Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №185/15999/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2027/26 Справа № 185/15999/25 Суддя у 1-й інстанції - Мицак М.С. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 (приймає участь в режимі відеоконференції),

захисника Андрухова Д.Г. (приймає участь в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Андрухова Д.Г. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, водій ОСОБА_1 16.12.2025 року о 12 год. 10 хв. по вул. Центральній, 19 в м. Павлограді керував автомобілем «Мітсубіші Лансер», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), та на вимогу працівника поліції під відеофіксацію відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Андрухов Д.Г. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування посилається на такі обставини:

- з долученого відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 відмовився чи погодився пройти огляд на стан сп`яніння;

- наявні в матеріалах справи докази не можуть бути підставою для встановлення вини ОСОБА_1 ;

- працівниками поліції не встановлено ознаки алкогольного сп`яніння;

- направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння (16.12.2025 о 12:00 год.) та Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (16.12.2025 о 12:30 год.);

- переривання відеозапису працівників поліції.

В суді апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та захисник Андрухов Д.Г підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Вимоги апеляційної скарги захисника Андрухова Д.Г. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 щодо поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду, у зв`язку з поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження підлягають задоволенню, оскільки відповідно до матеріалів справи захисник Андрухов Д.Г. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу вперше у встановлений десятиденний строк.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності, зокрема:

-протоколом серії ЕПР1 №542217 від 16.12.2025 року;

-відеозаписом;

-поясненнями ОСОБА_1 від 16.12.2025 року;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.12.2025 року, відповідно до якого огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`ягніння;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння від 16.12.2025 року, в якому зазначені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, порушення координації рухів.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Зазначені вище докази є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.

Доводи щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Доводи про те, що з долученого до матеріалів справи відеозапису не вбачається факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, є безпідставними та спростовуються дослідженими судом доказами.

Так, із відеозапису, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що об 11:51 год. працівники поліції здійснювали переслідування автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 , після чого транспортний засіб був зупинений, а за його кермом перебував саме ОСОБА_1 . Об 11:52 год. поліцейські повідомили останньому, що він є учасником дорожньо-транспортної пригоди.

Надалі, об 11:54 год., працівником поліції були озвучені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме порушення координації рухів. Крім того, зазначені ознаки відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах справи, де також зафіксовано запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови. Будь-яких об`єктивних даних, які б спростовували наявність у водія зазначених ознак сп`яніння, матеріали справи не містять.

Посилання на те, що об 11:58 год. ОСОБА_1 не було зафіксовано як такого, що відмовився від проходження огляду, не свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення, оскільки як вбачається з відеозапису, у зазначений момент відповідь водія на пропозицію поліцейських пройти огляд була відсутня, а тому сам по собі цей епізод не може розцінюватися ні як згода, ні як відмова від проходження огляду.

Водночас о 12:13 год. працівниками поліції ОСОБА_1 повторно та у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. На зазначену законну вимогу працівників поліції ОСОБА_1 чітко відмовився від проходження огляду, що безпосередньо зафіксовано засобами відеозапису та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, саме факт відмови від проходження огляду, зафіксований о 12:13 год., утворює об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги про відсутність такої відмови є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння проводиться у разі наявності у працівника поліції підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, зокрема за наявності відповідних ознак такого стану.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За порушення водієм обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, за таку відмову настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність.

Не заслуговують на увагу й доводи захисника про недопустимість та недостатність доказів, покладених судом першої інстанції в основу постанови.

Висновки місцевого суду ґрунтуються на сукупності взаємоузгоджених доказів, а саме: протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, направленні на медичний огляд, відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції та інших матеріалах справи. Зазначені докази є взаємопов`язаними, логічно узгоджуються між собою та підтверджують як наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, так і його відмову від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Твердження про те, що працівниками поліції не були встановлені ознаки алкогольного сп`яніння, спростовуються матеріалами справи.

Так, об 11:54 працівниками поліції було вказано, що у водія наявне порушення координації рухів. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення як ознаки алкогольного сп`яніння зазначено: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів.

Наявність зазначених ознак відповідно до вимог чинного законодавства є достатньою підставою для пропозиції водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Водночас протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень чи заперечень щодо викладених у ньому обставин, у тому числі щодо зазначених працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності часу складання направлення на медичний огляд та акта огляду також не свідчать про незаконність оскаржуваної постанови. Як вбачається з матеріалів справи, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів та направлення на медичний огляд складені о 12:30 год., тобто після встановлення працівниками поліції обставин, що свідчили про наявність у водія ознак сп`яніння, та після його відмови пройти відповідний огляд. Послідовність оформлення зазначених процесуальних документів відповідає фактичному розвитку подій та сама по собі не свідчить про порушення порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Не можуть бути підставою для скасування постанови й посилання захисника на переривання відеозапису.

Сам по собі факт переривання відеофіксації не свідчить про недопустимість отриманих доказів та не є істотним порушенням вимог закону, якщо наявний відеозапис містить усі істотні для правильного вирішення справи обставини. У даному випадку на відеозаписі зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, повідомлення йому про наявність ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на місці або в закладі охорони здоров`я, а також його відмову від проходження такого огляду. Саме ці обставини відповідно до статті 251 КУпАП є предметом доказування у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

Крім того, із відеозапису вбачається, що о 12:58 год. ОСОБА_1 були роз`яснені його процесуальні права, після чого цього ж часу йому було видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами, що також свідчить про дотримання працівниками поліції вимог процесуального законодавства.

Посилання на обставини, пов`язані з оформленням матеріалів щодо дорожньо-транспортної пригоди та адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, за участю ОСОБА_2 , не впливають на правильність вирішення цієї справи, оскільки такі обставини не входять до предмета доказування у провадженні щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та не спростовують встановленого факту його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи апеляційної скарги зводяться до власної оцінки доказів, не спростовують встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та не містять відомостей про істотні порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови суду першої інстанції.

Судом обґрунтовано накладено стягнення на загальних підставах за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а тому порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, вважаю за доцільне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити захиснику Андрухову Д.Г. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Андрухова Д.Г. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2026 року – залишити без задоволення.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко