Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №357/5182/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 357/5182/25

провадження № 22-ц/824/2427/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченка Романа Михайловича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2025 року в складі судді Бебешко М. М.,

установив:

12.04.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ( далі - ДТП).

Позовну заяву обґрунтовувала тим, що вона є власником автомобіля KIA CEED, державний номерний знак НОМЕР_1 .

05 листопада 2024 року о 09 год. 29 хв. в м. Біла Церква Київської області по проспекту Князя Володимира відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки BMW 328D, державний номерний знак НОМЕР_2 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не реагувала на її зміну, та при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Генерала Воробйова не надала перевагу в русі автомобілю KIA CEED, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2024 року (справа №357/16303/24) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу BMW 328 D, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221215160 від 29.05.2024 року.

Страховий ліміт за шкоду, заподіяну майну, складав 160 000 грн.

Згідно висновку експерта № 208 по дослідженню з визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу KIA CEED реєстраційний № НОМЕР_1 , складеного судовим експертом Петрушенко В. Ф. 04.12.2024, вартість відновлюваного ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 189212,84 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складає 117 654,48 грн; вартість матеріального збитку -127 877,10 грн.

04.03.2024 ТДВ «СК «Альфа-Гарант» відшкодувало їй частину завданих битків у вигляді страхового відшкодування у розмірі 105 000,00 грн (без ПДВ).

Різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (189 212,84 грн) та сумою страхової виплати (105 000,00 грн) складає 84 212,84 грн.

Оскільки страхове відшкодування не покриває у повній мірі завдані збитки, 04.03.2025 року вона направила ОСОБА_2 претензію про добровільне відшкодування завданої шкоди, на яку відповідь не отримала.

Зазначала, що вона протягом тривалого часу відчуває сильні душевні переживання, хвилювання з приводу неможливості здійснити відновлювальний ремонт транспортного засобу, внаслідок чого їй була завдана моральна шкода, розмір якої вона оцінює в сумі 25 000 грн.

Посилаючись на те, що залишок завданих майнових збитків їй не відшкодовано, що відповідає різниці між реальними збитками та страховим відшкодуванням, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 84 212,84 грн. у рахунок відшкодування завданої їй майнової шкоди, 25 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та судові витрати по справі.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету розгляду на стороні позивача - ТДВ СК «Альфа Гарант».

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по наданню правничої допомоги в сумі 458,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 55,47 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що діяв на час вчинення ДТП, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Так як страховиком було виплачено страхове відшкодування безпосередньо потерпілій ОСОБА_1 на суму 105 000 грн без ПДВ, а позивачем не надано доказів документального підтвердження факту оплати понесеного ремонту. 20% ПДВ від суми виплаченого страхування відшкодування становить 21 000 грн. Тобто, саме таку суму мала б доплатити страхова компанія у випадку надання позивачем документального підтвердження доказів понесених витрат з ремонту пошкодженого в ДТП транспортного засобу. З урахуванням того, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу становить 127 877,19 грн, тому суд не знаходить підстав для стягнення різниці у виплаті страхового відшкодування з відповідача, як з винної у ДТП особи. Завдана позивачу майнова шкода не перевищує ліміт відповідальності страховика, який становить 160 000 грн. Позивач замість звернення до страхової компанії для виплати страхового відшкодування з урахуванням ПДВ, подано позовну заяву до відповідача як винної у ДТП особи, без передбачених законом підстав.

При вирішенні питання щодо відшкодування завданої моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що 25 000 грн є завищеним розміром такої шкоди. Враховуючи принцип розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

03 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко Р. М. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, спричинені внаслідок ДТП у розмірі 84 212,84 грн, моральну шкоду у розмірі 25 000 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, не врахування практики Верховного Суду при розгляді даної категорії справ, долучення нових доказів в порушення процесуальних строків та обґрунтованих підстав.

Зазначає, що для проведення відновлювального ремонту в повному обсязі необхідна сума складала 189 212,84 грн, яка у позивача була відсутня.

Позивачем підтверджено належними доказами, що вартість відновлюваного ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 189 212,84 грн.

Виплаченого страхового відшкодування було недостатньо, тому саме відповідач, як особа винна у ДТП, має забезпечити відновлення пошкодженого транспортного засобу шляхом сплати різниці в розмірі 84 212,84 грн.

07 жовтня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Проценко О. В. надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права та правильним встановленням всіх обставин справи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко Р. М. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Додатково надав довідку судового експерта Петрушенка В. Ф. від 27.03.2026 про те, що відповідно до розрахунку, наведеному у висновку експерта №208 від 4 грудня 2024 року, який є додатком до вказаного висновку, загальна вартість ремонту складає 189 212,84 грн з урахуванням вартості запчастин +малоцінні деталі 125 124,91 грн з ПДВ на запасні частини 20%, вказано «ціни +20%» - 20 854,15 грн. Матеріали по фарбуванню в розрахунку без ПДВ. Вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу та без урахування ПДВ складає 189 212,84 - 20 854,15 =168 358,69 грн (а.с.4 т.2).

Представник ОСОБА_2 - адвокат Проценко О. В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначила, що 21.04.2025 автомобіль Kia Ceed, державний номерний знак НОМЕР_1 , був перереєстрований на ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2025 №3245/2025/5289613, що підтверджується відповіддю Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській області від 24.02.2026, що спростовує доводи позивача про те, що ремонт транспортного засобу не здійснювався через брак коштів.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній та додатково наданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на час звернення до суду з даним позовом була власником транспортного засобу КІА СЕЕD, державний номерний знак НОМЕР_1 (том І, а. с. 14-15).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2024 року у справі №357/16303/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221215160. Страховий ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн. Розмір франшизи - 0,00 грн.

Згідно висновку експерта № 208 по дослідженню з визначення матеріального збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу KIA CEED реєстраційний № НОМЕР_1 , складеного судовим експертом Петрушенко В. Ф. 04.12.2024, вартість відновлюваного ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 189212,84 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складає 117 654,48 грн; вартість матеріального збитку -127 877,10 грн.

04.03.2024 ТДВ «СК «Альфа-Гарант» відшкодувало їй частину завданих битків у вигляді страхового відшкодування у розмірі 105 000,00 грн (без ПДВ).

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 105 000 грн.

Предметом спору є різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахування фізичного зносу з урахуванням податку на додану вартість (189 212,84 грн) та сумою страхового відшкодування (105 000 грн).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Подібні за змістом висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-760цс15, від 22 березня 2017 року у справах № 910/3650/16, № 910/32969/15, а також у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16, від 01 лютого 2018 року у справі № 910/22886/16, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17оскільки коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу та його складових частин враховується при визначенні матеріального збитку, який відшкодовується страховиком, натомість при визначенні розміру відшкодування, яке підлягає стягненню з винної особи, враховується принцип повного відшкодування шкоди потерпілому, зокрема відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (статті 1192, 1194 ЦК України).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі 757/54513/16 зазначено, що системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Разом з тим, як слідує з проаналізованих норм закону, передбачено визначення розміру відшкодування понесених потерпілим збитків, спричинених внаслідок ДТП, двома способами: шляхом встановлення вартості втраченого майна (оцінка (звіт) спеціаліста, експерта розміру заподіяних збитків для відновлення пошкодженого транспортного засобу) або ж надання документів на підтвердження вже понесених витрат за проведення ремонту пошкодженого автомобіля. Таким чином, потерпіла особа має право пред`явити вимоги до страхової організації, а у разі недостатності страхової виплати, - і до винного, будь-яким із названих способів.

Отже, ОСОБА_2 , як особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов`язана сплатити ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач під час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів фактичних витрат на відновлення автомобіля після ДТП.

За таких підстав вартість відновлювального ремонту підлягає зменшенню на суму ПДВ (20%) та складатиме 168 358,69 грн ( 189 212,84 грн - 20 854,15 грн = 168 358,69 грн).

З урахуванням тієї обставини, що вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу та без ПДВ складає 168 358,69 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу без ПДВ - 117 654,48 грн, ОСОБА_2 є відповідальною особою за відшкодування позивачу різниці в сумі 50 704,21 грн ( 168 358,69 грн - 117 654,48 грн = 50 704,21 грн).

Суд першої інстанції не врахував, що для виплати страхового відшкодування потерпілому внаслідок ДТП страховою компанією у відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, береться до уваги вартість витрат на відновлювальний ремонт автомобіля з урахуванням зносу. Однак, для розрахунку суми повного відшкодування збитків з винної особи це правило не поширюється.

Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу, яка передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц.

Суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для покладення на винну в ДТП особу обов`язку повного відшкодування спричиненої шкоди шляхом стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і розміром відповідальності страховика.

Не є обставиною, що виключає обов`язок винної особи у відшкодування вартості пошкодженого майна те, що після звернення до суду з даним позовом особа здійснила дії, пов`язані з її відчуженням.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 704 грн 21 коп. у відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Враховуючи ступінь вини відповідача, глибину фізичних та душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, застосовуючи вимоги розумності і справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на відшкодування завданої моральної шкоди 5 000 грн.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром завданої моральної шкоди, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп., підлягав сплаті - 1 211,20 грн.

За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу було задоволено частково, рішення суду в частині стягнення майнової шкоди скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову в сумі 50 704,21 грн ( 46,43%), а тому рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні шляхом збільшення суми судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 55 грн 47 коп. до 562 грн 36 коп., а суми витрат на професійну правничу допомогу з 458 грн до 4643 грн.

При поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 453,44 грн.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволена частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі в сумі 679 грн 48 коп.( 46,43%).

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравченка Романа Михайловича задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2025 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 704 грн 21 коп. у відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2025 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Збільшити суму судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 55 грн 47 коп. до 562 грн 36 коп., а суму витрат на професійну правничу допомогу з 458 грн до 4 643 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 679 грн 48 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 17.07.2026.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук