Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №336/2116/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/2116/25 Головуючий в 1 інст.Коваленко П.Л.

Провадження №33/807/155/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 березня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років з конфіскацією транспортного засобу DAEWOO SENS реєстраційний номер НОМЕР_2 2004 року випуску, в кузові зеленого кольору, VIN НОМЕР_3 ,

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, 24 лютого 2025 року о 12-00 годині в с.Омельник по вул.Вишневій, 6 Преображенської ОТГ Пологівського району Запорізької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAEWOO SENS», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Правопорушення вчинено двічі протягом року. Притягнутий до адміністративної відповідальності постановою Запорізького районного суду Запорізької області по справі №317/3165/24 від 18 вересня 2024 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі №336/12476/24 від 23 січня 2025 за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Так, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.130 КУпАП.

Також, 24 лютого 2025 року об 11-28 годині в с.Омельник по вул.Вишневій, 6 Преображенської ОТГ Пологівського району Запорізької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAEWOO SENS», реєстраційний номер НОМЕР_4 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно, протягом року. Притягнутий до адміністративної відповідальності постановою БАД№870560 від 02 грудня 2024 року за ч.4 ст.126 КУпАП. Так, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1а Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції було розглянуто справу за його відсутності, суд неповно з`ясував обставини справи, висновки суду про вчинення ним адміністративних правопорушень не ґрунтуються на наявних в справі доказах.

Заявлене ОСОБА_1 клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки як убачається з оскаржуваної постанови, справу судом першої інстанції розглянуто без участі ОСОБА_1 , відомості про отримання останнім копії оскаржуваної постанови в матеріалах справи відсутні, отже доводи апелянта з зазначеного приводу не суперечать матеріалам справи, зловживання своїми процесуальними правами з боку останнього не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

В судове засідання, призначене на 24 квітня 2026 року, ОСОБА_1 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання від сторони захисту не надходило.

Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав апеляційний розгляд справи задля виклику ОСОБА_1 , останній викликався до суду шляхом направлення судових повісток за адресою, вказаною працівником поліції у протоколі, та самим апелянтом при поданні апеляційної скарги, а також за допомогою SMS – повідомлень за номером телефону, вказаному в рапорті працівника поліції, згідно з відповідними довідками у додатку «Viber» судові повістки є доставленими, що підтверджується відповідною розпискою, також здійснено відповідне оголошення на сайті Судової влади України.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18, також, зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею своєї справи не цікавиться.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 може затягнути цей розгляд на невизначений час.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 , що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Зі змісту ст.283 КУпАП убачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, оскільки не з`ясував повно і всебічно всіх обставин справи та не перевірив належним чином наявні в справі докази, серед іншого і на предмет їх достатності для висновку про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому правопорушень.

Так, щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №178107 від 24 лютого 2025 року, згідно з яким, 24 лютого 2025 року о 12-00 годині в с.Омельник по вул.Вишневій, 6 Преображенської ОТГ Пологівського району Запорізької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAEWOO SENS», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився. Правопорушення вчинено двічі протягом року, що підтверджується постановою Запорізького районного суду Запорізької області по справі №317/3165/24 від 18 вересня 2024 року за ч.1 ст.130 КУпАП та постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі №336/12476/24 від 23 січня 2025 року за ч.2 ст.130 КУпАП, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.3 ст.130 КУпАП.

До вказаного протоколу додано: пам`ятка про права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24 лютого 2025 року; копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та паспорта на ім`я ОСОБА_1 ; відеозапис; рапорти; постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №721760 від 24 лютого 2025 року за ч.5 ст.121 КУпАП; довідку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП та вилучення у останнього посвідчення водія; копія постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 18 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП; копія постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 23 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП.

Крім того, щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №178108 від 24 лютого 2025 року, згідно з яким, 24 лютого 2025 року об 11-28 годині в с.Омельник по вул.Вишневій, 6 Преображенської ОТГ Пологівського району Запорізької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAEWOO SENS», реєстраційний номер НОМЕР_4 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно, протягом року. Притягнутий до адміністративної відповідальності постановою БАД№870560 від 02 грудня 2024 року за ч.4 ст.126 КУпАП, чим порушив вимоги п.2.1а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.

До вказаного протоколу додано: рапорт; відеозапис, копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та паспорта на ім`я ОСОБА_1 ; постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №721760 від 24 лютого 2025 року за ч.5 ст.121 КУпАП; довідку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та вилучення у останнього посвідчення водія; постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №870560 від 02 грудня 2024 року за ч.4 ст.126, ч.2 ст.122, ч.5 ст.121 КУпАП; постанова Запорізького районного суду Запорізької області від 18 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Як зазначено в оскаржуваній постанові суду, судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надіслання судової повістки за місцем проживання.

Що стосується доводів ОСОБА_1 , викладених в апеляційній скарзі, про те, що його ніхто не повідомляв про дату, час та місце розгляду справи, а також про те, що справу було розглянуто у його відсутність, чим порушено його процесуальні права, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

За змістом положень частини 3 статті 268 КУпАП, присутність осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов`язковою.

В матеріалах справи містяться відомості про те, що суд двічі направляв повістки про виклик ОСОБА_1 у призначені судові засідання за адресою місця проживання ОСОБА_1 , вказаною у протоколі, проте, повістки повернулись без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Разом з цим, при апеляційному розгляді ОСОБА_1 мав можливість реалізувати всі свої процесуальні права.

Що стосується доводів апелянта про недоведеність вчинення ним вищевказаних правопорушень, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №178107 від 24 лютого 2025 року, водію ОСОБА_1 інкримінується порушення п.2.5 ПДР, а саме: відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку.

До протоколу додано Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де відображені ознаки сп`яніння, які встановлені працівником поліції у ОСОБА_1 .

Акт огляду в матеріалах справи відсутній.

В свою чергу, підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (в подальшому Інструкція), за змістом яких, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до Розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, встановлено порядок проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів.

Пунктом 12 Розділу 2 вказаної вище Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З дослідженого при апеляційному розгляді справи відеозапису, долученого до протоколу, убачається, що працівники поліції на службовому автомобілі їдуть за певним транспортним засобом, вимоги про зупинку не подають, коли цей транспортний засіб, а саме: «DAEWOO SENS», реєстраційний номер НОМЕР_4 , зупинився на території певного подвір`я, водій, як пізніше виявилось - ОСОБА_1 , пішов до будинку. Пасажир, який перебував в автомобілі разом з ОСОБА_1 , залишився на подвір`ї, та працівник поліції попросив останнього, щоб той покликав ОСОБА_1 , який через деякий час вийшов з будинку. Працівник поліції попросив ОСОБА_1 пред`явити будь-які документи, що підтверджують його особу, зазначивши, що ОСОБА_1 від них втік та керує транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Після цього ОСОБА_1 попрямував до будинку.

Далі, відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції сказав іншому працівнику поліції про те, що якщо ОСОБА_1 так «співає», то він йому «зробить…». Після цього працівник поліції комусь зателефонував та зазначив, що йому потрібні відомості стосовно ОСОБА_1 , і щоб йому повідомили, що йому потрібно писати.

Коли ОСОБА_1 вийшов з будинку, працівник поліції одразу йому запропонував пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння та повідомив, що по базі даних встановлено, що стосовно ОСОБА_1 були протоколи, та що він може відмовитись від проходження огляду прямо на місці. Від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився, після чого ОСОБА_1 та працівник поліції почали сперечатися один з одним, та працівник поліції зазначив про те, що стосовно ОСОБА_1 буде складено протокол за ст.130 КУпАП. Також, працівник поліції поставив ОСОБА_1 запитання щодо проходження огляду, підписання протоколу, на що ОСОБА_1 нічого не відповів та попрямував до будинку, на чому відеозапис припинився.

Таким чином, з переглянутого відеозапису не убачається, що працівником поліції дійсно були виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, зазначені у протоколі та у направлені. ОСОБА_1 про такі ознаки не було повідомлено, а лише голослівно зазначено, що він керує транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Таким чином, цим відеозаписом не підтверджено, що дійсно були передбачені законом підстави для направлення ОСОБА_1 на огляд. Процедура оформлення адміністративних матеріалів, зокрема і протоколів про адміністративні правопорушення, відеозаписом теж не зафіксована. Серед іншого, ОСОБА_1 не повідомлялося про те, що стосовно нього буде складено два протоколи про різні правопорушення. Свідки події відсутні.

З огляду на викладене, неможна констатувати, що в цьому випадку були дотримані процесуальні права ОСОБА_1 .

Відповідно, протокол та інші докази, що містяться в матеріалах справи, не можуть слугувати достатніми доказами для доведення вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому правопорушень, на що обґрунтовано звернуто увагу в апеляційній скарзі.

В свою чергу, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи не спростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості. При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Тягар доведення в діях особи складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган.

На думку апеляційного суду, зібрані в справі докази не відповідають критерію «поза розумним сумнівом».

Проте, суд першої інстанції повно і всебічно не з`ясував всіх обставин справи та не перевірив їх доказами, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 вищевказаних правопорушень є передчасними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає безумовному скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевечнківського районного суду м.Запоріжжя від 20 березня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП скасувати.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу та події правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 336/2116/25