Вирок від 21 липня 2026 р. у справі №754/13371/19 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/108/26

Справа№754/13371/19

Вирок

Іменем України

22 липня 2026 року

Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12019100030004745 від 26 червня 2019 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше судимого:

27 травня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

24 квітня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 15 квітня 2015 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 25 днів;

13 червня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

25 січня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн., 03 серпня 2021 року вирок суду скасовано Київським апеляційним судом в частині призначеного покарання, вважається засудженим за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн., позбавлення волі на строк 2 роки, штраф виконувати самостійно ;

24 березня 2020 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309, ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, покарання в частині штрафу у сумі 850 грн. виконувати самостійно;

06 лютого 2023 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185, ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, покарання в частині штрафу у сумі 850 грн. виконувати самостійно;

01 жовтня 2024 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_5 ,

сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 разом із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, 28 травня 2019 року приблизно о 18 годині 50 хвилин, заходячись біля будинку № 14/13 по пр. В.Маяковського, в м. Києві, побачили раніше незнайомого ОСОБА_7 , після чого у них виник умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із насильством, яке є небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , разом із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи згідно розподілених ролей, підійшли до потерпілого ОСОБА_7 та із застосуванням насильства небезпечного для здоров`я потерпілого нанесли останньому удвох руками не менше 5 ударів в область голови та тулуба, чим спричинили потерпілому ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження у вигляді синця в тім`яно-скроневій ділянці зліва, на верхній повіці лівого ока, на передній поверхні правого плечового суглобу, на правій лопатці, на задній поверхні правого передпліччя у верхній третині, від яких потерпілий ОСОБА_7 впав на землю та втратив свідомість, тим самим ОСОБА_4 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, подолали волю потерпілого ОСОБА_7 до опору.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи згідно розподілених ролей, рукою із кишені одягу потерпілого ОСОБА_7 дістала гаманець, який матеріальної цінності для потерпілого не становить, в якому знаходились грошові кошти в сумі 6970 гривень, 4 службові перепустки на ім`я ОСОБА_7 , які матеріальної цінності для потерпілого не становлять, 3 талони на проїзд в громадському транспорті м. Києва, із яких: 2 не становлять для потерпілого матеріальної цінності, 1 талон, вартістю 8 гривень та безконтактна картка «Київського метро», яка матеріальної цінності для потерпілого не становить із залишком коштів на рахунку у сумі 48 гривень. В цей час, ОСОБА_4 , діючи згідно розподілених ролей, дістав із кишень одягу потерпілого ОСОБА_7 мобільний телефон «Nokia», вартістю 430 гривень, з SIM-картками операторів мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» та ПрАТ «Київстар», без залишку коштів на рахунках, які для потерпілого матеріальної цінності не становлять.

Після чого, ОСОБА_4 , разом із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а майном, яким заволоділи шляхом розбою розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 7456 гривень.

Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_4 в суді вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та дав показання суду, що того дня разом зі своїм товаришем ОСОБА_9 перебував на житловому масиві «Троєщина» у справах. Коли вони разом повертались назад, йшли через парк, то на лавочці побачили побитого чоловіка, який спав. У чоловіка були садна, він був у зім`ятому одязі, по зовнішнім ознакам було видно, що він з кимось бився. У чоловіка з кишені виглядав гаманець. На цього чоловіка звернув увагу ОСОБА_9 та пішов в його напрямку, він же відразу зрозумів наміри товариша, що він хоче заволодіти майном чоловіка, тому, сказавши, що не буде приймати в цьому участь, пішов в іншу сторону. Коли озирнувся в ту сторону, то побачив ОСОБА_9 , який біг в інший бік, тримаючи в руці гаманець. Потім він побачив, як приблизно через 5 хвилин, двоє чоловіків в цивільному одязі, під руки привели ОСОБА_10 . Він також бачив, як на місце приїхали поліцейські. Після цього він поїхав додому. Приблизно через два місяці до нього додому приїхали працівники поліції та запросили до відділку поліції, де йому пояснили, що ОСОБА_9 вчинив розбійний напад на чоловіка та він міг йому в цьому допомогти.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, його вина повністю доведена дослідженими в ході судового розгляду кримінального провадження доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_7 в суді дав показання, що влітку 2019 року, точну дату та час не пам`ятає, вийшов на кінцевій зупинці маршрутки № 416 на житловому масиві Троєщина. Деякий час поспав на лавочці. Коли йшов на зупинку, то на нього зі спини напали, вдарили по потилиці, від чого він впав, почали наносити удари ногами по тулубу, голові, він втратив свідомість. У нього було викрадено мобільний телефон, грошові кошти, ключі. Ключі у подальшому були знайдені неподалік. Пам`ятає як прийшов до тями, то вже була швидка, поліція, перехожі повідомили, що його било двоє чоловіків. Від отриманих ударів мав синці на спині, гулі на голові. З викрадених речей йому було повернуто близько 6 000 грн.

Свідок ОСОБА_11 в суді дав показання, що влітку, вдень, точну дату та час не пам`ятає, з сім`єю гуляв в парку біля кінотеатру «Флоренція». Біля кінцевої зупинки маршрутки № 416 побачив, як двоє молодих хлопців із застосуванням фізичної сили, забирали у потерпілого речі, гаманець. Один з хлопців повалив потерпілого на землю, інший стояв поряд. Коли вони підійшли до них, то ці хлопці почали тікати в сторону у двори, потерпілий лежав на землі, по обличчю було видно, що його побили. Пізніше поліцейські затримали одного з чоловіків і привели його на місце, інший же втік. У подальшому він упізнав чоловіків по фотознімкам.

Від допиту інших свідків прокурор в ході судового розгляду кримінального провадження відмовився.

Судом також досліджено відповідно до вимог ст. 358 КПК України письмові докази, документи, які були долучені до матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення, а саме:

Так, згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28 травня 2019 року (том 1 а.с. 147), потерпілий ОСОБА_7 подав до Деснянського УП ГУНП у м. Києві заяву про кримінальне правопорушення за змістом якої 28 травня 2019 року близько 18 год. 55 хв. по пр. Маяковського, 14/13 у м. Києві двоє невідомих чоловіків нанесли йому тілесні ушкодження, під час чого він втратив свідомість, пізніше виявив відсутність гаманця з грошима в сумі 7 000 грн., перепустками на роботу, мобільного телефону «Нокіа».

Згідно протоколу огляду місця події від 28 травня 2019 року (том 1 а.с. 148), слідчий СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 у присутності понятих провела огляд місцевості біля будинку № 11 по пр. Маяковського у м. Києві, в ході чого було виявлено зв`язку ключів у кількості чотирьох штук з біркою зеленого кольору та вставленим у бірку папером з написом «В.лук», які потерпілий ОСОБА_7 упізнав як належні йому, грошові кошти номіналом 1 та 2 грн. монетами.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 травня 2019 року (том 1 а.с. 155-157), свідок ОСОБА_11 у присутності понятих на фото № 1, на якому зображено ОСОБА_4 , упізнав особу, яка 28 травня 2019 року приблизно о 18 год. 50 хв. за адресою: м. Київ, пр. Маяковського, 14/13, разом з іншим чоловіком побив чоловіка та забрав гаманець.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 травня 2019 року (том 1, а.с. 158-160), свідок ОСОБА_13 у присутності понятих на фото № 1, на якому зображено ОСОБА_4 , упізнала особу, яка 28 травня 2019 року приблизно о 18 год. 50 хв. за адресою: м. Київ, пр. Маяковського, 14/13, разом з іншим чоловіком побив і забрав речі у невідомого чоловіка.

Згідно висновоку судово-медичної експертизи № 041-1314-2019 від 31 травня 2019 року (том 1 а.с. 161-163), при судово-медичному обстеженні ОСОБА_7 та проведенні рентгенологічного дослідження виявлені ушкодження: синці - в тім`яно-скроневій ділянці зліва, на верхній повіці лівого ока, на передній поверхні правого плечового суглобу, на правій лопатці, на задній поверхні правого передпліччя у верхній третині. Характер, морфологія, локалізація виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворилися від не менше 5 (п`яти) дій тупого (тупих) предмету (предметів), за рахунок ударів під кутами, наближених до прямих, характерні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились, за давністю можуть відповідати терміну, вказаному у направленні, тобто 28 травня 2019 року, не були небезпечними для життя та як у сукупності так і кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров`я).

Згідно висновоку судово-товарознавчої експертизи № 13-1/1126 від 21 червня 2019 року (том 1 а.с. 167-169), ринкова вартість на момент вчинення кримінального правопорушення мобільного телефону «Nokia Lumia 630», у верхньому правому куті на екрані тріщина павутинка від удару, мав незначні потертості корпуса, у справному стані, чорного кольору, раніше був у користуванні, купувався у 2018 році, без зарядного пристрою могла становити 430 грн. 00 коп.

При вирішенні питання про належність та допустимість доказів у даному кримінальному провадженні суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Зокрема, згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ч. 1 ст. 86 КК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими та жодної із передбачених КПК України обставин для визнання вказаних доказів недопустимими судом не встановлено, як і істотних порушень прав і свобод обвинуваченого, гарантованих Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, при проведенні досудового розслідування.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд приходить до висновку про належність, допустимість та достовірність вказаних вище доказів, а їх сукупність є достатньою для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Невизнання обвинуваченим своєї вини, його показання надані в ході допиту в якості обвинуваченого, суд розцінює як спробу уникнути відповідальності за вчинений тяжкий злочин.

Так, доводи обвинуваченого про непричетність до розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7 спростовуються послідовними, стабільними показаннями свідка ОСОБА_11 , який чітко дав показання, що розбійний напад на потерпілого було вчинено двома особами чоловічої статі, при цьому свідок впізнав по фотознімках особу ОСОБА_4 , як особу, яка разом з іншою особою здійснила на потерпілого. Крім того, доводи обвинуваченого спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_7 , в тому числі і даними висновку судово-медичної експертизи. В ході судового розгляду судом не було встановлено підстав, з яких потерпілий та свідок могли б обмовити обвинуваченого.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

При вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_4 суд враховує наступне.

Згідно з положеннями ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ст.ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. При цьому суд має врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, характер протиправних дій, мету й мотиви, якими він керувався, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно непрацевлаштований, не перебуває на спеціальному обліку у лікаря психіатра та перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин та призначає йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням того, що ОСОБА_4 вироком Дарницького районного суду м.Києва від 01 жовтня 2024 року був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, кримінальне правопорушення за цим вироком суду вчинив до постановлення попереднього вироку суду, суд призначає йому остаточне покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Питання з речовими доказами, процесуальними витратами, заходами забезпечення кримінального провадження судом не вирішується, у зв`язку з їх вирішенням у виділеному кримінальному провадженні відносно іншої особи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 371, 373, 374 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року, більш суворим, призначеним за цим вироком суду, призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 22 липня 2026 року.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Головуючий