Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №369/7867/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 369/7867/26 Апеляційне провадження № 33/824/3224/2026Головуючий у суді першої інстанції - Оленіч Ю.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А., розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Чулковим Антоном Павловичем на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2026 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 173 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 965436 від 18.04.2026, ОСОБА_2 26.03.2026 о 09.40 год, знаходячись по АДРЕСА_1 , виражалась нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_1 , чим порушила громадський порядок і спокій громадян. Таким чином, ОСОБА_2 вчинила правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.05.2026 провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 , через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нову, якою ОСОБА_2 визнати винною за статтею 173 КУпАП і призначити покарання у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у матеріалах справи наявний відеозапис зі звуком із камер зовнішнього відеонагляду, встановлених у будинку потерпілої ОСОБА_1 , з яких вбачається, що ОСОБА_2 , вийшла за межі приватного домоволодіння через відчинені ворота та вже перебуваючи на вулиці, повернувшись в бік потерпілої виразилась нецензурною лайкою в її бік, отже місцем вчинення адміністративного правопорушення є громадське місце.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Чулков А.П. підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Захисник ОСОБА_2 - адвокат Кожем`яненко А.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю

Суд першої інстанції закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки дійшов висновку, що належних та допустимих доказів, які б «поза розумним сумнівом» підтверджували вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, матеріали справи не містять.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 173 КУпАП дрібне хуліганство полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неправильно встановив місце вчинення адміністративного правопорушення, оскільки, на думку скаржника, із відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 висловилася нецензурною лайкою вже після виходу за межі приватного домоволодіння, перебуваючи на вулиці, яка є громадським місцем.

Разом із тим, наведені доводи не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник на ґрунті тривалих сімейних неприязних відносин, пов`язаних із реалізацією ОСОБА_2 права на спілкування зі своїми дітьми відповідно до судового рішення. Саме під час цього конфлікту, залишаючи домоволодіння, ОСОБА_2 одноразово висловилася нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 .

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень учасників події та наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається, що дії ОСОБА_2 були спрямовані на порушення громадського порядку і спокою громадян. Встановлені обставини свідчать, що відповідні висловлювання мали місце під час особистого конфлікту між особами, які перебувають у тривалих неприязних сімейних відносинах.

При цьому матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що внаслідок дій ОСОБА_2 було порушено громадський порядок чи спокій інших громадян, окрім учасників конфлікту, або що її поведінка викликала обурення чи занепокоєння сторонніх осіб.

Сам по собі факт одноразового вживання нецензурного вислову під час сімейного не свідчить про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги щодо місця висловлення нецензурної лайки не впливають на правильність висновку суду першої інстанції, оскільки не спростовують відсутності інших обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Будь-яких переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції скаржником не наведено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Чулковим Антоном Павловичем залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду