Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №335/1329/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 335/1329/26

Провадження №: 2-а/336/62/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 23 липня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Гордейченко Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 47 від 27.01.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки:

?Повісток або направлень на проходження ВЛК під особистий підпис він не отримував, про обов`язок з`явитися проінформований не був.

?У протоколі про адміністративне правопорушення від 17.01.2026 р. відсутня конкретизація суті правопорушення.

?Відповідачем пропущено строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 9 ст. 38 КУпАП. Позивач зазначає, що про факт непроходження повторного ВЛК відповідачу було відомо з 06.06.2025 р. через Єдиний державний реєстр «Оберіг», а отже, 3-місячний строк з дня виявлення правопорушення закінчився 06.09.2025 р.

Позивач за позовом просить суд скасувати вищевказану постанову.

Ухвалою суду від 2 квітня 2026 року вирішено:

«Відкрити провадження у справі за вищевказаною позовною заявою та призначити справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами».

У судовому засіданні позивач наполіг на позові за вказаними у ньому підставами.

Сторона відповідача до суду не явилася, надала суду відзив, заперечивши на позов з підстав, викладених в ньому.

Так, відповідач проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, надав відзив, у якому зазначив, що:

?Відповідно до Закону України № 3621-IX (у редакції Закону № 4235-IX) громадяни віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними, зобов`язані були самостійно до 05.06.2025 року звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет для отримання направлення на ВЛК.

?Позивач обов`язку не виконав, у зв`язку з чим 06.06.2025 р. вчинив правопорушення.

?Правопорушення виявлено 04.10.2025 р. під час перевірки стану військового обліку, а постанову винесено 27.01.2026 р., тобто в межах річного строку з дня вчинення та протягом трьох місяців з дня виявлення, відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП.

?Факт подальшого проходження ВЛК 21.01.2026 р. не усуває складу раніше вчиненого правопорушення.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

11.09.2023 р. рішенням ВЛК Позивач був визнаний «непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час».

17.01.2026 р. Позивача було доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із перебуванням у розшуку за порушення правил військового обліку.

17.01.2026 р. т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 складено протокол про адміністративне правопорушення № 47 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 за несвоєчасне проходження медичного огляду (ВЛК).

27.01.2026 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено Постанову № 47, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Норма ч. 3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і на даний час.

Законом України №2105-IX від 03.03.2022р. затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і на даний час.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3621-IX (із змінами, внесеними Законом № 4235-IX) установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Вказана норма імперативно покладає обов`язок самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет саме на громадянина.

Позивач у визначений законом строк (до 05.06.2025 р.) самостійно не звернувся та ВЛК не пройшов. Посилання Позивача на відсутність врученої повістки суд відхиляє, оскільки спеціальний Закон визначив обов`язок самостійного звернення без необхідності додаткового виклику повісткою.

Таким образом, діяння Позивача містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Формулювання суті правопорушення повинно містити відомості про вчинене правопорушення згідно з диспозицією статті з конкретизацією суті порушення відповідно до конкретної норми відповідного нормативного акту, який регулює правила військового обліку.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.

Склад адміністративного правопорушення це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що визначають діяння (дію чи бездіяльність) як адміністративне правопорушення (проступок). Елементами складу адміністративного правопорушення є: об`єкт, об`єктивна сторона; суб`єктивна сторона; суб`єкт.

Зокрема, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону правопорушення. Це такі ознаки як саме протиправне діяння - дія чи бездіяльність, шкідливі наслідки діяння, причинний зв`язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що наступили; час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є протиправне діяння.

Попри зазначені характеристики статті 210 КУпАП, у постанові про адміністративне правопорушення не викладена суть адміністративного правопорушення, тобто фактичні обставини, які посадова особа вважав встановленими, та які повинні бути вказані для розкриття правильної кваліфікації даного правопорушення за відповідною нормою закону.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Датою вчинення триваючого невиконання обов`язку є 06 червня 2025 року (наступний день після граничного строку, встановленого Законом).

Загальне ведення Єдиного державного реєстру «Оберіг» та наявність у ньому відомостей про осіб не означає автоматичного виявлення правопорушення в день його вчинення. Виявлення правопорушення — це процесуальна дія, пов`язана зі встановленням уповноваженою посадовою особою факту невиконання вимог закону конкретною особою та зафіксована у відповідних матеріалах обліку/перевірки.

Постанову № 47 про накладення стягнення винесено 27 січня 2026 року.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Винісши постанову 27 січня 2026 року, відповідач діяв поза межами 3-місячного строку з дня виявлення правопорушення, що є істотним порушенням процесуального закону та тягне за собою обов`язкове скасування такої постанови.

Враховуючи, що оскаржувана постанова винесена з порушенням строків, передбачених ч. 9 ст. 38 КУпАП, суд доходить висновку про наявність підстав для скасування постанови № 47 від 27.01.2026 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 222,245,247,251,252,268,280,283 КУпАП, ст.2,5,9,72-79,90,242-246,262,268-272,286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 № 47 від 27 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП — закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Визначення дати складання повного рішення – 23.07.2026.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя П.В. Зарютін

23.07.26