Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №151/721/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 151/721/25

Провадження № 22-ц/801/1660/2026

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Токарчук Л. Г.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокуСправа № 151/721/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кахно О.А., Крутоус А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватне підприємство «МТС» про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватне підприємство «МТС» про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львів помер її батько ОСОБА_2 . Після її народження через чотири роки її батько опинився в місцях позбавлення волі, де відбував довгий строк, до матері не повернуся. Наскільки їй було відомо батько проживав разом з співмешканкою в Львівській області і помер в 2022 році. На похоронах батька не була присутньою, спадщиною батька не цікавилась, однак нещодавно від приватного підприємця «МТС» ОСОБА_3 дізналася, що між ним і її батьком був укладений договір оренди 1/3 земельної ділянки кадастровий номер 0525086400:03:000:0001 і вона, як спадкоємець першої черги по закону повинна прийняти спадщину і заключити з ним договір оренди. Згідно до статтей 1258 та 1261 ЦК України позивач є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_2 . Відповідно до витягів із спадкового реєстру (заповіти, спадкові договори) та (спадкові справи) виданого приватним нотаріусом Мілько А.М. інформація щодо ОСОБА_2 відсутня. Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3580422 наданим державним нотаріусом Стецюком С.П. за ОСОБА_2 числиться частка земельної ділянки розміщеної на території с. Тартак Чечельницької селищної ради, згідно до свідоцтва на право на спадщину за законом на 1/3 частку майна ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_4 , зареєстрованого в реєстрі № 463, спадкова справа 70/2013. Вважає, що вона пропустила строки подачі заяви про прийняття спадщини з об`єктивних причин. Строк подачі заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця закінчився 22 грудня 2022 року. Після того, як їй стало відомо, що вона є спадкоємицею першої черги на майно покійного батька, звернулась до приватного нотаріуса Чечельницького нотаріального округу Мілька А.М. за роз`ясненням законодавства щодо прийняття спадщини. Стверджує, що вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, оскільки протягом встановленого ст.1270 ЦК України строку їй не було відомо, що спадкоємці першої черги не прийняли спадщини (мама спадкодавця ОСОБА_5 ) і про це вона дізналася тільки в серпні 2025 року, крім того, значна відстань від місця відкриття спадщини були перешкодою подання заяви і тому вона пропустила строки подання заяви в нотаріальну контору. Просить надати їй додатковий строк в три місяці для подачі заяви прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 (а.с.8).

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/3 частка земельної ділянки площею 3,0102 га, в межах згідно з планом, кадастровий номер 0525086400:03:000:0001, яка знаходиться на території Тартацької сільської ради Чечельницького району Вінницької області та належала останньому на праві власності, про що свідчить витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №35880422 (а.с.12).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 та є спадкоємцем за законом після померлого ОСОБА_2 , інших спадкоємців за заповітом чи за законом, які прийняли спадщину немає, про що свідчать витяги зі спадкових реєстрів №82379602 та №82379582 від 01.09.2025. (а.с.9-10).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено поважних причин, які б позбавляли ОСОБА_1 можливості звернутись у визначений законодавством строк із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька, а визнання відповідачем позову не може бути єдиною підставою для його задоволення, оскільки це є порушенням правової визначеності, як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 30 грудня 2024 року у справі №527/1229/24, від 31 липня 2024 року у справі №127/2149/21.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо (постанови Верховного Суду від 18 грудня 2024 року, від 22 березня 2023 року у справі №361/8259/18).

Велика Палата Верховного Суду постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 (провадження №14-50цс24), вказала, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 (провадження №14-50цс24), зазначено, що за конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Доводи апеляційної скарги щодо визнання позову судом, колегія суддів відхиляє, оскільки суд не вправі покласти в основу свого рішення сам лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто, повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17), від 25 травня 2022 року у справі №675/2136/19 (провадження № 61-2251св22).

Отже, колегія суддів, враховуючи, що тривалість пропуску строку для прийняття спадщини становить більше двох років, а також встановлені судом обставини, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надала беззаперечних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк, що згідно зі статтею 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції про відмову в позові є законним й обґрунтованим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 липня 2026 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: С.Г. Копаничук

В.В. Оніщук