Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №686/21163/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/21163/26

Провадження № 2-а/686/350/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді - Хараджі Н.В.,

при секретарі судових засідань - Козуляк І.В.,

за участю: представника позивача — Мельничук О.Я.,

відповідача — ОСОБА_1 , представника відповідача — Цапів І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, яке відбулося в режимі відеоконференції в приміщенні суду в місті Хмельницькому, адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області до ОСОБА_1 про затримання для забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить ухвалити рішення про затримання відповідача, громадянина Республіки Узбекистан, для забезпечення примусового видворення строком на 6 місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

Обґрунтовує позов тим, що відповідач перебуває на території України на нелегальному становищі та ухиляється від виконання рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечили. Представник відповідача просив визначити розмір застави.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 14.07.2026 працівниками правоохоронних органів у м. Городок Хмельницької області було виявлено громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого доставлено до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області у зв`язку з перебуванням на території України з порушенням вимог міграційного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач не має чинного документа, що посвідчує його особу та дає право на виїзд з України. Наявний у нього паспорт громадянина Республіки Узбекистан для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 26.08.2006, є паспортом небіометричного зразка, який відповідно до законодавства Республіки Узбекистан втратив чинність для міжнародних подорожей з 01.01.2016, а тому не є дійсним документом, що надає право на виїзд за межі України.

Судом також встановлено, що відповідач не документований посвідкою на тимчасове чи постійне проживання в Україні, із заявами про продовження строку перебування, оформлення дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України не звертався, зареєстрованого місця проживання в Україні не має та офіційно не працевлаштований. За поясненнями відповідача, востаннє він в`їхав на територію України у 2011 році.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.07.2009 відповідач звертався до органів міграційної служби із заявою про надання статусу біженця, однак наказом від 30.07.2009 № 33 йому було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання такого статусу.

Крім того, судом встановлено, що 14.07.2026 Управлінням Державної міграційної служби України у Хмельницькій області відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 203 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Цього ж дня Управлінням прийнято рішення про примусове видворення відповідача з України. Із зазначеними документами відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис, та визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон).

Відповідно до ч.8 ст. 26 Закону примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Згідно ст. 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім рішень, прийнятих органами охорони державного кордону, що виконуються такими органами. Контроль за правильністю і своєчасністю виконання рішення про примусове видворення здійснює орган, який прийняв таке рішення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені статтею 289 КАС.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців (частина одинадцята статті 289 КАС).

Суд зазначає, що відомості про перебування відповідача на території України на законних підставах відсутні, він не має зареєстрованого місця проживання, був затриманий співробітниками ДМС за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме проживання на території України без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами чи документами термін дії, яких закінчився, на час звернення позивача до суду з даним позовом у відповідача були відсутні будь-які документи на право проживання в Україні. При цьому суд бере до уваги, що в матеріалах суду відсутні докази того, що відповідач здійснює необхідні дії для легалізації свого проживання та території України.

Щодо клопотання представника відповідача про визначення розміру застави суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 289 КАС України за наявності визначених законом підстав суд застосовує до іноземця або особи без громадянства один із заходів, передбачених цією нормою, зокрема затримання з метою забезпечення примусового видворення або зобов`язання внести заставу.

Вирішуючи питання про можливість застосування застави, суд виходить із того, що такий захід повинен забезпечити належну процесуальну поведінку особи та гарантувати виконання рішення про примусове видворення.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не має чинного документа, який посвідчує особу та дає право на виїзд з України, не має законних підстав для перебування на території України, офіційного місця проживання, офіційного місця роботи та достатнього фінансового забезпечення. Відповідач тривалий час перебуває на території України з порушенням вимог міграційного законодавства.

За таких обставин суд доходить висновку, що застосування застави не забезпечить досягнення мети, визначеної статтею 289 КАС України, а саме належного виконання рішення про примусове видворення, проведення процедури ідентифікації та документування відповідача. Внесення застави саме по собі не усуває ризику ухилення відповідача від виконання рішення суду та не вирішує питання відсутності у нього документа, що дає право на виїзд з України.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що застосування менш суворого заходу у вигляді застави є недостатнім для досягнення мети адміністративного судочинства у цій категорії справ, а тому клопотання представника відповідача про визначення розміру застави задоволенню не підлягає.

Крім того, суд враховує, що відповідач не має законного джерела доходів, постійного місця проживання в Україні та документів, необхідних для виїзду з України, що свідчить про неможливість забезпечення виконання рішення суду шляхом застосування застави як альтернативного заходу.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не має законних підстав для перебування на території України, є нелегальним мігрантом, не має чинного документа, що посвідчує особу та дає право на виїзд з України, не належить до осіб, на яких поширюється дія статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також існують обґрунтовані підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення про примусове видворення. За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача заходу, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 289 КАС України, а саме затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства строком на шість місяців.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,6,77, 242-246, 289, 371 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Затримати для забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 (шість) місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Повний текст складено 21.07.2026 року

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа