Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №542/1391/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1391/26

Провадження №3/542/333/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року суддя Новосанжарського районного суду Полтавської області Афанасьєва Ю.О.,

за участю:

серкретаря судвого засідання – ОСОБА_1 ,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_3 ,

розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, –

В С Т А Н О В И Л А:

02.06.2026 року о 16:00 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме виражався нецензурною лайкою у її сторону, виганяв з дому, що завдало шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , з’явився страх, відчуття неповноцінності.

Крім того, 24.06.2026 року о 21:50 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме підвищував голос, виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, що завдало шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , а саме з’явився страх та відчуття неповноцінності.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Справу розглянуто в порядкуст. 36 КУпАП.

ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що умисних погроз на адресу колишньої дружини він не висловлював та будь-якого насильства не вчиняв. Вони з ОСОБА_2 розірвали шлюб 6 років тому, однак залишаються проживати в одному приміщенні. Між ними виникають сварки та конфлікти майже щодня. ОСОБА_2 також вчиняє щодо нього насильство, вимагаючи гроші та провокує скандал. В вказані дні між ними також були сварки, в ході яких він міг не контролювати себе, але умислу на вчинення будь-якого насильства він не мав, фізичною розправою не погрожував.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_3 вони розірвали шлюб 6 років тому, однак проживають в одному приміщенні. Протягом цих 6 років між ними відбуваються сварки та скандали, які загострились на протязі останніх 4 років. ОСОБА_3 часто вживає алкогольні напої. 2 та 24 червня 2026 року між ними також були сварки, під час яких ОСОБА_3 ображав її нецензурною лайкою, виганяв з будинку, махав кулаками. Через такі дії ОСОБА_3 завдано шкоду її псилогічному здоров`ю, через що вона працює з лікарем психотерапевтом ОСОБА_4 . Вона звертається до неї на прийом офлайн та онлайн, телефонує, а також приймає призначені їй ліки. У неї з`явився страх, що ОСОБА_3 може її вдарити, а також небажання повертатися додому.

Суд вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, дослідивши матеріали справи, доходить такого висновку.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд, у відповідності до приписів статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначена суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції ч.3 статті 173-2 КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідальність за ч.3 цієї статті настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 4, 14, 17 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, під домашнє насильство психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 29 червня 2026 року серії ВАД №997783 стосовно ОСОБА_3 , який 02.06.2026 року о 16:00 год. в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме виражався нецензурною лайкою у її сторону, виганяв з дому, що завдало шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , з’явився страх, відчуття неповноцінності. Своїми діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

А з протоколу про адміністративне правопорушення від 29 червня 2026 року серії ВАД №997782 стосовно ОСОБА_3 , який 24.06.2026 року о 21:50 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме підвищував голос, виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, що завдало шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , а саме з’явився страх та відчуття неповноцінності. Своїми діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

При цьому, наявність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ст. ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру (образи, погрози), внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, підтверджується такими доказами:

- протоколом серії ВАД №997783 про адміністративне правопорушення від 29.06.2026 року, зі змісту якого вбачається, що 02.06.2026 року о 16:00 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме виражався нецензурною лайкою у її сторону, виганяв з дому, що завдало шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , з’явився страх, відчуття неповноцінності (а.с.4);

- рапортом про вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 її колишнім чоловіком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.06.2026, згідно з яким ОСОБА_2 просить притягти до відповідальності її колишнього чоловіка ОСОБА_3 , який 02.06.2026 вчинив відносно неї домашнє насильство (а.с.6);

- доданими до протоколу письмовими поясненнями ОСОБА_2 , яка зазначила, що вона проживає за вищевказаною адресою разом із колишнім чоловіком та неповнолітньою донькою. У неї постійно виникають сварки із колишнім чоловіком ОСОБА_3 , причиною яких є постійні безпідставні ревнощі, в результаті яких він поводить себе неадекватно. 02.06.2026 року вона та ОСОБА_3 перебували вдома та останній, перебуваючи в нетверезому стані, почав кричати на неї в присутності дочки, виражався нецензурними словами в її адресу, погрожував фізичною розправою, виганяв з двору (а.с. 7);

- випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого на ім`я ОСОБА_2 , з якої вбачається діагноз: порушення адаптації: пролонгована депресивна реакція (а.с.14-15);

- доданими до протоколу письмовими поясненнями ОСОБА_3 , який зазначив, що він проживає в одному господарстві з колишньою дружиною ОСОБА_2 та неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 02.06.2026 року він перебував вдома, вживав алкоголь у своїй кімнаті один. Причиною сварки між ним та колишньою дружиною ОСОБА_6 , на його думку, стало те, що їй не сподобалось, бо він вживає алкоголь (а.с.16);

- довідкою-характеристикою на ОСОБА_3 (а.с.21);

- протоколом серії ВАД №997782 про адміністративне правопорушення від 29.06.2026 року, зі змісту якого вбачається, що 24.06.2026 року о 21:50 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме підвищував голос, виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, що завдало шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , а саме з’явився страх та відчуття неповноцінності (а.с.35);

- рапортом про вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 її співмешканцем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.36);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.06.2026, згідно з яким ОСОБА_2 просить притягти до відповідальності її колишнього чоловіка ОСОБА_3 , який 24.06.2026 вчинив відносно неї домашнє насильство (а.с.38);

- доданими до протоколу письмовими поясненнями ОСОБА_2 , яка зазначила, що вона проживає за вищевказаною адресою разом із неповнолітньою донькою та колишнім чоловіком ОСОБА_3 , з яким у них постійно на протязі тривалого часу відбуваються сварки. 24.06.2026 року її колишній чоловік ОСОБА_3 , перебувючи у нетверезому стані, вчинив сварку відносно неї, причина якої невідома. Під час сварки ОСОБА_3 кричав, виражався нецензурно в її адресу, що принижує її гідність, виганяв з дому. Від таких дій ОСОБА_3 у неї з`явився страх, безсоння та думки про те, що вдома будуть сварки й крики (а.с. 39);

- випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого на ім`я ОСОБА_2 , з якої вбачається діагноз: порушення адаптації: пролонгована депресивна реакція (а.с.46-47);

- доданими до протоколу письмовими поясненнями ОСОБА_3 , який зазначив, що він проживає в одному господарстві з колишньою дружиною ОСОБА_2 та дочкою. У них із колишньою дружиною постійно відбуваються сварки з фінансових питань. 24.06.2026 року у них виникла сварка через поїздку у м.Полтава та відсутності у нього коштів, щоб їй їх дати (а.с.48);

- довідкою-характеристикою на ОСОБА_3 (а.с.53).

Таким чином, в діях ОСОБА_3 вбачається умисне вчинення дій психологічного характеру (образи, погрози), внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 , та свідчить про наявність кваліфікуючих ознак скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Оскільки зібрані у справі докази підтверджують, що його дії, які полягали у висловлюванні образ, погрози фізичною розправою були об`єктивно здатні завдати шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 , а відтак охоплюються поняттям психологічного домашнього насильства.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 під час конфлікту висловлював образи на адресу колишньої дружини, погрожував фізичною розправою, та такі дії виходять за межі звичайної сімейної сварки та відповідають ознакам психологічного домашнього насильства, визначеним Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Також суд враховує, що поясненням як ОСОБА_3 , так й потерпілої ОСОБА_2 , такі дії носять тривалий та системний характер.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_3 про відсутність умислу на вчинення психологічного насильства.

Про умисний характер дій свідчить їх зміст, спосіб вчинення та спрямованість поведінки особи, яка полягала у словесних образах, приниженні потерпілої та вчиненні таких дій неодноразово. Будь-яких даних, які б свідчили про випадковість чи необережність такої поведінки, матеріали справи не містять.

Також суд враховує, що завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої підтверджується поясненнями ОСОБА_2 про те, що вона звертається до лікаря-психіатра ОСОБА_7 , проходить лікування з 2025 року, що об`єтктивно підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого на ім`я ОСОБА_2 , з якої вбачається встановлений їй діагноз - порушення адаптації: пролонгована депресивна реакція, призначено лікування. З вказаної виписки також вбачається, що ОСОБА_2 зверталась до лікаря зі скаргами саме через тривогу, страхи, знижений настрій, порушений сон, тремор рук, що обумовлені проживанням в стресових обставинах на підгрунті відносин з колишнім чоловіком, який вербально знущається з неї, поводить себе агресивно та непердбачувано.

Разом з тим, складаючи протоколи стосовно ОСОБА_3 та кваліфікуючи його дії за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, поліцейський в фабулах інкримінованих правопорушень не зазначає такої кваліфікуючої ознаки частини 3 вказаної статті як повторність вчинення правопорушень, а також не зазначив в чому саме вона виразилась.

У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyevav.Russia", рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelinv.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Отже, суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

За змістом вимог статті 256, частини 1 статті 257 КУпАП, питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже усунути вказані вище істотні порушення вимог закону неможливо в ході судового розгляду, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення, та суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати зазначені в протоколі обставини правопорушення.

Наведене вище узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу (зокрема, рішення у справі «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року).

У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року також відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Винуватість особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно дост. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

За вказаних обставин, суд доходить висновку про необхідність кваліфікувати дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки фабула, викладена у протоколах про адміністративне правопорушення не містить кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

При накладанні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, не встановлено.

Відповідно до ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо; якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених; до основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи те, що справу розглянуто у відповідності до ст.36 КУпАП, з метою виховання ОСОБА_3 у дусі додержання законів України, а також, запобігання вчиненню ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.04.2024 (а.с. 20, 52).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп. Отже ОСОБА_3 від сплати судового збору звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 36, 40-1, 173-2 ч. 1, 276-280, 283, 285 КУпАП, суддя, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та відповідно до ст.36 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн.

Відповідно до частини 2 статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва