Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №709/811/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа №709/811/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

22 липня 2026 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

секретаря судового засідання - Дем`яненко Н.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чорнобай в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, звільнення від заборгованості зі сплати аліментів. Мотивує позов тим, що у 2018 році між сторонами було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Восени 2020 року шлюб було розірвано. Спочатку дитина проживала з відповідачем. Відповідно до судового наказу Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2025 року у справі №709/1766/25, з неї на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 24 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. З квітня 2026 року дитина проживає з нею. Враховуючи, що син проживає з позивачем, існує необхідність припинити стягнення аліментів. Враховуючи викладене та посилаючись на приписи законодавства, позивач просила суд припинити стягувати з неї аліменти, звільнити її від сплати аліментів на утримання дитини в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах по даному виконавчому провадженню.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 11 червня 2026 року підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав. Також відповідач не з`явився в судове засідання, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Поштовий конверт з повісткою про виклик до суду повернувся неврученим.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд постановив розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.

Вислухавши позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . (а.с. 7).

Судовим наказом Чорнобаївського районного суду Черкаської області у справі №709/1766/25 від 25 вересня 2025 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 присуджено стягувати аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 24 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 8).

Чорнобаївським РВ ДВС відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (а.с.9). Судовий наказ виконується, аліменти відраховуються з доходів боржника.

Згідно з довідкою №125 від 01 травня 2026 року, виданою виконавчим комітетом Чорнобаївської селищної ради, ОСОБА_4 постійно проживає разом з матір`ю, ОСОБА_1 , і знаходиться на її утриманні (а.с. 10).

ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні неповнолітньої дитини. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2026 року у справі №709/1937/25 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що ОСОБА_1 з вересня 2025 року по травень 2026 року частково сплачувала аліменти, проте станом на 11 червня 2026 року має борг зі сплати аліментів у розмірі 20840,83 грн.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила, що позивач - її колишня сусідка і добра знайома. ОСОБА_6 жила з першим чоловіком ОСОБА_7 по сусідству від неї. ОСОБА_8 вона жила, до 2024 року. Вони спілкувалися, ходили один до одного в гості. Потім вона розійшлась з чоловіком і поїхала на квартиру, без дитини. Чоловік не віддав дитину. Але вона продовжувала спілкуватись з хлопчиком. Зараз ОСОБА_6 живе в селі Малі Канівці. До березня 2026 року все так і було, хлопчик жив з батьком. Але ОСОБА_6 бачилась з сином, піклувалась про нього, телефонувала, купляла все необхідне. З березня 2026 року син живе з матір`ю. Вона про нього повністю дбає.

Свідок ОСОБА_9 , допитана в судовому засіданні, повідомила, що живе в селищі Чорнобай. ОСОБА_6 - це співмешканка її рідного брата. Знає ОСОБА_6 років два. ОСОБА_10 - ОСОБА_11 - рідний брат ОСОБА_9 . Раніше з нею син не проживав. Пізніше, ІНФОРМАЦІЯ_3 , у них народилась донечка. Орієнтовно з березня 2026 року ОСОБА_6 забрала до себе сина. Дитина проживає з матір`ю постійно. У ОСОБА_9 там по сусідству проживає донька, тому вона часто там буває.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

З аналізу положень статей 179-181 СК України вбачається, що аліменти підлягають використанню на утримання дитини, а тому припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає отримувані аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів.

Отже, визначальною обставиною для отримання одним з батьків аліментів на утримання дитини є факт проживання дитини із тим з батьків, який претендує на отримання аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За змістом ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_12 досяг семирічного віку. Тому за згодою батьків його місце проживання визначено за місцем проживання матері.

Оскільки судовим наказом Чорнобаївського районного суду від 25 вересня 2025 року аліменти були стягнені на утримання дитини на користь батька, відповідно станом на час винесення судового наказу, син колишнього подружжя проживав разом з відповідачем.

При цьому, за змістом наявних у справі доказів, місце проживання ОСОБА_4 за згодою батьків змінено, з березня 2026 року він став проживати разом зі своєю матір`ю - позивачкою у справі.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Оскільки законодавчо визначеною обставиною для отримання одним з батьків аліментів на утримання дитини є фактичне проживання дитини із тим з батьків, який претендує на отримання аліментів, зміна місця проживання дитини з іншим із батьків є підставою, яка вказує на необхідність звільнення платника аліментів від сплати таких періодичних платежів, адже у такому випадку той з батьків із ким проживає дитина набуває право на отримання аліментів, а в іншого з батьків таке право припиняється, що відповідає встановленому ст. 141 СК України принципу рівності прав та обов`язків батьків стосовно своєї дитини.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про припинення стягнення аліментів є обгрунтованими та не спростованими відповідачем, а відтак, підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивачки про звільнення її від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні НОМЕР_4, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 11 червня 2026 року ОСОБА_1 за період з вересня 2025 року до травня 2026 року має борг зі сплати аліментів у розмірі 20840,83 грн.

У позовній заяві зазначено, що дитина проживає з матір`ю з квітня 2026 року. Свідки підтвердили, що син проживав з матір`ю орієнтовно з березня 2026 року.

Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Нарахування аліментів за період, коли дитина проживала з матір`ю, і не проживала з батьком - отримувачем аліментів, суперечить цільовому призначенню аліментів, адже вони стягуються на утримання дитини.

Оскільки спільна дитина сторін проживає з матір`ю з квітня 2026 року, то існує необхідність звільнення її від сплати заборгованості за аліментами за період з квітня 2026 року (1933,00 грн) та травень (1933,00 грн) 2026 року, що загалом становить 3866,00 гривень, і до набрання рішенням законної сили. Крім цього, з розміру загальної заборгованості, що залишається - 16974,83 (20840,83-3866,00), слід вирахувати кошти в сумі 7360,00 грн., що були сплачені позивачем як аліменти за квітень-травень 2026 року. Відповідно залишок заборгованості становитиме 9614,83 грн.

Разом з тим, у задоволенні позовної вимоги про звільнення від стягнення заборгованості зі сплати аліментів за період з вересня 2025 року по березень 2026 року включно слід відмовити.

Враховуючи відсутність клопотання позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд вказане питання не вирішує.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.4, 10, 11, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів - задовольнити частково.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 24 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, призначених судовим наказом Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2025 року по справі №709/1766/25.

Звільнити ОСОБА_1 від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні НОМЕР_4 за квітень та травень 2026 року у сумі 3866,00 гривень і до дати набрання цим рішенням законної сили. Сплачені за цей період кошти як аліменти зарахувати на погашення заборгованості.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Черкаського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 і.

Суддя І.М. Кваша