Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №357/8456/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8456/25

Провадження № 2/357/1743/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Цукуров В.П.,

секретар судового засідання - Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 у місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя -

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - «Позивач) звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 (далі - «Відповідач») про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на такі обставини.

11.01.2003 року між сторонами відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області було зареєстровано шлюб, актовий запис № 11.

Від спільного подружнього життя у них народилося троє дітей:

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 25.02.2003 року Відділом реєстрації актів громадського стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого 24.11.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно зі свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 виданим 07.10.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київської області, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Діти проживають разом із Позивачем та знаходяться на її утриманні.

У період перебування в шлюбі, сторонами за спільні кошти було придбано квартиру в житловому будинку у спільну власність. Зокрема, 20.07.2005 року укладено Договір купівлі продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Кушнір Н.Б., та зареєстрований в реєстрі за № 2-4956, згідно з яким ОСОБА_2 купив двокімнатну квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 .

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №423893475 від 23.04.2025 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований власником квартири, загальною площею 51,7 кв.м., розташована в АДРЕСА_1 .

17.06.2022 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/2455/22 шлюб між сторонами було розірвано.

На утриманні Позивача перебувають двоє неповнолітніх синів. 06.05.2022 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області винесено рішення по справі №357/2457/22 про стягнення з Відповідача на її користь аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31.03.2022 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Після досягнення старшою дитиною повноліття аліменти на іншу дитину стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. У строки визначені цивільним процесуальним законом до суду апеляційної інстанції рішення не оскаржувалось, а тому вважається таким, що набрало законної сили.

Згідно з довідкою Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області від 06.05.2025 року № 91363, за Відповідачем рахується заборгованість по сплаті аліментів, яка виникла з березня 2022 року та станом на сьогодні становить 99289,33 гривень. Це свідчить про системне ухилення Відповідача від участі в утриманні дітей, що є самостійною підставою для відступу від рівності часток.

Неповнолітні діти сторін постійно потребують матеріального забезпечення. Вони навчаються в загальноосвітньому навчальному закладі, активно займаються футболом, відвідують заняття з англійської мови, що потребує регулярних витрат на оплату навчання, спортивної форми, інвентарю, гуртків, підручників та іншого.

Через нестерпні умови проживання з чоловіком, Позивач змушена з дітьми проживати у найманому житлі, що підтверджується договором оренди. Щомісячна орендна плата, вартість комунальних послуг та всі витрати на забезпечення потреб дітей, включно із харчуванням, одягом, лікуванням, розвитком та дозвіллям, покриває виключно Позивач, мати дітей, без будь якої фінансової участі Відповідача.

Окрім вищезазначеного, відповідно до Судового наказу № 357/7393/24 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області щодо стягнення, з Позивача заборгованості за оплату комунальних послуг із централізованого опалення та абонентського обслуговування в розмірі 19099,52 гривень за період з 01.12.2021 по 01.04.2024 по адресі: АДРЕСА_1 - спільна квартира сторін, яка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Фактично, Позивач змушена нести витрати, які б розподілялися між обома співвласниками.

Зазначені обставини свідчать про те, що всі витрати, пов`язані з утриманням спільних дітей сторін, їхнім проживанням, навчанням розвитком, здоров`ям та дозвіллям, Позивач несе особисто. Також вона змушена нести витрати на утримання спільної квартири, яка належить сторонам, як колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності, а також оплачувати оренду іншого житла для її проживання та їхніх спільних з Відповідачем неповнолітніх дітей.

Натомість Відповідач фактично самоусунувся від будь-якої участі в забезпеченні потреб дітей і утриманні житла, що покладає на Позивача надмірне навантаження.

Позивач неодноразово зверталася до Відповідача з пропозиціями щодо добровільного вирішення питання поділу спільного майна подружжя шляхом особистих переговорів. Однак взаємної згоди досягнуто не було. У подальшому вона направила відповідачу письмову пропозицію із викладенням можливих умов поділу майна листом із описом вкладення через АТ «Укрпошта». Проте, Відповідач відмовився від отримання зазначеного листа, чим продемонстрував небажання досягти домовленості та висловив свою позицію щодо залишення квартири виключно за собою.

Оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо порядку поділу спільного майна подружжя, виникла необхідність звернення до суду з метою захисту порушеного права та вирішення спору в судовому порядку.

У зв`язку з викладеним, що між сторонами не було досягнуто домовленості про добровільний поділ спільного майна, з огляду на наявність достатніх підстав для здійснення поділу майна з відступом від засад рівності часток подружжя, шляхом збільшення моєї частки у спільному майні до 2/3 частин, Позивач просить суд:

визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, право власності на 2/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

стягнути з Відповідача на свою користь судові витрати.

Історія справи. Заяви та клопотання, позиції сторін.

10.06.2025 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с. 61).

25.08.2025 року до канцелярії суду представником Відповідача було подано відзив на позовну заяву у якому остання частково заперечувала проти задоволення позову, просила суд задовольнити позов частково, а саме: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підтвердила, що сторони дійсно перебували у шлюбі, від якого мають трьох дітей. Старша дитина сторін є повнолітньою. Підтвердила, що дійсно у шлюбі сторонами було придбано спірну квартиру. Згодом, шлюб між сторонами було розірвано та вони почали проживати окремо. Із Відповідача рішенням суду було стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей. Повідомила, що відповідно до Кредитного договору №11/03-49 від 21.07.2005 року між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» та Відповідачем був укладений кредитний договір, а саме надано ОСОБА_2 кредит на суму 17000дол США строком на 10 років. Відповідно до п. 1.3 Кредит надається позичальнику на придбання двокімнатної квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 у ОСОБА_6 . Відповідно до п. 1.4 Договору, в якості забезпечення Позичальником виконання своїх обов`язків, щодо повернення Кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою, вимоги, Сторони укладають Договір іпотеки Нерухомості визначеної у п. 1.3 цього Договору, заставною вартістю 119380 грн. Також, 21.07.2005 року був укладений Договір іпотеки між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» та відповідачем, відповідно до п.1.2 якого в іпотеку було передано майно: квартира АДРЕСА_2 . Також дана спірна квартира була застрахована відповідно до Договору № 00024 страхування майна в заставі. Звернула увагу суду на те, що Позивач взагалі не була стороною договору кредиту, ні договору іпотеки, вона не була майновим поручителем. І лише коли Відповідач сплатив повністю кредит вона вирішила поділити майно та ще й збільшити свою частку. Зазначила, що Позивач повністю нівелювала багаторічні зусилля Відповідача належним чином забезпечити житлові умови її та їх спільних дітей. У свою чергу Відповідач зареєстрований з 2000року у Державній податковій службі як фізична особа-підприємець, мав достатній та постійний дохід. Саме на плечі Відповідача поліг обов`язок забезпечувати сім`ю, оскільки Позивач тричі перебувала у декретній відпустці по догляду за дітьми, не мала доходу. Тому, Позивач помилково вважає, що на сьогодні вона має право збільшити частку у власності квартири. Також у своїй позовній заяві Позивач посилається на довідку Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області від 06.05.2025р. № 91363, відповідно до якої за Відповідачем рахується заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 99289,33 грн. На переконання Позивача, такий розмір заборгованості свідчить про системне ухилення Відповідача від участі в утриманні дітей, що є самостійною підставою для відступу від рівності часток. Однак таку позицію Позивача, сторона Відповідача вважає помилковою та повністю заперечує, проти посилання Позивача, що з боку Відповідача вчиняються дії, що можуть бути розцінені як системне ухилення від участі в утриманні дітей. Відповідач не погоджується з тим, шо наявна заборгованість по аліментах є підставою для відступу від рівності часток. Відповідач повністю усвідомлює свій обов`язок утримувати дітей, брати участь в їх матеріальному та духовному житті, а тому по мірі своїх можливостей утримує своїх дітей. Відповідно до довідки ГУ ПФУ у Київській області від 26.05.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду у Київській області з 06.07.2021 року та отримує пенсію за віком. Інші доходи у Відповідача відсутні. З пенсійного забезпечення мають бути стягнуті аліменти на утримання дітей. Відповідно до Довідки про доходи 3 8986199282997920 від 23.08.2024 року Відповідач отримує пенсію по віку у мінімальному розмірі, а саме на липень 2021 року (час призначення аліментів) розмір пенсії становив 1554, 97 грн., станом на серпень 2024 року 2361 грн. Такий розмір пенсії Відповідача зберігається і досі. Відповідно до Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 06.05.2025 року, що надана Позивачем, зазначено що у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року розмір аліментів розраховувався з середньої заробітної плати по регіону в якому проживає боржник, а не з розміру пенсії, яку він отримує. У результаті чого, розрахунок заборгованості зроблений невірно та як наслідок виникла заборгованість. На даний момент, Відповідач має намір звернутись до державного виконавця із заявою про здійснення перерахунку розміру заборгованості по аліментах. Відповідачем, окрім стягнення з пенсійного забезпечення, періодично засобами грошового переказу Укрпошти здійснювалися перерахування коштів на ім`я Позивача для утримання дітей. Так, відповідно до роздруківки смс повідомлень Відповідачем на користь Позивача за останній рік було сплачено 07.08.2024 pоку - 2500,00 грн, 07.11.2024 - 2500,00 грн., 07.12.2024 pоку - 2500,00 грн., 05.02.2025 pоку -2500,00 грн., 08.02.2025 року -2500,00 грн. Відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави для відступлення від рівності часток подружжя у спільному майні. Надана нею інформація в позовній заяві та долучена довідка про розмір заборгованості не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Також, до позовної заяви не долучено доказів, що розмір аліментів є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку дітей, а тому лише факт спільного місця проживання дітей із Позивачем не є достатньою підставою для відступу від рівності часток у майні подружжя. Посилання Позивача, що вона змушена винаймати квартиру теж не є підставою для відступу від рівності часток. Відповідач не перешкоджає Позивачу та спільним дітям проживати у спірній квартирі. Винаймати квартиру не є крайньою необхідністю, це лише забаганка Позивача. Вважає, що Позивачем не доведено що Відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (т.1 а.с. 86-93).

25.08.2025 року до канцелярії суду представником Позивача подано клопотання про витребування доказів, у якому остання просила суд витребувати з Державної податкової служби України: відомості з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого/перерахованого податку та військового збору відносно ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ) за період із 01.03.2022 року по 01.08.2025 року (т.1 а.с. 131-132).

02.09.2025 року до канцелярії суду Позивачем подано відповідь на відзив, у якій остання зазначила, що згідно з довідкою Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі від 06.05.2025 року № 91363, за відповідачем ОСОБА_2 рахується заборгованість по сплаті аліментів, яка виникла з березня 2022 року та станом на сьогодні становить 99289,33 грн. Розрахунок розміру заборгованості входить виключно до компетенції державного виконавця, а тому твердження Відповідача про його «невірність» не мають правового значення. Наявність значної та систематичної заборгованості підтверджує факт свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо утримання дітей. Наголосила, що спільні неповнолітні діти сторін постійно потребують належного утримання, адже навчаються у загальноосвітньому закладі, відвідують секції з футболу, заняття з англійської мови, що вимагає регулярних витрат на оплату занять, придбання спортивної форми, взуття, інвентарю, навчальної літератури тощо. Усі зазначені витрати Позивач здійснює самостійно, без будь-якої участі Відповідача. Останній платіж по аліментах, здійснений відповідачем в квітні 2025 року на користь двох спільних дітей, становив 1180,50 грн. Очевидно, що така сума є вкрай недостатньою для задоволення реальних потреб двох підлітків, у період активного росту, які потребують належаного харчування, лікування та розвитку. Зокрема, у серпні 2025 року Позивачем було придбано для дітей: брюки - 595,00 грн.; двоє джинсів по 1200,00 грн.- 2400,00 грн.; дві сорочки по 495,00 грн.- 900,00 грн.; кросівки - 1 пара за 4199,00 грн., канцтовари на суму 618,80 грн. (зокрема два шкільних пенали, щоденники, зошити тощо); оплачено курс англійської мови (8 годин) - 1870,00 грн. Це лише частина витрат, які Позивач несе одноособово для забезпечення навчального процесу, розвитку та належних умов життя дітей. Таким чином, реальні витрати на утримання дітей у рази перевищують сплачену Відповідачем суму аліментів. При цьому всі інші необхідні витрати на харчування, одяг, взуття, медичне обслуговування, дозвілля також покриваються Позивачем самостійно. Наведене підтверджує, що Відповідач фактично усунувся від виконання своїх обов`язків щодо утримання дітей, а її забезпечення здійснюється виключно Позивачем, що ставить її у значно гірше матеріальне становище поряд із Відповідачем. На підтвердження зазначених обставин Позивачем надано відповідні квитанції та чеки, які свідчать про понесені витрати. У зв`язку з тим, що Відповідач фактично самоусунувся від виконання обов`язків, Позивач була змушена проживати з трьома дітьми у найманому житлі, що підтверджується договором оренди. Водночас вона несе витрати на комунальні послуги по їхній спільній спірній квартирі. Відповідач у відзиві свідомо приховує інформацію про свої доходи. До серпня 2023 року він був зареєстрованим як фізична особа-підприємець, а на сьогодні є керівником Білоцерківської міської організації політичної партії «Українська платформа». Отже, наявні всі підстави вважати, що Відповідач свідомо занижує свої доходи перед судом намагається уникнути відповідальності щодо виконання своїх батьківських обов`язків. Позивач переконана, що Відповідач достеменно знав про наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів, а також про те, що аліменти сплачувалися несвоєчасно та не в повному обсязі. При цьому Відповідач був зобов`язаний утримувати двох неповнолітніх дітей, а також повнолітню доньку, яка на сьогодні ще не має постійної роботи та гідного матеріального забезпечення, отже також потребує допомоги батька. Попри це, Відповідач обмежується лише формальними посиланнями на пенсію, приховуючи реальний розмір своїх доходів, що свідчить про його недобросовісну поведінку як у відносинах із власними дітьми, так і в процесі розгляду даної справи. Враховуючи вищевикладене, Позивач вважає доводи Відповідача безпідставними. Наявність істотних обставин, а саме: ухилення Відповідача від належного утримання дітей, наявність заборгованості зі сплати аліментів, фактичне утримання та забезпечення дітей Позивачем свідчать про необхідність відступу від рівності часток в інтересах трьох дітей (т.1 а.с. 121-124).

25.09.2025 року ухвалою суду витребувано з Державної податкової служби України відомості з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого/перерахованого податку та військового збору відносно ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ) за період із 01.03.2022 року по 01.08.2025 року (т.1 а.с. 144-145).

23.10.2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по даній цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті (т.1 а.с. 155).

27.10.2025 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від Державної податкової служби України надійшли витребувані судом відомості (т.1 а.с. 158-160).

04.12.2025 року до канцелярії суду від представника Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів у справі (т.1 а.с. 172).

29.04.2026 року до суду представником Відповідача подано письмові пояснення, у яких остання зазначила, що ст.70 СК України передбачає підстави відступу від рівності часток. Збільшення частки у спільному майні передбачене лише у випадку коли розмір аліментів, яку одержує Позивач, недостатній для забезпечення дітям фізичного, духовного розвитку та лікування, а не з інших підстав. Спільна квартира, щодо якої наразі розглядається спір була отримана в кредит під час сімейних відносин сторін. Договір іпотеки був оформлений лише на Відповідача. Оскільки Позивач займалася вихованням дітей та влаштуванням побуту, Відповідач зареєстрований з 2000 року у Державній податковій службі як фізична особа-підприємець, мав достатній та постійний дохід. Саме на плечі Відповідача поліг обов`язок забезпечувати сім`ю, оскільки Позивач тричі перебувала у декретній відпустці по догляду за дітьми, не мала доходу. Звернула увагу суду на те, що Позивач до розірвання шлюбу не мала офіційного трудового стажу, весь тягар утримання сім`ї, спільної квартири, дітей полягав на плечі Відповідача. Доказів ухилення Відповідача від утримання дітей Позивачем не надано. На підтвердження незадовільного матеріального стану Відповідачем долучено довідку про розмір пенсії відповідача за останні 12 місяців та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору. Із наданих відомостей стає очевидним, що за період січень 2022 року по липень 2025 року дохід Відповідача становив 310 грн. Із відомостей не вбачається жодних надходжень і від Білоцерківської міської організації політичної партії «Українська платформа». Таким чином, Позивач не надала до суду жодних доказів того, що як в період спільного проживання так і після розлучення, Відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Позивачем не долучено жодного доказу, що дійсно спільні діти сторін відвідують гурток з футболу, займаються англійською мовою та те, що такі заняття є платними. Позивачем не долучено довідку, що діти займаються у таких гуртках та їх вартість. А тому такі посилання не заслуговують уваги. Позивач мала можливість скасувати судовий наказ про стягнення боргу за комунальні послуги. Однак, з невідомих підстав визнала судовий наказ таким, що підлягає виконанню. Наголосила, що з моменту задоволення позову, Позивач має нести витрати по утриманню квартири постійно і не тільки послуги тепломережі. Відповідач не чинив і не чинить жодних перешкод Позивачу і дітям аби вони не проживали у спільній квартирі. До даного часу Відповідач не змінив замки в квартирі. Таким чином діти та й сама Позивач можуть безперешкодно проживати у спільній квартирі, а оренда житла аж ніяк не стосується права на збільшення частки у власності з огляду на ст. 70 СК України. Оренда квартири це є забаганка Позивача та аж ніяк не може бути підставою для збільшення частки у спільному майні. Зауважила, що Позивач в неповній мірі розкриває правду суду, а саме у своїй позовній заяві зазначає що окрім двох неповнолітніх дітей, Відповідач, також, не утримує повнолітню доньку, яка на сьогодні ще не має постійної роботи та гідного матеріального забезпечення, отже також потребує допомоги батька. Однак, повністю ігнорує той факт, що донька працевлаштована та проживає окремо в іншому місті. У судовому засіданні Позивач підтвердила, що батько бачиться з дітьми, та влаштував свято сину на його день народження. Але коли представник Позивача запитала чи відомо їй що батько дав синам кошти, вона це підтвердила, але відразу відповіла що не знає яку суму. Тоді Відповідач дав дітям 5000,00 грн. Наявність регулярних відрахувань з пенсії Відповідача свідчить, що з його боку жодного ухилення від сплати аліментів немає. Відповідачем, у добровільному порядку, через Укрпошту, у листопаді 2024 року сплачено на користь Позивача 2000,00 грн., у грудні 2024 року 2500,00 грн., у лютому 2025 року 5000,00 грн. Він не чекав, коли державний виконавець вирішить надіслати виконавчий лист до Пенсійного фонду України, а сам за власною ініціативою перерахував кошти на утримання дітей. Тому, не можна стверджувати, що Відповідач свідомо ухиляється від сплати аліментів, коли він на добровільних засадах сплачує аліменти. Окрім цього, Позивач повністю ігнорує той факт, що відповідач спілкується з дітьми, бачиться з ними, вони до нього приходять в квартиру, Відповідач разом з дітьми святкують дні народження та інші свята, він дарує їм подарунки та одяг. Усі зимові канікули молодший син сторін ОСОБА_7 провів у батька, що Відповідач зробив дітям подарунки на день св. Миколая, Новий рік. Придбав весняну куртку і два спортивних костюми молодшому сину. Відповідач особисто відвозить сина на гурток боротьби, спілкується з тренером про успіхи сина. Такі заняття проводяться безкоштовно. Позивачем не надано до суду жодних доказів, що діти духовно та фізично чогось недоотримують. Тобто в даній ситуації мають місце регулярні відрахування аліментів, системні побачення Відповідача з дітьми і його добровільна матеріальна участь у їхньому житті, піклування про духовний та фізичний їхній розвиток. Діти не мають хронічних захворювань та не потребують дороговартісного лікування (т.1 а.с. 190-197).

02.06.2026 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Позивача надійшло клопотання про долучення доказів (т.1 а.с. 204-206).

02.06.2026 року до канцелярії суду представником Позивача подано письмову промову у судових дебатах (т.1 а.с. 219-225).

03.06.2026 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Відповідача клопотання про долучення доказів (т.1 а.с. 229-230).

03.06.2026 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» представником Відповідача подано письмову промову у судових дебатах (т.1 а.с. 242-249).

У судових засіданнях Позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити. Надали пояснення, аналогічні за змістом позовної заяви та відповіді на відзив.

У судових засіданнях Відповідач та його представник проти задоволення позовних вимог заперечували частково, просили суд задовольнити позов частково, а саме: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Надали пояснення, аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву та письмовим поясненням.

09.07.2026 року сторони у судове засідання не з`явилися, до канцелярії суду їхні представники подали заяви про розгляд даної справи без їхньої участі (т.2 а.с. 6, 9).

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

2. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

11.01.2003 року між сторонами відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області було зареєстровано шлюб, актовий запис № 11 (т.1 а.с. 11).

Від спільного подружнього життя у них народилося троє дітей:

згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 25.02.2003 року Відділом реєстрації актів громадського стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.12);

відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого 24.11.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 13);

згідно зі свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 виданим 07.10.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київської області, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 14).

20.07.2005 року, у період перебування у шлюбі, між ОСОБА_6 та Відповідачем було укладено договір купівлі продажу спірної квартири АДРЕСА_2 . Вартість квартири - 19857,00 гривень (п.2.2 договору) (т.1 а.с. 20).

За наслідками укладення договору за Відповідачем було зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно (т.1 а.с. 19, 21, 22, 23, 49).

21.07.2005 року між Відповідачем та АБ «БАНК РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ» було укладено кредитний договір №11/03-49. Відповідно до п.1.1 кредитного договору сума кредиту становить 17000,00 доларів США. Згідно з п. 1.3 кредитного договору кредит надається на придбання двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 102-108).

21.07.2005 року до вказаного кредитного договору між Відповідачем та АБ «БАНК РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ» було укладено договір іпотеки та договір страхування майна в заставі №00024 (т.1 а.с. 109-111, 112-114, 115).

17.06.2022 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/2455/22 шлюб між сторонами було розірвано (т.1 а.с. 15-16).

Після розірвання шлюбу неповнолітні діти сторін, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживають із Позивачем та перебувають на її утриманні. 06.05.2022 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області винесено рішення по справі №357/2457/22 про стягнення з Відповідача на її користь аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31.03.2022 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Після досягнення старшою дитиною повноліття аліменти на іншу дитину стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття (т.1 а.с. 17).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 06.05.2025 року №91363, складеним головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасименко Ю.О., заборгованість Відповідача по сплаті аліментів станом на 01.05.2025 року, за період з березня 2022 року по квітень 2025 року (включно) становить 99289,33 гривень (т.1 а.с. 18).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 29.10.2025 року №253003, складеного головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Герасименко Ю.О., заборгованість Відповідача по сплаті аліментів станом на 29.10.2025 року, за період з березня 2022 року по жовтень 2025 року (включно) становить 81058,00 гривень (т.1 а.с. 18).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 02.06.2026 року №122011, складеним головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Герасименко Ю.О., заборгованість Відповідача по сплаті аліментів станом на 02.06.2026 року, за період з березня 2022 року по травень 2026 року (включно) становить 96161,50 гривень (т.1 а.с. 237-238).

Доказів на підтвердження факту оскарження указаних розрахунків до суду не надано.

Відповідно до вказаних розрахунків у 2026 році щомісячний розмір аліментів, які Відповідач має сплачувати на утримання двох дітей, з огляду на розмір його офіційних доходів, становить 3512,00 гривень. У 2025 році такий розмір становив на двох дітей - 3196,00 гривень, у 2024 році - 2833,00 гривень, у 2023 року - 2833,00 гривень, у 2022 році - 2744,00 гривень та 2618,00 гривень.

Позивач разом з неповнолітніми дітьми проживає у орендованій квартирі АДРЕСА_4 , що підтверджується договором оренди квартири від 01.05.2023 року. Орендна плата за користування майном складає 4000,00 гривень на місяць (т.1 а.с. 24-26).

19.06.2024 року судовим наказом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області стягнуто з Позивача на користь КП БМР «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА» борг в сумі 19426,23 гривень за надання послуг з постачання теплової енергії до спірної квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 33, 34).

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_8 син сторін ОСОБА_3 навчається в The English Studio з листопада 2024 року щомісячна плата становить 1640,00 гривень (т.1 а.с. 29).

На підтвердження розміру окремих витрат, пов`язаних з утриманням двох неповнолітніх дітей, Позивачем надано до суду копії відповідних платіжних документів на загальну суму 38797,80 гривень (т.1 а.с. 27, 28, 30-32, 125, 126).

Відповідно до Довідки Форми ОК-5 №804871075042792 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ІНДИВІДУАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЗАСТРАХОВАНУ ОСОБУ у період із 2022 року по 2026 рік Позивач доходів не має (т.1 а.с. 208-210).

Згідно з наявним у матеріалах справи довідками про доходи Відповідача останній перебуває на обліку в органах ПФУ та отримує пенсію за віком. Щомісячний розмір пенсії у 2022 році становив 1934,00 гривень та 2027,00 гривень, у 2023 році - 2093,00 гривень, у 2024 році - 2093,00 гривень та 2361,00 гривень, у 2025 році - 1180,50 гривень, у 2026 році - 1297,50 гривень (т.1 а.с. 98-99, 175, 198).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованих та виплачених доходів за період з березня 2022 року по серпень 2025 року, розмір доходів Відповідача за вказаний період становить 310,00 гривень, отримано у березні 2023 року (а.с. 158-159, 160).

На підтвердження факту відсутності обставин, передбачених ч.2 ст. 70 СК України, Відповідачем подано до суду докази на підтвердження добровільної сплати коштів Позивачу у 2024 - 2025 роках (т.1 а.с. 100, 231-236).

Як вбачається з указаних розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, дані сплати коштів враховано державним виконавцем у якості сплати Відповідачем аліментів на користь Позивача.

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення закріплено нормою ст. 368 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 60 СК України передбачає презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17 зроблено висновок, що «норми сімейного законодавства свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №462/518/18 факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання.

Відповідно до статті 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У відповідності до статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

За правилами частини 2 статті 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до частини 3 статті 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Висновки суду.

Судом встановлено та сторонами по справі не оспорювалося, що спірна квартира АДРЕСА_2 , право власності на яку було оформлено за Відповідачем у 2005 році на підставі договору купівлі продажу квартири від 20.07.2005 року, придбана у період шлюбу між сторонами та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Сторони бажають її поділу.

Також судом встановлено, що між сторонами наявний спір щодо наявності підстав для відступу від засад рівності часток подружжя, передбачених у ст.70 СК України, а саме:

Позивач наполягає, що такі обставини наявні та просить суд визнати за нею право власності на 2/3 спірної квартири;

Відповідач заперечує існування таких обставин, наполягає, що він дбає про матеріальне забезпечення сім`ї, не ухиляється від участі в утриманні дитини (дітей), не приховує, не знищив та не пошкодив спільне майно, не витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Окрім того зазначає, що Позивачем не доведено, що розмір аліментів, який він сплачує на двох неповнолітніх дітей, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. За таких умов Відповідач просить суд визнати за Позивачем право власності на 1/2 частину спірної квартири.

Судом встановлено, що згідно з наявним у матеріалах справи довідками про доходи Відповідача останній перебуває на обліку в органах ПФУ та отримує пенсію за віком. Щомісячний розмір пенсії у 2022 році становив 1934,00 гривень та 2027,00 гривень, у 2023 році - 2093,00 гривень, у 2024 році - 2093,00 гривень та 2361,00 гривень, у 2025 році - 1180,50 гривень, у 2026 році - 1297,50 гривень (т.1 а.с. 98-99, 175, 198).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованих та виплачених доходів за період з березня 2022 року по серпень 2025 року, розмір доходів Відповідача за вказаний період становить 310,00 гривень, отримано у березні 2023 року (а.с. 158-159, 160).

Як зазначалося вище, відповідно до частини 3 статті 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Судом встановлено та Відповідачем не спростовано, що після розірвання шлюбу неповнолітні діти сторін, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживають із Позивачем у орендованій нею квартирі АДРЕСА_4 , що підтверджується договором оренди квартири від 01.05.2023 року. Орендна плата за користування майном складає 4000,00 гривень на місяць (т.1 а.с. 24-26).

Як встановлено судом із пояснень сторін та їхніх представників, після розірвання шлюбу у сторін склалися відносини, у яких вони не мають бажання проживати разом у спірній квартирі.

06.05.2022 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області винесено рішення по справі №357/2457/22 про стягнення з Відповідача на користь Позивача аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31.03.2022 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Після досягнення старшою дитиною повноліття аліменти на іншу дитину стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття (т.1 а.с. 17).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 06.05.2025 року №91363, складеним головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасименко Ю.О., заборгованість Відповідача по сплаті аліментів станом на 01.05.2025 року, за період з березня 2022 року по квітень 2025 року (включно) становить 99289,33 гривень (т.1 а.с. 18).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 29.10.2025 року №253003, складеного головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Герасименко Ю.О., заборгованість Відповідача по сплаті аліментів станом на 29.10.2025 року, за період з березня 2022 року по жовтень 2025 року (включно) становить 81058,00 гривень (т.1 а.с. 18).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 02.06.2026 року №122011, складеним головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Герасименко Ю.О., заборгованість Відповідача по сплаті аліментів станом на 02.06.2026 року, за період з березня 2022 року по травень 2026 року (включно) становить 96161,50 гривень (т.1 а.с. 237-238).

Доказів на підтвердження факту оскарження указаних розрахунків до суду не надано.

На підтвердження факту відсутності обставин, передбачених ч.2 ст. 70 СК України, Відповідачем подано до суду докази на підтвердження добровільної сплати коштів Позивачу у 2024 - 2025 роках (т.1 а.с. 100, 231-236).

Як вбачається з указаних розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, дані сплати коштів враховано державним виконавцем у якості сплати Відповідачем аліментів на користь Позивача.

Окрім того, 19.06.2024 року судовим наказом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області стягнуто з Позивача на користь КП БМР «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА» борг в сумі 19426,23 гривень за надання послуг з постачання теплової енергії до спірної квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 33, 34).

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_8 син сторін ОСОБА_3 навчається в The English Studio з листопада 2024 року щомісячна плата становить 1640,00 гривень (т.1 а.с. 29).

На підтвердження розміру окремих витрат, пов`язаних з утриманням двох неповнолітніх дітей, Позивачем надано до суду копії відповідних платіжних документів на загальну суму 38797,80 гривень (т.1 а.с. 27, 28, 30-32, 125, 126).

Відповідно до Довідки Форми ОК-5 №804871075042792 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ІНДИВІДУАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЗАСТРАХОВАНУ ОСОБУ у період із 2022 року по 2026 рік Позивач доходів не має (т.1 а.с. 208-210).

З огляду на те, що відповідно до вказаних розрахунків у 2026 році щомісячний розмір аліментів, які Відповідач має сплачувати на утримання двох дітей, з огляду на розмір його офіційних доходів, становить 3512,00 гривень, тобто по 1756,00 гривень на дитину (у 2025 році такий розмір становив на двох дітей - 3196,00 гривень, у 2024 році - 2833,00 гривень, у 2023 року - 2833,00 гривень, у 2022 році - 2744,00 гривень та 2618,00 гривень), беручи до уваги розмір заборгованості Відповідача зі сплати аліментів, який станом на 02.06.2026 року, за період з березня 2022 року по травень 2026 року (включно), становить 96161,50 гривень, а також інші докази, які надано Позивачем на підтвердження її витрат на утримання дітей, суд констатує недостатній розмір аліментів, які одержують діти, для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Стосовно обов`язку суду та сторін у забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, чи здійснюються вони державними, приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Окрім Конвенції про права дитини 1989 року, принцип забезпечення «найкращих інтересів дитини» також закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року; Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міжнародного усиновлення 1993 року; Конвенції про юрисдикцію, застосовне право, визнання, виконання та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року й низці інших.

Комітетом ООН із прав дитини принцип «найкращих інтересів дитини» був докладно витлумачений у Зауваженні загального порядку № 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів». Зокрема, Комітет акцентує увагу на тому, що призначенням концепції найкращих інтересів дитини є оцінка найкращих інтересів дитини в кожному окремому випадку при дотриманні балансу «усіх елементів, необхідних для прийняття рішення в конкретній ситуації для конкретної дитини або групи дітей» (п. 46).

Відповідно до пункту 2 статті 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 р. (набула чинності в Україні 01.04.2007 р.) пріоритетом є забезпечення найвищих інтересів дітей та підтримка їхніх прав.

Згідно з ч.3 ст.51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство й батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України.

Також регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ч.7, ч.8 ст.7 Сімейного кодексу України).

Згідно із ч. 2 та ч. 4 ст. 155 СК батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», «забезпечення найкращих інтересів дитини» передбачає дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня розвитку, що може її висловити.

Статтею 45 ЦПК України передбачено забезпечення захисту прав малолітніх та неповнолітніх осіб під час розгляду справи.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що Позовні вимоги позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі наданих сторонами та витребуваних судом доказів.

Розподіл судових витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги в повному обсязі, судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви, покладається на Відповідача і становить 6865,67 гривень (т.1 а.с. 1).

3. Резолютивна частина.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 2/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 6865,67 гривень (шість тисяч вісімсот шістдесят п`ять гривень 67 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 22.07.2026 року.

Суддя В. П. Цукуров