Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №607/7726/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/7726/26Головуючий у 1-й інстанції Воробель Н.П.

Провадження № 33/817/394/26 Доповідач - Тиха І.М.

Категорія - ч.1 ст.173-2 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М., за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Заставного Р.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Заставного Р.А. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк 30 годин.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно із постановою суду, 28.03.2026 приблизно о 23:20 ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме висловлював словесні образи, погрожував фізичною розправою, штовхав, шарпав, наніс декілька стусанів рукою в область голови, внаслідок чого завдав шкоди її психічному та фізичному здоров`ю, чим порушив вимоги п.п. 3, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Заставний Р.А. просить просить скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях його довірителя складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Мотивує скаргу тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки наявні у матеріалах справи докази не підтверджують події та складу адміністративного правопорушення.

Вказує на те, що рапорт працівника поліції, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та письмові пояснення потерпілої лише відображають повідомлення ОСОБА_2 про нібито вчинене щодо неї домашнє насильство та не є самостійними і достатніми доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Вважає, що письмові пояснення свідка ОСОБА_3 не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки він не допитувався у суді безпосередньо та не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Посилається на те, що долучений до матеріалів справи відеозапис із нагрудної камери працівника поліції не містить будь-яких відомостей, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника ОСОБА_1 - адвоката Заставного Р.А., який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів, скасувати рішення суду та закрити провадження у справі на підстаі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Вказані вимоги суддею першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає у разі вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закону) домашнє насильство домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 3 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме у вчиненні домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, є законним та обґрунтованим оскільки підтверджується даними, які містяться у:

протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №783013 від 29.03.2026, згідно з яким 28.03.2026 приблизно о 23:20 ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме висловлював словесні образи, погрожував фізичною розправою, штовхав, шарпав, наніс декілька стусанів рукою в область голови, внаслідок чого завдав шкоди її психічному та фізичному здоров`ю, чим порушив вимоги п.п. 3, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;

рапорті, зареєстрованому 29.03.2026 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за №15465, відповідно до якого 29.03.2026 о 00:02 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що її чоловік ОСОБА_1 , перебуваючи в стані сп`яніння, вчинив домашнє насильство та наніс їй тілесні ушкодження. Виїздом на місце події встановлено, що близько 23:20 ОСОБА_1 вчинив відносно заявниці насильство психологічного та фізичного характеру, що виразилось у словесних образах, погрозах розправою та нанесенні ударів у область голови, чим порушив вимоги ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Від надання допомоги БШД заявниця відмовилась;

протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.03.2026, відповідно до якого 28.03.2026 приблизно о 23:20 ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме висловлював словесні образи, погрожував фізичною розправою, штовхав, шарпав, після чого наніс декілька стусанів рукою в область обличчя;

поясненнях потерпілої ОСОБА_2 від 29.03.2026, відповідно до яких вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 , протягом тривалого часу разом з дітьми та чоловіком ОСОБА_1 28.03.2026 приблизно о 23:20 її чоловік ОСОБА_1 за місцем їх проживання вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно неї, а саме висловлював словесні образи в її сторону, погрожував фізичною розправою, штовхав, шарпав, наніс декілька стусанів рукою в область обличчя, чим завдав шкоду її психічному та фізичному здоров`ю;

поясненнях свідка ОСОБА_3 від 29.03.2026, згідно з якими 28.03.2026 приблизно о 23:25 донька ОСОБА_2 зателефонувала до нього в сльозах та повідомила, що її чоловік ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно неї домашнє насильство, побив її, шарпав за волосся. Після чого він одразу поїхав до них, щоб забрати доньку до себе. Коли він приїхав до них, ОСОБА_1 лежав голим без трусів, поводив себе зухвало, сказав, що він в себе вдома та може йому «втулити». Він сказав доньці не терпіти та викликати працівників поліції, оскільки такий факт уже був раніше (приблизно два з половиною місяці тому);

копії термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №655807 від 29.03.2026, згідно з яким ОСОБА_1 заборонено наближатись до ОСОБА_2 протягом 3 лднів ;

копії форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від березня 2026 року, який є низьким;

відеозаписі, що міститься на DVD-R диску, на якому зафіксовано як працівник поліції відібрав пояснення у свідка ОСОБА_3 та пояснив йому що їх з донькою викличуть в Тернопільський міськрайонний суд на розгляд справи у вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення час;

рапорті заступника начальника СПДН ВП ПП Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області В. Батуленка від 30.03.2026, у якому зазначено що він здійснював документування вказаного адмінматеріалу, зареєстрованого у ІКС “Інформаційний потрал національної поліції України” Тернопільського РУ ГУНП в Тернопільській області за № 15465.

Отже, ці докази місцевий суд вірно визнав належними, допустимими та достатніми оскільки вони підтверджують вину ОСОБА_1 у скоєнні домашнього насильства психологічного та фізичного характеру щодо дружини ОСОБА_4 .

Доводи апелянта щодо визнання неналежними доказами рапорта працівника поліції, протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та письмових пояснень потерпілої вважаю необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.251 КУпАП вони є доказами у справі про адміністративне правопорушення в зв`язку з тим що містять фактичні дані, які підлягать доказуванню, узгоджуються між собою щодо часу, місця, способу та характеру вчиненого правопорушення, а викладені у них обставини підтверджуються також письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 , проткоклом про адміністративне правопорушення, заборонним приписом кривднику, матеріалами відеофіксації.

Не заслуговують на увагу й посилання щодо недопустимості в якості письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , який безпосередньо судом не допитувався оскільки вимогами КУпАП не встановлено такої вимоги. Із пояснень зазначеного свідка вбачається, що одразу після події його донька зателефонувала йому у схвильованому стані та повідомила про вчинення щодо неї домашнього насильства з боку чоловіка. Прибувши за місцем її проживання, свідок застав обстановку, яка відповідала повідомленим потерпілою обставинам, після чого порадив їй звернутися до працівників поліції.

Перевіряючи посилання апелянта на те що на відеозаписі із нагрудної камери працівника поліції не міститься інформативної інформації щодо адміністративного правопорушення виходжу з того відсутність на відеозаписі факту домашнього насильства не спростовує встановлених судом обставин, оскільки висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується на сукупності взаємоузгоджених доказів, кожен з яких отримав належну оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП. Окрім того, адміністративне правопорушення мало місце до виклику працівників поліції тому на нього і не могли бути зафіксовані обставини , які підлягають доказуванню під час розгляду справи судом, а лише факт складання адмінматеріалів та опитування осіб.

Тому, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заставного Р.А. слід відхилити, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП — залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заставного Р.А. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя