Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №353/377/26 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/377/26

Провадження № 2-а/353/2/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.,

з участю: секретаря судового засідання – Стельмах В.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумачі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 8 від 05.01.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 8 від 05.01.2026 року про притягнення його до адміністративного відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. та закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтував тим, що 05.01.2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 відносно нього винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАп з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з тих підстав, що під час звірки даних було встановлено, що він, будучи військовозобов`язаним «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» не пройшов військово-лікарську комісію до 05.06.2025 року для визначення належного ступеня придатності до військової служби. Вважає, що постанова є безпідставною та незаконною і такою, що винесена з грубим порушенням норм Конституції України, ст.ст. 1, 7, 245, 247, 249, 251, 252, 268, 278, 279, 280, 285 КУпАП, що призвело до порушення його законних прав. В його діях відсутня поді та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КупАпП. Він військово-лікарською комісією ніколи не був визнаний «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час», і сам суб`єкт владних повноважень у постанові не зазначає коли він набув такого статусу і на підставі чого. Також позивач просив поновити строк звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності відбувся без його участі. Копія оскаржуваної постанови йому направлена засобами поштового зв`язку 08.04.2026 року та вручена в 17 год. 09.04.2026 року (четвер). Позовну заяву подає 14.04.2026 року (вівторок). Субота, неділя, понеділок суд не працював.

Окрім цього, позивач ОСОБА_1 просив суд витребувати у ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 копію справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та документи на підставі яких станом 05.01.2026 року він мав статус «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки адміністративної справи незначної складності (малозначної справи) та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч.ч. 3, 4 ст. 257 КАС України мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 15.04.2026 року поновлено ОСОБА_1 пропущенний строк звернення до адміністративного суду в даній справі. Пийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження о 13 год. 00 хв. 11.05.2026 року без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувати у ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 копію справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та документи на підставі яких станом 05.01.2026 року він мав статус «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

05.05.2026 року, через систему «Електронний суд» представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 надіслав відзив на позовну заяву (а.с. 24-27), разом із підтвердженням про направлення його копії іншим учасникам справи (а.с. 28 зворот), в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви. Свої заперечення мотивував тим, що в обгрунтування протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо накладення адміністративного стягнення позивач вказав на те, що відповідач не зазначив, коли позивач набув статусу обмежено придатного та на якій підставі, а також відповідачем проігноровано вимоги ст. 62 Конституції України. Інших доводів для визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення в позовній заяві не наведено. Із позовними вимогами не погоджуються, вважають їх необґрунтованими та безпідставними, а доводи, наведені в позовній заяви надуманими та такими, що не можуть слугувати підставою для висновку про протиправність винесеної ІНФОРМАЦІЯ_4 постанови про накладання адміністративного стягнення. Вказав, що позивач довільно та хибно трактує вимоги закону. Згідно наявних облікових даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 та є офіцером запасу. 02.01.2026 року о 10 год. 00 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо усунення порушення, яке відображалось у цифровому додатку «Резерв+». Під час звірки облікових даних було встановлено, що відносно громадянина ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 259 КУпАП подано звернення №Е3768031 від 16.10.2025 року до органів національної поліції про його доставлення у зв`язку із невиконанням вимог п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». На основі чого головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 5 від 02.01.2026 року. Позивачу під час складання протоколу про адміністративне правопорушення доведено зміст статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП, про що позивач розписався у протоколі. Також позивачу доведено інформацію про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме 10 год. 00 хв. 05.01.2026 року за адресою АДРЕСА_1 у приміщені кабінету № ІНФОРМАЦІЯ_6 . Другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення № 5 від 02.01.2026 року було вручено позивачу на руки, про що свідчить підпис позивача у протоколі. До змісту протоколу про адміністративне правопорушення №5 від 02.01.2026 ОСОБА_1 надав пояснення, де зазначив, що «суть адмінправопорушення мені зрозуміло. Прошу розгляд провести без моєї участі у відповідності до вимог ст. 279-9 КУпАП». 05.01.2026 року справа про адміністративне правопорушення розглядалася за правилами ст. 279-9 КУпАП. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було встановлено: «Під час звірки даних було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» не перепройшов військово-лікарську комісію до 05.06.2025 року для визначення належного ступеня придатності до військової служби, тобто не виконав вимоги п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» і абз 4 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відносно громадянина ОСОБА_1 створено звернення органів національної поліції Е3768031 від 16.10.2025 року. Згідно вимог ч. 7 ст. 38 КУпАП строки притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися, так як 3-х місячний термін з моменту виявлення (16.10.2025 року) адміністративного правопорушення не пройшов. Вчинене громадянином ОСОБА_1 правопорушення відбулося в період дії особливого періоду, згідно Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року. Враховуючи вищевикладене, громадянин ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.» 05.01.2026 року тимчасово виконуючим обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 8 від 05.01.2026, згідно якої на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП накладено адміністративне стягнення в розмірі 8500 грн. Враховуючи те, що справа про адміністративне правопорушення розглядалася в порядку передбаченому ст. 279-9 КУпАП, постанова № 8 від 05.01.2026 року у встановлений ст. 285 КУпАП строк була вислана позивачу простим листом, у зв`язку із відсутністю фінансування рекомендованих поштових відправлень. Вся процедура фіксування адміністративного правопорушення та притягнення винної особи до відповідальності здійснена з дотриманням норм КУпАП та чинного законодавства. Відповідно до наявної інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС «Оберіг» щодо позивача ОСОБА_1 16.10.2025 року на підставі ч. 1 ст. 259 КУпАП та в порядку передбаченому абз. 3 п. 56 та абз. 16 п. 79 Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» подано звернення до відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУ НП про доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, у зв`язку із невиконанням вимог п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Таким чином інформація Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є належним доказом вчинення адміністративного правопорушення. Щодо доводів позивача про те, що відповідач не зазначив, коли позивач набув статусу обмежено придатного та на якій підставі. 18.09.2017 року при ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 військово-лікарською комісією проведено медичний огляд. За результатами медичного огляду видано довідку військово-лікарської комісії №59/1/45 від 18.09.2017 року, згідно якої ОСОБА_1 на підставі ст. 61 «в», 39 «б» графи ІІІ Розкладу хвороб ТДВ визнаний «непридатним до військової служби в мирний час обмежено придатним у воєнний час». Тобто, датою набуття позивачем статусу придатності до військової служби «непридатний до військової служби в мирний час обмежено придатний у воєнний час» є 18.09.2017 року. Після 18.09.2017 року ОСОБА_1 ВЛК не проходив та станом на момент подання звернення до органу поліції №Е3768031 від 16.10.2025 року, складання протоколу про адміністративне правопорушення №5 від 02.01.2026 року, а також винесення постанови про накладання адміністративного стягнення № 8 від 05.01.2026 року мав ступінь придатності до військової служби - «непридатний до військової служби в мирний час обмежено придатний у воєнний час». Повторне ВЛК ОСОБА_1 пройшов тільки 12.01.2026 року. Щодо твердження позивача про те, що відповідачем проігноровано вимоги ст. 62 Конституції України. Як вже зазначалося вище, згідно довідки ВЛК №59/1/45 від 18.09.2017 року позивач визнаний «непридатним до військової служби в мирний час обмежено придатний у воєнний час». Таким чином, ОСОБА_1 підпадав під дію вимог п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», згідно яких громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військоволікарську комісію для проходження медичного огляду. Проте, ОСОБА_1 зазначені вище вимоги не виконав, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності. Враховуючи вищевикладене, позивач справедливо був притягнутий до адміністративної відповідальності за свідоме систематичне ігнорування вимог законодавства України.

До початку розгляду справи по суті, а саме 11.05.2026 року позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подав відповідь на відзив (а.с. 41), разом із підтвердженням про направлення його копії відповідачам (а.с. 39-40), в якому просив розгляд даної справи проводити у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Викликати та допитати в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , який працює заступником головного лікаря Тлумацької міської лікарні. Вказав, що 07.07.2022 року на підставі повістки та відповідного направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 він в приміщенні Тлумацької міської лікарні пройшов військово-лікарську комісію. За результатами медичного огляду військово-лікарською комісією 07.07.2022 року складено акт № 1090 обстеження стану здоров`я військовозобов`язаного та довідку військово-лікарської комісії, згідно якої він на підставі ст. 40 «б», 39 «а» графи ІІ Розкладу хвороб ТДВ визнаний «непридатним до військової служби з виключенням з військової служби». Вищенаведене спростовує усі доводи відповідача наведені у відзиві на позов.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 11.05.2026 року клопотання позивача ОСОБА_1 задоволено. Розгляд даної справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Викликано для допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , який працює заступником головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Тлумацька центральна міська лікарня» Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

20.05.2026 року, через систему «Електронний суд» представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 надіслав заперечення (на відповідь на відзив) (а.с. 54-56), разом із підтвердженням про направлення його копії іншим учасникам справи (а.с. 59), в якому вказав, що інформація Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є належним доказом вчинення адміністративного правопорушення. В Єдиному державному реєстрі призовників військовозобов`язаних та резервістів відсутні відомості про проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії 07.07.2022 року, оформлення довідки ВЛК від 07.07.2022 року, деталей медичного огляду із зазначенням статей ТДВ Розкладу хвороб та запису про виключення позивача із військового обліку військовозобов`язаних, у зв`язку із визнанням ВЛК непридатним до військової служби із виключенням. Вказав, що довідка ВЛК від 07.07.2022 року видана з явними, як для офіційного документа дефектами, а саме відсутня дата та номер реєстрації довідки. Окрім цього, позивач у доведені викладених у відповіді на відзив фактів не долучив, як доказ повістку на проходження ВЛК 07.07.2022 року та направлення на ВЛК, які видаються військовозобов`язаним особам на руки. Відомостей про те, що довідка ВЛК від 07.07.2022 року затверджена та є свідоцтво про хворобу – немає. Також щодо дійсності зазначеної позивачем довідки ВЛК від 07.07.2022 року, викликає сумніви хоча б той факт, що сам же позивач 12.01.2026 року перепройшов ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами якого на підставі статті 40 «б», 39 «б», 57 «б» графи ІІІ розкладу хвороб, графи ТДВ визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, про що 12.01.2026 року видано довідку ВЛК №2026-0112-1011-5138-0. Якщо, на думку позивача, довідка ВЛК від 07.07.2022 року про непридатність до військової служби дійсна, то для чого повторно проходити медичний огляд ВЛК 12.01.2026 року. Таким чином, позивач своїми ж діями суперечить самому собі. Враховуючи вище зазначене, слід підсумувати: по-перше, довідка ВЛК від 07.07.2022 року видана без необхідних реквізитів, а саме зазначення дати та номеру реєстрації, що наводить сумніви на її дійсність; по-друге, відомості про проходження позивачем ВЛК 07.07.2022 року відсутні в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів; по-третє, позивачем не долучено до відповіді на відзив копій повістки та направлення на проходження ВЛК на які він зіслався в обґрунтуванні своїх доводів; по-четверте, представником не зібрано та не долучено доказів щодо обставин, на які він посилається в позовній заяві; по-п`яте, довідка ВЛК від 07.07.2022 року – не затверджена та відсутнє свідоцтво про хворобу; по-шосте, сам позивач, стверджуючи про дійсність довідки ВЛК від 07.07.2022 року, повторно перепройшов ВЛК 12.01.2026 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтимав з підстав зазначених в ньому та відповіді на відзив. Просив позов задовольнити.

Відповідач ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 в судове звсідання не з`явився, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове звсідання не з`явився, однак у відзив на позовну заяву (а.с. 27 зворот) та запереченнях (а.с. 55 зворот) просив справу розглядати у відсутності уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що у 2022 році він був головою військово-лікарської комісії. В цей період велика кількість чоловіків проходила військово-лікарську комісію. Мабуть ОСОБА_1 у липні 2022 року проходив військово-лікарську комісію, окільки довідка ВЛК та акт ВЛК від 07.07.2022 року складений ним та на них міститься його підпис. Докуметів щодо реєстрації та проходження огляду в лікарні немає, їх забрали працівники війського комісаріату.

Суд, заслухавши позивача, свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені у відповідності до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя (ч. 7 ст. 1 Закону №2232-XII).

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Судом встановлено, що згідно облікових даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 , вид обліку: офіцерський склад; звання: молодший лейтенант (а.с. 31 зворот).

Відповідно до копії протоколу про адміністративне правопорушення № 5 від 02.01.2026 року, який складений головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с. 30-31), ОСОБА_1 02.01.2026 року о 10 год. 00 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо усунення порушення, яке відображалось у цифровому додатку «Резерв+». Під час звірки облікових даних було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним та маючи висновок військово-лікарської комісії «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час», не перепройшов військово-лікарську комісію до 05.06.2025 року для визначення належного ступеня придатності до військової служби, тобто не виконав вимоги п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» і абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та продовжував його вчиняти до моменту виявлення. Даний протокол складений у присутності ОСОБА_1 . Останньому роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 05.01.2026 року о 10 год 00 хв. в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 , про що ОСОБА_1 розписався в графі «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності». В графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до пртоколу особою, яка притягається до адміністративнох відповідальності» ОСОБА_1 власноручно написав» Суть адмінправопорушення мені зрозуміло. Розгляд прошу проводии без моєї участі у відповідності до вимог ст. 279-9 КУпАП». ОСОБА_1 другий примірник протоколу отримав, про що свідчить його підпис.

05.01.2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , винесено постанову № 8 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 3), де зазначено, що «справа розглядається в порядку ст. 279-9 КУпАП. Під час звірки облікових даних було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час», не перепройшов військово-лікарську комісію до 05.06.2025 року для визначення належного ступеня придатності до військової служби, тобто не виконав вимоги п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» і абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відносно громадянина ОСОБА_1 створено звернення до органів національної поліції В3768031 від 16.10.2025. Згідно вимог ч. 7 ст. 38 КУпАП строки притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися, так як 3-х місячний термін з моменту виявлення (16.10.2025 року) адміністративного правопорушення не пройшов. Вчинене громадянином ОСОБА_1 правопорушення відбулося в періоду дії особливого період згідно Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 року. Враховуючи вище викладене, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП», та накладено на останнього штраф у сумі 17000 грн 00 коп.

Відповідно до довідки № 59/1/45 військово-лікарської комісії (а.с. 35 зворот) ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 18.09.2017 року, на підставі ст. 61 «в», 39 «б» графи ІІІ Розкладу хвороб ТДВ визнаний «непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, в особі керівників, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 210-1 КУпАП.

За змістом ст. 245 КУпАП завданням в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: (1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; (2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; (3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; (4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Нормами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов`язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв`язку.

Згідно з п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 року № 1071), рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не перепройшов військово-лікарську комісію до 05.06.2025 року для визначення належного ступеня придатності до військової служби, тобто не виконав вимоги п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» і абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», за що його було притягнуто до відповідальності.

В Єдиному державному реєстрі призовників військовозобов`язаних та резервістів відсутні відомості про проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії 07.07.2022 року, оформлення довідки ВЛК від 07.07.2022 року, деталей медичного огляду із зазначенням статей ТДВ Розкладу хвороб та запису про виключення позивача із військового обліку військовозобов`язаних, у зв`язку із визнанням ВЛК непридатним до військової служби із виключенням.

Суд не бере до уваги акт обстеження сьану здоров’я військовозобов`язаного та довідку віськово-лікарської комісії, оскільки вони не містить необхідних реквізитів, складені нерозбірливим почерком та не долучені до собової справи ОСОБА_1 в ТЦК та СП.

Крім того, суд звертає увагу на те, що затвердження довідки ВЛК та/або свідоцтва про хворобу штатною (регіональною) комісією – це обов`язкова вимога. Без такого затвердження висновок про непридатність не має юридичної сили і не є підставою для звільнення з військової служби чи виключення з військового обліку. Ця процедура передбачена Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу з Збройних Силах України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800.

Крім того, позивачем не долучено повістку на проходження ВЛК 07.07.2022 року та направлення на ВЛК, які видаються військовозобов`язаним особам на руки, свідоцтво про хворобу, що додається до довідкта ВЛК від 07.07.2022 року.

Суд звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на наведене правове регулювання та встановлені у ході розгляду справи фактичні обставини суд вважає, що оспорювана постанова № 8 від 05.01.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідає вимогам закону, а отже підстав для визнання її протиправною та скасування немає.

Крім того суд враховує, що відповідно до матеріалів адміністративної справи відповідачем були роз`яснені позивачу його права та обов`язки згідно вимог КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складений в присутності позивача та останньому повідомлено про час та місце розгляду справи. ОСОБА_1 надав пояснення до протоколу, просив розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснювати без його участі, зауважень до протоколу не заявляв, отримав другий примірник протоколу на руки про що проставив свій підпис. Оскаржувана постанова за справою про адміністративне правопорушення складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Посилання ОСОБА_1 на акт та довідку ВЛК від 07.07.2022 року, суд не бере до уваги та вважає їх такими, що спрямовані для уникнення притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За приписами ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Виходячи з вищенаведеного, аналізуючи зазначені законодавчі приписи та фактичні обставини даної справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є безпідставними і необгрунтваними та такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі вищевикладеного, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 7, 9, 210-1, 235, 245, 251-252, 283 КУпАП, та керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 160, 241-246, 255, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 8 від 05.01.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий Н.І.Лущак

Повний текст судового рішення складено «21» липня 2026 року.