Вирок від 22 липня 2026 р. у справі №450/1939/24 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1939/24 Провадження № 1-кп/450/104/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити кримінальне провадження № 12023142430000363 від 01.12.2023 року щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Львів, українець, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, одруженого, який немає на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей, раніше не судимого,-

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

в с т а н о в и в :

30 листопада 2023 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 що поруч із приватними гаражними приміщеннями, на грунті раптово виниклого конфлікту з неповнолітнім потерпілим ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, умисно завдав один удар ліктем лівої руки в область щелепи ОСОБА_6 , внаслідок чого заподіяв йому тілесне ушкодження у вигляді перелому верхньої щелепи з переходом на верхньощелепову пазуху, яке відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягнуло за собою наслідків передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому не визнав та пояснив, 30.11.2023 року після робочого дня користуючись приватним автомобілем марки Мітсубісі Аутлендер їхав додому. Недоїжджаючи до с. Оброшине біля заправки ОСОБА_9 , побачив справа від машини групу невідомих осіб, які обкидали машину невідомими предметами, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху та почав тормозити, невідомі осби почали розбігатися в різні сторони, один з них біг по дорозі в напрямку гаражів. Під`їхавши до гаражів, він побачив, що один з них забіг в гараж, він зайшов за ним в гараж, затримав там невідому йому особу. Власник гаража сказав, щоб вони покинули приміщення бо це приватна власність. Вийшовши з гаражу, він тримав невідому особу за куртку, стояв лицем до гаражу. Власник гаражу стояв збоку, почув, що позаду біжить невідома особа з нецензурною лексикою. В цей момент він стояв лицем до невідомої затриманої особи ( ОСОБА_10 ), йому був нанесений удар позаду в область потилиці. Він відреагував закривши голову ліктем і розвернувся до нього і в цей момент почув удар головою в лікоть. Особа впала і кликала на допомогу невідомих осіб. Жодних ударів не наносив. Після чого сів в машину і поїхав з місця події.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, винність ОСОБА_4 у вчинені злочину, вчиненому при викладених вище обставинах, доведена зібраними в ході досудового слідства та підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами у справі:

- потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 30 листопада 2023 року гуляв разом з своїм братом ОСОБА_11 та другом ОСОБА_12 та проходили по АДРЕСА_2 . Проходячи по даній вулиці, побачив що збоку на даній вулиці знаходиться група дітей, яка кидає сніжки у автомобілі. В подальшому зупинився автомобіль, з якого вийшов чоловік та почав кричати щось до дітей. З нього вийшов наш односельчанин, який підійшов до ОСОБА_13 та наніс йому один удар по його руці. В подальшому злякавшись він та його брат ОСОБА_10 побіг в напрямку автомобільної майстерні щоб покликати когось на допомогу. В подальшому його брат ОСОБА_10 забіг у майстерню та покликав на допомогу чоловіка на ім`я ОСОБА_14 . В подальшому, побачив що ОСОБА_15 теж зайшов в середину майстерні та витягнув звідти його брата ( ОСОБА_10 ) і позаду нього йшов ОСОБА_14 та взявши його правою рукою за шию лівою наніс йому один удар в ділянку живота. Опісля цього ОСОБА_15 побачивши мене підійшов до мене та наніс йому один удар ліктем своєї лівої руки в ділянку мого обличчя. Удар був великої сили та після нього, втратив свідомість та впав. Через деякий час, отямився та побачив що ні автомобіля марки «Mitsubishi» чорного кольору ні ОСОБА_16 , який мене побив, на місці уже не було;

- свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що 30.11.2023 року спільно із друзями гуляли та рухались по вул. Буковинській, в сторону АЗС Амік що у с. Оброшино де у подальшому мали зустрітись із своїми друзями. Так у кінці вулиці ми побачили групу дітей, які перекодувались сніжками між собою. Перебуваючи на відстані близько 30 метрів від яких ми побачили, що поруч із ними зупинився автомобіль марки Mitsubishi темно синього кольору, та діти які там були швидко розбіглись у різні сторони. В цей час ми продовжили рух вулицею, де увійшли у вуличку, та різко у вказану вулицю в`їхав вище згаданий автомобіль, звідки швидко вийшов невідомий чоловік, який різко вхопив його та правою рукою (кулаком) наніс йому удар в область живота, та він внаслідок такого удару, відійшов в сторону. ОСОБА_18 із братом злякавшись розбіглись по сторонах, а ОСОБА_10 швидко побіг у гараж, який розташований поруч, та на той момент був відчинений. Коли ОСОБА_10 забіг у гараж, у ньому перебував візуально знайомий йому дядько, на прізвище ОСОБА_19 , в якого ОСОБА_10 одразу почав просити допомогу, зважаючи на те, його брата, тобто ОСОБА_18 б`ють. За мить від того, як ОСОБА_10 прибіг у гараж, побачив що туди одразу під`їхав згаданий автомобіль, та звідти вийшов той ж самий чоловік, який одразу почав рухатись всередину. Невідомий чоловік, підійшов до ОСОБА_10 , взяв його за перед куртки, та швидко виніс на вулицю, піднявши за шию притиснув до зовнішньої сторони дверей та голосно кричав до нього. Він побачив, що позаду невідомого одразу підійшов ОСОБА_18 , який почав просити, аби останній відпустив ОСОБА_10 , на що останній відпустив його та, розвертаючись, ліктем наніс удар ОСОБА_18 в область обличчя, внаслідок чого останній впав та втратив свідомість, з носа ОСОБА_18 текла кров. Як наносив удар не бачив, але бачив, що ОСОБА_18 впав і втратив свідомость. Обвинувачений допомогу не надавав, швидко сів в автомобіль та поїхав.

- свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що 30.11.2023 року спільно із своїм старшим братом ОСОБА_21 та другом ОСОБА_22 та рухались по вул. Буковинській, в сторону АЗС Амік що у с. Оброшино де у подальшому мали зустрітись із своїми друзями. Так у кінці вулиці ми побачили групу дітей, які перекодувались сніжками між собою. Перебуваючи на відстані близько 30 метрів від яких ми побачили, що поруч із ними зупинився автомобіль марки Mitsubishi, темно синього кольору, та діти які там були швидко розбіглись у різні сторони. В цей час ми продовжили рух вулицею, де увійшли у вуличку, та різко у вказану вулицю в`їхав вище згаданий автомобіль, звідки швидко вийшов невідомий чоловік, який різко вхопив мого товариша ОСОБА_23 , та намагався нанести йому удар в область живота, та ОСОБА_23 внаслідок такого удару, відійшов в сторону. Він із братом злякавшись розбіглись по сторонах, швидко побіг у гараж, який розташований поруч, та на той момент був відчинений. За мить від того, як прибіг у гараж, побачив, що туди одразу під`їхав вище згаданий автомобіль, та звідти вийшов той самий чоловік, який одразу почав рухатися в його сторону. Невідомий чоловік, підійшов до нього, взяв за куртку, та швидко виніс на вулицю, піднявши за шию притиснув до зовнішньої сторони дверей. Він побачив, що позаду невідомого був його брат, який почав просити, аби останній відпустив його, на що останній відпустив та розвертаючись, ліктем наніс удар брату в область обличчя, внаслідок чого останній впав та втратив свідомість. В результаті таких дій, його брат отримав перелом носа.;

- свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що 30 листопада 2023 року перебував у гаражі у свого знайомого, що знаходиться по АДРЕСА_2 та допомагав йому у ремонті автомобіля. В подальшому, перебуваючи у гаражі почув що хтось кличе про допомогу. Вийшовши на вулицю побачив що в його напрямку біжить дитина віком близько 12-15 років, підбігши до нього, і сказав щоб він йому допоміг, так як за ним біжить чоловік який хоче його побити. Опісля цього, зайшов разом з ним до гаражу і побачив, що в гараж також зайшов ОСОБА_15 . Він сказав йому що це приватна територія та попросив його щоб він вийшов з гаража, він підійшов до ОСОБА_10 та витягнув його на вулицю. Вийшовши на вулицю, побачив що ОСОБА_15 підняв ОСОБА_10 та почав його шарпати за одяг. Опісля цього, побачив що до ОСОБА_15 зі спини підходить ще одна невідома йому особа чоловічої статі в цей момент ОСОБА_15 розвернувся до нього та ліктем лівої руки наніс йому один удар в ділянку його обличчя. Після цього удару ОСОБА_18 упав на землю. ОСОБА_15 сказав, що хлопці, яких він побив мають компенсувати йому заміну лобового скла та дзеркала, оскільки на його думку саме ці хлопці кинули в його автомобіль невідомим предметом чим його розбили. Потім ОСОБА_15 сів у автомобіль та поїхав з місця події.;

- З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.11.2023 вбачається, що до ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області звернувся ОСОБА_7 з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності невідомого йому чоловіка, який 30.11.2023, близько 20:00 год., перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 спричинила тілесні ушкодження його малолітньому синові ОСОБА_6 ;

- З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та додатку до нього від 14.03.2024 встановлено, що свідок ОСОБА_25 у присутності двох понятих впізнав особу ОСОБА_4 за фотознімками під № 1;

- З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та додатку до нього від 14.03.2024 встановлено, що неповнолітній потерпілий ОСОБА_6 у присутності двох понятих впізнав особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження, за фотознімками під №3;

- Із постанови про визнання речовими доказами від 04.12.2023 року встановлено, що консультаційні висновки спеціалістів із КНП «1 ТМО» ВП «Лікарня св. Миколая» та DVD диск із записом КТ, – визнано речовими доказами;

- З протоколу проведення слідчого експерименту від 17.01.2024 та відеозапису до нього встановлено, що неповнолітній потерпілий ОСОБА_6 , неповнолітній свідок ОСОБА_25 , свідок ОСОБА_26 продемонстрували обставини спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 ;

- З протоколу проведення слідчого експерименту від 03.04.2024 року та відеозапису до нього видно, що такий проведено за участі ОСОБА_4 , який в підтвердження своїх показів показав та розказав про обставини спричинення неповнолітньому потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень;

- З висновку експерта №276/2023 від 14.12.2023 року встановлено, що відповідно до наданої медичної документації із КНП «1 ТМО м Львова» ВП «Лікарня Святого Миколая» та КНП «1 ТМО м. Львова» ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» при обстеженні неповнолітнього ОСОБА_6 , 2008 р.н., у грудні 2023 року лікарями вказаних медичних закладів було встановлено діагноз: «Струс головного мозку. Забій м`яких тканин обличчя справа. Перелом кісток носа з діастазом фрагментів. Лінійний перелом передньої поверхні верхньощелепової кістки праворуч з переходом на медіальну стінку правої верхньощелепової пазухи». При проведенні судово-медичної експертизи при огляді у постраждалого ОСОБА_6 виявлено 1 садно на верхній повіці правого ока та 2 крововиливи на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупого(-их) предмета(-ів), могли виникнути від ударів по вказаних ділянках тіла за обставин 30.11.2023 року. Перелом верхньої щелепи з переходом на верхньощелепову пазуху відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, згідно п.2.2.1.в "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року, перелом кісток носа - до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, садно та крововиливи - до легких тілесних ушкоджень. Судово-медичних даних, які би давали підставу стверджувати, що виявлені тілесні ушкодження ОСОБА_6 могли утворитися внаслідок падіння з висоти власного зросту, немає. Окрім цього, ОСОБА_6 було встановлено діагноз «Струс головного мозку», який при визначенні характеру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не може бути прийнятий до уваги, так як не підтверджений об`єктивними судово-медичними даними (неврологічними симптомами), згідно п.4.6. вищевказаних «Правил»;

- З висновку експерта №54/2024 від 19.03.2024 року встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи у неповнолітнього постраждалого ОСОБА_6 , 2008 р.н., було виявлено виявлено: 1 садно на верхній повіці правого ока, 2 крововиливи на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи, перелом кісток носа з діастазом фрагментів та лінійний перелом передньої поверхні верхньощелепової кістки праворуч з переходом на медіальну стінку правої верхньощелепової пазухи. Беручи до уваги показання, які надали неповнолітній потерпілий ОСОБА_6 під час допиту 04.12.2023 року, неповнолітній свідок ОСОБА_25 під час допиту 05.01.2024 року та неповнолітній свідок ОСОБА_26 під час допиту 17.01.2024 року, можна вважати, що механізм -виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 може відповідати показанням, які вони надали;

- З висновку експерта №75/2024 від 11.04.2024 року встановлено, що відповідно до Висновку експерта №276/2023 від 14.12.2023р. відомо, що при проведенні судово-медичної експертизи у неповнолітнього постраждалого ОСОБА_6 , 2008р.н., при огляді та з наданих медичних документів було виявлено: 1 садно на верхній повіці правого ока, 2 крововиливи на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи, перелом кісток носа з діастазом фрагментів та лінійний перелом передньої поверхні верхньощелепової кістки праворуч з переходом на медіальну стінку правої верхньощелепової пазухи. Згідно матеріалів кримінального провадження №12023142430000363 вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 у показаннях, які він надав під час проведення слідчого експерименту за його участі 03.04.2024 року, не може чітко пригадати і вказати, в яку частину обличчя чи голови потерпілого ОСОБА_6 прийшовся удар та на яку частину тіла впав ОСОБА_6 під час подій 30.11.2023 року. Враховуючи вищевказане, встановити чи відповідає механізм виникнення тілесних ушкоджень у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 , 2008р.н., показанням, які надав підозрюваний ОСОБА_4 , 1987 р.н., в ході проведення слідчого експерименту від 03.04.2024 року, немає можливості;

- Із висновку спеціаліста за результатами допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 від 05.01.2024 року вбачається, що у процесі допиту ОСОБА_6 був відкритий до діалогу, але досить напружений. Емоційний стан неповнолітнього потерпілого не обмежував здатності зосереджуватися, дозволяв, згадувати та обговорювати подію, однак слід зауважити, що потерпілому вольовим зусиллям доводилося стримувати неприємні емоції пов`язані з нагадуванням травмуючої ситуації. Особливості закономірностей відтворення обставин події: Поведінкові - жести-адаптери для самозаспокоєння, ілюстративні жести у відтворенні обставин події. Мнестичні - деталізований виклад інформації зі звертанням до образів рухової, зорової та емоційної пам`яті, відповіді підкріплюються комплексом відчуттів. Когнітивні - осмислене відтворення обставин події. Слід відмітити ознаки достатнього зосередження на допиті, здатність неповнолітнього до аналізу та встановлення причинно-наслідкових зв`язків, що дає змогу структурувати пережитий досвід, відмічено потребу в психологічному розвантаженні, ресурсному відновленні та зовнішній підтримці у противагу чинникам ретравматизації і фіксації на травмі. Виклад інформації зберігає послідовність відтворення обставин події. Деталізоване відтворення інформації про подію відповідає ознакам пережитої події. Повідомлені потерпілим дії з боку невідомого є ознаками фізичного насильства над неповнолітнім, спричинили як фізичний біль потерпілому, так і вплинули на психоемоційний стан у зв`язку з пережитим почуттям приниження.

Суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч.1 ст.337 КПК України, згідно з яким, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши надані суду докази, зібрані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, які є допустимими та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого стороною обвинувачення.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом» (ст.17 КПК України).

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015 року, заява №10705/12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Іншими словами, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумніву, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим, а саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Отже, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого за обставин встановлених судом, повністю доведена і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам, передбаченим ст.ст.85-87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності безпосередньо судом.

Зокрема, суд бере до уваги: показання потерпілого ОСОБА_6 та свідків обвинувачення, які надані в межах обвинувачення, висновок експерта.

Протокол проведення слідчого експерименту, складений і оформлений у порядку, передбаченому КПК України, є джерелом доказів, оскільки у ньому підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи. Разом з тим, досліджені в судовому засіданні висновок судово-медичного експерта, наданий компетентним спеціалістом, який відповідно до Закону України «Про судову експертизу», має право на проведення експертизи, узгоджується з іншими об`єктивними доказами, а також показаннями потерпілого та у своїй сукупності з іншими доказами по справі підтверджує фактичні обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а саме: умисного заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Всі вищеперелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів є достатньою та взаємопов`язаною у зазначеному кримінальному провадженні, вони відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об`єктивність та правдивість.

Обвинувачений ОСОБА_4 , який є вільним у обранні позиції свого захисту, свою вину не визнав. Невизнання своєї вини обвинуваченим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України відносно потерпілого ОСОБА_6 , суд розцінює як спробу уникнути передбаченої кримінальної відповідальності, оскільки характер спричинених потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, їх локалізація та множинність, свідчать про умисел обвинуваченого на їх завдання, а не на припинення, на його думку, протиправних дій потерпілого ОСОБА_6 . Таким чином, активні дії обвинуваченого, які виразилися в нанесенні удару ліктем лівої руки в область щелепи потерпілому ОСОБА_6 при відсутності активних дій з боку останнього, з об`єктивної сторони суд не може вважати самообороною та самозахистом від потерпілого.

При цьому суд враховує, що вказані обставини у своїй сукупності з очевидністю вказують на те, що ОСОБА_4 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх небезпечні наслідки і бажав їх настання, а тому суд вважає доведеним, що обвинувачений мав прямий умисел на спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому потерпілому ОСОБА_6 і реалізуючи свій намір, умисно заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження, що не є небезпечними для життя і які спричинили тривалий розлад здоров`я ОСОБА_6 .

Таким чином, на переконання суду, пояснення обвинуваченого не породжують «розумний сумнів», достатній для визнання його невинуватим чи спростування пред`явленого йому обвинувачення, а навпаки, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності доводять «поза розумним сумнівом» наявність у обвинуваченого прямого умислу, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень.

Суд приходить до висновку, що під час судового розгляду доведені всі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно ст. 91 КПК України.

Таким чином, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 в умисному заподіянні середнього тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, що спричинило тривалий розлад здоров`я, повністю доведена та кваліфікує їх за ч.1 ст. 122 КК України.

За вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_4 підлягає покаранню, при визначені виду та міри покарання, суд бере до уваги суспільну небезпеку вчиненого злочину, характер вчиненого злочинного діяння, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, який раніше не судимий, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому, який на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, скарг від сусідів на нього за місцем проживання не поступало, приходить до переконання обрати покарання в межах санкції ч.1 ст.122 КК України у виді обмеження волі.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду і міри покарання суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п.38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 р. та у п.п.34, 41 рішення "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р.

Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати пов`язані із залученням експертів – відсутні.

Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили немає.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 5 (п`яти) місяців обмеження волі.

Строк відбування покарання рахувати з дня прибуття і постановки ОСОБА_4 на облік у виправному центрі.

Речові докази, а саме:

консультаційні висновки спеціалістів із КНП «1 ТМО» ВП «Лікарня св. Миколая» та DVD диск із записом КТ, - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення апеляційним судом.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору та потерпілому.

СуддяОСОБА_1