Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №459/682/26 — Львівський апеляційний суд

Справа №459/682/26 Головуючий у 1 інстанції:Грабовський В.В.

Провадження №22-ц/811/864/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретар: Черевко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Шептицького міського суду Львівської області в складі судді Грабовського В.В. від 02 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Шептицької міської ради, про визнання особи недієздатною на встановлення опіки,-

в с т а н о в и л а :

ухвалою Шептицького міського суду Львівської області від 02 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Шептицької міської ради про визнання особи недієздатною на встановлення опіки.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просить ухвалу Шептицького міського суду Львівської області від 02 березня 2026 року скасувати та справу направити до Шептицького міського суду Львівської області для продовження розгляду.

Вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження про визнання недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є рідним братом його дружини ОСОБА_4 . До матеріалів справи долучено документи, що підтверджують родинні відносини, а також документи щодо особи заявника. Вказує, що суд першої інстанції помилково відмовив у відкритті провадження на підставі ч. 1 ст. 186 ЦПК України, пославшись на те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вважає такий висновок суду неправильним, оскільки право на звернення із заявою про визнання фізичної особи недієздатною мають члени сім`ї та близькі родичі, а питання наявності родинних зв`язків та можливості призначення заявника опікуном підлягають встановленню під час розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання про відкриття провадження. Крім того, суд вправі відмовити у відкритті провадження лише з підстав, передбачених законом, а питання доведеності заявлених вимог, оцінки доказів та встановлення фактичних обставин мають вирішуватися під час розгляду справи по суті. Відтак, за наявності недоліків заяви або відсутності належних доказів суд мав застосувати інші процесуальні наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством, а не відмовляти у відкритті провадження.

В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі та участі його довірителя та клопотання виконавчого комітету Шептицької міської ради про розгляд справи без участі їх представника.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивівзаяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 36, 186, 296 ЦПК України та відмовляючи у відкритті провадження, - виходив з того, що заявник не належить до кола осіб, які мають право на звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною, відсутні підстави для судового розгляду, а тому у відкритті провадження необхідно відмовити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції частково відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, однак в певній частині таким не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими, теж, лише частково доведені, а тому ухвала суду підлягає зміні.

У лютому 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, заінтересована особа: орган опіки та піклування Шептицької міської ради, про визнання особи недієздатною на встановлення опіки, в якій просив:

- визнати недієздатним громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- встановити опіку над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

- призначити опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_3 .

В обґрунтування заяви зазначав, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є рідним братом дружини заявника ОСОБА_5 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААА №470686 від 18.11.2010 року ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання безстроково. Згідно з довідкою №69 від 18.02.2016 року КНП «Центральна міська лікарня Шептицької міської ради» ОСОБА_3 протягом тривалого часу перебуває під медичним наглядом з діагнозом «параноїдна шизофренія» та отримує підтримуюче лікування. Медичними документами КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» підтверджується наявність у нього психічного захворювання, неодноразове стаціонарне лікування з 2004 року з діагнозами: гострий поліморфний психотичний епізод із симптомами шизофренії, параноїдна шизофренія, безперервно-прогредієнний перебіг із формуванням стійкого дефекту в емоційно-вольовій та інтелектуально-мнестичній сферах, повною соціально-трудовою дезадаптацією. На підставі викладеного заявник просить призначити його опікуном ОСОБА_3 , який потребує встановлення опіки у зв`язку зі станом здоров`я. Крім того, зазначав, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , до кримінальної відповідальності не притягувався, судимості не має, у розшуку не перебуває. Також вказав, що має відстрочку від призову на військову службу, а також пройшов навчання за міжнародною програмою ВООЗ «Добра Воля» у сфері психічного здоров`я та психосоціальної підтримки.

Відповідно до частин першої, другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України).

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

У пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Важливою складовою сімейного життя є право жити разом, щоб сімейні стосунки могли нормально розвиватись, а члени сім`ї могли спілкуватись одне з одним. Поняття сімейного життя є автономним. Відповідь на питання, існує чи ні сімейне життя, залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв`язків та стосунків.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

СК України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому. Водночас, Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 СК України).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

В постанові Верховного Суду від 25 грудня 2024 року у справі № 209/2893/22, зазначено, що першочерговим у цій категорії справ (визнання особи недієздатною та призначення опікуна) є з`ясування судом наявності правосуб`єктності заявника, а саме, чи належить він до певної групи осіб, які мають право на подання заяви про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення їй опікуна.

Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції, - ОСОБА_3 є рідним братом дружини заявника, а тому ОСОБА_2 не належить до кола осіб, які мають право на звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною, оскільки такий не є ні членом його сім`ї, ані близьким родичем.

Так, особа, стосовно якої подана заява про визнання недієздатною та призначення опікуна є родичем дружини заявника, а не його самого. Крім цього, заявник з ним разом не проживає (так, згідно витягу з реєстру Шептицької територіальної громади заявник проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.13), а згідно витягу з реєстру Шептицької територіальної громади ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11)). Також, вони не ведуть спільного господарства та між ними відсутні будь-які стосунки, що вказували б на те, що вони є членами однієї сім`ї.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Шептицької міської ради про визнання особи недієздатною на встановлення опіки, помилково застосував положення ч. 1 ст. 186 ЦПК України, відповідно до якої суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, заявник не є повноважною особою на подання заяви про визнання ОСОБА_3 недієздатним та встановлення над ним опіки, оскільки не є його членом сім`ї чи близьким родичем.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи вказане, судом першої інстанції правильно не відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Шептицької міської ради про визнання особи недієздатною та встановлення опіки, однак суд помилково послався на ч.1 ст.186 ЦПК України, оскільки вказана норма вказує на порушення юрисдикційності, чого у даному випадку не було і вказане, також, позбавляє на повторне звернення до суду (ч.7 ст. 185 ЦПК України).

Тому, заяву слід було повернути на підставі п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України, як подану особою, що не наділена необхідною правосуб`єктністю про що йшлося вище та що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2026 року у справі №463/3038/25.

Враховуючи вказане, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, визнавши її доводи частково обґрунтованими.

Ухвалу ж Шептицького міського суду Львівської області від 02 березня 2026 року слід змінити, виклавши резолютивну частину ухвали суду в такій редакції:

«Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Шептицької міської ради, про визнання особи недієздатною на встановлення опіки - повернути заявнику.».

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Шептицького міського суду Львівської області від 02 березня 2026 року - змінити.

Резолютивну частину ухвали викласти в такій редакції:

«Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Шептицької міської ради про визнання особи недієздатною на встановлення опіки - повернути заявнику.».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21 липня 2026 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра