Постанова від 11 грудня 2025 р. у справі №753/6612/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/251/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2025 року м. Київ

Справа № 753/6612/23

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року, ухвалене у складі судді Мицик Ю.С.,

у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У квітні 2023 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що «Monobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним способом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Онбординг відбувається шляхом верифікації клієнта очно: на точці видачі; у відділенні Банку; співробітником служби доставки Банку у заочному для клієнта місці; кредитним агентом у точці. Починаючи з травня 2020 року: відеоверифікація працівником Банку дистанційно; дія шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКАІ та селфі клієнта з паспортом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення.

Так, 01.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 80 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .

Станом на 28.12.2022 року у відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п.п. 5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулося істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Позивач 28.12.2022 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит 26.01.2023 року став у формі «на вимогу». На залишок простроченої заборгованості позивачем було нараховано неустойку, передбачену тарифами. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач продовжує ухилятись від виконання свої зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

У зв`язку з викладеним просить стягнути з відповідача заборгованість за договором, яка станом на 13.12.2022 року становить 82 225,21 грн., з яких: 82 225,21. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); а також судовий збір у розмірі 2684 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 01.12.2018 у сумі 82 225,21 грн та судовий збір в сумі 2684 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись його незаконність та необґрунтованість, ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 01 грудня 2018 року ним було підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій він просив банк відкрити картковий рахунок та встановити кредитній ліміт на суму вказану в додатку, який відсутній. В анкеті-заяві вказано його середній дохід на рівні 5000 грн., а тому неможливо уявити, що банк, як фінансова установа візьме на себе високий ризик видавати позичальнику кредит в розмірі 80 000 грн. Зазначає, що позивачем не надано доказів, які підтверджують факт наявності належним чином укладеного кредитного договору, з якого вбачалося досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, включаючи умову про розмір наданих кредитодавцем позичальнику грошових коштів, а тому позов є необґрунтованим.

Вважає, що надані до суду позивачем Умови і правила обслуговування в AT «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank /Universal Bank, затверджені протоколом правління №46 від 24.11.2021 року, не можуть вважатися умовами договору приєднання, оскільки на момент підписання анкети-заяви їх ще не існувало.

Звертає увагу на маніпулювання позивачем поняттями під час формулювання позовних вимог, оскільки заявляючи позовні вимоги, вказує, що розмір заборгованості відповідача за кредитом складає 82 225,21 грн, при цьому зазначає, що вказана заборгованість є заборгованістю за тілом кредиту.

Аналізуючи наданий банком розрахунок заборгованості за договором №б/н від 01.12.2018 р. укладеного між АТ «Універсал Банк» та клієнтом - ОСОБА_1 станом на 13.12.2022 залишок простроченої заборгованості за тілом кредиту станом на 01.11.2022 року становить 14 596,10 грн., а вже станом на 13.12.2022 року становить 82 225,21 грн., при цьому згідно цього документу жодних списань з картки за цей час не відбувалося.

Таким чином, формулюючи позовні вимоги позивач свідомо вводить в оману суд, надаючи ні чим не підтверджені дані в вказаному розрахунку та не надає жодних інших доказів наявності боргових зобов`язань у відповідача. Розрахунок заборгованості складено з використанням незрозумілих та не наданих суду доказів, підписано особою, повноваження якої щодо підписання документів складених від імені позивача не підтверджені жодним документом, наявним у матеріалах справи, та не відповідає вимогам ст.ст. 77-80 ЦПК України щодо належності, допустимості та достатності доказів, а також не відповідає вимогам ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Розрахунок заборгованості ґрунтується виключно на припущеннях та не може бути взято до уваги судом при ухваленні судового рішення, тому рішення суду першої інстанції є незаконним і підлягає скасуванню.

Окремо звертає увагу суду, що він був позбавлений можливості реалізувати передбачені ЦПК України права, оскільки про дану справу дізнався з веб-сайту суду першої інстанції, копію ухвали про відкриття провадження разом з позовною заявою не отримував, а тому не мав можливості подати обґрунтований відзив на позовну заяву, пояснення по суті справи та заявити клопотання про розгляд справи за участю сторін в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до позичальника ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором від 01.12.2018, чим порушив права позивача, що у свою чергу зумовило утворення заборгованості.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується та вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та нормам матеріального права з наступних підстав.

Заявляючи позовні вимоги, АТ «Універсал Банк» посилалось на те, що 01.12.2018 році між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачу наданий кредит у розмірі 80 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

До позовної заяви позивач надав копію анкети-заяви ОСОБА_1 до договору про надання банківських послуг від 01.12.2018 року, розрахунок заборгованості за договором, Витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, в чинній редакції, затвердженій Протоколом Правління №46 від 24.11.2021 року (набуває чинності з 27.11.2021 року), роздруківка таблиці «Чорна картка monobank», Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, а також копію паспорту та реєстраційної картки платника податків ОСОБА_1 .

Вказаними документами дійсно визначені права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, порядок нарахування відсотків, порядок повернення кредиту та сплати відсотків, відповідальність сторін за порушення зобов`язань.

Однак, відповідач ОСОБА_1 звернувся до банку з анкетою-заявою про отримання банківських послуг 01.12.2018 року, тобто до набрання чинності Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, в редакції, яка додана до позовної заяви.

Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Особливістю проекту «Monobank» є дистанційне обслуговування через мобільний додаток без відділень, з ідентифікацією та верифікацією клієнта, генерацією ключів для електронного підпису. Підписання анкети-заяви з підтвердженням ознайомлення з Умовами та Правилами в додатку, генерація ключової пари свідчать про укладення договору в електронній формі, що прирівнюється до письмової (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідач в анкеті-заяві підтвердив ознайомлення з усіма умовами в редакції на дату підписання, визнав електронний підпис аналогом власноручного. Договір містить усі істотні умови, не оспорювався відповідачем.

Відповідач, підписавши вказану заяву погодився, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомлений, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати умови вказаного договору.

Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором (п.6).

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача в частині відсутності доказів укладення ним договору колегія суддів вважає безпідставними.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що наданий банком розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а тому не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк.

Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості, позивачем не відображено суми отриманих кредитних коштів, із датою їх отримання; у розрахунку наведено процентну ставку та суми сплачених відсотків. Разом з тим, у розрахунку зазначено про суми сплачених відсотків за період з 01.04.2022 року по 13.12.2022 року, при тому що з графи «сума погашення за наданим кредитом» вбачається, що кошти на сплату цих відсотків не надходили, а сума нарахованих відсотків перенесена у графу «залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом» - 14 596 грн. 10 коп. та що загальна сума заборгованості за наданим кредитом становить 82 225 грн. 21 коп.

За викладених обставин, наданий розрахунок неможливо вважати обґрунтованим, оскільки очевидно, що до заборгованості по кредиту включено проценти за користування кредитом, тоді як позивач у позовній заяві не просив стягнути проценти, а лише суму заборгованості за кредитом.

Отже, висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем позовних вимог щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 лише виходячи із наданого позивачем розрахунку заборгованості, який при цьому не містить інформації щодо особи, яка його підписала, є помилковим.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Верховний Суд в постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 дійшов висновку про те, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Однак, позивачем не було надано виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 за договором від 01.12.2018 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі, на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема, виписку по особовому рахунку позичальника, на підставі якої як суд першої, так і суд апеляційної інстанції мав би можливість перевірити розмір кредитної заборгованості.

Проте під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості.

За відсутності бухгалтерських первинних документів (виписки по рахунку), розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи, не може підтверджувати наявність у відповідача заборгованості перед банком.

Натомість, представник АТ «Універсал Банк» до суду апеляційної інстанції надав до пояснень виписку про рух коштів по рахунку на ім`я ОСОБА_1 за період з 07.12.2018 по 01.11.2022 року.

Частиною 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, додаючи до пояснень банківську виписку про рух коштів, представник позивача не просить залучити її до матеріалів справи, не зазначає причин, з яких зазначений доказ не був поданий до суду першої інстанції, та не надає доказів неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції. За таких обставин, на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не приймає вказану банківську виписку про рух коштів до уваги.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, зважаючи на те, що обставини, які вважав суд першої інстанції доведеними, не доведені належними та допустимими доказами, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам, наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про відмову АТ «Універсал Банк» у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частинами першою і тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк», то з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4026 грн.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 липня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 4026 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.