Вирок від 20 липня 2026 р. у справі №213/1298/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1298/26

Номер провадження 1-кп/213/195/26

В И Р О К

Іменем України

21 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участі: прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

провівши відкрите судове засідання у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, не одруженого, військовослужбовця Збройних Сил України, який перебуває на посаді стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час перебуває в Криворізькій установі виконання покарань №3 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Світла, 2, раніше неодноразово судимого, останній раз:

22.04.2025 вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, до 6 років 3 місяців позбавлення волі. 03.09.2025 звільнений із Солонянської ВК Дніпропетровської області на підставі ст. 81-1 КК України, умовно-достроково на невідбутий строк 5 років 5 місяців 1 день для проходження військової служби за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 5 ст. 407 КК України, внесених до ЄРДР за № 62025170030010424 від 04.06.2025, -

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-ІХ, у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан зі 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, строки дії воєнного стану в Україні, визначені Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, постійно продовжувались, у тому числі із 05 години 30 хвилин 06.08.2025 строком на 90 діб.

Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської, Київської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України №2105-ІХ від 03.03.2022.

02.07.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_2 №96-РС солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду кулеметника 3 стрілецького спеціалізованого відділення 3 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького батальйону (ШКВАЛ).

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 солдат ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, Військової Присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

21.07.2024 солдат ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог не з`явився вчасно на службу без поважних причин до місця дислокації військової частини НОМЕР_2 .

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_4 , 21.07.2024 приблизно о 20:00 годині був відсутнім під час перевірки особового складу, тобто покинув без поважних причин тимчасове місце дислокації військової частини НОМЕР_2 , яке розташоване в АДРЕСА_2 , командуванню про причини свого вибуття ОСОБА_4 не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та був незаконно відсутній на службі до 25.07.2024, тобто до моменту його встановлення співробітниками ВСП (м. Кривий Ріг), після чого був повернутий до базового табору стрілецького спеціалізованого батальйону в пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 .

Зазначені умисні дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками: самовільного залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Крім цього, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (в редакції від 23.05.2022) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан зі 05 год. 30 хв. 24.02.2022 та подовжено по теперішній час.

Так, в період часу з 23.12.2025 по 25.12.2025 у невстановлений слідством час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, перебував в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 та вживав спільно з останнім спирті напої, де в цей час у ОСОБА_4 виник кримінально-протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майно.

Після чого, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись тим, що ОСОБА_6 заснув, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, всупереч інтересам власника, діючи умисно, незаконно, із корисливих мотивів, під час дії воєнного стану, повторно, таємно, шляхом вільного доступу, знаходячись в кімнаті квартири АДРЕСА_3 , викрав належний потерпілому ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Realmi» моделі «12 Pro» (RMX3842), 12GB/512 GB, s/n НОМЕР_3 , вартість якого згідно з судовою товарознавчою експертизою становить 12886,24 грн.

Після чого, утримуючи викрадене майно при собі з місця вчинення кримінального правопорушення зник, обернувши викрадене на свою користь та розпорядившись ним на свій розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на вищевказану суму.

Зазначені умисні дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

Окрім цього, 23.12.2025 у невстановлений слідством час ОСОБА_4 перебував в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 та вживав спільно з останнім спирті напої, де в цей час у ОСОБА_4 виник кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння паспортом та іншим важливим особистим документом шляхом таємного викрадення.

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне заволодіння особливо важливим документом, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що паспорт громадянина України є важливим особистим документом, який згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 зі змінами і доповненнями, є офіційним документом та втрата якого істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, та військового квитка, котрий являється основним документом, що посвідчує статус особи – військовозобов`язаного, призовника або резервіста, діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно заволодів паспортом громадянина України, серійний номер НОМЕР_4 , виданий 02.07.1996 року Інгулецьким РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області, та військовим квитком серії НОМЕР_5 , виданим 13.06.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та розпорядився ними на власний розсуд.

Зазначені умисні дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 3 ст. 357 КК України за ознаками: незаконного заволодіння будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом.

Крім цього, 23.12.2025 у невстановлений слідством час ОСОБА_4 перебував в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 та вживав спільно з останнім спирті напої, де в цей час у ОСОБА_4 виник кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння будь-яким способом офіційного документу, а саме пластикової картки банку «Укрсиббанк», яка використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків, через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором, яка закріплена за рахунком НОМЕР_6 , власником якої є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після чого, усвідомлюючи, що банківські картки з використанням мобільного телефону дають йому можливість реалізувати свій намір на викрадення чужого майна, та з наявними на них коштами являються чужою власністю, діючи умисно, маючи кримінально-протиправний намір, спрямований на викрадення офіційних документів, маючи при цьому корисливий мотив, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, маючи на меті подальше викрадення грошових коштів з банківських карток у власних злочинних корисливих цілях, ОСОБА_4 викрав банківську картку - № НОМЕР_7 , яка прив`язана до банківського рахунку АТ «Укрсиббанк» за номером НОМЕР_6 , власником якої є ОСОБА_6 , та яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», примітки до ст. 358 КК України, - є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру та видані повноважною особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містять передбачені законом реквізити, позбавивши таким чином ОСОБА_6 можливості використовувати зазначену картку за призначенням, тобто умисно викрав офіційні документи.

Зазначені умисні дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 1 ст. 357 КК України за ознаками: викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

Крім цього, 23.12.2025 у невстановлений слідством час ОСОБА_4 , маючи незняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, перебував в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , яка належить потерпілому ОСОБА_6 та вживав спільно з останнім спирті напої, де в цей час у ОСОБА_4 виник кримінально-протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Так, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись тим, що ОСОБА_6 заснув, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, всупереч інтересам власника, діючи умисно, незаконно, із корисливих мотивів, під час дії воєнного стану, повторно, таємно, шляхом вільного доступу, знаходячись в кімнаті квартири АДРЕСА_3 , викрав належний потерпілому ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Realmi» моделі «12 Pro» (RMX3842), 12GB/512 GB, s/n НОМЕР_3 , та банківську картку банку АТ «Укрсиббанк», номер рахунку НОМЕР_6 .

Продовжуючи свої протиправні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів з вищевказаного рахунку, приблизно о 17:00 годині 23.12.2025, усвідомлюючи, що банківська картка прив`язана до фінансового номеру НОМЕР_8 , який використовувався потерпілим та СІМ карту, яка була наявна у мобільному телефоні, за допомогою номеру мобільного телефону потерпілого, через застосунок АТ «Укрсиббанк», встановленому на мобільному телефоні від імені потерпілого змінив ідентифікаційний номер платіжної картки № НОМЕР_7 (ПІН коди) для подальшої ідентифікації під час здійснення зняття коштів, після чого ОСОБА_4 в той же день приблизно о 17:05 год. Прийшов до банкомату АТ КБ «ПРИВАТБАНК», номер CADN9851, розташованого по пр. Перемоги, буд. 35 в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, де діючи умисно, повторно, таємно, в умовах воєнного стану, всупереч інтересам власника, з корисливих мотивів, в цей же день 23.12.2025 о 17:05 год. Здійснив крадіжку грошових коштів шляхом зняття готівки в банкоматі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» двома транзакціями по 10000 гривень, таким чином, таємно викрав належні потерпілому грошові кошти з банківського рахунку НОМЕР_6 (карта № НОМЕР_7 ) на загальну суму 20000 гривень.

В результаті чого, ОСОБА_4 таємно викрав належне потерпілому майно на загальну суму 20000 гривень, яким розпорядився на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду ОСОБА_6 на вищевказану суму.

Зазначені умисні дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

Крім цього, ОСОБА_4 , 01.02.2026 приблизно о 10:30 годин зайшов до приміщення магазину «Аврора 105» ТОВ «Вигідна покупка», що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Перемоги, будинок 37В. перебуваючи у вказаному магазині побачив на торгівельних полицях портативну акустичну колонку торгівельної марки «HAVIT» моделі «SK921ВТ» чорного кольору, та у останнього виник кримінально-протиправний намір, направлений на таємне викрадення майна, реалізуючи який, ОСОБА_4 , вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, всупереч інтересам власника майна, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, із корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, з метою особистого збагачення, викрав з торговельної вітрини вказану портативну акустичну колонку та поклав її до кишені кофти, у яку був одягнений, намагаючись таємно винести зазначене майно за межі магазину без оплати.

Однак під час вчинення вказаних дій ОСОБА_4 був виявлений працівниками магазину, які вимагали повернути викрадений товар. Усвідомлюючи, що його дії стали очевидними для оточуючих, ОСОБА_4 , не реагуючи на законні вимоги працівників магазину, відкрито вийшов з приміщення магазину з викраденим майном, після чого розпорядився ним на власний розсуд, завдавши таким чином магазину «Аврора -105» ТОВ «Вигідна покупка» матеріального збитку згідно з судовою товарознавчою експертизою на суму 420,67 грн.

Зазначені умисні дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 4 ст. 186 КК України за ознаками: відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

Щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження.

Вищезазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками кримінального провадження, які надали згоду щодо розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Так, під час судового засідання, обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. З наслідками надання згоди щодо оскарження вироку ознайомлений.

Прокурор під час судового засідання заявила, що не заперечує проти розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначила, що наявні обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, а саме рецидив злочинів, та наявні обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

За вказані кримінальні правопорушення просила призначити покарання: за ч.5 ст.407 КК України – 6 років позбавлення волі, за правилами ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання – 7 років позбавлення волі. За ч. 4 ст. 185 КК України – 5 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 186 КК України – 7 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 357 КК України – 3 роки обмеження волі; за ч. 1 ст. 357 КК України – 3 роки обмеження волі, за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання – 7 років позбавлення волі. Остаточне покарання призначити за правилами ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання – 8 років позбавлення волі.

Захисник обвинуваченого просив призначити покарання на строк, не більше ніж просила прокурор.

Обвинувачений підтримав свого захисника.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорювала фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

ІІ. Висновки суду та мотиви призначення покарання.

За таких обставин, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, обставини в сукупності, які не оспорюються учасниками судового провадження, і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, суд доходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану;

ч. 4 ст. 186 КК України за ознаками: відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану;

ч. 1 ст. 357 КК України за ознаками: викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів;

ч. 3 ст. 357 КК України за ознаками: незаконного заволодіння будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом;

ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками: самовільного залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами, а кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 та ч. 3 ст. 357 КК України є кримінальними проступками, особу винного, який є неодруженим, є військовослужбовцем, звертався до лікаря-нарколога з 23.02.2011 по 29.01.2013 з приводу: «Вживання алкоголю зі шкідливими наслідками», за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався, раніше неодноразово судимий здебільшого за корисливі злочини, вину визнав повністю.

Обставинами, що обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає рецидив злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Щодо щирого каяття, як обставини, що пом`якшує покарання, суд не бере її до уваги, адже цей факт не знайшов свого відображення в матеріалах справи.

З урахуванням того, що щире каяття передбачає критичну оцінку обвинуваченим своїх протиправних дій, яка має проявлятись та конкретизуватись відповідними діями, спрямованими на виправлення ситуації, суд не знайшов відповідного підтвердження в матеріалах справи. Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19.

Враховуючи вищевикладене, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного ОСОБА_4 , обставину, що пом`якшує покарання та обставину, що обтяжує покарання (рецидив злочинів), спосіб життя обвинуваченого, неодноразові судимості обвинуваченого за корисливі злочини, суд вважає, що покарання йому повинно бути призначене:

за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

за ч. 4 ст. 186 КК України – у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років;

за ч. 1 ст. 357 КК України – у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

за ч. 3 ст. 357 КК України – у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

за ч. 5 ст. 407 КК України – у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Разом з цим, судом береться до уваги, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, вчинене обвинуваченим до постановлення вироку Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.04.2025, а кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч.ч. 1,3 ст. 357 КК України – після постановлення вироку Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.04.2025.

З урахуванням правової позиції, викладеної у Постанові ВП ВС від 24.06.2026 у справі №607/9097/20, обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України слід призначити покарання за ч. 4 ст. 70 КК України, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч.ч. 1,3 ст. 357 КК України – за ч. 1 ст. 70 КК України, а остаточне покарання – за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків, а саме до покарання, визначеного за ч. 1 ст. 70 КК України, повністю або частково приєднується невідбута частина покарання, визначена за ч. 4 ст. 70 КК України.

Так, частиною 4 статті 70 КК України визначено, що за правилами, передбаченими в частинах першій – третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з частиною 5 цієї статті, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.

ІІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Щодо запобіжного заходу.

Суд враховує, що метою попереднього ув`язнення, відповідно до ч. 2 ст. ЗУ «Про попереднє ув`язнення», є зокрема, забезпечення виконання вироку.

А тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.

Арешт, накладений на майно у кримінальному провадженні, підлягає скасуванню.

Процесуальні витрати на залучення експерта відповідно до ст.ст. 118,122,124 КПК України підлягають стягненню із обвинуваченого.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України під час розгляду матеріалів виділеного кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень за цим вироком і за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.04.2025, визначити шляхом часткового складання та остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, і призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

за ч. 4 ст. 186 КК України – у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років;

за ч. 1 ст. 357 КК України – у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

за ч. 3 ст. 357 КК України – у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, за правилами ст. 72 КК України вчинених після постановлення попереднього вироку Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.04.2025 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначити покарання – у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень, вчинених після постановлення попереднього вироку Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.04.2025 частково приєднати невідбуту частину покарання за цим вироком, з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, і призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Строк відбування покарання обвинуваченому обчислювати з моменту затримання - 01.02.2026.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання, призначеного за цим вироком відбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.04.2025 з 02.11.2024 до звільнення із Солонянської ВК Дніпропетровської області на підставі ст. 81-1 КК України, - до 03.09.2025.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта для проведення судово-товарознавчих експертиз № СЕ-19/104-26/5516-ТВ від 20.02.2026; № СЕ-19/104-26/446-ТВ від 09.01.2026 в загальному розмірі 4457 грн.

Арешт, накладений на майно, а саме на: портативну акустичну колонку торгівельної марки «HAVIT» моделі «SK921ВТ» чорного кольору, у кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2026, - скасувати.

Речові докази:

товарний чек магазину Омега ТОВ Варус-55 Кривий Ріг, пр. Южний, 35 – залишити в матеріалах кримінального провадження;

чоловічий гаманець коричневого кольору, - залишити за належністю власнику ОСОБА_6 ;

документи на ім`я ОСОБА_6 , а саме військовий квиток, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, банківська карта банку «Укрсиббанк», записник, - залишити за належністю власнику ОСОБА_6 .

Матеріали кримінального провадження № 62025170030010424 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням при справі 213/1298/26, пр. № 1-кп/213/195/26.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня проголошення, а засудженим з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копія вироку після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1