Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №303/2832/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/2832/26

Провадження № 3/303/675/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м.Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Іваненко О.В., за участю адвоката Бедринець М.Ю., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 624423 від 26.03.2026 року, 26 березня 2026 року, о 08 годині 56 хвилин, водій ОСОБА_1 в м.Мукачево, по вул. Росвигівська, керував транспортним засобом марки «Вольво ХС90», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» та пройти огляд на стан сп`яніння у лікарні водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що свою вину у вчиненні правопорушення не визнає та пояснив, що з вечора до ранку 26.03.2026 року він з друзями в м.Мукачево, по бул. Ю.Гойди, вживав алкогольні напої. Після цього він підійшов до автомобіля, сів за водійське сидіння, так як спинка сидіння опускається, та мав намір виспатися. Транспортним засобом він не керував. До нього підійшли працівники поліції та повідомили, що на транспортному засобі відсутній передній номерний знак. Працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, але при цьому не конкретизували де саме: чи на місці знаходження транспортного засобу чи у закладі охорони здоров`я.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Бедринець М.Ю. просила закрити провадження у справі, посилаючись на доводи, викладені у письмовому клопотанні про закриття провадження у справі. Крім того, вона зазначила, що ОСОБА_1 алкогольні напої в день події не вживав, вживав задовго ввечері до даної події до 23 години про що і зауважував працівникам поліції, від проходження огляду відмовився, так як не керував транспортним засобом, є діючим військовослужбовцем ЗСУ, крім того він не перебував у стані сп`яніння, коли працівники поліції сказали, що складають на нього протокол був шокований, оскільки алкоголь вживав ввечері. На відеофіксації даної події не має зафіксовано саме факту керування ОСОБА_1 , оскільки у відповідності до запису з боді-камери інспектора поліції транспортний засіб стоїть не заведений, припаркований на узбіччі, а не перебуває у русі. З відеоматеріалів, приєднаних до справи вбачається, що фіксація розпочалася, коли автомобіль стояв і не здійснював рух, фактично працівниками поліції порушені передбачені норми права, адже задокументованого встановленого законодавством факту вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , яке б слугувало причиною зупинки, не зроблено, що абсолютно суперечить правомірності всім подальшим діям працівників поліції. Протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Наявна у справі постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6907733 від 26.03.2026 року за ч.1 ст. 121-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 не є належним доказом, так як така є неповною за змістом.

Згідно відеозапису, направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 26.03.2026 року відносно ОСОБА_1 не складалося, таке не вручалося йому, що підтверджує факт, що працівник поліції не направляв водія на огляд на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я.

У судовому засіданні поліцейський ВП № 1 (м.Мукачево) Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області Котубей І.В. пояснив, що відеозапису зупинки транспортного засобу надати не може. Можливо, цей момент було зафіксовано на реєстратор, проте у зв`язку з спливом строку його зберігання, такий не зберігся. Його бодікамера почала фіксувати події з моменту спілкування з водієм. Підтримав доводи, викладені у письмовій довідці-клопотанні «Про надання додаткової інформації до матеріалів справи про адміністративне правопорушення» №106053-2026 від 20.07.2026 (915766): « ОСОБА_1 керував вище вказаним автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер та пройти огляд на стан сп`яніння в лікарні водій гр. ОСОБА_1 відмовився, за даним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 09.04.2026, з номером (операційного) платежу @2РL420881, тобто на чотирнадцятий день після вчинення адміністративного правопорушення, здійснив оплату штрафу по частині 1 статті 121-3 КУпАП, чим своїми діями і підтвердив свою вину за даний вид правопорушення та підтвердив фактично факт свого керування транспортним засобом».

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні у справі докази, суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, встановлюється наявними у справі доказами, якими відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта та інші.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Чинне законодавство, в т.ч. й ПДР, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Так, касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в рішенні по справі №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.

Таким чином, під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія від запуску двигуна та початку руху до повної зупинки транспортного засобу та вимкнення двигуна.

Згідно п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Переглядом відеозапису встановлено, що фіксація розпочата 26 березня 2026 року о 08 год 58 хв. О 09:00 год працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, при цьому не конкретизує спосіб, а саме: чи на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» чи в закладі охорони здоров`я. При цьому направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 26.03.2026 року відносно ОСОБА_1 не складався.

Даним відеозаписом не зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Вольво ХС90», д.н.з. НОМЕР_1 26 березня 2026 року, о 08 годині 56 хвилин в м.Мукачево, по вул. Росвигівська та зупинення його працівниками поліції. Мало місце лише спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 .

Тобто, така обов`язкова умова притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як перебування особи у стані сп`яніння саме під час керування транспортним засобом та зупинення його працівниками поліції 26.03.2026 р. - відсутня.

За змістом диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність для водія транспортного засобу настає за доведеністю одночасно двох обставин - в даному випадку керування транспортним засобом (особа повинна бути саме за кермом, а транспортний засіб знаходитися в русі) і відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, перебування особи в стані алкогольного сп`яніння за кермом транспортного засобу, але який не є в стані руху, тобто знаходиться в нерухомому стані не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В матеріалах справи відсутні докази того, що автомобіль рухався в момент, коли ОСОБА_1 перебував за кермом і чи взагалі останній керував транспортним засобом.

Крім того, суд звертає увагу, що Верховний суд у своїй постанові від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність учинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).

Верховний Суд у постанові від 22 липня 2019 року у справі № 757/2757/16-а дійшов висновку, що підпис особи на постанові про адміністративне правопорушення та сплата штрафу не є безумовним доказом її вини чи згоди з правопорушенням. Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний самостійно доводити правомірність свого рішення.

Наявний у матеріалах справи відеозапис не спростовує пояснення ОСОБА_1 дані в судовому засіданні про те, що він не керував транспортним засобом за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суддя вважає обґрунтованими доводи захисника Бедринець М.Ю. про наявність підставі для закриття провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з недоведеністю факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частина 2 ст.251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст.1 цього Кодексу), вимог ст.62 Конституції України та ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні правопорушення має бути доведена належними, достовірними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що провадження по справі слід закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст.7, 9, ч.1 ст.130, 245, 247, 251, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду О. В. Іваненко