Вирок від 21 липня 2026 р. у справі №555/1577/26 — Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1577/26

Номер провадження 1-кп/555/221/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2026 р.м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт від 30 червня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 червня 2026 року за № 12026186060000070, стосовно: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Новий Моквин Березнівського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні якого перебувають четверо неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб та осіб похилого віку на утриманні не має, раніше не судимого, не є депутатом, державних нагород та пільг не має за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, —

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 21 травня 2026 року у цивільній справі № 555/1141/26 стосовно ОСОБА_3 видано обмежувальний припис, яким визначено тимчасові обмеження його прав та покладено на нього відповідні обов`язки.

Зокрема, ОСОБА_3 заборонено перебувати у місці спільного проживання або перебування з ОСОБА_4 та їхніми спільними дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Цим же рішенням ОСОБА_3 на строк дії обмежувального припису обмежено особисте спілкування зі спільними дітьми, телефонні переговори, листування, спілкування через електронні засоби зв`язку, соціальні мережі або через третіх осіб.

Із рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 21 травня 2026 року у цивільній справі № 555/1141/26 ОСОБА_3 був належним чином ознайомлений 25 травня 2026 року шляхом проставлення особистого підпису. На момент вчинення кримінального правопорушення 21 червня 2026 року обмежувальний припис був чинним.

Незважаючи на встановлені судом заборони та будучи обізнаним про те, що відповідно до ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання, ОСОБА_3 умисно не виконав обмежувального припису.

Так, 21 червня 2026 року приблизно о 18 год. 10 хв. ОСОБА_3 , нехтуючи покладеними на нього обов`язками та встановленими судом обмеженнями, діючи з прямим умислом, спрямованим на невиконання судового рішення, перебував у місці спільного проживання або перебування ОСОБА_4 та їхніх спільних дітей, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Перебуваючи за вказаною адресою разом із ОСОБА_4 та спільними дітьми, ОСОБА_3 вчинив сварку, під час якої ображав ОСОБА_4 нецензурною лайкою та погрожував їй фізичною розправою.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися у невиконанні обмежувального припису, порушив встановлену судом заборону перебувати у місці спільного проживання або перебування з ОСОБА_4 та спільними дітьми, чим завдав шкоди суспільним відносинам, що забезпечують обов`язковість судових рішень, нормальну діяльність суду та реалізацію державної політики у сфері запобігання і протидії домашньому насильству.

Отже, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ст. 390-1 КК України, тобто умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий припис застосовано судом.

Суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 доведеною та кваліфікує його дії за ст. 390-1 КК України як умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий припис застосовано судом.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2025 року у справі № 686/10357/24, провадження № 51-1443км25, зазначив, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 390-1 КК України, може бути вчинене лише умисно, характеризується прямим умислом та вважається закінченим із моменту порушення хоча б одного з обов`язків, установлених обмежувальним приписом. Мотив і мета невиконання припису для кваліфікації діяння значення не мають.

Установлені органом досудового розслідування обставини викладені в обвинувальному акті від 30 червня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026186060000070, складеному старшим дізнавачем сектору дізнання відділення поліції № 4 Рівненського районного управління поліції ГУНП у Рівненській області капітаном поліції ОСОБА_9 та затвердженому 30 червня 2026 року прокурором Березнівського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_10 .

Установлені під час дізнання обставини не оспорюються обвинуваченим ОСОБА_3 , про що ним за участю захисника подано письмову заяву щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди з установленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженнями права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні від 30 червня 2026 року, без номера.

Обвинувачений ОСОБА_3 у письмовій заяві від 30 червня 2026 року, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, погодився з установленими під час дізнання обставинами, зазначив, що щиро кається у вчиненому, та просив призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду.

ОСОБА_3 також погодився на розгляд обвинувального акта за його відсутності та підтвердив, що йому роз`яснено обмеження права апеляційного оскарження вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження.

Письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 від 30 червня 2026 року, складено та підписано в присутності його захисника — адвоката ОСОБА_11 .

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_11 , який діє у кримінальному провадженні на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 30 червня 2026 року № 1-17-2026-001504, не заперечував проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за відсутності обвинуваченого.

Потерпіла особа у кримінальному провадженні відсутня.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість, не оспорює фактичних обставин кримінального провадження, погодився на розгляд обвинувального акта за його відсутності, відповідну заяву склав у присутності захисника, а прокурор звернувся з клопотанням про спрощений розгляд, суд відповідно до статей 381, 382 КПК України дійшов висновку про можливість розгляду обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі, якщо судове провадження відповідно до положень цього Кодексу здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування кримінального провадження в суді за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт від 30 червня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026186060000070 та додані до нього матеріали, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер і обставини його вчинення, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вплив призначеного покарання на виправлення обвинуваченого та умови життя його сім`ї.

ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до кримінальних проступків.

Обвинувачений раніше не судимий, одружений, на утриманні має четверо неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб та осіб похилого віку на утриманні не має.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид і строк покарання, суд виходить із вимог статей 50, 59-1, 65, 66, 67 КК України.

Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд враховує характер і спосіб вчинення кримінального проступку, зокрема те, що ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомленим із рішенням суду та встановленими ним обмеженнями, умисно не виконав судового рішення, яке підлягало негайному виконанню, прибув до місця проживання ОСОБА_4 та спільних дітей, де вчинив сварку, ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.

Наведені обставини свідчать про зневажливе ставлення обвинуваченого до обов`язковості судового рішення та про необхідність установлення за його поведінкою тривалого контролю із застосуванням соціально-виховних заходів.

Водночас суд бере до уваги, що ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, не оспорював фактичних обставин, погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, раніше не судимий, має на утриманні четверо неповнолітніх дітей, речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Санкція ст. 390-1 КК України передбачає покарання у виді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеження волі на той самий строк.

Покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні визначених законом і встановлених вироком суду прав та свобод засудженого із застосуванням до нього наглядових і соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п`яти років, а тому з урахуванням санкції ст. 390-1 КК України може бути призначений ОСОБА_3 на строк від одного до двох років.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що призначення ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі буде надмірно суворим та не відповідатиме встановленим обставинам і даним про його особу.

Виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства, але за умови здійснення уповноваженим органом з питань пробації систематичного контролю за його поведінкою та проведення з ним соціально-виховної роботи.

З огляду на характер вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, наявність двох обставин, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які його обтяжують, а також сімейний стан обвинуваченого, суд вважає справедливим призначити ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік.

Саме таке покарання, на переконання суду, відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України на засудженого до пробаційного нагляду обов`язково покладаються обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без його погодження.

З урахуванням характеру кримінального правопорушення, безпосередньо пов`язаного з невиконанням обмежувального припису, виданого у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, суд відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України вважає необхідним додатково покласти на ОСОБА_3 обов`язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирався.

Заходи забезпечення кримінального провадження, крім виклику дізнавачем та прокурором, не застосовувалися.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, суд не встановив, оскільки потерпіла особа у цьому кримінальному провадженні відсутня, а додані до обвинувального акта матеріали не містять достатніх відомостей для визначення конкретного виду та строку такого заходу. Водночас запобіжна та соціально-виховна мета покарання забезпечується пробаційним наглядом і покладенням на обвинуваченого обов`язку виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Керуючись статтями 100, 124, 368–370, 373, 374, 381, 382, 394, 395 КПК України, статтями 12, 50, 59-1, 65, 66, 67, 91-1, 390-1 КК України, статтями 49-1, 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, суд —

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України додатково покласти на ОСОБА_3 обов`язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Виконання покарання у виді пробаційного нагляду покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирався.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Обмежувальні заходи, передбачені ст. 91-1 КК України, до ОСОБА_3 не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок, ухвалений за результатами спрощеного провадження, не може бути оскаржений з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Для учасника кримінального провадження, без виклику якого вирок ухвалено в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1