Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №681/837/26 — Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/837/26

Провадження 3/681/203/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі

головуючого – судді Іллюк С.В.,

з участю секретаря судових засідань – Козюк Т.Р.

особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення – ОСОБА_1 ,

потерпілої – ОСОБА_2 ,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліцейської діяльності № 1 Шепетівського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 138788 від 10.06.2026 (з урахуванням друкованої фабули від 14.07.2026, складеної після повернення матеріалів судом на доопрацювання), 07.06.2026 о 17 год. 40 хв. ОСОБА_1 за місцем свого спільного проживання по АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного та фізичного характеру, що полягали в образах нецензурною лайкою, словесних погрозах фізичною розправою та придушенні шиї рукою без спричинення тілесних ушкоджень, що завдали шкоди її психологічному та фізичному здоров`ю.

Такими діями, на думку автора протоколу, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що між ним та дружиною 07.06.2026 дійсно відбувся побутовий конфлікт (сварка), однак жодного домашнього насильства, зокрема фізичного чи психологічного тиску, погроз або придушення шиї, він не вчиняв. Вказав, що зміст письмових пояснень, долучених до матеріалів справи, є повністю надуманим працівниками поліції, які самостійно виклали обставини на власний розсуд та дали йому підписати вже готові бланки без реального з`ясування суті події.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні також підтвердила, що між нею та чоловіком мав місце звичайний словесний побутовий конфлікт, однак факт вчинення щодо неї домашнього насильства категорично заперечила. Вказала, що чоловік фізичної сили до неї не застосовував, за шию не придушував та реальних погроз фізичною розправою не висловлював. Зазначила, що все, написане у поясненнях працівниками поліції, є надуманим, поліцейські записали текст самостійно і надали їй папери лише для підпису. Жодних претензій до свого чоловіка вона не має, шкоди її фізичному чи психологічному здоров`ю завдано не було.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої, суд дійшов висновку, що провадження підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст.245 цього Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Суд звертає увагу, що вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, визначеними у ст. ст. 269, 272 КУпАП, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілогоОб`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв`язок між ними.

Системний аналіз чинного національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Тому важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

У наданих Національною поліцією матеріалах містяться первинні письмові пояснення, однак у судовому засіданні як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і потерпіла категорично спростували викладені в них відомості. Судом установлено, що 07.06.2026 між подружжям мав місце лише побутовий словесний конфлікт, однак факт застосування ОСОБА_1 фізичної сили, придушення шиї чи висловлювання реальних погроз не знайшов свого підтвердження. Потерпіла прямо вказала, що зміст письмових пояснень є надуманим працівниками поліції.

Інших об`єктивних та безспірних доказів (медичних довідок, висновків експертів, свідчень незацікавлених осіб тощо), які б підтверджували, що ОСОБА_1 заподіяв шкоду потерпілій ОСОБА_2 шляхом порушення її прав і свобод чи застосував до неї фізичне або психологічне насильство, матеріали справи не містять. Згідно з даними спеціальної картки обліку факту вчинення домашнього насильства, будь-які тілесні ушкодження у потерпілої відсутні.

З огляду на наведене, сам лише факт наявності між членами однієї сім`ї побутової конфліктної ситуації (сварки) не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Таким чином, вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведено за стандартом «поза розумним сумнівом», а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

Згідно із закріпленим у ст. 62 Конституції України принципом презумпції невинуватості, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення, а також усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд має право обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доказування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведені обставини, оскільки переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення матеріали справи не містять, а наявні суперечності та сумніви згідно зі ст. 62 Конституції України тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності, суд вважає, що провадження у справі слід закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 280, 283, 284 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілою або її представником до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Сергій ІЛЛЮК