Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №304/1232/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Суд: Перечинський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів

Дата: 21 липня 2026 р.

Справа: №304/1232/26

Суддя: Ганько І. І.

Справа № 304/1232/26 Провадження № 3/304/532/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Київ, мешканця АДРЕСА_1 , інспектора прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », громадянина України,

за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

двадцятого червня 2026 року о 01.00 год молодший сержант ОСОБА_1 , несучи військову службу в умовах особливого періоду, був виявлений під час виконання службових обов`язків у прикордонному наряді «Контрольний пост» на околиці населеного пункту Раково Ужгородського району Закарпатської області, у стані алкогольного сп`яніння.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, щиро розкаявся, просив суворо його не карати, а у разі застосування до нього стягнення у виді штрафу – розстрочити сплату такого на чотири платежі.

Заслухавши його пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Європейським Судом з прав людини неодноразово було наголошено, що суди при оцінці доказів мають керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008).

Частиною 3 статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – це період, що настає з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи, що станом на 20 червня 2026 року в Україні діяли умови особливого періоду, а ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, вживав алкогольні напої та виконував обов`язки військової служби в нетверезому стані, будучи молодшим у прикордонному наряді «Контрольний пост», за результатом огляду встановлено його перебування у стані алкогольного сп`яніння, результат тесту склав 1,37 ‰, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Окрім того, загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.

Статтею 241 вказаного Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відтак окрім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини, така стверджується наведеними вище положеннями спеціальних нормативних актів та протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 369877 від 20 червня 2026 року, Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 480 від 20 червня 2026 року, яким підтверджено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння (результат склав 1,37 ‰), а також копіями службового посвідчення ДПС України НОМЕР_2 та службової картки.

Зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази є належними та допустимим, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні і повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

При накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

За наведених обставин суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах мінімальної санкції частини статті, за якою кваліфіковано його дії, в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про розстрочку сплати штрафу суддя прийшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Згідно зі ст. 268 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є забезпечення виконання винесеної постанови, що обумовлює необхідність застосування усіх передбачених КУпАП заходів забезпечення виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та застосування накладеного адміністративного стягнення.

Стаття 304 КУпАП передбачає, що питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.

Згідно зі ст. 301 цього Кодексу за наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних чи громадських робіт або роблять її виконання неможливим, орган (посадова особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця. Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Розстрочка виконання штрафу має на меті дотримання розумної пропорційності між накладеним стягненням і конкретним становищем особи, щоб таке стягнення не було завідомо надмірним тягарем, і було можливим до виконання.

З огляду на наявність обставин, які ускладнюють виконання ОСОБА_1 постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, з урахуванням особи порушника, значний та непомірний для разової сплати розмір штрафу, який призначається судом як адміністративне стягнення, та який в свою чергу є достатньо великим в порівнянні з встановленою в Україні мінімальною заробітною платою, що ускладнює своєчасне та повне виконання постанови суду, а також задля уникнення свідомого невиконання судового рішення, суддя вважає можливим задовольнити клопотання ОСОБА_1 та розстрочити йому сплату адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн на чотири місяці зі щомісячною сплатою у розмірі 4 250 грн.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2026 року згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» складає 665,60 грн.

Керуючись статтями 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Розстрочити ОСОБА_1 сплату адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн строком на 4 (чотири) місяці з виплатою штрафу рівними частинами по 4 250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн щомісячно до 01 числа кожного місяця, починаючи з дня набрання постановою законної сили.

Перебіг строку давності виконання постанови судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2026 року у справі № 304/1232/26 (провадження 3/304/532/2026) рахувати протягом трьох місяців з наступного дня після закінчення строку встановленої розстрочки.

У порядку ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк стягнути суму штрафу в порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:Ганько І. І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua