Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №363/1415/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"21" липня 2026 р. Справа № 363/1415/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

21 липня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді – Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань – Левковець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 02.12.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_3 ) було зареєстровано шлюб, про що органом реєстрації актів цивільного стану складено відповідний актовий запис № 378. Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка у позові ствердила, що наразі шлюб між нею та відповідачем не розірвано, однак вони проживають окремо, а їх спільний малолітній син ОСОБА_4 проживає разом з нею, та знаходиться на її утриманні та вихованні.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що зараз вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно не має будь-якого доходу, окрім як соціальні виплати на дитину. Разом з тим, повідомила, що у неї на утриманні також перебуває ще одна дитина народжена в попередньому шлюбі.

Також, позивачка зазначила, що відповідач має задовільний стан здоров`я. працевлаштований, та сплачує аліменти на утримання ще однієї дитини. У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила стягнути зі ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 19.03.2026 року провадження у справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав на подачу заяв по суті справи.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення. Подала до суду клопотання про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за її відсутності.

Відповідач до суду не з`явився, про дату та час розгляду повідомлявся в належний процесуальний спосіб, шляхом направлення листа з рекомендованим повідомленням (до суду повернулось поштове відправлення з відміткою про вручення судового виклику осоьисто відповідачу за зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим), а також шляхом публікації оголошення про виклик на веб-порталі судової влади України.

Станом на момент ухвалення судового рішення від відповідача ані засобами поштового зв`язку, ані на офіційну електронну адресу суду, ані в будь-який інший спосіб не надходило жодних заяв, клопотань, у тому числі відзиву на позовну заяву.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач не заперечувала проти заочного вирішення справи та ухвалення заочного рішення.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 121, ч. 1 ст. 122 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

У ч. 1-3 ст. 181 СК України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 02.12.2023 року вбачається, що 02.12.2023 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було зареєстровано шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції у Київській області складено відповідний актовий запис № 378.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.03.2024 року судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районні Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 58. Батьками дитини зазначені – батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 .

З Витягів з реєстру територіальної громади № 2026/003385874 від 03.03.2026 року та № 2026/003387885 від 03.03.2026 року судом підтверджено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

З листа Вишгородської міської ради № 02-14/1018 від 05.03.2026 року судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості про проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з відповідачем ОСОБА_2 у справі відсутні.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про неможливість виконання ОСОБА_2 свого обов`язку з утримання неповнолітньої дитини.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також обов`язок обох батьків утримувати дитину, враховуючи, що відповідач є працездатною особою, інших осіб на утриманні немає, суд вважає, що позов про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання спільної дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у заявленому розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 04 березня 2026 року і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивачі у справах за позовами щодо стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору.

Судом встановлено, що у зв`язку з розглядом справи ані стороною позивача, ані стороною відповідача судових витрат не понесено.

З урахуванням вищевикладеного, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 84, 109, 110, 112, 180, 182, 184 СК України, ст. ст. 10, 12, 141, 265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з 04.03.2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення про стягнення з аліментів на утримання дитини у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач:

ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач:

ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Головуючий суддя О.В. Рукас