Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №754/5492/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року місто Київ

справа № 754/5492/25

провадження № 22-ц/824/4329/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.

сторони:

позивач - КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Панченко О.М., -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року КП «Київтеплоенерго» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просив стягнути заборгованість у загальному розмірі 137 876,09 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що з 01.05.2018 позивач є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01.11.2021 у зв`язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. На виконання вимог законодавства КП "Київтеплонерго" на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені: 1) договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті "Хрещатик`від 28.03.2018 №34 (5085). Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ повідомляє, що відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово комунальні послуги" від 09.11.2017, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем. Відповідач проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго». Позивач вказує, що відповідач користується послугами, але свої зобов`язання по сплаті за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.10. 2025 позовні вимоги КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість у розмірі 86 497,59 грн., що складається з:

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 7 286,72 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 867,12 грн. та 3% річних у розмірі 201,83 грн.

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 2 719,89 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 323,67 грн. та 3% річних у розмірі 75,34 грн.

- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 25 002,58 грн.; - інфляційну складову боргу у розмірі 2 705,68 грн. та 3% річних у розмірі 693,92 грн.

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 12 865,59 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 1 492,41 грн. та 3% річних у розмірі 354,24 грн.

- заборгованості за спожиті з 01.11.2021послуги з постачання теплової енергії у розмірі 25 257,54 грн.; - інфляційну складову боргу у розмірі 2 544,13 грн. та 3% річних у розмірі 588,26 грн., та пеню у розмірі 399,62 грн.

- заборгованості за спожиті 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 867,07 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 111,60 грн. та 3% річних у розмірі 26,02 грн., та пеню у розмірі 122,31 грн.

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1277,79 грн.,

- заборгованості за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 643,42 грн.,

- заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 70,84 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1 899,63 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим.

В апеляційній скарзі посилається на те, що відповідач суму боргу не визнає, і ця сума підлягає перерахунку. Відповідачем були здійснені всі засоби для урегулювання заборгованості.

Крім цього, відповідач звернулася до представників КП «Київтеплоенерго» з проханням надати розстрочку для погашення узгодженої заборгованості, оскільки вона є мамою двох неповнолітніх дітей, яких виховую сама, і не може сплатити всю суму боргу одразу. Відповідачем заповнено всі відповідні заяви про узгодження розстрочки за формою, яку надали представники КП «Київтеплоенерго». Такі документи були прийняті представниками позивача до роботи. Протягом декількох місяців відповідач активно співпрацювала з позивачем по зняттям показників лічильників і перерахунку боргу. Таким чином, борг було перераховано та зменшено.

Учасники справи до суду не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, отримання позивачем та відповідачем судового повідомлення підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Причини своєї неявки сторони суду не повідомили.

Оскільки рішення ухвалене за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення (частина 5 стаття 268 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно частини 1, 2, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень частини 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом установлено, що відповідач своєчасно не вносить плату за отримані послуги з централізованого опалення та плату з постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.08.2025 складає у розмірі 137 876,09 грн. з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, що підтверджено наданими позивачем розрахунками.

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 №630, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085).

Нарахування за спожиті відповідачем послуги здійснювалось на підставі постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У даній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачка є споживачем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , які постачало ПАТ «Київенерго» та на даний час постачає Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», що не заперечує у наданих до суду поясненнях та клопотаннях.

Крім того, відповідно до Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 7 286,72 грн., а також за послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 2 719,89 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є споживачем послуг централізованого опалення та гарячої води, які надає позивач. Користуючись тепловою енергією та гарячою водою, відповідач свої зобов`язання щодо витрат по оплаті за надані та отримані послуги не несе, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідачкою не надано доказів на спростування розрахунків позивача. Також, стороною відповідача не надано доказів ненадання чи неналежного надання позивачем послуг, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачка відмовлялась від отримання послуг або докази відключення їй постачання централізованого опалення/теплової енергії та гарячої води.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України, «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пункту 1частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», редакція якого діяла до 09.12.2017, та частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року N 55, відповідно до якого виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації). У деяких випадках виробники (постачальники) послуг можуть бути і виконавцями послуг (наприклад, для власників приватних будинків), а споживач - це фізична або юридична особа, що користується комунальними послугами.

Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила).

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Встановлено, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенрго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат.

З 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ).

Правовідносини з постачання ЦО та ЦПГВ (Послуги) регулюються ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Поставою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила) та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, на момент виникнення відносин з відповідачем стосовно надання комунальних послуг, а саме з 01.05.2018, на них поширювалася дія ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV.

Відповідно до норм ЦК України, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовилася (не відключалася).

Тому виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, п.п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості, вважає його таким, що підлягає перерахунку, а також про те, що вона вживала заходів щодо врегулювання спору шляхом звернення до позивача із заявами про розстрочку виконання грошового зобов`язання та проведення перерахунку, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не спростовують встановлених судом фактичних обставин та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надав належну оцінку всім доказам, поданим сторонами, та встановив, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, які надавалися позивачем, факт отримання таких послуг не заперечувався, доказів відключення квартири від мереж централізованого теплопостачання чи гарячого водопостачання відповідачем суду не надано, остання відповідно була зобов`язана своєчасно та у повному обсязі оплачувати фактично отримані комунальні послуги.

Посилання апелянта на те, що вона зверталася до позивача щодо укладення договору про розстрочку заборгованості, не спростовує встановленого судом факту існування заборгованості. Саме по собі звернення із заявою про реструктуризацію чи розстрочку свідчить лише про намір сторони врегулювати порядок виконання існуючого грошового зобов`язання, однак не є доказом відсутності такого зобов`язання чи неправомірності здійснених нарахувань. Крім того, матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості, який би змінював строки чи порядок виконання зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги про проведення позивачем перерахунку також не свідчать про незаконність рішення суду першої інстанції. Як правильно встановив суд, ще під час розгляду справи представником позивача 22.09.2025 були подані скориговані розрахунки заборгованості із зменшенням розміру заявлених позовних вимог, які судом були перевірені, досліджені та покладені в основу оскаржуваного рішення. Саме внаслідок проведеного позивачем перерахунку суд першої інстанції частково задовольнив позов, стягнувши не первісно заявлену суму, а скоригований розмір заборгованості. Таким чином, твердження апелянта про неврахування судом проведеного перерахунку не відповідає матеріалам справи.

При цьому відповідачем не подано жодного контррозрахунку, який би містив відомості про конкретні арифметичні помилки, неправильне застосування тарифів, неправильні показники вузлів обліку чи інші обставини, які могли б свідчити про помилковість розрахунків позивача. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також подані відповідачем до суду першої інстанції документи не підтверджують факту погашення заборгованості, не містять відомостей про зміну її розміру, не підтверджують проведення остаточного перерахунку позивачем та не спростовують розрахунків, які були покладені судом першої інстанції в основу рішення.

Скріншот, який відповідач долучила до письмових пояснень у суді першої інстанції не може бути визнаний належним та допустимим доказом щодо існуючої суми заборгованості.

Так, відповідно до статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

За змістом статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, а сторона повинна забезпечити можливість встановлення її походження, автентичності, цілісності та часу створення.

Наданий відповідачем до суду першої інстанції скріншот перерахунку заборгованості не містить кваліфікованого електронного підпису чи електронної печатки, не посвідчений у встановленому законом порядку, не містить відомостей про дату та час створення, не дозволяє ідентифікувати автора повідомлень, не підтверджує незмінність інформації та не дає можливості встановити джерело його походження. Зміст такого скріншоту може бути змінений шляхом використання технічних засобів, а тому без підтвердження його автентичності не може вважатися достовірним доказом.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не поклав зазначений скріншот в основу рішення, оскільки він не відповідає вимогам процесуального закону щодо належності, допустимості та достовірності доказів.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на їх правильність.

Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

Оскільки рішення суду не підлягає скасуванню, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статей 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус