Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №711/5206/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/5206/26

Номер провадження 3/711/1315/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Ю.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, інваліда І групи, РНОКПП: відомості в матеріалах справи відсутній,

до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, яка надійшла з Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП.

В судовому засіданні встановлено, що 13 травня 2026 року близько 02.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 повторно, протягом року вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 3 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що у нього з ОСОБА_3 погані стосунки. Вона на його оговорює.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, причину неявки суду не повідомила.

Адвокат Колотило Л.М. надала суду писомові заперечення на протокол, які мотивовані наступним: в протоколі про адміністративне правопорушення від 15.05.2026 серії ВАД №985859 вказано, що ОСОБА_1 13.05.2026 близько 02.00 год. В АДРЕСА_1 повторно на протязі року вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_2 . Вказаними діями, на думку особи, яка складала протокол, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такїдії або бездіяльність викликали у постраждало!' особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. має місце тоді, коли діяння фізичного або психологічного характеру тягнуть за собою фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.

Частиною третьою статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинені особою, яку повторно протягом року вже було піддано адміністративному стягненню, за одне з порушень, передбачених частинами першою або другою цієї статті.

Тобто, інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП містить обов`язкову кваліфікуючу його ознаку - повторність (дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 173-2 КУпАП).

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №985859 від 15.05.2026 за ч.3 ст. 173-2 КУпАП додано: електронний рапорт старшого інспектора Давидюк О.М. від 14.05.2026 про результати відпрацювання 13.05.2026 виклику ОСОБА_2 працівників поліції; протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.05.2026 ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру; письмове пояснення ОСОБА_2 від 13.05.2026 про конфліктну ситуацію з сином; письмове пояснення ОСОБА_4 від 13.05.2026, письмове пояснення ОСОБА_5 від 13.05.2026.

Проаналізувавши у сукупності письмові докази, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, вважаю, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б доводили поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції частини 3 статті 173-2 КУпАП, які б підпадали під ознаки дій психологічного характеру щодо ОСОБА_2 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Так, ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, заперечує факт вчинення домашнього насильства щодо своєї матері. Пояснює, що він спільно проживає з матір`ю в одній квартирі, не працює, має пенсію по інвалідності, є інвалідом І групи внаслідок давніх травм, обмежений у рухах через частково паралізовану ліву сторону тіла, тому не в змозі обслуговувати себе самостійно. Матір є його опікуном, через його фізичний стан між ними інколи виникають словесні перепалки, під час яких матір ображає його та знущається над ним. 13.05.2026 матір він не ображав. Зауважує, що домашнього насильства між ними не було, їхня поведінка і сварки продиктовані їхнім станом здоров`я, адже обоє є інвалідами та мають значні проблеми із здоров`ям. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 дійсно вчиняв щодо ОСОБА_2 будь- які дії психологічного характеру, пов`язані з домашнім насильством. Такого роду побутові непорозуміння між ними з матір`ю є непоодинокими, і зумовлені, переважно, його станом здоров`я, через що він починає нервувати з невідомих для нього самого причин.

Крім того, при з`ясуванні обставин вчинення правопорушення та встановленні наявності або відсутності в діях особи ознак фізичного чи психічного домашнього насильства, важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Сварку можна визначити як суперечку, емоційно неконтрольоване негативне спілкування, предметом якого найчастіше є неузгодження щодо дрібних побутових питань, яке полягає у доведенні кожною стороною власної правоти, із вживанням сторонами взаємних образ та звинувачень.

Конфліктом є особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій,ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони.

Особливостями ознак домашнього насильства є; наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже наявна одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Отже, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації із використанням образливих слів не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Крім того, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду.

Натомість, як свідчить зміст протоколу, викладена у ньому суть адміністративного правопорушення не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статтіКУпАП, за якою складено протокол, оскільки в ньому відсутнє формулювання про заподіяну потерпілій фактичну шкоду .

Отже, приходжу до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях останнього, події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши письмові матеріали справи та заперечння адвоката Колотило Л.М., заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно диспозиції ст.173-2 КУпАП особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, в тому числі вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Об`єктивна сторона даного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї (матеріальний склад).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно ст. 3 Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

За ч. 3 ст. 173-8 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за вчинення домашнього насильства особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Суд враховує, що норми ст. 269 КУпАП, яка визначає правовий статус потерпілого, приведено у відповідність до приписів Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" та Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" в частині автоматичного набуття дитиною статусу потерпілого, якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 КУпАП, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, підтверджується матеріалами адміністративних справ, а саме: копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 15.05.2026 року; протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.05.2026 року, письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 13.05.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 13.05.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 13.05.2026 року, рапортом працівника поліції від 13.05.2026 року; постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАПза ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, копією постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.02.2026 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, постановою Придніпрлвського районного суду м. Черкаси від 27.04.2026 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, і вина його в цьому доведена.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддя не вбачає.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не вперше притягується до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки високий, але вчинені дії не потягли суттєвих наслідків, а направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом, є правом суду, суддя приходить до висновку про відсутність підстав та умов для направлення ОСОБА_1 на проходження відповідної програми.

З урахуванням характеру вчинених правопорушень, особи порушника, який являється особою з інвалідністю І групи, ступеня його вини, відсутності обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддя вважає за необхідне накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, яке буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як ним самим, так і іншими особами.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються інваліди І і ІІ групи, а ОСОБА_1 являється особою з інвалідністю І групи, тому від сплати судового збору звільнений.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.173-2, 279, 283 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП та притягнути його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі шістидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору в розмірі 665,60 грн. на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст.308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Ю. В. Михальченко