Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №199/5781/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1778/26 Справа № 199/5781/26 Суддя у 1-й інстанції - СЕНЧИШИН Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О.І. розглянула матеріали за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 13 травня 2026 року, відносно:

ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованої,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП,

за участі:

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності в залі суду — Пікінер О.В.

В С Т А Н О В И В:

Оскарженою постановою суду ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі восьмисот п`ятдесяти гривень та стягнуто судовий збір.

Згідно із обставинами, встановленими судом першої інстанції, 26 квітня 2026 року об 11 год. 10 хв. ОСОБА_1 в районі будинку № 523 по вул. Передовій у м. Дніпрі керувала транспортним засобом «FORD FIESTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та порушивши вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху не переконалася, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого допустила зіткнення за автомобілем «DAEWOO LANOS», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Судом першої інстанції зазначено, що при накладанні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, істотність наслідків вчиненого правопорушення. За встановлених фактичних обставин, суд дійшов переконання, що необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, є адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що ОСОБА_1 під час судового розгляду неодноразово надала суперечливі твердження щодо механізму події ДТП.

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 просить постанову скасувати та закрити провадження у справі.

Вимоги апеляційної скарги мотивує неповним з`ясуванням обставини справи, недопустимістю та недостатністю доказів, порушеннями при складанні схеми ДТП та суперечливістю її змісту, порушенням її процесуальних прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та у зв`язку із тим, що судом за її клопотанням не було витребувано відеозаписи з бодікамер поліцейських, які здійснювали оформлення ДТП.

Вказує, що матеріали справи не містять достатніх доказів її винуватості. Так, на схемі ДТП позначене місце зіткнення автомобілів, втім не вбачається за можливе з`ясувати, з яких слідів та/або інших відомостей воно було встановлене.

Зазначає, що при оформленні матеріалів ДТП поліцейський відмовився зафіксувати гальмівний шлях її автомобіля та гальмівний шлях автомобіля «ДеуЛанос», який тягнувся з проїзної частини дороги на праве узбіччя до огорожі будинку, у зв`язку із чим вона була вимушена самостійно їх сфотографувати. У той же час, з урахуванням локалізації гальмівного шляху, зіткнення автомобілів не могло відбутися у місці, зазначеному на схемі ДТП.

Крім того, на вказаній схемі ширина узбіччя дороги становить 4,4 м та 4 м, натомість при відтворенні обставин події було з`ясовано, що фактично вона становить 4,7 та 4,5 м. Також схема не містить відстані між автомобілями.

Зазначає, що фактично у день та час, зазначені у постанові суду, вона, керуючи автомобілем «Форд», який стояв без руху на узбіччі вул. Передової, почала рух по узбіччю, але побачила у дзеркало заднього виду автомобіль «Деу Ланос», який швидко наближався, та на дорогу не виїхала. Удар у задню праву частину автомобіля під її керуванням відбувся саме на узбіччі, у той момент, коли її автомобіль був розташований паралельно дорозі та на проїзну частину не виїжджав.

Висновки суду про те, що на час зіткнення автомобіль під її керуванням перебував у русі та вже частково виїхав на проїзну частину дороги, під кутом до неї, заперечує та вважає безпідставними.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши апелянта ОСОБА_1 , яка апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній підстав; дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.

Аналізуючи з урахуванням доводів апеляційної скарги висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає його законним і обґрунтованим, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та повністю узгоджується із наявними в матеріалах справи доказами.

Так, відповідно до п. 10.1 ПДР, порушення вимог якого інкриміноване ОСОБА_1 , перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із схеми ДТП (а.с. 2), первинних письмових пояснень водіїв (а.с. 3, 4), фотоматеріалів, наданих самою ОСОБА_1 (а.с. 17-24), механізм дорожньо-транспортної пригоди полягає у тому, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «FORD FIESTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , виїжджаючи з узбіччя на проїзну частину дороги по вул. Передовій у м. Дніпро, не переконалася у безпечності свого маневру та створила перешкоду у русі автомобілю «DAEWOO LANOS», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по проїзній частині вул. Передової у попутному напрямку, внаслідок чого останній, намагаючись уникнути зіткнення, змінив напрямок руху праворуч та виїхав на узбіччя, де відбувся ковзний контакт між лівою передньою частиною його автомобіля та правою частиною заднього бамперу автомобіля «FORD FIESTA», після чого автомобіль «DAEWOO LANOS» продовжив рух та здійснив наїзд на перешкоду (паркан).

Наведене поза розумним сумнівом підтверджує наявність у діях водія ОСОБА_1 порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, яке перебуває у причинному зв`язку із настанням події ДТП, а відтак і наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Висунуту апелянтом версію події апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції вважає неспроможною та її відкидає з огляду на наступне. Так, ця версія полягає у тому, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «FORD FIESTA», який стояв без руху на узбіччі вул. Передової, почала рух по узбіччю, але побачила у дзеркало заднього виду автомобіль «DAEWOO LANOS», який швидко наближався, та на дорогу не виїхала. Удар у задню праву частину автомобіля під її керуванням відбувся саме на узбіччі, у той момент, коли її автомобіль був розташований паралельно дорозі та на проїзну частину не виїжджав.

Вказана версія подій спростовується як схемою ДТП, так і наданими самою ОСОБА_1 фотоматеріалами, згідно із якими автомобіль «FORD FIESTA» після ДТП майже повністю, до лінії задніх колес, перебуває на проїзній частині дороги по вул. Передовій, при цьому його розташування є майже перпендикулярним до напрямку руху по вказаній дорозі, а відтак до моменту зіткнення транспортних він вочевидь не був розташований повністю на узбіччі та паралельно дорозі.

Не узгоджується із версією захисту і характер та обсяг пошкоджень автомобілів «FORD FIESTA» та «DAEWOO LANOS», який вказує на ковзний характер їх контакту. Натомість у випадку наїзду автомобіля «DAEWOO LANOS», що наближався ззаду, на автомобіль «FORD FIESTA», який був розташований паралельно проїзній частині дороги, зіткнення автомобілів мало б характер, наближений до фронтального, чого не вбачається.

Наведене вказує на те, що у момент зіткнення транспортних засобів розташування автомобіля «FORD FIESTA» не зазнало значних змін, тобто було близьким до зафіксованого схемою ДТП та фотоматеріалами — наближеним до прямого кута відносно напрямку руху по проїзній частині вул. Передової, а не паралельно йому, як про це зазначає ОСОБА_1 . Відтак висновок суду першої інстанції про те, що на час зіткнення автомобіль під керуванням останньої перебував у русі та вже частково виїхав на проїзну частину дороги, під кутом до неї, грунтуються на матеріалах справи та є правильними.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта про неповне з`ясування обставини справи та відсутність достатніх доказів її винуватості.

Апеляційні доводи про недоліки схеми ДТП суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки не вбачає істотних розбіжностей між відомостями, які вона містить, та наданими ОСОБА_1 фотоматеріалами. Відстань між автомобілями на схемі дійсно не зазначена, втім детально визначене їх розташування відносно сталих орієнтирів на місцевості, що дає повне уявлення про їх розташування. Що стосується місця зіткнення автомобілів, то воно було визначене виходячи з місця розташування автомобілів. Можлива незначна похибка у його встановленні, виходячи з фактичних обставин події, не має істотного значення для оцінки дій водія ОСОБА_1 . Також не вбачається, у який спосіб може вплинути на правильність висновків суду можлива неістотна похибка у вимірюванні ширини узбіччя дороги при складанні схеми ДТП, на яку апелянт посилається, втім належних доказів цього не надає.

Відтак апеляційний суд приходить до висновку про правильність встановлення судом фактичних обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 уповноваженою особою органів поліції, та доведеність її вини поза розумним сумнівом.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

З огляду на викладене вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 13 травня 2026 року, - залишити без задоволення.

Постанову Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 13 травня 2026 року, відносно ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Корчиста