляційну скаргу йому було повернуто, оскільки адвокатом не було надано необхідних документів, які б підтверджували обсяг повноважень адвоката на складання та подання апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_3 .

Повторно з апеляційною скаргою з необхідними документами, що підтверджують повноваження адвоката в апеляційній інстанції, адвокат звернувся через підсистему «Електронний суд» 09 січня 2026 року.

Повторне подання апеляційної скарги у стислий строк після її повернення з усуненням недоліків свідчить про належну та добросовісну процесуальну поведінку апелянта.

Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання адвоката Ямкового В.І. та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскарженою постановою встановлено, що 21.09.2025 р. о 17:20 год ОСОБА_2 , на 84 км а/д Н-23, вулиця Червона на в`їзді в с. Тернівка Криворізького району Дніпропетровської області, керував транспортним засобом - автомобілем марки Volkswagen caddy днз НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення ходи та мови, від проходження медичного огляду на встановлення ступеня алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

За вказаним епізодом дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.1 ст. 130 КУпАП, за ознаками відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Цією ж постановою встановлено, що в цей же день та час, 21.09.2025 р. о 17:20 год, на 84 км а/д Н-23, на в`їзді в с. Тернівка Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки Volkswagen caddy днз НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, відповідно порушивши п. 12.1, 13.1 ПДР України, скоїв зіткнення з автомобілем з автомобілем Skoda Octavia днз НОМЕР_3 , що рухався попереду, у зв`язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

За вказаним епізодом дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ст. 124 КУпАП, за ознаками порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п. 9 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008, проведення огляду водіїв транспортних засобів - учасників дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є постраждалі, - обов`язкове.

Відповідно до п. 12 Порядку, у разі коли в результаті дорожньо-транспортної пригоди водія доставлено у лікувальний заклад, в обов`язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, ст. 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 12.1 ПДР, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно зі п. 13.1 ПДР, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суддя першої інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП.

Хоча в апеляційній скарзі захисник зазначає, що ОСОБА_2 винним себе не визнає, його винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказами, дослідженими як суддею першої інстанції, так і апеляційним судом, а саме:

Поясненнями самого ОСОБА_2 , який у ході судового засідання вину визнав, пояснив, що ДТП відбулася у зв`язку з тим, що він не обрав безпечну швидкість для руху, здійснюючи обіг двох фур, уникаючи зіткнення з зустрічними автомобілем, пришвидшився та здійснив зіткнення передньою частиною автомобілю, у задню частину автомобілю потерпілого. Вказане узгоджується з обставинами ДТП відображеними у протоколі про адміністративне правопорушення, а також з даними про характер пошкоджень транспортних засобів, що відповідають механізму ДТП.

Доводи сторони захисту про те, що йому було створено перешкоду для руху фурами, що рухалися близько одна до одної, а також про те, що потерпілий міг би уникати зіткнення шляхом пришвидшення (тікати від удару), суд розцінює критично, адже водій ОСОБА_2 розпочинаючи маневр, в даному випадку обгін, мав врахувати дорожню обстановку, зокрема завантаженість дороги, наявне заокруглення дороги, відповідно обмежену видимість, та обирати для руху таку швидкість, що дозволяла б безпечний маневр, без створення небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. Із іншого боку порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху не породжувало у потерпілого обов`язку якимось чином реагувати на цей факт. Тим більш, що автомобіль під керуванням ОСОБА_4 здійснював рух позаду автомобіля потерпілого Такі доводи ОСОБА_2 , суд розцінює критично, оскільки вони направлені виключно на применшення своєї вини, намагання перекласти її на інших осіб, бажаючи уникнення відповідальності за вчинене. Більш того, суд звертає увагу на те, що пояснення ОСОБА_2 є непослідовними, адже на місці події, він спочатку зазначав, що здійснював обіг та не розрахував швидкість, здійснив зіткнення (18:24 год запис Темник), а в подальшому бажаючи применшити свою відповідальність, він вказував, що йому створив перешкоду потерпілий, що останній категорично заперечив (1:26 відеозапису відео Темник 1). В судовому засіданні ОСОБА_2 надав пояснення, що перешкоду йому створила фура, тобто прослідковується зміна показів ОСОБА_2 щодо обставин ДТП.

Крім цього, вина ОСОБА_2 в інкримінованих правопорушеннях підтверджується поясненнями потерпілого ОСОБА_1 , який будучи попередженим про відповідальність за надання неправдивих показань, розкрив у судовому засіданні механізм ДТП, зокрема здійснення зіткнення з його автомобілем, автомобілю під керуванням ОСОБА_2 , який допустив удар своєю передньою частиною автомобіля у задню частину його автомобілю. Вказані пояснення узгоджуються з тими, що він надавав на місці ДТП, безпосередньо після ДТП (зокрема 1:26 хв запису Темник 1). Потерпілий підтвердив той факт, що на місці події ОСОБА_2 мав чіткі ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота. Вказані ознаки були явними та наявними ще до приїзду ШМД, не пов`язані з обробленням рани на обличчі ОСОБА_2 .

ОСОБА_5 - законний представник малолітніх дітей, які перебували в автомобілі Skoda Octavia днз НОМЕР_3 , одна з яких травмувалася під час ДТП, будучи допитаною в судовому засіданні в якості законного представника малолітньої дитини, будучи попередженою про відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, не маючи підстав оговорювати раніше не знайомого їй ОСОБА_2 , суду пояснила, що в момент ДТП перебувала на пасажирському сидінні автомобілю під керуванням її чоловіка, на задньому сидінні якого були їх діти. Вона відчула сильний удар в задню частину автомобілю, діти злякалися, плакали, Агнія скаржилася на біль в спині. Від водія ОСОБА_6 , який підійшов до їх автомобілю ще до приїзду швидкої медичної допомоги, вона відчувала різкий запах алкоголю з порожнини рота. Заперечувала доводи сторони захисту про те, що такий запах міг виникнути внаслідок оброблення рани на підборідді спиртовими розчинами, наполягала на тому, що різкий запах алкоголю був очевидним одразу після ДТП, до прибуття швидкої медичної допомоги. Вказала, що мала розмову з ОСОБА_2 , який на місці події визнавав факт перебування у стані алкогольного сп`яніння, вибачався, вказував що теж має доньку.

Крім цього, вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих правопорушень підтверджується письмовими матеріалами справи, а саме:

- протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 № 460858 від 21.09.2025р. та ЕПР 1 № 460849 від 21.09.2025р., складеними уповноваженим суб`єктом, в яких викладені обставини кожного з інкримінованих правопорушень, їх правова кваліфікація, а також рапортом працівника поліції, що розкриває встановлені обставини ДТП (а.с. 3, 5-6, 13). Кожен з протоколів підписаний ОСОБА_6 без зауважень. Надавати пояснення по кожному з протоколів ОСОБА_6 на місці події відмовився, реалізувавши право визначене ст. 63 Конституції України. Кожен із протоколів був озвучений ОСОБА_6 під відеозапис та він не заперечував свою вину у вчиненні інкримінованих правопорушень. Протокол № ЕПР № 460858 від 21.09.2025р. містить описку щодо днз автомобілю Volkswagen caddy днз НОМЕР_2 , однак у сукупності всіх доказів по справі, судом встановлено, що дана помилка є лише опискою, дійсним номером транспортного засобу є НОМЕР_2 (а.с. 3, 15, 66). Вказана описка не впливає на ознаки належності та допустимості протоколу, як одного із доказів;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 11), який будучи попередженим про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, на місці події пояснював, що 21.09.2025 р. о 17:20 год керуючи автомобілем Skoda Octavia днз НОМЕР_3 , в якому перевозив дружину та трьох дітей (а.с. 38-40), відчув удар у задній бампер, автомобілем - Volkswagen caddy днз НОМЕР_2 . Після зіткнення він з`їхав на узбіччя, дитина ОСОБА_7 поскаржилася на біль у спині, у зв`язку з чим він викликав поліцію та швидку медичну допомогу. В подальшому його дружина та донька скаржилися на запаморочення в голові; В своєму письмовому клопотанні, ОСОБА_1 вказав, що він особисто бачив у ОСОБА_2 явні ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінку, що не відповідала обстановці) та в його присутності працівники поліції повідомляли ОСОБА_2 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, пропонували проти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_2 відмовлявся (а.с. 43-44). Вказав, що на його переконання, першопричиною ДТП був нетверезий стан водія автомобілю Volkswagen caddy днз НОМЕР_2 – ОСОБА_2 . Потерпілий вказав, що дана справа є не єдиною порушеною проти ОСОБА_2 щодо керування ним транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, тобто дане є систематичним явищем (а.с. 43-46). Враховуючи, що дана ДТП могла призвести до більш тяжких наслідків, вважав за необхідне, з метою недопущення подібних інцидентів у майбутньому, позбавити ОСОБА_2 права керування транспортними засобами, вважаючи таке стягнення єдиним дієвим заходом впливу до нього (а.с. 46-47).

- письмовими поясненнями ОСОБА_5 (а.с. 12), яка була очевидцем події ДТП та будучи попередженою про відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, пояснила, що в якості пасажира перебувала в салоні автомобілю Skoda Octavia днз НОМЕР_3 , яким керував її чоловік. В автомобілі перебувало ще троє малолітніх дітей. В їх автомобіль «влетіло» авто Volkswagen caddy днз НОМЕР_2 , та від удару діти отримали переляк, біль у спині та запаморочення. ОСОБА_5 на місці події вказала, що від водія автомобілю Volkswagen caddy днз НОМЕР_2 відчувався різких запах алкоголю. Ці пояснення ОСОБА_8 підтвердила в ході судового засідання;

- схемою дорожньо-транспортної пригоди доданої до протоколу, з фототаблицею (а.с. 14-21), яка складена в присутності учасниками ДТП та підписана без зауважень, містить дані щодо місця контактування транспортних засобів, їх розташування на дорозі після зіткнення, а також отримані механічні пошкодження транспортних засобів, а саме в автомобілі Volkswagen caddy днз НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , пошкодженими були передній бампер, капот, переднє ліве крило, переднє праве крило. В автомобілі Skoda Octavia днз НОМЕР_3 пошкодженими були задній бампер та задні двері. Дані пошкодження транспортних засобів, що зафіксовані в схемі ДТП та фотознімках до неї, узгоджуються з механізмом ДТП, що розкритий потерпілим та підтверджується іншими доказами по справі, зафіксований у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме характерні механізму зіткнення передньою частиною автомобілю під керуванням ОСОБА_2 , в задню частину автомобілю під керуванням ОСОБА_1 , що рухався попереду. Згідно схеми ДТП, в діях ОСОБА_2 наявні порушення п. 12.1, 13.1 ПДР України. Згідно схеми ДТП з фототаблицею, на місці зіткнення відсутні сліди гальмування, а до місця ДТП та безпосередньо в місці ДТП має місце заокруглення дороги, обмежена оглядовість (а.с. 16), що вимагало від ОСОБА_2 підвищеної уваги, а також наявна суцільна лінія дорожньої розмітки, що відповідно вимагало від водія ОСОБА_2 утриматися від маневру обгону, про який він зазначав у судовому засіданні;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням на медичний огляд, в яких зафіксовані ознаки алкогольного сп`яніння виявлені у ОСОБА_6 , але огляд не проводився у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 від огляду. Вказані документи, містять ідентичні ознаки алкогольного сп`яніння, що були виявлені поліцейським у ОСОБА_2 , а також тим, що вказані в протоколі про адміністративне правопорушення;

- відеозаписами з місця події правопорушення, на яких зафіксовано, що працівники поліції прибули на виклик за обставинами вищевказаної ДТП. На місці події було встановлено водіїв учасників ДТП: водія автомобілю Skoda Octavia днз НОМЕР_3 ОСОБА_1 та водія автомобілю Volkswagen caddy днз НОМЕР_2 - ОСОБА_2 , який проявляв поведінку, що не відповідала обстановці, зокрема тривалий час ухилявся від надання працівникам поліції посвідчення водія, документа що посвідчує його особу (17:55 год, або 00:30, 01:41, 08:40, 09:00 хвилини запису. Темник (1)). На відеозаписі зафіксована дорожня обстановка, зокрема заокруглення дороги та наявність суцільної смуги дорожньої розмітки в місці зіткнення та до місця зіткнення з напрямку руху автомобілів учасників ДТП, що забороняла здійснення маневру обгону. На відеозаписі зафіксовано факт огляду працівниками ШМД малолітніх дітей – пасажирів автомобілю Skoda Octavia днз НОМЕР_3 , дівчинці рекомендовано оглянути травмовану спину в лікувальному закладі (18:05 год або 09:30 – 10:20 хвилини запису Темник (1)). В подальшому працівники ШМД провели медичний огляд водія ОСОБА_2 , встановили наявність в нього гострої інтоксикації алкоголем, надавали медичну допомогу, оскільки він мав розсічення підборіддя, йому запропоновано проїхати до медичного закладу, на що він не погодився (18:13 год, або 10:50, 18:57, 21:14, 36:00 – 37:14 хвилина запису Темник (1)). В подальшому, попри застереження працівника поліції не покидати місце ДТП, ОСОБА_2 намагався залишити місце ДТП, мотивуючи необхідністю відвідання лікарні за місцем проживання (18:23 год або 25:21, 28:42, 29:47 хвилини на записі Темник (1)). При цьому, працівник поліції вказав ОСОБА_2 про те, що вбачає в нього явні ознаки алкогольного сп`яніння, озвучив їх особі та запропонував проїхати до медичного закладу, як особі яка причетна до ДТП з потерпілими (18:24 год запис ОСОБА_9 (1)), що узгоджується з п. 9, 12 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008, на що ОСОБА_2 не надав згоди, почав поводитися зухвало. Вказане свідчить про те, що на місці події, за наявності у ОСОБА_2 явних ознак алкогольного сп`яніння, його безумовну причетність до ДТП, ймовірну наявність травмованих осіб, йому було неодноразово запропоновано проїхати до медичного закладу, де мали б бути взяті зразки для дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції, чого ОСОБА_2 явно не бажав, відмовлявся їхати з ШМД, їхати до 2 Міської лікарні, бажаючи відвідати лише лікарню в с. Гурівка, вів себе зухвало (30:19, 31:05, 31:16, 34:37 хв відеозапису відео Темник (1)).

На 31:30 хв запису, в ході розмови зафіксовано, що працівник поліції вказав ОСОБА_2 про необхідність «їздити тверезим», на що він відповів «розумію», не заперечуючи факту перебування в стані сп`яніння.

Той факт, що інші присутні на місці події відчували від ОСОБА_2 стійкий запах алкоголю з порожнини рота, вбачали в нього явні ознаки алкогольного сп`яніння, підтверджується даними відеозапису (18:00 год або 05:10 хвилина відеозапису, водій швидкої вказує про те, що ОСОБА_2 «п`яненький», бажає якось домовитися (49:49 хв запису Темник (1)); 18:06 год або 12:00 хв відеозапису потерпіла вказує на перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджують працівники поліції; 18:26:35 год або 31:45 хв відеозапису працівник ШМД вказує, що наразі життю та здоров`ю ОСОБА_2 нічого не загрожує, окрім алкоголю (31:50 хв запису Темник (1)); водій швидкої вказує, що ОСОБА_2 п`яний, та з`ясовував можливості домовитися (18:44 год або 49:50 відеозапису запису Темник (1)). На відеозаписі зафіксовано, що за результатами медичного огляду ОСОБА_2 працівники ШМД зафіксували його стан: гостра алкогольна інтоксикація (18:31-18:32 год, або 36:00 – 37:14 хв запису Темник (1)), обурюються «вседозволеністю» та зазначають, що діти вбереглися у зв`язку з тим, що були пристебнуті.

На відеозаписі зафіксовано, що на питання працівника поліції про те, чи вживав він алкоголь, ОСОБА_2 заперечив вживання алкоголю, але відмовився пояснити причину запаху алкоголю з його ротової порожнини (18:36 год або 41:08 хвилина відеозапису запису Темник (1)). Працівником поліції запропоновано ОСОБА_2 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в порядку визначеному законом, як того вимагає п. 2.5 ПДР України, в тому числі на місці події за допомогою алкотестеру Драгер, на що останній спочатку ухилявся від відповіді, ігноруючи пропозицію поліцейського, а згодом вказав що не погоджується на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння: «Я ні з чим не погоджуюся» (18:36:13 год, або 41:45-41:57 запису Темник (1)). Працівник поліції повторно запропонував ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп`яніння у визначеному законом порядку, на що він сказав, що не згоден проходити огляд, відмовляється від нього, «звісно відмовляюся» (18:37 год, або 42:53 запису Темник (1)).

При цьому, принагідно звернути уваги, що відносно ОСОБА_2 не вперше складаються протоколи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, а відповідно він обізнаний з процедурою проходження огляду на стан сп`яніння та обов`язком пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції (а.с. 47, справа № 177/1285/23), отримує консультування адвоката Ямкового В.І., в тому числі на місці події донька ОСОБА_2 вела з приводу цього розмову (43:30 хв запису Темник (1)). Працівниками поліції роз`яснено ОСОБА_2 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, у виді складення протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП, але останній своєї позиції не змінив, не висловив згоду на проходження огляду на стан сп`яніння на місці події чи в медичному закладі, відповідно до порядку визначеному законом, демонстрував поведінку, що свідчила про явне ухилення від проходження огляду, фіксації факту перебування його в стані алкогольного сп`яніння, проявляв впевненість в тому, що не понесе покарання (18:38-18:39 год, зокрема 43:49-45:10 хв запису, 1:28:00 хв запису Темник (1)), так і не надав працівникам поліції посвідчення водія, для його тимчасового вилучення (43:23 хв запису Темник (1)).

Також на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_2 просив працівників поліції не складати схему ДТП «ми ж нормальні люди» (18:41 год або 46:50 хв запису Темник (1)), а потерпілу ОСОБА_5 просив не надавати пояснення про його стан сп`яніння (58:35, 1:01:47 хв запису ОСОБА_9 (1)), на що вона просила працівників поліції здійснити оформлення матеріалів з чітким дотриманням закону, адже наслідки ДТП могли бути більш тяжкими (18:56 год або 55:00 хв запису Темник (1)), натомість ОСОБА_2 з`ясовував «як все правильно зробити», пропонував потерпілим купити нове авто (19:03-19:05 або 1:08:32 запису Темник (1)). Крім цього, на записі зафіксовано, як ОСОБА_2 з`ясовує у поліцейського «Чуєте, як цей вопрос можна решить», демонструючи бажання уникнути відповідальності (1:04:05 запису Темник (1)).

На відеозаписі зафіксовано факт складення схеми ДТП, здійснення замірів у присутності учасників ДТП, підписання схеми ДТП без зауважень. При цьому, як слідує з відео, працівники поліції визначали місце зіткнення виходячи з осипу, залишків частин деталей, з чим погодилися учасники та присутні.

Факт травмування дитини потерпілого – ОСОБА_10 віком 9 років (а.с. 38), внаслідок даної ДТП, підтверджується даними відеозапису з місця події, на якому зафіксовано факт огляду дитини працівниками ШМД, з рекомендаціями ушпиталення або огляду в медичному закладі, а також довідкою КМЛ № 16 від 21.09.2025, згідно змісту якої дитині завдано забій м/т голови та спини, призначено лікування (а.с. 34). Крім цього, як слідує з довідки КП МКЛ № 2 ОСОБА_5 , після даної ДТП також зверталася за медичною допомогою, у зв`язку з пережитим стресом (а.с. 34).

Довідкою національної автоматизованої інформаційної системи підтверджується той факт, що ОСОБА_2 отримував посвідчення водія (а.с. 7).

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють один одного та підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вирішуючи питання допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, що фіксували обставини 21.09.2025 року за участю ОСОБА_2 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Апеляційний суд вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий із автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Тож, доводи апелянта щодо визнання відеозапису недопустимим через його неповноту та небезперервність, ні є слушними, оскільки закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, причини зупинки, оформлення адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Вважаю безпідставними доводи апелянта про те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки, наявні у справі відеозаписи є повними і послідовними, на яких зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що відеозапис у розумінні ст. 251 КУпАП є неналежним доказом у справі. Не встановлено під час апеляційного розгляду, що наявний в матеріалах справи відеозапис є відкоригованим, на чому наполягав апелянт.

Навпроти, на відеозаписі зафіксована подія за участю ОСОБА_2 у хронологічній послідовності. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст.130 КУпАП.

Крім того, апелянтом на час апеляційного розгляду не було надано будь-яких доказів оскарження дій працівників поліції з цього питання.

Доводи апелянта щодо неузгодженості ознак алкогольного сп`яніння, також були предметом розгляду суддею першої інстанції. Так, суддя обгрунтовано встановив, що виявлені у ОСОБА_2 ознаки алкогольного сп?яніння та озвучені йому з фіксацією під відеозапис, з тими що вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, направленні та акті огляду, суд апеляційної інстанції також розцінює критично, адже наявність таких розбіжностей не спростовує наявність даних ознак та не свідчить про недопустимість зібраних доказів. У кожному з зазначених документів, вказані такі ознаки як запах алкоголю з порожнини рота, що була озвучена під відеозапис, а також порушення мови та ходи.

Звертаю увагу, що поліцейському достатньо встановлення лише однієї з ознак сп`яніння, для того щоб запропонувати особі пройти медичний огляду в порядку визначеному законом, про що вірно зазначив суддя першої інстанції. Більш того, виявлення вказаних ознак є дискреційними повноваженнями поліцейського, які він реалізує на місці події, перебуваючи у безпосередньому контакті з особою, в тому числі маючи можливість відчути запах алкоголю з порожнини рота. ОСОБА_2 працівники поліції неодноразово вказували про таку ознаку алкогольного сп`яніння як різкий запах алкоголю з порожнини рота, яка в оформлених документах доповнена іншими виявленими ознаками.

Суддя вмотивовано встановив, що доводи сторони захисту про нібито недоведеність факту наявності такої ознаки як запах алкоголю з порожнини рота, є безпідставними та необґрунтованими, адже з відеозапису з місця події слідує, що наявність цієї ознаки алкогольного сп`яніння була очевидною для поліцейських, потерпілих, працівників ШМД. З таким висновоком погоджується і суд апеляційної інстанції

Тож, доводи апелянта, що запах алкоголю був зумовлений обробленням ОСОБА_2 рани на підборідді спиртовим розчином, суд розцінює критично, адже його рану обробляли медики ШМД, які констатували в нього «гостру алкогольну інтоксикацію». Потерпілий та законний представник малолітньої потерпілої вказували, що ОСОБА_2 підійшов до їх автомобілю одразу після ДТП, та в той момент він вже мав запах алкоголю з порожнини рота.

Доводи сторони захисту про упередженість працівників поліції відносно ОСОБА_2 , оскільки лише йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, суд вірно розцінив критично, оскільки очевидці, працівники ШМД, вказували про наявність ознак сп`яніння саме у ОСОБА_2 , що безумовно вимагало проходження ним огляду на стан сп`яніння, як особи яка ймовірно спричинила ДТП. Отже, підстави законної вимоги працівника поліції пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 , є очевидними.

Слушно суддя вважав неспроможними доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_2 відмовився пройти огляд на місці події, оскільки почувався зле, адже на відеозаписі зафіксовано неодноразові вимоги працівників поліції, адресовані ОСОБА_2 , пройти медичний огляд на стан сп`яніння в порядку визначеному законом, при цьому у вказані моменти він дозволяв собі зухвалість, агресію, не вказував про погане самопочуття та неможливість пройти огляд у зв`язку з цим. Він чітко та свідомо вказував, що «ні з чим не погоджується», відмовлявся від огляду та шукав шляхи у врегулюванні питання без складення протоколів. Поведінку, характерну поганому самопочуттю, ОСОБА_2 демонстрував вже під час завершення оформлення матеріалів, складення схеми ДТП. ОСОБА_2 неодноразово пропонувалося проїхати до лікарні, де йому змогли б надати кваліфіковану допомогу, провести лабораторні дослідження на алкоголь, але він не бажав їхати зі ШМД, не бажав відвідувати визначений медичний заклад, а бажав самостійно їхати до лікарні за місцем проживання, тобто без дотримання процедури визначеної законом.

З таким висновоком судді погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки під час апеляційного розгляду стороною захисту будь-яких доказів, які б спростовували встановлені фактичні обставини, надані не були.

Суд 1-ї інстанції обґрунтовано відкинув твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_2 не пропонувався огляд в медичному закладі, оскільки такі спростовуються відеозаписом, на якому зафіксовано, що ОСОБА_2 неодноразово пропонувалося проїхати до лікарні, як особі причетній до ДТП з ймовірними постраждалими, на що він не погоджувався. Працівники поліції неодноразово висловлювали вимогу ОСОБА_2 пройти медичний огляд на стан сп`яніння в порядку визначеному законом, як того вимагає п. 2.5 ПДР України, на що останній вказав що не погоджується пройти огляд: «ні з чим не погоджується», «звісно відмовляюся». Доводи про те, що йому відмовлено в реалізації права доставлення до лікарні та проходження медичного огляду впродовж двох годин, спростовуються відеозаписом, адже протягом тривалого процесу оформлення матеріалів, що зумовлено в тому числі поведінкою ОСОБА_2 , який не надав документів що посвідчують особу, документів на транспортний засіб, намагався залишити місце ДТП, не міг визначитися чи погоджується він на госпіталізацію, йому неодноразово пропонувалося проїхати до медичного закладу зі ШМД, пропонувалося проти медичний огляд на стан сп`яніння в порядку визначеному законом, при цьому ОСОБА_2 жодного разу не вказав, що бажає пройти медичний огляд у медичному закладі, хоча процедура проходження огляду на стан сп`яніння йому відома (а.с. 47).

На переконання суду, доводи сторони захисту про порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння, в даному випадку є виключно намаганням уникнення відповідальності за вчинене. В даному випадку посилання про недійсність огляду є безпідставними, адже огляд на стан сп`яніння не проводився через відмову від нього ОСОБА_2 .

Доводи про фальсифікацію направлення до медичного закладу також були предметом розгляду суддею першої інстанціх. Так, суддя обгрунтовано не прийняв до уваги такі доводи, оскільки відповідне направлення оформлене, воно стосується даної події, а помилка в часі його заповнення не впливає на належність та допустимість вказаного доказу, що узгоджується з іншими доказами по справі, та ніяким чином не спростовує факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп?яніння.

Звертаюувагу, що з аналізу п.п. 7-10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я. Інструкція не містить норми, яка б зобов`язувала працівників поліції видавати таке направлення в разі відмови водія від проходження огляду.

Доводи апеляційної скарги захисника про виклик до суду в якості свідків поліцейських, які оформлювали матеріали за ч.1 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП, були предметом розгляду суддею першої інстанції, яким надано повну оцінку. Так, суддя першої інстанції слушно залишив вказане клопотання без задоволення як необґрунтоване, оскільки воно не містить аргументації того, які обставини мали б підтвердити чи спростувати працівники поліції, які реалізували повноваження на складення протоколів про адміністративні правопорушення. Більш того, до матеріалів справи додано відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, що є об`єктивним доказом по справі.

З таким висновком судді першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи апелянта, що протоколи про адміністративні правопорушення, що були складені стосовно ОСОБА_2 є недопустимими доказами, вважаю необгрунтованими, оскільки доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень встановлена судом не лише на підставі таких протоколів, а у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах цієї справи, яким судом надано повну та належну оцінку.

Доводи сторони захисту, що огляд лікарем, до якого звернувся ОСОБА_2 , яким було встановлено наявність у нього головного болю, нудоти, блювання та встановлений підвищений артеріальний тиск, підозру на струс мозку, ніяким чином не спростовує встановлений в судовому засіданні факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп?яніння в установленому законом порядку, тобто порушення п. 2.5 ПДР.

З вищенаведених підстав є неспроможними доводи сторони захисту щодо самостійного проходження огляду без участі працівників поліції, що суперечить встановленому порядку проведення такого огляду, а саме пункту 2 розділу ІІІ Інструкції.

Доводи апелянта щодо відсутності доказів вручення другого примірника Акту огляду ОСОБА_2 ніяким чином не спростовують встановлений факт його відмови від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп?яніння.

Отже, будь-яких порушень з боку працівників поліції чи їх упередженого ставлення або провокації з їх боку до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при перегляді відеозапису судом не встановлено, відображена у відеоматеріалах інформація відповідає обставинам, викладеним у протоколах про адміністративні правопорушення та встановлених під час судового розгляду в суді. Під час апеляційного розгляду не було надано будь-яких інших доказів, що спростовують такі фактичні обставини. Крім того, в матеріалах справи не містяться та стороною захисту не надано на час розгляду апеляційним судом доказів або даних щодо оскарження дій працівників поліції щодо їх неправомірності.

Крім того, доводи апеляційної скарги захисника про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на встановлення стану алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими, та погоджується з висновками судді першої інстанції про те, що зі змісту відеозапису чітко вбачається що поліцейським було дотримано встановлених законом вимог, та дії працівників поліції відповідали, встановленим у ст. 266 КУпАП вимогам.

Обставин, які б завадили ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі судом встановлено не було, та стороною захисту не надано.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_2 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянтів про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді першої інстанції містить дослідження всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_2 із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., що є еквівалентом однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Доводи сторони захисту щодо упередного ставлення судді першої інстанції при розгляді цієї справи під час апеляційного розгляді встановлено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, питання про відвід судді було розглянуто у відповідності з діючим законодавством та постановою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області Лященко В.В. від 02.12.2025р., відмовлено у задоволенні заяви про відвід головуючому по справі ОСОБА_11 .

При цьому суб?єктивна оцінка захисником наявних в матеріалах справи доказазів, що є протилежною від висновків судді місцевого суду, ніяким чином не свідчить про упереджене ставлення судді до сторони захисту. Тому такі доводи є неспроможними.

Що стосується тверджень захисника про фальстфікацію постанови судді про об?єднання справ стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП в одне провадження, то суд апеляційної інстанції такі доводи сторони захисту вважає необгрунтованими.

Так, нормами КУпАП взагалі не передбачено можлиості щодо об?єднання справ в одне провадження.

Разом з тим, суддею вірно прийнято рішення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 36 КУпАП про те, що в разі вчинення особою кількох адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), та визначено стягнення накласти в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Тож, постанова судді першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк адвокату Ямковому В.І. на апеляційне оскарження постанови Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_2 .

Апеляційну скаргу адвоката Ямкового В.І., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин