Постанова від 28 грудня 2025 р. у справі №755/13501/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/416/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року м. Київ

Справа № 755/13501/23

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Ніколаєнко Оленою Миколаївною, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Галагана В.І.,

у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У вересні 2023 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 37162,73 грн., а також судові витрати в розмірі 2684 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 05 грудня 2013 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті «www.privatbank.ua», складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом ОСОБА_1 у заяві. Відповідач ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки).

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 36 000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом внесенням грошових коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, але в процесі користування коштами не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача станом на 14 серпня 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 37 162,73 грн, у тому числі: 33 553,84 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3608,89 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Вказує, що відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 05.12.2013 року у розмірі 33 553,84 грн. та судовий збір у розмірі 2 423,36 грн., а всього на загальну суму 35 977, 20 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник АТ КБ «Приватбанк» - Ніколаєнко О.М. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні позовних вимог за нарахованими відсотками та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, в іншій частині залишити без змін, посилаючись необґрунтованість та незаконність рішення, прийнятим без повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи та з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Обґрунтовуючи доводи скарги зазначає, що до суду надана копія анкети-заяви від 05 грудня 2013 року, заява про приєднання до умов та правил надання послуг від 10 липня 2021 року, в якій відповідач особистим підписом погодився з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг; він ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить його підпис на вказаній заяві.

Зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом частини 1 статті 202 ЦК України свідчить на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від від 11 вересня 2019 року у справі №642/5533/15-ц, а також постанові від 19 вересня 2019 року у справі №127/7543/17, постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 375/250/18, відповідно до яких відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, п. 3.3 договору, на підставі яких відповідач при його укладанні дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Стверджує, що в подальшому карта була перевипущена та відповідач отримав нові карти з продовженим строком дії.

Звертає увагу суду на те, що відповідач після отримання перевипущених карт здійснив дії щодо проведення їх активації, користувався ними, а також отримував кредитні кошти.

Випискою про рух коштів, яка має статус первинного документу відповідно до Переліку типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, підтверджується користування відповідачем кредитними коштами, зняття коштів в банкоматах, розрахунок за товари та послуги тощо. Відповідач частково погашав наявну заборгованість та продовжував користуватись кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці.

Вказує, що судом не може бути взята до уваги позиція Великої Палати Верховного Суду, висловлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувався факт погодження умов кредитування належним чином, а в підписаних відповідачем документах такі умови не містилися. У даній справі відповідачем ОСОБА_1 договір не оспорювався та не визнавався недійсним, також не надано заперечень щодо умов та правил надання банківських послуг.

Вказує, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору, відповідач підписуючи Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг 10 липня 2021 року погодила з банком оплату процентів за користування кредитними коштами та розмір процентної ставки, а також підписуючи паспорт споживчого кредиту підтвердила ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки.

Звертає увагу на те, що наданій заяві встановлена базова відсоткова ставка за користування кредитом, відсоткова ставка у разі прострочення суми заборгованості тип кредитної картки, валюта кредиту, порядок погашення, тощо.

Позивачем надано до суду належні, допустимі і достатні докази того, що нарахування та стягнення процентів з відповідача - є правомірним, однак суд уваги не звернув, та безпідставно вважав, що відсоткова ставка не узгоджена сторонами при укладенні договору.

Вважає, що повернення кредиту відповідачем повинно вирішуватись не на підставі Умов та правил надання банківських послуг, а на підставі підписаної позичальником Заяви, в якій передбачено розмір процентної ставки за користування кредитом.

Позивачем доведено, що з моменту підписання відповідачем заяви, між банком та ним укладено кредитний договір шляхом приєднання до запропонованого банком договору, а також доведено, шо відповідач був повідомлений про умови кредитування, в тому числі про відсоткову ставку за користування кредитними коштами.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 не подавала.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до статті 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, суд першої інстанції посилаючись на висновки Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, виходив із того, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05 грудня 2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Анкета-заява не містить даних про умови кредитування, в ній відсутня відмітка про те, яку картку відповідач просив видати. Розрахунок заборгованості не є документом, який може підтверджувати умови кредитування, при тому, що в розрахунку відсутнє зазначення, який саме працівник банку його склав та його посада. Отже, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по процентам.

Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

З висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками колегія суддів погоджується, оскільки вони зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 05 грудня 2013 року відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» та заповнила і підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», яка містить докладну інформацію щодо особи позичальника, зокрема повну дату її народження, РНОКПП, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номери мобільних телефонів. Відомості в анкеті-заяві повністю відповідають копії паспорта відповідача, наданого нею до банку (а.с. 32).

На підставі укладеного договору банк надав відповідачу грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та в результаті досягнення домовленості між сторонами щодо надання кредиту відповідач отримала кредитну картку, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Як вбачається з довідки, АТ КБ «Приватбанк» надав відповідачу на підставі вказаного договору наступні кредитні картки: НОМЕР_1 - дата відкриття 29 жовтня 2012 року, термін дії 06/16; НОМЕР_2 - дата відкриття 12 вересня 2014 року, термін дії 09/18, НОМЕР_2 - дата відкриття 12 вересня 2014 року, термін дії 09/18, НОМЕР_3 - дата відкриття 31 травня 2018 року, термін дії 04/22, НОМЕР_4 - дата відкриття 18 липня 2018 року, термін дії 06/22, 5168742229214139 - дата відкриття 05 листопада 2018 року, термін дії 09/22 (а.с.20)

Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором

Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту.

Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта - ОСОБА_1 (картрахунок НОМЕР_5 ) (а.с. 19), вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 05 грудня 2013 року та 05 грудня 2013 року - встановлено кредитний ліміт 4000 грн, 27 січня 2015 року - збільшено кредитний ліміт 5000 грн, 14 липня 2016 року - збільшено кредитний ліміт 8000 грн, 26 жовтня 2016 року - збільшено кредитний ліміт 9000 грн., 30 червня 2020 року - збільшено кредитний ліміт 16000 грн, 29 вересня 2020 року - збільшено кредитний ліміт 21000 грн, 18 травня 2021 року - збільшено кредитний ліміт 27000 грн, 10 липня 2021 року - збільшено кредитний ліміт 31000 грн, 13 жовтня 2021 року - збільшено кредитний ліміт 36000 грн., 26 грудня 2022 - зменшено кредитний ліміт 0,00 грн.

З наданих позивачем розрахунків, вбачається, що заборгованість за договором станом:

- на 30 червня 2019 року становить 7200,22 та складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6913,54 грн, в тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту - 38705 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 1327,75 грн.

- на 14 серпня 2023 року становить 37162,73 грн та складається з: заборгованості за тілом кредиту - 33553,84 грн, в тому числі заборгованість за простроченими відсотками - 3608,89 грн. (а.с. 5-18)

Також, з розрахунків заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 використовувала кредитні кошти в період з 01 листопада 2015 року по 14 серпня 2023 року та здійснювала регулярне погашення кредиту. Останнє погашення кредиту відбулося 23 лютого 2023 року на суму 46,50грн, після чого оплати на погашення кредиту не проводилися.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як убачається з матеріалів справи, у серпні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 05 грудня 2013 року у розмірі 37162,73 грн, що виникла станом на 14 серпня 2023 року та яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 33 553,84 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 3608,89 грн.

Судом встановлено, що 05 грудня 2013 відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. В даній заяві відповідачем заповнено розділи щодо його паспортних даних та місця проживання. В підписаній анкеті-заяві зазначено тип бажаних банківської картки (картка «Універсальна»), але не зазначено процентної ставки (типу, розміру тощо), умов про встановлення відповідальності за порушення зобов`язань за кредитним договором. Тобто, підписана анкета-заява не містить жодних відомостей, на підставі яких можна встановити волевиявлення позичальника на укладення кредитного договору саме на тих умовах щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, що заявлені позивачем у своїй позовній заяві.

Так, пред`являючи вимоги про стягнення кредиту, банк просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути відсотки за користування кредитними коштами.

АТ КБ «Приватбанк», в обґрунтування зазначених вимог, а саме щодо розміру та порядку нарахування вказаних відсотків, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05 грудня 2013 року, посилався, зокрема, на підписану ОСОБА_1 заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, однак надана заява про приєднання до умов та правил надання послуг від 05 грудня 2013 року не містить розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надана банком заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року, прийнятій у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19), за результатами перегляду в касаційному порядку судових рішень першої та апеляційної інстанції, ухвалених за наслідками розгляду спору у подібних правовідносин.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, відмовляючи АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні пред`явленого до відповідача позову про стягнення нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності у позивача правових підстав для здійснення таких нарахувань та висунення до відповідача вимог про їх стягнення, оскільки належних доказів на підтвердження досягнення із відповідачем згоди щодо умов, розміру та порядку здійснення таких нарахувань у встановлених законом формі та порядку надано не було.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд безпідставно звільнив відповідача від сплати процентів, ставка яких визначена у паспорті споживчого кредиту, висновків суду не спростовують, оскільки підписаний сторонами 10 липня 2021 року паспорт споживчого кредиту є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно із п. 1 ч. 1 Закон України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Стаття 9 Закон України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті ( ч. 2 ст. 9 Закону).

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку ( п. 12).

Відповідно до змісту Розділу 7 Паспорту споживчого кредиту, в ньому зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, «потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.»

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів на суму 3608 грн. 89 коп.

Посилання у апеляційній скарзі на неможливість безпроцентного використання кредитних коштів оцінюються судом критично, оскільки позивач не довів розміру погодженої сторонами відсоткової ставки за користування кредитом, в той час як вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами, з підстав та у розмірах встановлених ст. 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності згоди сторін по розміру відсоткової ставки, пені та штрафів, оскільки відсоткова ставка визначена безпосередньо у анкеті-заяві, колегія суддів відхиляє оскільки зазначені доводи спростовуються змістом анкети-заяви, у якій відсутній розмір процентної ставки за користування кредитними коштами.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами згідно кредитного договору №б/н від 05 грудня 2013 року не спростовують.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яка переглядається апеляційним судом, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Ніколаєнко Оленою Миколаївною, - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.