Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №177/700/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/700/26

Провадження № 2/177/872/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

13 липня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася 05.03.2026 до суду з указаним позовом, уточнивши який 09.04.2026, просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок із господарськими побудовами та земельну ділянку з кадастровим номером 1221881200:01:001:0384, площею 0,25 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що за адресою: АДРЕСА_1 .

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , який за життя склав заповіт, згідно з якого розпорядився належним йому житловим будинком із господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , на користь позивача. Після смерті батька, ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки заповітом не охоплювалася земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок.Враховуючи наявність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права та змушена звернутися до суду за захистом своїх прав із цим позовом.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Від Шостої криворізької державної нотаріальної контори 20.03.2026 надійшла копія спадкової справи № 337/2024, що заведена після смерті ОСОБА_3 (а.с.42-93).

Ухвалою суду від 15.04.2026 прийнято до розгляду позовну заяву (уточнену).

Ухвалою суду від 08.06.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представником позивача ОСОБА_4 подано заяву про розгляд справи без її та позивача участі. Позивні вимоги підтримала, проти ухвалення заочного рішення суд не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання, однак до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, відзиву не подано.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення відповідача, неподання останнім відзиву на позов, суд постановив, згідно зі ст. 280 ЦПК України, ухвалити в справі заочне рішення, на підставі наявних доказів та за відсутності заперечень з боку представника позивача проти заочного розгляду справи.

Через неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, матеріали спадкової справи № 337/2024, дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.42).

ОСОБА_5 28.08.1992 уклала шлюб із ОСОБА_6 , після чого змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.43).

На підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 29.05.1989, виданого на підставі рішення Криворізької районної ради народних депутатів від 27.11.1987 № 309, ОСОБА_3 належав житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15,60 зворот).

Відповідно до технічної документації, домоволодіння складається з житлового будинку А-1, загальною площею 66,7 кв.м, житловою площею 45,7 кв.м, літньої кухні Б, погребу В, З, сараїв Г, Ж, К, вбиральні И, водоколонки І, замощення ІІ, огорожі № 1-3 (а.с.16-18, 61-63).

Рішенням Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 13.11.2023 № 2128 затверджено ОСОБА_3 технічну документацію з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га (кадастровий номер 1221881200:01:001:0384) по АДРЕСА_1 , за рахунок земель житлової та громадської забудови, яку передано йому у власність (а.с.19, 20, 21-22, 64-69).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Із метою оформлення спадкових прав, ОСОБА_1 10.12.2024 звернулася до Шостої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом та заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , на підставі якої державним нотаріусом заведено спадкову справу № 337/2024, номер у Спадковому реєстрі 73422949 (а.с.43, 58 зворот).

У заяві ОСОБА_1 зазначила, що окрім неї, спадкоємцем за законом та заповітом є син померлого ОСОБА_2 .

Так, за життя ОСОБА_3 03.04.2024 склав заповіт, посвідчений старостою Веселівського старостинського округу Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яким на випадок своєї смерті житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1 (а.с.14, 50).

Окрім того, ОСОБА_3 складено заповіти від 23.05.2017 про розпорядження земельної ділянки площею 2,990, розташованої на території Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1 ; від 17.05.2024 про розпорядження земельної ділянки площею 3,5300 га, розташованої на території Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_2 (а.с.50, 55).

Державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В. видано 12.09.2025 ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,5300 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1221881200:03:001:1293, що на території Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, а 10.12.2025 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,990, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1221881200:03:001:1505, на території Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, нотаріус видав ОСОБА_1 (а.с.86, 91).

Щодо домоволодіння та земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , державним нотаріусом 10.12.2025 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.23, 92 зворот – 93).

Відмова мотивована тим, що на момент складання заповіту, спадкодавець ОСОБА_3 мав у власності земельну ділянку, на якій розташований заповіданий житловий будинок, однак розпорядження щодо вказаної земельної ділянки за життя не здійснив. Спадкоємцю ОСОБА_1 заповіданий житловий будинок, при цьому земельна ділянка, на якій він розташований, не охоплена заповітом. У спадкодавця на момент смерті два спадкоємця за законом, які прийняли спадщину за законом, тому оформлення спадщини нотаріусом неможливо.

Відповідно до ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1233, ч.1 ст. 1235 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин.

Відповідно до ст. ст. 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як передбачено ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

До особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта (ст. 377 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 16 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18), від 16.03.2020 № 675/2372/16-ц та від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) вказано, що: «…чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства».

Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком, спорудою після їх набуття (постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18); від 05.12.2018 у справі №713/1817/16-ц (провадження № 14-458цс18); від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (провадження № 14-438цс19).

Із зазначеного слідує, що визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ, зокрема, в нотаріальному порядку.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Також, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, яка належала спадкодавцю на праві власності, а також волю спадкодавця, викладену у заповіті, із метою захисту спадкових прав позивача, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку А-1, загальною площею 66,7 кв.м, житловою площею 45,7 кв.м, літньої кухні Б, погребу В, сараю Г, сараю Ж, погребу З, вбиральні И, сараю К, водоколонки І, замощення ІІ, огорожі № 1-3.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1221881200:01:001:0384, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 22.07.2026

Суддя: