Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №362/392/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/392/26

Провадження № 2/362/2745/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 липня 2026 року суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Медведєв К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-

встановив:

14 січня 2026 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину, просить стягнути аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання даної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з ОСОБА_2 вони перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 серпня 2009 року. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2014 року шлюб між сторонами було розірвано. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2012 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів із ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що відповідач не виконував покладених на нього обов`язків щодо утримання сина. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2013 року з відповідача стягнуті аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30 листопада 2012 року. На даний час встановлений судом розмір аліментів не забезпечує належного рівня утримання дитини та не відповідає її фактичним потребам. Син є інвалідом з дитинства, страждає на хронічний гломерулонефрит гематуричної форми, торпідний перебіг без порушення функції нирок, хронічний компенсований тониліт, проходить лікування в Київській обласній дитячій лікарні двічі на рік, потребує дотримання дієти – стіл № 5, уникати переохолодження та вживання ліків. Відповідач має стабільний дохід, однак добровільно додаткової матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Визначений рішенням суду розмір аліментів є недостатнім для утримання дитини з урахуванням збільшення її вікових потреб та зростання витрат з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів.

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом було вжито належних заходів для повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Сторонам було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі, а відповідачу також надіслано копію позову з додатками.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом, з метою встановлення дійсного зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача, судом було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру Ковалівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з відповіді якого № 02-15-02 від 29 січня 2026 року було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .

За зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 та ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з`явились, суд, керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, керуючись вимогами ст.ст. 130, 280 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, оскільки позивач щодо цього не заперечує.

Судом достовірно встановлено, що 21 листопада 2014 року шлюб між сторонами було розірвано рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2014 року справа № 362/4167/14-ц, провадження № 2/362/2208/14, що набрало законної сили 10 грудня 2014 року.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження, що міститься в матеріалах справи.

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 27 липня 2018 року вбачається, що ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2013 року по справі № 1008/7522/12, провадження № 2/362/596/13 з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30 листопада 2012 року.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов виданого 05 січня 2026 року ОСОБА_5 депутатом Глеваської селищної ради Фастівського району Київської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до посвідчення Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області Управління соціальної та ветеранської політики серії ДДА № 284802 від 30 квітня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом дитинства.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, прийняту резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, практику Верховного Суду, втілену у постанові від 03 травня 2018 року по справі № 581/638/17-ц, розмір стягнутих за рішенням суду аліментів не є незмінним та у випадку виникнення відповідних підстав може змінюватись.

Так, за ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей державних чи приватних органів, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними і законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" № 2037-VIII від 17 травня 2017 року, який набрав чинності 08 липня 2017 року, з урахуванням Закону № 2475- VIII від 03 липня 2018 року, внесено зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для дітей віком від 6 до 18 років встановлено такі розміри прожиткового мінімуму: встановити з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років 3512 грн.

Заявлений позов стосується вимог стягувача про зміну розміру і способу стягнення аліментів відповідно до ч. 3 ст. 181, ст. 192 СК України.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на законодавчо закріплену в абз. 2 ч. 3 ст. 181 СК України можливість змінювати розмір аліментів за заявою їх одержувача шляхом зміни способу їх присудження, в поєднанні з положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою як зміну власне обсягу (розміру) аліментів, так і зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Аналіз вказаних норм свідчить, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини,разом з яким проживає дитина.

Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів.

Законодавством встановлено рівні права та обов`язки батьків щодо дитини, незалежно від перебування у шлюбі, а також обов`язок батьків утримувати дитину до повноліття. При визначенні розміру та способу стягнення аліментів суд керується принципами справедливості, добросовісності та розумності, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника, наявність у платника інших утриманців, майно та доведені витрати, при цьому мінімальний гарантований розмір аліментів не може бути меншим за 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд також враховує законодавчо встановлений прожитковий мінімум на дату прийняття рішення та можливість індексації твердої грошової суми аліментів, а розмір і спосіб стягнення аліментів можуть бути змінені судом за позовом платника або одержувача у разі зміни матеріального чи сімейного стану.

Суд проаналізувавши докази встановив, що розмір аліментів, визначений рішенням суду від 01 лютого 2013 року у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн щомісячно, є недостатнім для утримання дитини та забезпечення їй належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, у свою чергу, тягне за собою постійне зростання витрат, зокрема з боку матері, з якою проживає дитина, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду, лікування та відпочинку, є загальновідомими та не потребують доказування.

Суд враховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим певним чином виникає дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного. Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у справі за № 565/2071/19 від 16 вересня 2020 року.

Отже, постійні зміни співвідношення розміру аліментів у твердому розмірі з прожитковим мінімумом, інфляція грошових коштів, проблеми, що виникають із застосуванням щомісячної індексації цього розміру, дійсно свідчать про те, що визначення аліментів на дитину у частці від заробітку (доходу) батька буде сприяти захисту інтересів сина сторін у справі.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом № 3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен із подружжя у відносинах між собою та в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру. Ця стаття не перешкоджає державам вживати заходів, необхідних в інтересах дітей.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікованої Постановою ВРУ №789-XII від 27 лютого 1991 року, чинної для України з 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергову увагу приділяють якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язані забезпечити дитині захист і піклування, необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частини 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду, і не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження не може бути обмежене, адже можливість вибору способу стягнення аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин не обмежується разовим здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна може включати зміну способу присудження (з твердої грошової суми на частку доходу або навпаки). Правова позиція ВСУ у справі № 143цс13 від 05 лютого 2014 року підтверджує це.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як у зв`язку з необхідністю збільшення розміру аліментів, так і через бажання стягувача змінити спосіб стягнення з інших обставин.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері або батька, яка стягується як аліменти на дитину, визначається судом.

Суд також зазначає, що розмір аліментів, визначений цим рішенням, не є незмінним. У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів може бути змінено за рішенням суду за позовом платника або одержувача (ч. 1 ст. 192 СК України).

Сплата аліментів при визначеному новому способі проводиться з дня набрання рішення законної сили (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 № 3).

Відтак, стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини у меншому за мінімальний розмір, встановлений ст. 182 СК України, призводить до порушення прав дитини на належне матеріальне забезпечення.

Суд, враховуючи ці положення Закону України «Про внесення змін щодо мінімального розміру аліментів» щодо гарантійного рівня матеріального утримання дитини, спрямоване на посилення захисту права дитини на належне утримання, а тому є підставою для зміни в бік збільшення розміру стягнутих з відповідача аліментів.

З наданих до матеріалів справи доказів убачається, що встановлений рішенням суду розмір аліментів у сумі 800 грн щомісячно не забезпечує належного рівня утримання дитини та не відповідає її фактичним потребам з урахуванням віку дитини та зміни соціально-економічних умов.

Встановивши обставини справи та надавши оцінку доказам у їх сукупності, максимально врахувавши інтереси дітей, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, а також відповідно до моральних засад суспільства, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд вважає обґрунтованими вимоги про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми у розмірі 800 грн на 1/4 частку від доходу платника аліментів.

Заявлений позивачем розмір аліментів 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, не доведено позивачем, а тому зміна розміру аліментів на 1/3 частину від доходу платника аліментів не відповідає вимогам законодавства.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору щодо позовних вимог про стягнення аліментів, тому враховуючи вимоги ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі ч. 1 ст. 430 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду у даній справі у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів – задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів і спосіб стягнення визначений рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2013 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя К.В. Медведєв