Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №559/1982/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1982/26

Провадження № 3/559/793/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2026 м. Дубно

Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Томілін О.М., при секретарі Солімчук М.Р., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої технічним працівником у супермаркеті АТБ, проживаючої без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.ч.2, 3 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 959056 від 14.05.2026 та ВАВ № 216845 від 14.05.2026 ОСОБА_1 14.05.2026 року близько 19.30 год. за адресою: АДРЕСА_2 , повторно протягом року вчинила відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме словесно ображала, висловлювалася нецензурною лайкою, чим була завдана шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_2 . Ці дії вчинила у присутності неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Дії ОСОБА_1 правоохоронним органом кваліфіковані за ч.ч.2, 3 ст. 1732 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 959118 від 26.05.2026 22.05.2026 близько 08:44 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , не виконала вимоги термінового заборонного припису серії ЕТ №109215 від 14.05.2026, винесеного терміном на 10 діб, а саме, порушила зобов`язання не контактувати з потерпілою особою.

Дії ОСОБА_1 правоохоронним органом кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у інкримінованому їй адміністративному правопорушенні не визнала та пояснила, що проживала за вищевказаною адресою: АДРЕСА_2 разом з колишнім чоловіком та сином. Приблизно місяць як з`їхала з вказаної адреси та мешкає у дочки. З колишнім чоловіком ОСОБА_2 в неї був довготриваючий конфлікт з приводу її проживання у вказаному вище будинку. Рік тому ОСОБА_2 зняв її з реєстрації за вказаною адресою. ОСОБА_2 намагався її виселити з будинку, постійно провокував, а 14.05.2026 «розтягнув» речі з шафи по кімнаті. Що конкретно відбувалося 14.05.2026 та яким чином розвивався конфлікт вона не пам`ятає. З приводу порушення заборонного припису пояснила, що вона його виконувала, а що конкретно відбулося 22.05.2026 вона не пам`ятає.

ОСОБА_2 суду пояснив, що з колишньою дружиною ОСОБА_1 в нього був довготриваючий конфлікт з приводу проживання в його будинку, він не хотів, щоб вона там проживала. Наразі вона з будинку виїхала. 14.05.2026 він ОСОБА_1 жодним чином не провокував, вона спілкувалася із сином, а потім почала його ображати і він відразу викликав поліцію, а 22.05.2026 вона з ним спілкувалася, чим порушила вимоги заборонного припису.

Сторони також спільно висловилися, що їх син однаково добре ставиться до обох батьків, вони йому нічого поганого не бажають.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, не встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 173-2 КУпАП, передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки: настання фізичної чи психологічної шкоди потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Таким чином, об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків та причинний зв`язок між ними.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

У статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що:

домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до диспозиції ст. 173-2 КУпАП суб`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачена наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.

Таким чином, під домашнім насильством, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному або фізичному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Аналіз вищевказаної правової норми та її конструкції дає підстави для висновку, що завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілій особі є однією з, а не єдиною кваліфікуючою ознакою психологічного домашнього насильства.

Так, законодавець між словами “нездатність захистити себе” і “завдали шкоду” використав сполучник “або”, у зв`язку з чим виникнення у потерпілої особи побоювань за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе є (кожна окремо) окремими кваліфікуючими ознаками домашнього насильства, і їх наявність та доведення у встановленому законодавстві порядку є достатньою підставою для висновку про наявність в діях особу ознак складу адміністративного правопорушення за статтею 173- 2 КУпАП.

Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Тобто, за змістом закону слідує, що вчинення особою дій, передбачених даною статтею, тягнуть за собою завдання шкоди фізичному або психологічному здоров`ю особи, у відношенні якої вчинені дії, тобто настання певних наслідків.

В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст.1732 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, у тому числі відеозаписи з місця події, надані ОСОБА_2 , оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв`язку доводили б винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 173-2 КУпАП.

Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Так, сторони самостійно в судових засіданнях підтвердили, що між ними існував довготривалий особистий конфлікт з приводу проживання ОСОБА_1 у житлі, належному ОСОБА_2 . З наданих відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 спілкувалася з сином за обіднім столом та у якийсь момент виник конфлікт з ОСОБА_2 , проте його характер, характер висловлювань не надає можливості стверджувати, що зі сторони ОСОБА_1 слідували такі активні умисні дії домашнього насильства психологічного характеру, які завдали шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_2 .

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 було вчинено домашнє насильство стосовно ОСОБА_2 , внаслідок чого останньому заподіяно шкоди психічному здоров`ю, оскільки сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку на органи поліції.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Протокол сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи та не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)).

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, вважаю за необхідне провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин не можна вважати законним і протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 959118 від 26.05.2026 за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП щодо невиконання примусового припису, виданого за подіями 14.05.2026. Тим більш, що з наданого відеозапису неможливо однозначно стверджувати, що ОСОБА_1 контактувала саме з ОСОБА_2 . Тому в цій частині провадження у справі також підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Оскільки зазначені справи розглядаються судом одночасно, суд вважає за необхідне на виконання вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП об`єднати та розглядати в одному провадженні справи про адміністративні правопорушення №559/1982/26 (провадження № 3/559/793/2026) з №559/1983/26 (провадження № 3/559/794/2026), №559/2239/26 (провадження № 3/559/859/2026), з присвоєнням єдиного номера № №559/1982/26 (провадження № 3/559/793/2026).

Керуючись ст.ст.7, 9, ст.36, ст. 173-2, ч.2 173-8, ст.247, ст.ст. 283 - 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в :

Об`єднати справи про адміністративні правопорушення №559/1982/26 (провадження № 3/559/793/2026) з №559/1983/26 (провадження № 3/559/794/2026), №559/2239/26 (провадження № 3/559/859/2026), з присвоєнням єдиного номера № №559/1982/26 (провадження № 3/559/793/2026).

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.ч. 2, 3 ст.173-2 та ч.2 ст.173-8 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом десяти днів із дня її винесення.

Суддя О.М.Томілін