Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №208/9198/24 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/9198/24

провадження № 2/208/132/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Золотоноші А.Р., позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , представника позивача – адвоката Богемської С.О., представника відповідача – адвоката Ялової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання права власності.

Позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 29.07.2025 року, просить суд:

- встановити факт проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з травня 2010 року по 09 червня 2012 рік.

- визнати 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя, придбану за Договором купівлі-продажу від 02.06.2012 року, зареєстрованому в Реєстрі права власності за №1135.

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку в квартирі АДРЕСА_2 , загальною площею 54,0 кв.м., придбану за Договором купівлі-продажу від 02.06.2012 року, зареєстрованому в Реєстрі права власності за №1135.

- визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки Suzuki Swift, VIN НОМЕР_1 , 1988 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб., вартістю 45360,00 грн..

- стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля марки Suzuki Swift, VIN НОМЕР_1 , 1988 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб., в розмірі 22680 грн. 00 коп..

- визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки Daewoo Lanos, VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1298 см. куб..

- стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля марки Daewoo Lanos, VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1298 см. куб., в розмірі 56280 грн. 00 коп..

- стягнути з ОСОБА_2 витрати на проведення оцінки вартості майна в сумі 2400,00 грн., сплату судового збору у сумі 3682,65 грн. та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з урахуванням уточненої позовної заяві від 29.07.2025 року, зазначила, що з травня 2010 року і до моменту укладення шлюбу, вона, ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_3 ) проживала разом з ОСОБА_2 , як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу. Вони вели спільне господарство, у них був спільний сімейний бюджет, між ними склались усталені відносини, які притаманні подружжю, між ними були почуття та довіра.

З травня 2010 року по липень 2011 року вона з відповідачем проживали за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначену квартиру вони спільно орендували, фактично створили сім`ю, вели спільне господарство, вирішували спільні сімейні справи, працювали, спільно проводили час, планували майбутнє. Вони всі матеріальні питання вирішували разом, вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний сімейний бюджет, відпочинок, користувалися правами, виконували обов`язки подружжя, дбали один про одного.

09 червня 2012 року вона з відповідачем офіційно уклали шлюб. За тиждень до укладення шлюбу, а саме: 02.06.2012 року за рахунок її особистих накопичених коштів та коштів відповідача, вони придбали 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 . Інша 1/2 частка квартири належить матері відповідача ОСОБА_4 .

Зазначає, що на момент купівлі-продажу квартири - її власних коштів витрачено в розмірі 12943,80 грн.. Безпосередньо відповідач витратив ще половину 12943,80 грн., а іншу частку грошей було сплачено матір`ю відповідача в сумі 25887,60 грн..

За час їх з відповідачем спільного проживання в період шлюбу ними були придбані автомобілі, а саме: автомобіль марки Suzuki Swift, VIN НОМЕР_1 , 1988 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб. вартістю 45360,00 грн., та автомобіль марки Daewoo Lanos, VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1298 см. куб..

Вони з відповідачем не можуть порозумітись відносно розподілу спільно набутого майна.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Ялова Ю.О. надала суду відзив на уточнену позовну заяву від 29.07.2025 року, в якому зазначила, що відповідач позовні вимоги позивача визнає частково, не заперечує щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за 1/3 частку ринкової вартості автомобіля Daewoo Lanos, VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, у сумі 37520,00 грн.; в іншій частині позовних вимог просить суд відмовити та судові витрати, пов`язані з розглядом справи стягнути з нього пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У відзиві представник відповідача зазначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу проживали окремо, після роботи зустрічались, гуляли, відвідували різні заклади, проводили час з друзями. ОСОБА_1 до червня 2012 року фактично проживала за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 у період часу з вересня 2005р. по 09.06.2012 року проживав у свого вітчима разом з матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 . Позивач та відповідач до фактичної реєстрації шлюбу однією сім`єю не проживали, не вели спільний бюджет, побут, не придбавали майно в інтересах сім`ї за спільні кошти, між ними не було усталених відносин, що притаманні подружжю, не мали одне до одного взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_2 , ведення спільного бюджету, господарства та побуту. Твердження позивача про те, що 02.06.2012 року за рахунок її особистих накопичень та коштів відповідача було придбано 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , є безпідставними. Будь-яких доказів своїм твердженням у позовній заяві про те, що вона на травень 2010 року мала певну накопичену суму грошей, у готівковому вигляді або безготівковому, позивач суду не надає. Всі витрати пов`язанні з купівлею квартири були понесені матір`ю відповідача ОСОБА_4 після продажу ними їх квартири. Отже, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про участь позивача особистими коштами у придбанні квартири. Щодо позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя автомобіль Suzuki Swift, 1988 року випуску та стягнення з відповідача грошової компенсації за 1/2 частину вказаного автомобіля, представник відповідача зазначає, що 02.08.2018 року даний автомобіль був проданий та кошти від продажу були витрачені на придбання другого автомобіля подружжя, а саме Daewoo Lanos, 2008 року випуску. Щодо позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя автомобіль Daewoo Lanos, 2008 року випуску та стягнення з відповідача грошової компенсації за 1/2 частину вказаного автомобіля, зазначає, що наявних грошових коштів отриманих від продажу попереднього автомобіля не вистачило для придбання транспортного засобу Daewoo Lanos, 2008 року випуску. У зв`язку з цим, сторонами було вирішено попросити та позичити невистачаючу частину коштів у розмірі 64 000,00 грн. у вітчима відповідача ОСОБА_6 10 серпня 2018 року сторонами було придбано транспортний засіб Daewoo Lanos, 2008 року випуску, за 111 500,00 грн. Борг ОСОБА_2 перед ОСОБА_6 по розписці від 06.08.2018 року складає 23000,00 грн.. У зв`язку з чим вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частуховому задоволенню, оскільки відповідач ще зобов`язаний буде виплатити залишок суми самостійно.

II. Заяви, клопотання позивача та відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Богемська С.О. підтримали свої позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в уточненій позовній заяві.

Просили суд:

- встановити факт проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з травня 2010 року по 09 червня 2012 рік.

- визнати 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя, придбану за Договором купівлі-продажу від 02.06.2012 року, зареєстрованому в Реєстрі права власності за №1135.

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку в квартирі АДРЕСА_2 , загальною площею 54,0 кв.м., придбану за Договором купівлі-продажу від 02.06.2012 року, зареєстрованому в Реєстрі права власності за №1135.

- визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки Suzuki Swift, VIN НОМЕР_1 , 1988 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб., вартістю 45360,00 грн..

- стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля марки Suzuki Swift, VIN НОМЕР_1 , 1988 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб., в розмірі 22680 грн. 00 коп..

- визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки Daewoo Lanos, VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1298 см. куб..

- стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля марки Daewoo Lanos, VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1298 см. куб., в розмірі 56280 грн. 00 коп..

- стягнути з ОСОБА_2 витрати на проведення оцінки вартості майна в сумі 2400,00 грн., сплату судового збору у сумі 3682,65 грн. та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Ялова Ю.О. позовні вимоги позивача визнали частково, посилаючись на обставини викладені в відповіді на відзив на уточнену позовну заяву. Не заперечували щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за 1/3 частку ринкової вартості автомобіля Daewoo Lanos, VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, у сумі 37520,00 грн.; в іншій частині позовних вимог просили суд відмовити та судові витрати, пов`язані з розглядом справи стягнути з ОСОБА_2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

III. Процесуальні дії суду.

12 вересня 2024 року ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання права власності, задоволено частково.

25 жовтня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

14 листопада 2024 року ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання права власності, задоволено.

15 серпня 2025 року ухвалою суду клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання права власності, задоволено частково.

21 жовтня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст правовідносин з посиланням на докази.

Вислухавши сторони, їх представників, свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом сторони ОСОБА_8 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 09 червня 2012 року, актовий запис №203, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , вбачається, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільну малолітню дитину – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26 травня 2012 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (Продавці) та ОСОБА_10 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношликом В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1051. Відповідно до п.1 даного договору продавці зобов`язуються передати квартиру АДРЕСА_5 покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити певну грошову суму за цю квартиру. Ця квартира належить Продавцям на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Фондом комунальної власності м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області 13.06.2006 року. Право власності на неї зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №15778457. Продаж вчинено за 48762,00 грн..

02 червня 2012 року між ОСОБА_11 (Продавець) та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (Покупці) був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношликом В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1135. Відповідно до п.1 даного договору продавець зобов`язується передати квартиру АДРЕСА_2 покупцям, а покупці зобов`язуються прийняти її, кожен в рівній частці. Продаж вчинено за 51775,00 грн.. Відповідно до п.7 та 8 даного договору – зміст заяви про те, що ОСОБА_4 неодружена, купує 1/2 частку у праві спільної часткової власності на квартиру поза шлюбом, за свої особисті кошти, доведений до відома продавця; зміст заяви про те, що ОСОБА_2 неодружений, купує 1/2 частку у праві спільної часткової власності на квартиру поза шлюбом, за свої особисті кошти, доведений до відома продавця.

Відповідно до листа ТСЦ МВС №1244 від 16.07.2024р. вбачається, що станом на 16 липня 2024 року за ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби: DAEWOO LANOS, VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб., дата реєстрації 10 серпня 2018 року; Suzuki Swift, VIN НОМЕР_1 , 1988 року випуску, об`єм двигуна 1298 см. куб., дата реєстрації 30 січня 2016 року. Також, повідомлено, що 04 липня 2013 року за ОСОБА_2 було зареєстровано транспортний засіб ЗАЗ 11028, VIN НОМЕР_4 , 2001 року випуску, об`єм двигуна 1100 см. куб., який в подальшому, а саме 06 листопада 2015 року, було перереєстровано на іншу фізичну особу.

В матеріалах справи містяться копія розписки від 02.08.2018р., відповідно до якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_12 суму у розмірі 47500,00 грн. як оплату за автомобіль Suzuki Swift, VIN НОМЕР_1 .

Також, в матеріалах справи міститься копія розписки від 06.08.2018 р., відповідно до якої ОСОБА_2 отримав в борг від ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 64 000,00 грн.. Зобов`язався повернути кошти частинами, але не пізніше жовтня 2025 року.

Відповідно до акту №83, наданого 26 листопада 2024 року комісією ТОВ «Оселя», вбачається, що в квартирі АДРЕСА_6 , зареєстровані: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (мати відповідача, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_5 ). Зі слів ОСОБА_6 та при опитуванні сусідів встановлено, що його дружина ОСОБА_4 мешкала без реєстрації в даній квартирі з 2005 року та мешкає по теперішній час (зареєстрована за вказаною адресою 21.05.2015р.).

Відповідно до акту №84, наданого 26 листопада 2024 року комісією ТОВ «Оселя», вбачається, що в квартирі АДРЕСА_6 , зареєстровані: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (мати відповідача, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_5 ). Зі слів ОСОБА_6 та при опитуванні сусідів встановлено, що син дружини ОСОБА_2 мешкав без реєстрації в даній квартирі з 2006 року по 09.06.2012 р..

Позивачем надано до суду акт №402 про проживання без реєстрації, наданий комісією КП КМР «Добробут», що датований 28.06.20___р. (не зазначений рік) відповідно до якого вбачається, що за адресою АДРЕСА_3 , дійсно мешкали фактично без реєстрації: ОСОБА_2 та ОСОБА_13 з 05.2010 року по 07.2011 рік. Про що свідчать та підписують сусіди.

Також, позивачем надано до суду акт №403 про проживання без реєстрації, наданий комісією КП КМР «Добробут», що датований 28.05.20___р. (не зазначений рік) відповідно до якого вбачається, що за адресою АДРЕСА_7 , дійсно разом мешкали: ОСОБА_13 (фактично без реєстрації) та ОСОБА_2 (зареєстрований), проживали з 07.2011 року по 26.06.2012 рік. Про що свідчать та підписують сусіди.

Однак, відповідно до листа №2020/4 від 11.12.2024 р., наданого директором КП КМР «Добробут» вбачається, що КП КМР «Добробут» не надає послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_8 .

Відповідно до листа №10-3/22-25вих від 17.07.2025р., наданого директором департаменту житлово-комунального господарства та будівництва міської ради, вбачається, що у будинку АДРЕСА_8 обрано управителя – ТОВ «Керуюча компанія Лідер-Комфорт».

Відповідно до акту №30 про проживання, наданого 06 травня 2025 року ТОВ КК «Лідер-Комфорт», вбачається, що за адресою: АДРЕСА_8 , дійсно мешкали без реєстрації ОСОБА_1 з громадянином ОСОБА_2 в період часу з червня 2010 року по серпень 2011 року. Даний факт підтверджує власник квартири АДРЕСА_9 (на момент проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ).

Також, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог долучено до матеріалів справи копії фотокарток, на яких зафіксовані сторони; копію видаткової накладної №П58-002205 від 17 червня 2011 року на покупку побутової техніки на суму 3619,00 (відповідно до якого не вбачається хто є покупцем); копії товарного чеку від 18.04.2011 року на суму 399,00 грн. на придбання побутового товару (пилосос) та товарного чеку від 16.06.2011 року на суму 3619,00 грн. (який є нечитабельний та з якого не можливо встановити, що саме за товар було придбано) – з даних копій товарних чеків також неможливо встановити хто саме придбав ці товари.

Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем обраний спосіб захист у, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України та предметом позову є майно, придбане в період шлюбу.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір з сімейних правовідносин, до яких застосовуються положення Цивільного кодексу України та Сімейного Кодексу України.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) (законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, покази свідків, листи ділового та особистого характеру тощо.

Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із подружжя, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших достатніх доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19)).

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16 (провадження № 61-21748св18).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Позивачем надано у якості доказів факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу:

- копії фотокарток, на яких зафіксовані сторони;

- копію видаткової накладної №П58-002205 від 17 червня 2011 року на покупку побутової техніки на суму 3619,00 (відповідно до якого не вбачається хто є покупцем);

- копії товарного чеку від 18.04.2011 року на суму 399,00 грн. на придбання побутового товару (пилосос) та товарного чеку від 16.06.2011 року на суму 3619,00 грн. (який є нечитабельний та з якого не можливо встановити, що саме за товар було придбано) – з даних копій товарних чеків також неможливо встановити хто саме придбав ці товари;

- акт №403 про проживання без реєстрації, наданий комісією КП КМР «Добробут», що датований 28.05.20___р. (не зазначений рік) та акт №402 про проживання без реєстрації, наданий комісією КП КМР «Добробут», що датований 28.06.20___р. (не зазначений рік);

- акт №30 про проживання, наданий 06 травня 2025 року ТОВ КК «Лідер-Комфорт», відповідно до якого вбачається, що за адресою: АДРЕСА_8 , дійсно мешкали без реєстрації ОСОБА_1 з ОСОБА_2 в період часу з червня 2010 року по серпень 2011 року. Даний факт підтверджує власник квартири АДРЕСА_9 (на момент проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ). Даний акт підписаний лише юристом ТОВ КК «Лідер-Комфорт» та одним мешканцем будинку. Окрім цього, суд звертає увагу, що позивач в позовній заяві просить встановити факт проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з травня 2010 року по 09 червня 2012 рік.

Надані позивачем ОСОБА_1 докази є недостатніми для підтвердження факту її проживання разом з ОСОБА_2 однією сім`єю та ведення ними спільного господарства.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту проживання позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю з травня 2010 року по 09 червня 2012 рік, тому позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 - спільною сумісною власністю подружжя та визнання за позивачем право власності на 1/4 частку вищезазначеної квартири, суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено факту спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю з травня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , підстави для визнання спірного майна, а саме: 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю подружжя, а також визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частку вищезазначеної квартири, відсутні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею право власності на 1/4 частку вищезазначеної квартири – є необгрунтованами та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя: автомобіль марки Suzuki Swift, 1988 року випуску; стягнення з відповідача на користь позивача – грошової компенсації за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля марки Suzuki Swift, 1988 року випуску; визнання спільною сумісною власністю подружжя: автомобіль марки Daewoo Lanos, 2008 року випуску; стягнення з відповідача на користь позивача – грошової компенсації за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля марки Daewoo Lanos, 2008 року випуску.

Згідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно частини 3 статті 368 Цивільного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.ст.69, 70 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Ч.1 ст.355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Ч.1 ст. 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно до ч.1 ст.357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно до вимог ст.71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що дійсно сторонами під час шлюбу було придбане рухоме майно, а саме: автомобіль марки Suzuki Swift, VIN НОМЕР_1 , 1988 року випуску, об`єм двигуна 1298 см. куб. та автомобіль марки Daewoo Lanos, VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб..

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

До складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною четвертою статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

На сьогоднішній день сторони не мають можливості вільно розпорядитися належним їм майном.

Статтею 41 Конституції України передбачено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном та кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575св19, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714св22, від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20 (провадження № 61-7951св23); від 14 лютого 2024 року у справі 752/18272/18.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Судом встановлено, що під час шлюбу було придбане рухоме майно, а саме: автомобіль марки Suzuki Swift, VIN НОМЕР_1 , 1988 року випуску, об`єм двигуна 1298 см. куб. та автомобіль марки Daewoo Lanos, VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб..

В матеріалах справи міститься копія розписки від 02.08.2018р., відповідно до якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_12 суму у розмірі 47500,00 грн. як оплату за автомобіль Suzuki Swift, VIN НОМЕР_1 .

У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до довідки №135, наданої 24.07.2024р. ТОВ «Експертбюро+», вбачається, що середня вартість Suzuki Swift, 1988 року випуску, об`єм двигуна 1298 см. куб., становить 45360,00 грн..

Відповідно до довідки №136, наданої 24.07.2024р. ТОВ «Експертбюро+», вбачається, що середня вартість Daewoo Lanos, 2008 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб.., становить 112560,00 грн..

Визначаючи розмір компенсації вартості часток автомобілів, суд зобов`язаний враховувати дійсну його вартість, тобто врахувати довідки №135 та 136, надані 24.07.2024р. ТОВ «Експертбюро+».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 : автомобіль марки Suzuki Swift, VIN НОМЕР_1 , 1988 року випуску, об`єм двигуна 1298 см. куб.; автомобіль марки Daewoo Lanos, VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб.; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 – грошової компенсації за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля марки Suzuki Swift, VIN НОМЕР_1 , 1988 року випуску, об`єм двигуна 1298 см. куб., в розмірі 22680 грн. 00 коп.; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 – грошової компенсації за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля марки Daewoo Lanos, VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб., в розмірі 56280 грн. 00 коп., підлягають задоволенню.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

VІ. Висновки щодо розподілу судових витрат

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2000,80 грн. та витрати на проведення оцінки вартості майна у розмірі 800,00 грн..

Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 355, 356, 357 ЦК України, ст. ст. 3, 21, 36, 57, 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71, 74 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 77, 81, 141, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання права власності, задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 : автомобіль марки Suzuki Swift, VIN НОМЕР_1 , 1988 року випуску, об`єм двигуна 1298 см. куб..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 – грошову компенсацію за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля марки Suzuki Swift, VIN НОМЕР_1 , 1988 року випуску, об`єм двигуна 1298 см. куб., в розмірі 22680 (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят) грн. 00 коп..

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 : автомобіль марки Daewoo Lanos, VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 – грошову компенсацію за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля марки Daewoo Lanos, VIN НОМЕР_2 , 2008 року випуску, об`єм двигуна 1498 см. куб., в розмірі 56280 (п`ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп..

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 80 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення оцінки вартості майна в сумі 800 (вісімсот) грн. 00 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_10 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_10 .

Суддя Похваліта С. М.